Рішення

від 04.07.2007 по справі 6/111-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/111-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

04.07.2007                                                                Справа №  6/111-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Пригузи П.Д. при секретарі Андреєвець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Чаплинського управління водного господарства, ЄДРПОУ 24103696,

вул.Військова, 2, смт. Чаплинка, Херсонської області,

до Державного підприємства Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова", ЄДРПОУ 31542170, вул. Червоноармійська, 1, смт. Асканія - Нова, Чаплинського району Херсонської області,  

про стягнення 36232,68грн.  

за участю

представників сторін:

від позивача: Бондаренко О.І., довіреність в справі;

від відповідача: Савіцький Р.В., довіреність в справі;

Суть справи:

Заявлено вимоги про стягнення суми заборгованості за послуги з подачі поливної води за договором № 28 від 07.04.2006 р. в розмірі 27710,45 грн.; інфляційних втрат в сумі 4351,38 грн.; річних 3 % в сумі 615,65 грн. та пеню у розмірі 3555,2 грн.

Представник позивача вимоги підтримав з підстав зазначених в позові, просить стягнути заявлену суму у повному обсязі.

Відповідач, не заперечуючи розмір, підстави виникнення та суму заборгованості за договором, надав суду відзив на позов від 22.05.2007р., у якому зазначає про невизнання позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що не визнає заборгованість в сумі 36232.68грн., оскільки боржником 08.05.2007р. відповідно до платіжних доручень № 70 перераховано позивачу 14500,00грн., також 10.05.2007р. перераховано позивачеві 10000,00грн. Всього було перераховано підприємством 24500,00грн. Залишок заборгованості за даними відповідача складає 3210,45 грн.

Заперечуючи стягнення пені, інфляційних збитків та 3 % річних відповідач вказує, що підприємство за 2005 р. зазнало збитків в сумі 2 мільйона 70 тисяч гривень. За 2006 р. підприємство зазнало збитків на суму 827 000 грн. За 1 квартал 2007 р. підприємство зазнало збитків на суму 254 000 грн. Все майно підприємства перебуває під заставою та арештом, кошти на розрахункових рахунках відсутні. Відповідач, вважаючи, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому (майновому) становищі, прибутку не отримувало, на всі активи підприємства та майно накладено арешт, враховуючи те, що господарство є державним госпрозрахунковим підприємством, власність держави складає 100%, а тому просить суд зменшити розмір санкцій, у зв'язку з тим, що вони є надмірно великими. Стягнення заборгованості у сумі 3210,45грн. відповідач просить розстрочити на один рік.

В додатку до відзиву від 13.06.2007р. відповідач вказує, що сторонами здійснено звіряння взаємних розрахунків, про що складено акт від 04.06.2007р., відповідно до якого встановлено на вказану дату заборгованість відповідача лише на суму 2592,23 грн. Відповідач вказує, що він перерахував на користь позивача 07.06.2007р. за платіжним дорученням № 1 кошти у сумі 19000,00грн. Відповідач, вказуючи що заборгованість перед позивачем повністю погашена, просить у позові відмовити.

Представником позивача 13.06.2007р. подано заперечення щодо правової позиції відповідача, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що платежі, які здійснено відповідачем в травні 2007 року є платежами за водопостачання по договору від 22.03.2007р., в якому передбачено обов'язок відповідача здійснювати попередню оплату заявлених об'ємів водопостачання. Крім того, позивач стверджує, що з підписанням актів виконаних робіт відповідачеві були передані рахунки на оплату отриманих послуг, але оплата не проведена належним чином та в строки, визначені договором.

Заслухавши представників сторін,  дослідивши матеріали  справи  і  наявні  в  ній  докази,  суд,

в с т а н о в и в:

Між позивачем і відповідачем укладено договір № 28 від 07.04.2006р. (а.с.11-12) за яким позивач зобов'язався здійснити водоподачу відповідно до заявок відповідача як замовника (розділ 2.1.договору), а відповідач зобов'язався виконати певні організаційні заходи щодо обліку отриманих послуг (розділ 2.2. договору) та здійснювати розрахунки за надані послуги щомісячно до 10 числа наступного за розрахунковим місяця на підставі рахунку наданого позивачем згідно з актом про надання послуг з подачі води (розділ 3 договору, п.3.5).

Об'єм і вартість наданих та отриманих послуг сторони зазначили в актах і розрахунках, доданих до справи (а.с.13-16).

Відповідно до п.5.6. договору однією із умов договору є умова, що позивач (виконавець) надає послуги з подачі води при умові погашення боргів за послуги з подачі води у попередніх роках. Сторонами на 2007р. укладено такий же договір на подачу води (а.с.45-46), де в п.5.8 передбачено аналогічні умови, що виконавець надає послуги з подачі води в 2007 році при умові погашення боргів за послуги з подачі води у попередніх роках.

Відповідно до п.4.5 договору передбачено сплату пені за прострочення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення в розмірі 0.049 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до розрахунків та відомості взаєморозрахунків між сторонами (а.с.17) позивачем надано послуги відповідачеві на загальну суму 211861,77 грн., а відповідачем проведено розрахунки в сумі 184151,32 грн.

Залишок несплаченої заборгованості станом на 01.09.2006р. відповідно до акту №191 від 31.08.2006р. (а.с.16) становив 47710,45грн., щодо сплати якої позивач надав відповідачеві рахунок №903 від 01.09.2006р. та звертався до відповідача із претензією від 30.10.2006р. (а.с.18). Частково вимоги позивача були задоволені відповідачем, здійснивши платіж в сумі 20000,00грн. від 21.12.2006р. Але, відповідно до п.3.5. договору розрахунок за отримані послуги відповідач мав здійснити до 10.09.2006р.

Таким чином суд вважає встановленим факт порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Залишок заборгованості станом на день звернення позивача із позовом 04.05.2007р. становив 27710,45грн. За період часу, в який судом розглядалась дана справа відповідачем погашена сума заборгованості платежами від 08.05.2007р. на суму 14500,00грн., від 10.05.2007р. на суму 10000,00грн., від 07.06.2007р. у сумі 19000,00грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи суд приходить до висновку про задоволення позову частково на підставі наступного.

Вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 27710,45грн. задоволенню не підлягають. Зважаючи на наполяганні позивача на задоволенні вимоги щодо стягнення суми основного боргу з відповідача –суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги. Відмовляючи в цій частині позову суд приймає до уваги заперечення відповідача, що платежі, які здійсненні ним від 08.05.2007р. на суму 14500,00 грн., від 10.05.2007р. на суму 10000,00 грн., від 07.06.2007р. у сумі 19000,00 грн. слід зарахувати в рахунок платежів за договірними відносинами 2006 року, оскільки договором на 2007 рік в п.5.8 передбачено умову, що відповідач може претендувати на надання йому послуг з подачі води в 2007 році при умові погашення боргів за послуги з подачі води у попередніх роках. Таким чином, сплата заборгованості за послуги, надані у попередні роки є не лише правом відповідача, а й обов'язком, визначеним договором 2007 року.

Вказаний алгоритм розрахунків підтверджується також актом звіряння розрахунків між сторонами (а.с.50, 57, 58) та відомістю взаєморозрахунків (а.с.17).

Розглядаючи вимогу щодо стягнення з відповідача сум інфляційних втрат 4351.38грн. та річних відсотків 615,65грн. суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та про їх задоволення на підставі п.1 ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.  Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення пені за порушення грошового зобов'язання в сумі 3555,20 грн. суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та про їх задоволення на підставі п.4.5 договору, згідно якого сторони узгодили умову про сплату пені за прострочення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення в розмірі 0.049%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Правовою підставою для стягнення пені є ст.343  ГК України, якою встановлено відповідальність за порушення строків розрахунків. У відповідності із цією нормою платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, суд враховує фінансовий стан боржника та наявність обставин надзвичайного характеру, які підтверджені фінансовими звітами (а.с. 24-27) та висновками Торгово-промислової палати України про загибель сільськогосподарських культур (а.с.33-34), враховує стан виконання зобов'язання на час прийняття цього рішення зі спору, що воно повністю виконано та враховує майнові інтереси сторін. Із їх врахуванням суд приходить до висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача.

Правовою підставою для зменшення розміру пені для господарського суду є положення ст.233 ГК України, відповідно до якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Збитки відповідно до вимог закону компенсуються позивачеві стягненням з відповідача інфляційних втрат та річних відсотків, загальна сума яких становить 4967,03грн.

Суд зменшує розмір пені, що стягується з відповідача до 500,00 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова", ЄДРПОУ 31542170, вул. Червоноармійська, 1, смт. Асканія - Нова, Чаплинського району Херсонської області за порушення зобов'язань за договором про надання послуг з подачі води від 07.04.2006р. на користь Чаплинського управління водного господарства, ЄДРПОУ 24103696, вул. Військова, 2, смт. Чаплинка, Херсонської області, інфляційних втрат в сумі 4351.38грн. (чотири тисячі триста п'ятдесят одна гривеня 38 копійок), річні відсотки (3%) в сумі  615,65грн. (шістсот п'ятнадцять гривень 65  копійок); пеню в сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок); витрати із сплати держмита в сумі 362,33 грн. (триста шістдесят дві гривень 33 копійок), витрати із забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову –відмовити.

         Суддя                                                                                      П.Д. Пригуза

Дата підписання повного тексту рішення 09.07.2007р.