Рішення

від 29.11.2018 по справі 922/2712/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2712/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Кононівська, 152) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТДК" (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 16, оф. 8) про стягнення 660000,00 грн. за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 293 від 03.05.2018

від відповідача - ОСОБА_2, згідно договору про надання правової допомоги б/н від 03.01.17

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Лубнипропансервіс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТДК", згідно вимог якої до стягнення збитки у розмірі 660000,00 грн. В обґрунтування позову позивачем вказано ,зокрема, про те, що останній набув право власності на майно за договорами купівлі-продажу від28.10.2008, укладеними між ТОВ фірма "ТДК" та ПП "Лубнипропансервіс", які посвідчені державним нотаріусом Другої Лубенської Державної нотаріальної контори та зареєстровані в реєстрі за №1-4433 та за № 1-4436. Тобто, правочин, за яким відповідач набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження. Незважаючи на задоволення віндикаційного позову та визнання позивача добросовісним набувачем, позивачем наголошено про те, що судами не було вирішено питання про відшкодування останньому понесених ним витрат на придбання майна, що становить 660000,00 грн. Таким чином, реальними збитками позивач вказує 660000,00 грн., про що посилається на: копію договорів купівлі-продажу від 28.10.2008 №1-4433, №1-4436; копії квитанції №15 від 23.10.2008, рахунку-фактури №СФ-0000154 від 24.10.2008 виписками Полтавського ГРУ Приватбанку відділення "Лубенське" від 23.10.2008, 27.10.2008 та від 28.10.2008.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2712/18 у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.10.2018 об 11:15.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2018 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 29.11.2018 об 11:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2018 закрито підготовче провадження, призначити справу № 922/2712/18 до судового розгляду по суті на 29.11.2018 о 12:30.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг.

В судовому засіданні 29.11.2018 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позову вказує на те, що останній набув право власності на майно за договорами купівлі-продажу від 28.10.2008, укладеними між ТОВ фірма "ТДК" та ПП "Лубнипропансервіс", які посвідчені державним нотаріусом Другої Лубенської Державної нотаріальної контори та зареєстровані в реєстрі за №1-4433 та за № 1-4436. Тобто, правочин, за яким відповідач набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження. Незважаючи на задоволення віндикаційного позову та визнання позивача добросовісним набувачем, позивачем наголошено про те, що судами не було вирішено питання про відшкодування останньому понесених ним витрат на придбання майна, що становить 660000,00 грн. Таким чином, реальними збитками позивач вказує 660000,00 грн., про що посилається на: копію договорів купівлі-продажу від 28.10.2008 №1-4433, №1-4436; копії квитанції №15 від 23.10.2008, рахунку-фактури №СФ-0000154 від 24.10.2008 виписками Полтавського ГРУ Приватбанку відділення "Лубенське" від 23.10.2008, 27.10.2008 та від 28.10.2008.

В судовому засіданні 29.11.2018 відповідач позовні вимоги визнає. При цьому, відповідачем у підготовчому засіданні наголошено про те, що останній відмовляється від правової позиції по справі, яку було раніше викладено відповідачем у відзиві на позовну заяву за вих. №1410-01 від 14.10.18 (вх. №30423 від 24.10.18 (т.с. І а.с. 73-76). Також, відповідач повністю підтримав подану 29.11.18 заяву про повне визнання позову (вх. №33493), вказує фактичні та правові підстави своїх пояснень.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 29.11.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне:

28.10.2008 року між ТОВ Фірма "ТДК" та ПП "Лубнипропансервіс" було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений державним нотаріусом Другої Лубенської Державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №1-4433, відповідно до якого ПП "Лубнипропансервіс" у ТОВ Фірма "ТДК" придбало нерухоме майно за адресою м. Лубни, Полтавської області, вул. Кононівська, 152, та яке складається в цілому із матеріального складу зазначеного літерою Б , загальною площею 128,2 кв.м, газонаповнюючого складу В , загальною площею 349,5 кв.м, вбиральні Г , насосної Д , водопровідна колонка №1, огорожа №2,5,9, замощення І , резервуари 4,2 m3 4 шт.,№6,7,8,1,2, резервуар 50 m3 №10, резервуар для пального №11, за ціною 330000, 00 грн. (триста тридцять тисяч грн.) п.п.1.1,1.3, 2.1 договору № 1-4433.

Також, 28.10.2008 року між ТОВ Фірма "ТДК" та ПП "Лубнипропансервіс" було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений державним нотаріусом Другої Лубенської Державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №1-4436, відповідно до якого ПП "Лубнипропансервіс" у ТОВ Фірма "ТДК" придбало нерухоме майно за адресою м. Пирятин, Полтавської області, Пирятинський район, вул. Сумська, 16, та яке складається в цілому із газонаповнюючого складу зазначеного літерою Б , загальною площею 217,1 кв.м, резервуари №1,2,3,4, огорожа №7,8, за ціною 330000,00 грн. - п.п.1.1,1.3, 2.1 договору № 1-4436.

Під час розгляду даної справи сторонами повідомлено про те, що у 2016 році Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства Лубнипропансервіс" про витребування із чужого незаконного володіння вказаного нерухомого майна.

Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 р. у справі № 917/843/16 в позові відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 р. рішення скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування із чужого незаконного володіння Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" нерухомого майна та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. 29 грудня 2016 року Вищий господарський суд України постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 р. залишив в силі.

Окрім того, під час розгляду даної справи, сторонами повідомлено про те, що 15.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз") та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 17, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця нерухоме майно, яке зазначено у п. 1.2, а покупець зобов'язався прийняти майно й оплатити його на умовах даного договору. Найменування майна, згідно п. 1.2 договору:

- частина будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Полтавська область, Пирятинській район, м. Пирятин, вул. Сумська, 16, яка складає: газонаповнюючий склад літ.Б: склад 1 пл. 46,1 кв. м, склад 2 пл. 82,2 кв. м, склад 3 пл. 88,8 кв. м, усього по Б - 217,1 кв. м, резервуари літ. № 1, № 2, № 3, № 4, частина огорожі літ. № 7, № 8 довжиною 253 п. м.

- частина будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Кононівська 152, яка складає: Б-1: номер частин приміщень 1: склад 1 пл. 69,5 кв. м; номер частин приміщень 2: майстерня 1 пл. 29,7 кв. м, топочна 2 пл. 29,0 кв. м, всього по Б-1 128,2 кв. м, газонаповнюючий склад літ. В-1: склад 1 пл. 71,1 кв. м, склад 2 пл. 141,2 кв. м, склад 3 пл. 129,8 кв. м, склад 4 пл. 7,4 кв. м, всього по В-1 349,5 кв. м; вбиральня літ. Г, насосна літ Д, водопровідна колонка літ. № 1, частина огорожі літ. № 2, № 5, № 9 довжиною 269,1 п. м, частина замощення літ. 1 площею 2571 кв. м, резервуари 4,2 мЗ літ. № б, № 7, № 8, № 12, резервуар 50 мЗ літ. № 10, резервуар для пального літ. №11.

16.11.2007 ТОВ Фірма "ТДК" звернулася до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз із позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно. 19.11.2007 р. рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" позовні вимоги задоволені. Визнано дійсним укладений між сторонами у простій письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна № 17 від 15.11.2007 р., визнано за ТОВ Фірма ТДК право власності на вказане майно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 р. по справі № 917/1837/15 визнано недійсною третейську угоду від 16.08.2007 р. укладену між ТОВ фірмою "ТДК" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"; скасовано рішення Постійно діючого третейського суду від 19.11.2007 р. у справі № 43/7 про визнання права власності на нерухоме майно; скасовано ухвалу Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській організації "Український правовий союз" від 28.11.2007 р. у справі 43/7 за позовом Третьої особи до позивача про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 17 від 15.11.2007 р. дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2016 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 р. по справі № 917/1837/15 залишено без змін.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Позивачем під час розгляду даної справи наголошено про те, що ПП "Лубнипропансервіс" може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, якщо правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

