Постанова

від 04.12.2018 по справі 817/865/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1731/18

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Заверухи О.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Марининського сільського голови Коваля Юрія Миколайовича на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року (суддя - Зозуля Д.П., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 02 серпня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Марининського сільського голови Коваля Юрія Миколайовича про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 23.03.2018 звернулася до суду з позовом до Марининського сільського голови Коваля Юрія Миколайовича про визнання протиправним та скасування розпорядження Марининського сільського голови від 23.02.2018 №19 Про оголошення догани та дооформлення протоколу . В обґрунтування позову вказує, що оскаржуване розпорядження є протиправним, так як відповідач діяв поза межами законодавства та у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України, зокрема, покликається на порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності та відсутністю у сільського голови повноважень на вирішення питань, щодо яких винесено спірне розпорядження.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі №817/865/18 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що відповідач розпорядженням від 30.03.2018 №29 скасував оскаржуване розпорядження від 23.02.2018 №19 з підстав порушення строку та процедури службового розслідування по факту відмови позивача письмового оформити рішення Марининської сільської ради від 29.08.2017 №137-137 щодо ненадання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад сіл в Соснівську територіальну громаду з центром в смт. Соснівка. Враховуючи, що спірне рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності скасовано, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити. Крім цього, наголошує, що за змістом та по суті позов подано в інтересах суб'єкта владних повноважень - секретаря Марининської сільської ради, як виборної посадової особи органу місцевого самоврядування при здійсненні нею функції на виконання делегованих повноважень, з огляду на що позивач при поданні адміністративного позову повинен був сплатити судовий збір у розмірі, встановленому для суб'єкта владних повноважень.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із протиправності оскаржуваного розпорядження, як такого, що винесено з перевищенням наданих сільському голові повноважень і з порушенням процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням першої сесії сьомого скликання Марининської сільської ради від 10.11.2015 №2 депутата від виборчого округу №6 ОСОБА_2 обрано секретарем сільської ради, про що 11.11.2015 внесено запис до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1. Рішенням першої сесії сьомого скликання Марининської сільської ради від 10.11.2015 №3 секретарю сільської ради ОСОБА_2 доручено здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету сільської ради.

Марининським сільським головою Ковалем Ю.М. 23.02.2018 винесено розпорядженням №19 Про оголошення догани та дооформлення протоколу , яким винесено догану секретарю сільської ради ОСОБА_2 з занесенням в особову справу (пункт перший) та зобов'язано секретаря Яніцьку В.В. негайно (в термін 2 робочих дні до 27.02.2018) оформити документально рішення Марининської сільської ради від 29.08.2017 №137 та в зазначений термін надати на підпис (пункт другий). Зазначено, що ОСОБА_2 від підпису відмовляється в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вважаючи прийняте розпорядження таким, що прийняте поза межами компетенції відповідача та з порушенням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулюються Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування (далі - Закон №2493-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (частина перша статті 2 Закону №2493-III).

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

За змістом частини першої статті 10 Закону №2493-III прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посаду секретаря сільської, селищної, міської ради здійснюється шляхом обрання відповідною радою.

Крім того, за правилами пункту 4 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Підстави притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності визначені Кодексом законів про працю України, при цьому, аналізуючи норми вказаного кодексу, слід дійти до висновку, що секретар сільської ради не є суб'єктом притягнення до дисциплінарної відповідальності з боку сільського голови з огляду на таке. Так, за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов'язків, особа повинна нести відповідальність, передбачену нормами законодавства про працю. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому іншому протиправному діянню, притаманна єдність суб'єктивних та об'єктивних ознак, сукупність яких є складом правопорушення, а саме суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона.

Суб'єктом дисциплінарного проступку є фізично осудна особа, яка перебуває у трудових правовідносинах (працівник) та вчинила дисциплінарний проступок. Суб'єкти розподіляються на загального та спеціального. На першого поширюються загальні норми про дисципліну (КЗпП, правила внутрішнього трудового розпорядку тощо), а на другого спеціальні (закони, статути тощо). Отже, спеціальним суб'єктом дисциплінарного проступку є фізично осудна особа, яка перебуває у трудових правовідносинах (службовець) та вчинила дисциплінарний проступок, суб'єктом якого може бути лише певна особа. Посадові особи органів місцевого самоврядування належать до спеціальних суб'єктів. Загальним об'єктом дисциплінарного проступку є суспільні відносини, що виникають у процесі спільної праці, врегульовані нормами трудового права. Безпосереднім об'єктом порушення трудової дисципліни можуть бути окремі елементи внутрішнього трудового розпорядку (наприклад, трудові обов'язки).

Особливістю притягнення до дисциплінарної відповідальності є те, що цей вид відповідальності застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими за рівнем щодо органів, указаних вище. Таким чином, для виникнення права застосування дисциплінарної відповідальності необхідна сукупність трудових правовідносин та відносин службового підпорядкування.

Розглядаючи суб'єктивну сторону дисциплінарного правопорушення, суд враховує, що при дисциплінарній відповідальності обов'язковою є службова підпорядкованість між особою, яка притягається до цього виду відповідальності, і особою, яка застосовує заходи дисциплінарної відповідальності, тобто суб'єктом дисциплінарного проступку є член визначеного стійкого колективу, а суб'єктом контролю та примусу є власник, уповноважений ним орган, безпосередній чи вищий за рівнем керівник.

Як вже було зазначено вище, секретар сільської ради є виборною посадою.

Відповідно до положень статті 23 Закону №2493-III особи, винні у порушенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законом. Слід зазначити, що притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів місцевого самоврядування розділом VI, яким визначено відповідальність за порушення законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, не передбачено. Разом з тим, одним з основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених у статті 4 Закону №2493-III, є персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків. В свою чергу, статтею 19 цього Закону визначено, що особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування забезпечуються у порядку, передбаченому законом. Суд апеляційної інстанції зазначає, що до цього часу такий порядок законодавчо не визначений, оскільки жодного механізму застосування цього виду відповідальності до такого спеціального суб'єкта, як посадова особа місцевого самоврядування, законодавством не встановлено.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 7 Закону №2493-III на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Таким чином, враховуючи відсутність у зазначеному Законі особливої процедури притягнення секретаря ради до дисциплінарної відповідальності, на секретаря ради поширюються порядок застосування дисциплінарного стягнення та гарантії, передбачені Кодексом Законів про працю України .

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством (частина перша, третя статті 147-1 КЗпП). Тобто, особливістю притягнення до дисциплінарної відповідальності є те, що цей вид відповідальності застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника. Для виникнення дисциплінарної відповідальності необхідна сукупність трудових правовідносин та відносин службового підпорядкування.

Крім того, повноваження сільського, селищного, міського голови визначені статтею 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якою не передбачено притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб органу місцевого самоврядування, зокрема і секретаря ради.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що законодавство не містить положень, які б передбачали одноосібне право сільського голови застосовувати дисциплінарне стягнення до посадових осіб ради, які займають виборні посади.

Враховуючи відсутність спеціальної процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності секретаря сільської ради, з аналізу частини першої статті 50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та статті 147-1 КЗпП України, оскільки при дисциплінарній відповідальності обов'язковою умовою є службова підпорядкованість між особою, яка притягається до цього виду відповідальності, і особою, яка застосовує заходи дисциплінарної відповідальності, суд дійшов висновку, що дисциплінарне стягнення до секретаря ради не може бути застосоване сільським головою. Наведене дає підстави для висновку про неможливість прийняття сільським головою одноособових рішень про накладання дисциплінарних стягнень на секретаря сільської ради, адже ця посада є виборною і відповідне рішення повинно прийматись сільською радою.

Наведене відповідає позиції, викладеному в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №140/1110/16-а.

Більше того, досліджуючи питання дисциплінарної відповідальності слід зазначити, що це є одним із видів юридичної відповідальності, яка встановлена законодавством за протиправну поведінку працівника. Так, за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов'язків особа повинна нести відповідальність, передбачену нормами законодавства про працю. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, яким є винне протиправне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Дисциплінарний проступок може виражатись дією або бездіяльністю особи, яка порушує вимоги законодавства про працю, локальних актів, наказів або розпоряджень роботодавця, що встановлюють трудові обов'язки працівника.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, як зазначено у спірному розпорядженні від 23.02.2018 №19, слугувало те, що станом на 23.02.2018 рішення депутатів №137 від 29.08.2017 не оформлено документально з вини секретаря Марининської сільської ради ОСОБА_2 .

Як видно із копії протоколу п'ятнадцятої позачергової сесії Марининської сільської ради сьомого скликання від 29.08.2017 №16 рішення №№137-137, за підписами Сільського голови Коваля Ю.М. та Секретаря сесії ОСОБА_2, в останньому зазначено інформацію щодо порядку денного, доповідаючого щодо даного питання, виступаючих з обговорення питання порядку денного, а також зазначено, що рішення №137 не прийнято та результати голосування: за - 5, проти - 1, утримались - 6. До вказаного протоколу додано: список присутніх депутатів, додаток №1, список запрошених, присутніх, додаток №2, протокол поіменного голосування, додаток №3. Зі змісту спірного розпорядження судом не встановлено та у ході судового розгляду відповідач не зміг надати суду чітких пояснень з приводу вимог до оформлення протоколів сесій сільської ради та порядку або особливостей їх оформлення.

Під час розгляду справи судом також досліджено та проаналізовано зміст регламенту Марининської сільської ради сьомого скликання, затвердженого рішенням третьої сесії Марининської сільської ради сьомого скликання від 25.12.2015 №16, у якому відсутні будь-які вимоги до оформлення або реквізитів протоколів сесій сільської ради.

Також, судом враховано посадову інструкцію секретаря Марининської сільської ради, затверджену сільським головою Ковалем Ю.М. 04..01.2016, розділом 2 якої визначено повноваження та функціональні обов'язки секретаря сільської ради. Так, згідно з пунктом 2.4. цієї Інструкції секретар Марининської сільської ради організовує підготовку сесій ради, питань, що виносяться на розгляд ради, зокрема, забезпечує підготовку рішень сільської ради, складає протоколи сесій сільської ради.

Проте, ані вказаним регламентом Марининської сільської ради, ані посадовою інструкцією секретаря Марининської сільської ради не встановлено жодних вимог до змісту або порядку оформлення протоколів сесій сільради. Більше того, відповідач не зміг пояснити суду, які саме вимоги законодавства чи правових актів сільської ради було порушено позивачем під час оформлення вказаного протоколу. В свою чергу, з розпорядження від 23.02.2018 №19 про оголошення догани не вбачається в чому саме полягало невиконання позивачем своїх посадових обов'язків щодо документального оформлення рішення Марининської сільської ради №137 від 29.08.2017, з огляду на те, що в матеріали справи додано копію протоколу п'ятнадцятої позачергової сесії Марининської сільської ради сьомого скликання від 29.08.2017 №16 рішення №№ 137-137 з додатками.

За таких обставин, за відсутності встановлених вимог щодо оформлення протоколу сесії сільської ради, доводи відповідача в частині висновку про неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків щодо оформлення протоколу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи скаржника про відсутність предмету спору, так, як розпорядженням від 30.03.2018 №29 оспорюване у справі розпорядження Марининського сільського голови від 23.02.2018 № 19 Про оголошення догани та дооформлення протоколу скасовано.

Суд апеляційної інстанції вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який на підставі системного аналізу норм чинного законодавства та фактичних обставин справи вказав, що скасування розпорядженням Марининського сільського голови від 30.03.2018 №29 наказу про винесення догани ОСОБА_2 , як секретарю виконавчого комітету Марининської сільської ради, з огляду на те, що спірним розпорядженням Марининського сільського голови від 23.02.2018 №19 винесено догану позивачу, як секретарю сільської ради, не є достатньою підставою для висновку про те, що спірне розпорядження про винесення догани секретарю ради є скасованим. Твердження апелянта про описку щодо посади позивача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Крім цього, відповідно до положень статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Під час розгляду справи відповідач не надав пояснень та жодних доказів у підтвердження неможливості або існування тих чи інших об'єктивних перешкод для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності безпосередньо за виявленням проступку, що полягав, як стверджував відповідач, у неоформленні протоколу сесії сільради від 29.08.2017, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, позаяк відповідач не стверджував, що виявлення вказаного проступку відбулось у лютому 2018 року.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно з розпорядженням Марининського сільського голови від 23.02.2018 №19 Про оголошення догани та дооформлення протоколу є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам закону. Отже, з врахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування розпорядження Марининського сільського голови від 23.02.2018 №19 Про оголошення догани та дооформлення протоколу .

Доводи апелянта в частині не встановлення судом першої інстанції характеру спірних правовідносин є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для скасування рішення, оскільки у розглядуваній справі позивач звернулася до суду із відповідними позовними вимогами, як фізична особа в порядку, передбаченому статтею 5 КАС України, оскільки вважала, що рішенням суб'єкта владних повноважень порушені її права та законні інтереси. У спірних відносинах позивач не виступала, як суб'єкт владних повноважень в розумінні пункту сьомого частини першої статті 4 КАС України, з огляду на що нею правомірно сплачено судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України Про судовий збір для фізичних осіб. Як наслідок, судом першої інстанції правомірно здійснено розподіл судових витрат у відповідності до частини першої статті 139 КАС України.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Так, як визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі. Відповідач, суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття оскаржуваного розпорядження.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст.308, 311, 316, 321, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Марининського сільського голови Коваля Юрія Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. М. Багрій О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 06 грудня 2018 року.