Постанова

від 06.12.2018 по справі 629/842/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м. Харків

Справа № 629/842/16-ц

Провадження № 22-ц/818/151/18

Харківській апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М.,

учасники справи:

позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС ,

відповідачі:

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

розглянув в місті Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 629/842/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2018 року, ухвалене суддею Поповим О.Г., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ФК РАНТЬЕ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову зазначає, що 14 лютого 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ Ідея Банк укладено кредитний договір №Р24.176.74407, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 35000грн. зі сплатою 10% річних. Банк повністю виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кошти. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 11 лютого 2016 року становить: 46599,17 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 32569,20 грн.; заборгованість за нараховані та несплачені відсотки та комісію - 14029,98 грн.

30 вересня 2015 року між ТОВ ФК РАНТЬЕ та ПАТ Ідея Банк укладено договір факторингу № 30/09-1, згідно умов якого Банк відступив на користь ТОВ ФК РАНТЬЕ право грошової вимоги за кредитним договором.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

У листопаді 2017 року ТОВ НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС подано уточнений позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обгрунтування позову ТОВ НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС зазначає, що 28 лютого 2017 року між ТОВ ФК РАНТЬЕ та ТОВ ФК СЕРЕТ , укладеного договір факторингу, згідно якого ТОВ ФК РАНТЬЕ відступило на користь ТОВ ФК СЕРЕТ , яке змінило найменування на ТОВ НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС , права вимоги за кредитним договором. До них перейшло право вимоги за кредитним договором на загальну суму 44599,17грн., з урахуванням того, що 08 квітня 2016 року в рахунок погашення цієї заборгованості ОСОБА_3 було здійснено погашення у розмірі 2000грн.

Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 за заповітами. Відповідачі своєчасно звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.

Товариство також звернулося до нотаріуса з вимогою-претензією до спадкоємців, яка зареєстрована в нотаріальній конторі 10 грудня 2016 року.

ТОВ НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС просить з урахуванням уточнень стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 44599,17грн.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала відзив, в якому зазначила, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредитом в розмірі 32569,20 грн. задоволенню не підлягають, так само як і не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення відсотків та комісії банку в тій сумі, які нараховані позивачем, з урахуванням неправильності визначення суми заборгованості по кредиту. Кредит у сумі 35000грн. її чоловік не отримував.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ТОВ Нью Файненс Сервіс до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що належним способом захисту порушеного права є звернення ТОВ НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС - кредитора спадкодавця до суду з позовом до спадкоємців про накладення стягнення на спадкове майно, й лише за умови, що спадкоємець відмовився від задоволення вимог кредитора шляхом сплати одноразового платежу, а не з позовом про стягнення заборгованості за кредитом; позов про стягнення заборгованості відповідно до ст. 16 ЦК України не може вважатися належним способом захисту порушеного права.

В апеляційній скарзі ТОВ НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд. Обов'язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них. Тому, позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в межах вартості успадкованого майна, оскільки вони є спадкоємцями ОСОБА_3 і не виконали (фактично відмовились) свої обов'язки перед позивачем, які передбачено ст. 1282 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на досліджених матеріалах справи та нормах діючого законодавства. З урахуванням ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Про наявність кредитних зобов'язань ОСОБА_3 не знав та не міг знати. На час смерті ОСОБА_3 разом з ним проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_1, яка також своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття своєї частки спадщини. У результаті спадкування кількома спадкоємцями виникає право спільної часткової власності на спадкове майно і кожен із спадкоємців відповідає по боргам спадкодавця лише у розмірі його частки у спадщині і в межах вартості успадкованого майна. За цих умов у спадкоємців не виникає солідарного обов'язку перед кредитором спадкодавця щодо сплати боргу. Відтак, вимога про солідарне стягнення боргу зі спадкоємців позичальника не ґрунтується на нормах матеріального права та задоволенню не підлягає.

Ухвалою від 09 жовтня 2018 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, дослідив матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що позивач звернувся до суду з неналежним способом судового захисту, тобто замість вимог про накладення стягнення на майно заявив вимогу про стягнення кредитної заборгованості, що не передбачено ст.1282 ЦК України.

З таким висновком колегія суддів погодитися не може.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 14 лютого 2014 року між ПАТ Ідея Банк та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Р24.176.74407, згідно умов якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 35000грн. строком на 48 місяців зі сплатою 10 % річних з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Вказаний договір було укладено у зв'язку із порушенням умов кредитного договору № Р24.176.73837, укладеного 11 вересня 2013 року між ПАТ Ідея Банк та ОСОБА_3, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 15636грн. У зв'язку з чим було здійснено реструктуризацію кредитного договору шляхом укладання нового договору № Р24.176.74407 від 14 лютого 2014 року. Відповідач отримав 35000 грн., з яких: 4299,12 грн. - на оплату страхового платежу за кредитним договором; 17039,55 грн. - отримано ОСОБА_3 через касу банку; 13661,33 грн. - перераховано на погашення заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2013 року. Факт отримання коштів підтверджується меморіальними ордерами від 14 лютого 2014 року на 13661,33грн., на 17039,55грн., на 4299,12грн.

30 вересня 2015 року між ТОВ ФК РАНТЬЕ та ПАТ Ідея Банк укладено договір факторингу № 30/09-1, згідно умов якого ПАТ Ідея Банк передало, а ТОВ ФК РАНТЬЕ прийняло права вимоги до боржників.

28 лютого 2017 року між ТОВ ФК РАНТЬЕ та ТОВ ФК СЕРЕТ , яке змінило найменування на ТОВ НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС , укладено договір факторингу № 28/02-1, згідно умов якого ТОВ ФК РАНТЬЕ передало, а ТОВ НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС прийняло права вимоги до боржників.

Згідно ч. 1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ОСОБА_3 свої зобов'язання в установлені терміни не виконував, у зв'язку з чим станом на 11 лютого 2016 року має заборгованість у розмірі: 46599,17 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 32569,19 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією у розмірі 14029,98 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

08 квітня 2016 року ОСОБА_3 погашено додатково 2000грн., тобто, на час смерті ОСОБА_3 заборгованість становить 44599,17грн.

Із копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 вбачається, що спадкоємцями майна є його дружина ОСОБА_1 згідно заповіту, складеного на її ім'я, посвідченого секретарем виконавчого комітету Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 19 серпня 2015 року, та ОСОБА_2 згідно заповіту, складеного на його ім'я, посвідченого Завадою М.В., приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області 01 лютого 2016 року, які своєчасно звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.

При цьому ОСОБА_2 ОСОБА_3 заповідав земельну ділянку площею 5,4133га, яка розташована на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий №6323986000:02:000:0285; ОСОБА_1 все своє майно.

Згідно з ч.1 ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (ч.2 ст.1281 ЦК України).

Із листа завідуючої Лозівської державної нотаріальної контори від 23 січня 2017 року вбачається, що до нотаріальної контори надійшла претензія кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 в порядку ст.1281 ЦК України від 10 грудня 2016 року, яка в подальшому була направлена до приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади М.В. за належністю.

За правилом ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов'язки на нового боржника.

Право на захист є складовою будь-якого суб'єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

Відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І Основні положення , у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, відповідно до абз.2 ч.2 ст.1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги.

Застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі.

Тлумачення статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов'язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

Саме таке розуміння особливостей захисту прав кредиторів у спадкових відносинах відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту.

Обґрунтованим є право позивача вимагати від відповідачів стягнення суми заборгованості за кредитними договорами, оскільки обов'язком спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року по справі № 645/3265/13-ц (провадження № 61-5552СВП18).

За таких обставин відмова у задоволенні позову з підстав обрання невідповідного способу захисту - безпідставна.

Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Позивачем ставиться питання про стягнення з відповідачів солідарно 44599,17грн.

Оскільки, як вже зазначалося, солідарний обов'язок відсутній, то позов підлягає задоволенню частково.

При цьому з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кожного підлягає стягненню по 22299,59грн. боргу та по 1722,50грн. судового збору.

Колегія виходить з тих обставин, що вартість спадкового майна в матеріалах справи відсутня.

Між тим, в обсяг спадкового майна входить земельна ділянка площею 5,33га та інше майно, вартість якого імовірно є більшою за 45000грн. боргу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач позбавлений можливості надати такі дані. При цьому відповідачі взагалі не посилаються, що вартість спадкового майна є меншою ніж сума позову.

Вони заперечують проти позову зовсім з інших підстав: незнання про наявність боргу; не отримання свідоцтва про спадщину; не згода з сумою боргу.

У будь-якому разі доказів, що вартість майна є меншою, ними не надано.

Що стосується інших заперечень, то суд виходить з наступного.

Не отримання свідоцтва про право власності у порядку спадкування не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилання ОСОБА_1, що чоловік отримав кредит у сумі 17000грн. спростовується меморіальними ордерами, згідно яких сума кредиту становить саме 35000грн.

При цьому при визначенні суми заборгованості враховано 2000грн., які сплачені ОСОБА_3 вже після подачі позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.1, п.3 ч.2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Файненс Сервіс - задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС (місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.23-Б, код ЄДРПОУ 39691431) по 22299,59грн. (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто дев'ять гривень 59коп.) з кожного.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС (місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.23-Б, код ЄДРПОУ 39691431) судовий збір в розмірі 3445грн. (три тисячі чотириста сорок п'ять гривень 00коп.), тобто по 1722,50грн. (одній тисячі сімсот двадцять дві гривні 50коп.) з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 06 грудня 2018 року.

Головуючий Овсяннікова А.І.

Судді Коваленко І.П.

Піддубний Р.М.