Постанова

від 30.11.2018 по справі 826/2751/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

м. Київ

справа №826/2751/16

касаційне провадження №К/9901/26754/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДЦ Делта Спорт на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016 (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (головуючий суддя - Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Кобаль М.І.) у справі № 826/2751/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЦ Делта Спорт до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДЦ Делта Спорт звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2015 № 58826552204.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 15.09.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю ДЦ Делта Спорт оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними дії відповідача за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ДЦ Делта Спорт , а також скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2015 № 58826552204.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю ДЦ Делта Спорт посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: частини другої статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

При цьому зазначає, що порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті в розглядуваному випадку виникло виключно в результаті недотримання контрагентом MEGAPROJECT HOLDINGS LTD (Кіпр) умов контракту від 01.04.2010 № 05/04-10, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києві від 15.09.2015 у справі № 910/10985/15, яким стягнуто з нерезидента на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЦ Делта Спорт заборгованість, щодо якої проводилась перевірка.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ДЦ Делта Спорт з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 01.04.2010 № 05/04-10, укладеним з нерезидентом MEGAPROJECT HOLDINGS LTD (Кіпр), відповідно до листа Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк від 02.06.2015 № КНО-67.3.3/663, результати якої оформлено актом від 24.09.2015 № 379/26-55-22-04/32554627.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у зв'язку з несвоєчасним надходженням товару на загальну суму 2164676,39 дол. США (еквівалентно 46649486,66 грн.) та ненадходженням товару на загальну суму 353665,98 дол. США (еквівалентно 7776642,40 грн.) за контрактом від 01.04.2010 № 05/04-10, укладеним з нерезидентом MEGAPROJECT HOLDINGS LTD (Кіпр). Зокрема, відповідно до розрахунку пені прострочення складає один день - 28.04.2015.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2015 № 58826552204, згідно з яким нараховано суму грошового зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 78748,85 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт несвоєчасного надходження товару від нерезидента MEGAPROJECT HOLDINGS LTD (Кіпр) за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 01.04.2010 № 05/04-10 підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2015 у справі № 826/23238/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016, встановлені обставини в якій в силу частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, передбачене вказаною нормою процесуального права звільнення від доказування, яке кореспондує вимогам частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених наведеним процесуальним положенням, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку.

При цьому суд також повинен був враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які узгоджуються з правилами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребування тих доказів, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, суд під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен був самостійно кваліфікувати поведінку позивача та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В той ж час, частиною другою цієї статті передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

При цьому, враховуючи приписи частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду.

Аналіз наведеного дає підстави дійти висновку про те, що дата звернення резидентом із позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених, зокрема статтею 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), і пеня за їх порушення не сплачується.

Під час вирішення спору в попередніх судових інстанціях Товариство з обмеженою відповідальністю ДЦ Делта Спорт неодноразово наголошувало, що звернулось до Господарського суду м. Києві з позовом до нерезидента 28.04.2015.

Утім, суди в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справи відповідні обставини не перевірили та докази на їх підтвердження не витребували.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДЦ Делта Спорт задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі № 826/2751/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк