Ухвала

від 07.12.2018 по справі 911/2452/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.12.2018Справа № 911/2452/18

Суддя Господарського суду міста Києва Ващенко Т.М., розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик Славкіної М.А. (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Інвест Буд (м. Київ, вул. Лаврська, б. 20, літ. А; ідентифікаційний код 33101228) про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик Славкіної М.А. звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Інвест Буд про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.18. позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти (п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України).

Позивачем не вказано індексом місцезнаходження відповідача.

Пунктом 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте, позивачами не дотримано вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у позовній заяві відсутні зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви. Так, згідно переліку додатків до позовної заяви подано письмові докази у копіях, проте при цьому не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів відповідних письмових доказів.

Позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України).

Однак, позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено об'єкти, з яких судовий збір не справляється, а ст. 5 вказаного Закону визначено суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору.

Вказана позовна заява. та позивач не підпадають під перелік, встановлений вищезазначеними статтями, а отже, позивач не звільнений від сплати судового збору.

Положення ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачають можливість відстрочення, розстрочення, звільнення заявника сплати судового збору за подачу позову на підставі відповідної ухвали суду.

Позивачем до позовної заяви додано клопотання, відповідно до якого позивач просить суд відстрочити йому сплату судового збору до прийняття рішення в даній справі або звільнити його від сплати судового збору.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати з огляду на наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Клопотання позивача мотивоване тим, що банк перебуває в ліквідації.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Заявником не надано жодних документів на підтвердження обґрунтування необхідності відстрочення йому сплати судового збору, чи звільнення його від такої сплати, а перебування позивача в процедурі ліквідації не є підставою для відстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати.

Відповідно до п. 3.5 глави 3 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 , (надалі - Положення) Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) здійснює витрати на ліквідацію неплатоспроможного банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат банку на здійснення ліквідації (далі - кошторис), затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.

Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) забезпечує правильність складання проекту кошторису і виконання затвердженого виконавчою дирекцією Фонду кошторису (пункт 3.6 глави 3 розділу V Положення).

Відповідно до пункту 3.7 глави 3 розділу V Положення Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) зобов'язана, зокрема, уключати до кошторису окремими статтями всі витрати, необхідні для забезпечення процедури ліквідації банку.

Згідно з пунктами 3.8., 3.9. глави 3 розділу V Положення у разі необхідності Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) має право запропонувати внесення змін до кошторису. Зміни до кошторису вносяться не пізніше дати закінчення кварталу, на який затверджено кошторис, за наявності обґрунтованого клопотання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. У разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку може запропонувати внесення змін до кошторису до закінчення відповідного кварталу.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Врахувавши приписи ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про відсутність підстав для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства має правовим наслідком залишення позовної заяви без руху.

Відтак, за вимогу про стягнення грошових коштів заявник був зобов'язаний сплатити судовий збір.

Проте, жодних доказів сплати судового збору позивачем до вказаної позовної заяви не додано.

За вказаних обставин, суд вважає, що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

З наведених підстав позовна заява залишається без руху.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик Славкіної М.А. про відстрочення йому сплати судового збору чи звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви.

2. Залишити без руху позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик Славкіної М.А.

3. Встановити строк на усунення недоліків позовної заяви чотири дні з дня вручення цієї ухвали, встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом :

- подання належних доказів сплати судового збору;

- зазначення про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;

- подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;

- зазначення поштового індексу відповідача.

4. Ухвала набрала законної сили 07.12.18. та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.М. Ващенко