При цьому, позивачем вказано, а відповідачем не заперечується, що ПП "Лубнипропансервіс" набув право власності на спірне майно за договорами купівлі-продажу від 28.10.2008 р., укладеними між ТОВ фірма "ТДК" та ПП "Лубнипропансервіс", посвідчені державним нотаріусом Другої Лубенської Державної нотаріальної контори та зареєстровані в реєстрі за №1-4433 та за № 1-4436.

Тобто, сторонами під час розгляду даної справи наголошено про те, що правочин, за яким відповідач набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Таким чином, позивачем вказано про те, що ПП "Лубнипропансервіс" визнано добросовісним набувачем спірного майна.

Відповідно до п. 25 постанови пленуму Вищого господарського суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

У разі задоволення віндикаційного позову суд може вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна. Такі витрати має бути стягнено зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину.

Так, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що незважаючи на задоволення віндикаційного позову та визнання ПП "Лубнипропансервіс" добросовісним набувачем, судами не було вирішено питання про відшкодування останньому понесених ним витрат на придбання майна, що становить 660000,00 грн.

При цьому, позивачем наголошено про те, що останній вжив заходів щодо врегулювання спору з відповідачем у добровільному порядку, неодноразово направляло листи-претензії , які залишались без відповіді та грошові кошти до цього часу відповідачем не сплачено, що змушує позивача звернутися з вказаним позовом до суду.

Стаття 660 Цивільного кодексу України, встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

Так, сторонами під час розгляду справи наголошено про те, що майно було вилучено у Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" за рішеннями суду на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" з підстав, які існували до моменту його продажу Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК", і про вказані підстави не було відомо Приватному підприємству "Лубнипропансервіс" станом на момент придбання цього майна, тобто на момент укладення договорів купівлі - продажу від 28.10.2008 року.

Окрім того, сторонами під час розгляду даної справи вказано про те, що у вказаних договорах, продавець - ТОВ фірма "ТДК" гарантувало, що майно, що є предметом цього договору нікому іншому не відчужено, в спорі та під заставою податковою не перебуває, правами третіх осіб (права наймача, право довічного утримання тощо), так і за її межами не обтяжено, не внесено до статутного фонду господарських товариств, прихованих недоліків немає, (п.4.1 Договорів).

Таким чином, позивачем наголошено про те, що у даному разі наявні всі передбачені ст. 661 ЦК України підстави для відшкодування відповідачем понесених позивачем збитків у зв'язку із вилученням майна.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Реальними збитками позивач вказує 660000,00грн., про що посилається на договори купівлі-продажу від 28.10.2008 року №1-4433, №1-4436; квитанції №15 від 23.10.2008 р., рахунку-фактури №СФ-0000154 від 24.10.2008 р., виписки Полтавського ГРУ Приватбанку відділення "Лубенське" від 23.10.2008 р., 27.10.2008 р. та від 28.10.2008 р.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, Судом враховано правову позицію відповідача у даній справі, який заявлені позовні вимоги визнав повністю.

Також, Судом враховано подану відповідачем 29.11.18 заяву про повне визнання позову (вх. №33493), яку повноважний представник підтримав у судовому засіданні.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про задоволення позову Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТДК" про стягнення 660000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат у справі № 922/2712/18.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, покладаючи витрати зі сплати судового збору в розмірі 9900,00 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТДК" (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 16, оф. 8, код ЄДРПОУ 32796917) на користь Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Кононівська, 152, код ЄДРПОУ 33875596) кошти у розмірі 660000,00 грн. та 9900,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.12.2018 р.

Суддя ОСОБА_3