Постанова

від 06.06.2019 по справі 501/1639/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа № 501/1639/16-ц

провадження № 61-88св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2018 рокуу складі колегії суддів: Цюри Т. В., Кононенко Н. А., Сегеди С. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2013 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 суму у розмірі 353 000,00 грн за умови повернення

до 01 вересня 2013 року, про що відповідач написав розписку. Відповідач до теперішнього часу борг не повернув.

ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу у розмірі 353 000,00 грн, проценти за користування грошовими коштами за період з 01 січня 2013 року по 11 липня 2016 року в сумі 188 207,00 грн, суму індексу інфляції за період прострочення з вересня 2013 року по липень

2016 року в розмірі 317 700,00 грн та 3 % річних за період прострочення з вересня 2013 року по липень 2016 року в сумі 30 290,30 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 889 197,30 грн, з яких: заборгованість за договором позики - 353 000,00 грн, проценти за користування грошовими коштами -

188 207,00 грн, сума індексу інфляції за період прострочення - 317 700,00 грн та 3 % річних за період прострочення - 30 290,30 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі

6 890,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованим, а тому підлягають задоволенню.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 28 березня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2016 року залишено без задоволення.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено.

Заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2016 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що розписка, укладена між сторонами, написана з метою приховання іншого правочину, що встановлено рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 січня 2018 року. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

21 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляцінйого суду Одеської області від 27 листопада 2018 року та залишити в силі заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції надано неправильну оцінку фактичним обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи, що призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 січня 2018 року по цивільній справі № 520/10265/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ Агура-Чародій , ПНВФ Вітас , про визнання договору позики недійсним, не має преюдиціального значення для вирішення даної справи.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Іллічівського міського суду Одеської області .

Зупинено дію постанови апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2018 року до закінчення касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка обставин справи та мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

У справі яка переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що

01 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі

353 000,00 грн, яку зобов`язався повернути до 01 вересня 2013 року.

У підтвердження укладеного договору позики відповідач надав позивачеві розписку. Однак, ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання.

ОСОБА_1 був директором та засновником ПНВФ Вітас , а ОСОБА_2 - директором ТОВ Агура-Чародій . Між підприємствами існували договірні відносини, згідно яких позивач поставляв для ТОВ Агура-Чародій поліетиленові труби для газового обладнання та водопроводу.

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ Агура-Чародій , ПНВФ Вітас , про визнання договору позики недійсним (справа

№ 520/10265/17).

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржував.

Вказаним рішенням встановлено, що розписка від 01 січня 2013 року була написана з метою приховання іншого правочину, а у запереченнях на позовну заяву про визнання договору позики недійсним, ОСОБА_1 визнав факт фінансово-господарських відносин між ТОВ Агура-Чародій (засновник

ОСОБА_2 ) та ПНВФ Вітас (засновник ОСОБА_1 ).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи

№ 464/3790/16-ц.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_2 зазначав, що розписка від 01 січня 2013 року була написана після отримання ТОВ Агура-Чародій на вказану суму поліетиленових труб від фірми ОСОБА_1 , як гарантія подальшої оплати.

Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, становив справжню правову природу укладеного договору, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки розписка

від 01 січня 2013 року була написана з метою гарантії подальшої оплати суми поліетиленових труб від фірми позивача, про що сам наголосив та визнав ОСОБА_1 у своїх запереченнях на позовну заяву ОСОБА_2 по справі № 520/10265/17, а тому не є борговою розпискою і не свідчить про отримання ОСОБА_2 коштів від ОСОБА_1 та його обов`язку по їх поверненню.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться не правильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює дію постанови апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2018 року .

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2018 року залишити без змін.

Поновити дію постанови апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2018 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко