Постанова

від 27.11.2018 по справі 501/1639/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/25/18

Номер справи місцевого суду: 501/1639/16-ц

Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,

при секретарі: Ткачук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики в сумі 889197,30 грн. та суму понесених судових витрат.

Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) заборгованість за договором позики в сумі 889 197,30 грн., з яких заборгованість за договором позики становить 353 000,00 гривень, проценти за користування грошовими коштами становлять 188 207,00 гривень, сума індексу інфляції за період прострочення становить 317 700,00 гривень та три відсотки річних за період прострочення становить 30290,30 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 6 890,00 грн.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 28 березня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 22 серпня 2016 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 353 000 грн., яку зобов'язався повернути до 01.09.2013 року (а.с. 9).

У підтвердження укладеного договору позики відповідач надав позивачеві розписку. Однак, до теперішнього часу ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив з того, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 2 ст.1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до чч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Так, договір позики підтверджує як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року №6-79цс14, від 11 листопада 2015 року №6-1967цс15, від 23 травня 2018 року № 61-6308св18, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно розписки, 01 січня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого останній позичив 353 000 гривень, які зобов'язався повернути до 01 вересня 2013 року.

У той же час, згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 був директором та засновником приватної науково виробничої фірми Вітас , а ОСОБА_2 - директор ТОВ Агура - Чародій . Між підприємствами існували договірні відносини, згідно яких позивач поставляв для ТОВ Агура - Чародій поліетиленові труби для газового обладнання та водопроводу.

Окрім цього, з матеріалів справи також вбачається, що в провадженні Київського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ Агура - Чародій , ПНВФ Вітас про визнання договору позики недійсним (справа №520/10265/17).

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 24.01.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності (а.с. 149).

Вказане рішення ОСОБА_4 не оскаржував.

При цьому, судом було встановлено що розписка від 01.01.2013 року була написана з метою приховання іншого правочину, а у запереченнях на позовну заяву про визнання договору позики недійсним, ОСОБА_4 визнав факт фінансово - господарських відносин між ТОВ Агура - Чародій (засновник ОСОБА_2.) та ПНВФ Вітас (засновник ОСОБА_4.) (а.с. 146-148).

Відповідно до ч.4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що розписка від 01.01.2013 року була написана після отримання ТОВ Агура - Чародій на вказану суму поліетиленових труб від фірми ОСОБА_4, як гарантія подальшої оплати.

Таким чином, оскільки розписка від 01.01.2013 року була написана з метою гарантії подальшої оплати суми поліетиленових труб від фірми позивача, про що сам наголосив та визнав ОСОБА_4 у своїх запереченнях на позовну заяву ОСОБА_2 по справі №520/10265/17, а тому не є борговою розпискою і не свідчить про отримання ОСОБА_2 коштів від ОСОБА_4 та його обов'язку по їх поверненню.

Враховуючи, що вказана розписка була написана з метою приховання іншого правочину, що підтверджено рішенням Київського районного суду м.Одеси від 24.01.2018 року, тому відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України ці обставини не повинні доказуватися при розгляді даної справи.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.

Згідно ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2016 року скасувати.

Ухвалити постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.12.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда