Постанова

від 30.07.2019 по справі 825/1528/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1528/16 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крес-Систем" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, що прийняте о 10 год. 26 хв. у місті Чернігові (повний текст складений 23 квітня 2019 року), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крес-Систем" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 28.01.2016 №0000222200 та №0000232200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій не перевірили дані щодо участі посадових осіб ТОВ Колд Транс та ТОВ Будпродакшн у діяльності очолюваних ними юридичних осіб, не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та вказаними постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не перевірено факт реального руху активів по всьому ланцюгу учасників схеми, не з`ясовано, ким і коли вироблялись придбані позивачем товарно-матеріальні цінності та чи вироблялись взагалі.

Також Верховним Судом наголошено, що при оцінці задекларованих позивачем поставок товарів від ТОВ Колд Транс та ТОВ Будпродакшн слід враховувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

ОСОБА_1 як представник позивача 29.07.2019 надіслав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивував тим, що він є єдиним представником позивача, проте з причин захворювання та проходження обстеження/лікування не може прийняти участь у розгляді справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 73 КАС передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частин першої, другої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Проте, ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, самого лише посилання на які недостатньо для висновку про їх об`єктивне існування.

За таких обставин, колегією суддів у судовому засіданні 30.07.2019 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заявленого клопотання.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК) працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області в період з 30.12.2015 по 06.01.2016 проведена документальна позапланова невиїзна перевірки ТОВ Крес-систем з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.10.2015, по взаємовідносинам з ТОВ Колд Транс та ТОВ Будпродакшн .

За результатами перевірки складено акт від 15.01.2016 №7/22/35606337 Згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення:

- п. 44.6 ст. 44, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.6, ст. 198 п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК, у результаті чого ТОВ Крес-систем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету, в загальній сумі 68 264,00 грн., у т.ч.: за жовтень 2014 року на суму ПДВ 33 801,00 грн., за листопад 2014 року на суму ПДВ 34 463,00 грн.;

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК, у результаті чого ТОВ Крес-систем занижено податок на прибуток підприємства, що піддягає сплаті до державного бюджету, на загальну суму 61 438,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 28.01.2016:

- №0000222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 68 264,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 17 066,00 грн., всього на суму 85 430,00 грн.;

- №0000232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 61 438,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 15 360,00,00 грн., всього на суму 76 798,00 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не підтверджують факт реального руху активів по всьому ланцюгу учасників схеми, та не є достатніми доказами фактичного виконання операцій між ТОВ Будпродакшн , ТОВ Колд Транс та ТОВ Крес-Систем . Наведене свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Будпродакшн та ТОВ Колд Транс .

Так, 01.10.2014 між ТОВ Крес-Систем (покупець) та ТОВ Колд Транс (продавець) було укладено договір купівлі - продажу №БП 0110/02, у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити матеріальні цінності (товар) (а.с. 52-53 Т.1).

Також 01.11.2014 між ТОВ Крес-Систем (покупець) та ТОВ Будпродакшн (продавець) було укладено договір купівлі - продажу №БП 0111-02, у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити матеріальні цінності (товар) (а.с. 54-55 Т.1).

Згідно даних договорів позивач придбав у ТОВ Будпродакшн та ТОВ Колд Транс труби, кабелі, вставки, гаки, вимикачі, ізолятори, затискачі, монтажну піну, металорукави.

На підтвердження реальності виконання умов вказаних договорів позивачем надано до суду податкові накладні та видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості, акти звіряння взаємних розрахунків та платіжні доручення, відомості про оприбуткування товарів на склад, витяг із журналу вхідної кореспонденції (щодо отримання податкових накладних), сертифікати відповідності окремих видів продукції.

Водночас, враховуючи значні об`єми продукції, позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували можливість та факт транспортування спірного товару, спосіб та осіб, що здійснювали таке транспортування. Наявні у матеріалах справи документа також не дають можливість встановити ні місце (адресу) відвантаження, ні місце (адресу) розвантаження товару.

При цьому, суд враховує, що товарно-транспортна накладна, дійсно не є первинним документом для цілей формування сум податкової звітності за спірними операціями, проте у даному випадку доказуванню підлягають обставини реальності таких операцій, до яких входять і обставини транспортування придбаного товару.

Матеріали справи не містять також і жодних відомостей та доказів щодо способу налагодження господарських зв`язків між позивачем та вказаними постачальниками, не надано будь-яких доказів того, що посадові особи позивача дійсно контактувати з посадовими особами контрагентів, здійснювали замовлення конкретної продукції. Відсутні також і відомості про те, хто персонально брав у цьому участь.

Не містять матеріали справи також і відомостей щодо походження спірного товару. При цьому, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що надані позивачем сертифікати відповідності стосуються саме спірного товару, а не товару, придбаного в інших контрагентів.

Окрім того, беручи до уваги непідтвердження походження, факту замовлення та поставки (транспортування) придбаного у ТОВ Будпродакшн та ТОВ Колд Транс товару, колегія суддів ставить під сумнів що саме ці товари обліковуватися позивачем на складі та використовувалися ним для своєї господарської діяльності.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на допит ОСОБА_2 , який не підписував та на час складення спірних документів не був директором ТОВ Колд Транс . Не є безумовною підставною для висновку про неправомірність формування позивачем сум податкової звітності висновки досудового розслідування у кримінальному проваджені №12014270000000315, а так само мотиви ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30.11.2015 у справі №751/11235/15-к (провадження №1-кс/751/2670/15) щодо конвертаційного центру , до якого входили ТОВ Будпродакшн та ТОВ Колд Транс .

Не зважаючи на це, такі мотиви суду першої інстанції не відміняють правильності його висновків щодо нереальності спірних господарських операцій з причин, що наведені вище.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крес-Систем" залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 05.08.2019.