Постанова

від 30.11.2018 по справі 825/1528/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

Київ

справа №825/1528/16

касаційне провадження №К/9901/26613/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 (суддя Лобан Д.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (головуючий суддя - Петрик І.Й., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі №825/1528/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крес-Систем до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Крес-Систем звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2016 №0000222200 та №0000232200.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 22.09.2016 адміністративний позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.11.2016 залишив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 без змін.

Головне управління ДФС у Чернігівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, частини п'ятої статті 27, частини третьої статті 2012, частин першої та другої статті 205, частин третьої, четвертої та п'ятої статті 191 Кримінального кодексу України, статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначає, що судовими інстанціями неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Чернігівській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Крес-Систем з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.10.2015 щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Колд Транс та Товариством з обмеженою відповідальністю Будпродакшн , за результатами якої складено акт від 15.01.2016 №7/22/35606337.

Перевірка призначена відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.09.2015 по кримінальному провадженню за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, порушеного стосовно засновників/посадових осіб контрагентів позивача.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним формуванням показників податкового обліку за операціями з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю Колд Транс на підставі договору від 01.10.2014 №БП 0110/02 та у Товариства з обмеженою відповідальністю Будпродакшн на підставі договору від 01.11.2014 №БП 0111/02.

Відсутність права у позивача на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за вказаними операціями податковий орган пов'язує з їх нереальним характером.

Обґрунтовуючи свою позицію, орган доходів і зборів посилався, зокрема, на обставини, встановлені досудовим слідством у кримінальному провадженні №12014270000000315, зареєстрованому 05.11.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 2012, частинами першою та другою статті 205, частинами третьою, четвертою та п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, щодо вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконної реєстрації ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю Колд Транс та Товариства з обмеженою відповідальністю Будпродакшн , з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за нібито надані послуги, виконані роботи, поставлені товари.

Також відповідач звертав увагу на протокол допиту свідка ОСОБА_3, згідно з яким останній є непричетним до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Колд Транс та зареєстрував вказане підприємство за грошову винагороду.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.01.2016:

№0000222200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 85330грн., в тому числі: в сумі 68264грн. основного платежу та в сумі 17066грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0000232200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 76798грн., в тому числі: в сумі 61438грн. основного платежу та в сумі 15360грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю Крес-Систем та підтвердженні належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами; під час укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість; висновки про фіктивність контрагентів або непричетність осіб, які їх очолюють, до реєстрації чи діяльності суб'єктів господарювання можуть ґрунтуватися лише на обставинах, що встановлені вироком суду у кримінальній справі.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

У справі, що розглядається, суди вказали на безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваних повідомлень-рішень, оскільки господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Колд Транс і Товариством з обмеженою відповідальністю Будпродакшн фактично здійснені, первинні бухгалтерські документи (договори купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, банківські виписки, акти звірка взаємних розрахунків, відомості про оприбуткування на склад) відображають реальність таких операцій.

Податковий орган в обґрунтування того, що документи щодо підтвердження правомірності формування позивачем даних податкового обліку, не є достатніми та достовірними посилався на обставини, що свідчать про здійснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконної реєстрації ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю Колд Транс та Товариства з обмеженою відповідальністю Будпродакшн , з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за нібито надані послуги, виконані роботи, поставлені товари.

Проте, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи суди попередніх інстанцій не перевірили дані щодо участі посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Колд Транс та Товариства з обмеженою відповідальністю Будпродакшн у діяльності очолюваних ними юридичних осіб, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та вказаними постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Колд Транс та Товариства з обмеженою відповідальністю Будпродакшн , задіяних у такому процесі, як свідків з метою з'ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій.

При оцінці ж задекларованих позивачем поставок товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю Колд Транс та Товариства з обмеженою відповідальністю Будпродакшн слід згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України враховувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Не перевірено судовими інстанціями й факт реального руху активів по всьому ланцюгу учасників схеми, не з'ясовано, ким і коли вироблялись придбані позивачем товарно-матеріальні цінності та чи вироблялись взагалі.

Таким чином, у даній справі висновки судів про помилковість доводів відповідача щодо штучного формування показників податкового обліку за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Колд Транс та Товариством з обмеженою відповідальністю Будпродакшн є передчасними та зроблені без належного з'ясування фактичних обставин справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі №825/1528/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк