Постанова

від 05.12.2018 по справі 313/440/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.12.2018 Справа № 313/440/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 313/440/18 Головуючий у 1 інстанції: Кравцов С.О.

Провадження № 22-ц/807/1086/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар Путій Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства Лучисте-2А про визнання недійсним договору оренди землі,

за апеляційною скаргою фермерського господарства Лучисте 2А на ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2018 року про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Лучисте-2А про визнання недійсним укладеного сторонами 28 лютого 2017 року договору оренди належної йому земельної ділянки з підстав, передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України, посилаючись на те, що вказаним правочином порушені права СФГ Руслан як орендаря тієї ж самої земельної ділянки, оскільки на момент укладення договору ділянка перебувала у користуванні останнього за договором, строк дії якого повинен скінчитися одночасно із закінчення сільськогосподарського 2018 року.

10 жовтня 2018 року ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, в якій зазначає, що після відкриття провадження у справі з причини зловживання відповідачем своїми процесуальними правами по справі не проведено жодного судового засідання. Вважає, що дії відповідача щодо затягування розгляду справи направлені на отримання можливості обробляти спірну земельну ділянку, що суттєво утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також може привести до конфлікту з СФГ Руслан як орендарем за договором оренди від 09 червня 2008 року. Станом на дату звернення з даною заявою врожай 2018 року на спірній земельній ділянці орендарем СФГ Руслан зібраний, тому забезпеченням позову його права не будуть порушені.

Ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позовних вимог задоволено.

Встановлено повну заборону у будь який спосіб обробляти земельну ділянку загальною площею 13, 8472 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області, до набуття чинності судовим рішенням у даній цивільній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, фермерське господарство Лучисте 2А подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити позивачеві у вжитті заходів забезпечення позову.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ОСОБА_3 не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Суд визнав причини неявки позивача у судове засідання неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення голови фермерського господарства Лучисте-2А ОСОБА_4 і його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Між тим, застосовуючи заявлені ОСОБА_3 заходи у забезпечення його позову, доводи заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, ймовірності виникнення утруднень при виконанні можливого рішення, суд фактично не з'ясовував і оцінки їм не надав.

На порушення вимог ст. 153 ч.7 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд не навів підстави обрання способу забезпечення та не вирішив питання зустрічного забезпечення.

Обираючи в якості заходів забезпечення позову повну заборону у будь який спосіб обробляти земельну ділянку, суд не врахував не тільки можливість спричинення відповідачеві збитків, але й настання незворотніх наслідків, залишив поза увагою і питання впливу зазначених заходів на господарську діяльність фермерського господарства як виробника сільськогосподарської продукції.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору оренди з підстав порушення права іншого орендаря за договором, строк дії якого скінчився одночасно із сільськогосподарським 2018 роком. Разом з тим, ні в позовній заяві, ні в заяві про забезпечення позову не йдеться про те, за захистом якого свого порушеного права звернувся власник земельної ділянки до суду.

Як вбачається із зібраних у справі письмових доказів, одночасно із підписанням оспорюваного договору сторони підписали акт прийому-передачі об'єкта оренди і акт визначення меж земельної ділянки в натурі (а.с.109). Тобто, згідно письмових доказів, з 28 лютого 2017 року ОСОБА_3 добровільно передав земельну ділянку відповідачеві.

Вимог про застосування наслідків недійсного правочину - приведення сторін у первісний стан і повернення земельної ділянки її власнику орендодавець у цій справі не заявляв.

Зважаючи на те, що вимог про застосування реституції і повернення земельної ділянки її власник не заявляв, а предметом позову у цій справі є тільки визнання правочину недійсним, підстав для вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб по справі не вбачається.

Зловживання сторін своїми процесуальними правами не є підставою для встановлення повної заборони у будь-який спосіб обробляти земельну ділянку, оскільки розділом 1 глави 9 ЦПК України передбачені спеціальні заходи процесуального примусу і їх види, якими не передбачено спонукання учасників процесу добросовісно користуватися процесуальними правами шляхом заборони обробляти землю.

За таких обставин, оскаржувана ухвала на підставі ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нової - про відмову у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Питання про розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішується, оскільки за змістом ст.264 ЦПК України питання щодо розподілу між сторонами судових витрат вирішується судом першої інстанції під час ухвалення рішення за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 379 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства Лучисте - 2А задовольнити.

Ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2018 року по цій справі про забезпечення позову скасувати.

Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у обраний ним спосіб залишити без задоволення.

Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено і підписано 06 грудня 2018 року.

Головуючий:

Судді: