Постанова

від 05.12.2018 по справі 815/2072/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 815/2072/17

Провадження № 11-815апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В. ,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Стефанова С. О.) від 20 червня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Федусика А. Г., суддів Шевчук О. А., Зуєвої Л. Є.) від 06 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Ананьївському районі Одеської області, Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Одеській області, треті особи: Приватне підприємство Агрос-Юг , Дочірнє підприємство Украгросоюз , Одеська регіональна філія Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру , про визнання протиправними дій щодо державної реєстрації договору оренди землі,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Відділу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Ананьївському районі Одеської області (далі - Відділ Держгеокадастру в Ананьївському районі) щодо державної реєстрації 20 червня 2012 року договору оренди землі від 30 вересня 2008 року та скасування запису від 20 червня 2012 року № 512020004001302 про реєстрацію договору оренди землі від 30 вересня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством Украгросоюз (далі - ДП Украгросоюз ).

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 червня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, закрив провадження у цій справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали), оскільки між сторонами існує спір про право оренди земельної ділянки, вирішення якого можливе шляхом звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

29 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвал Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року і просила направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII Перехідні положення КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

30 вересня 2008 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ДП Украгросоюз (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передала орендарю у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області загальною площею 3,49 га, кадастровий № НОМЕР_1. Договір укладено строком на 5 років. На виконання договору орендодавцем та орендарем складено та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки.

20 червня 2012 року вказаний договір оренди землі зареєстрований у Ананьївському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК Держкомзему України , про що в Державному реєстрі земель вчинений запис від 20 червня 2012 року № 512020004001302 з печаткою органу реєстрації та підписом посадової особи - Яковенко Ю. В.

Державна реєстрація права оренди землі була здійснена відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі , яка була чинна до 01 січня 2013 року.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 18 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV у редакції, чинній на момент проведення реєстраційних дій) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, дія договору оренди землі від 30 вересня 2008 року, який був укладений на 5 років, була пролонгована до 20 червня 2017 року без відома ОСОБА_3

За позицією ОСОБА_3, реєстрація зазначеного договору оренди не відбулася, оскільки згоди на його реєстрацію вона не надавала, про реєстрацію не знала та не повідомлялася, а тому позивачка вважає, що такий договір не набрав чинності.

З матеріалів справи також убачається, що 15 травня 2015 року, у період дії договору оренди від 30 вересня 2008 року, між ОСОБА_3 та Приватним підприємством Агрос-Юг (далі - ПП Агрос-Юг ) було укладено договір оренди на ту ж саму земельну ділянку площею 3,49 га, кадастровий № НОМЕР_1 строком на 49 років, на підставі якого 24 грудня 2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийняв рішення № 27463501 про державну реєстрацію оренди зазначеної земельної ділянки за ПП Агрос-Юг .

Вважаючи, що реєстрація договору оренди землі від 30 вересня 2008 року проведена з порушенням вимог чинного законодавства, ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої й апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС Українидо адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС Україниу зазначеній редакції).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб'єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред'явлення позову.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 обґрунтовує свою позицію тим, що договір оренди землі від 30 вересня 2008 року не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому не міг бути зареєстрованим. Також скаржниця стверджує, що їй не було відомо, що цей договір був зареєстрований у Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 червня 2012 року № 512020004001302 Тобто, фактично позивачка має намір таким шляхом розірвати договір оренди землі від 30 вересня 2008 року.

При цьому ОСОБА_3 не оскаржує дії відповідача під час здійснення державної реєстрації.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що після укладення договору оренди землі від 30 вересня 2008 року у юридичної особи (ДП Украгросоюз ) виникли цивільні права, а саме права оренди земельної ділянки.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне звернути увагу, що згідно із ст. 18 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення позивачкою договору оренди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20, 30 Закон № 161-XIV укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За приписами ст. 125 ЗК України (у редакції станом на момент реєстрації зазначеного договору), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди) на час укладення позивачкою зазначених договорів оренди були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, відповідно до п. 2 якого державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Чинне на той час законодавство, а саме Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена Наказом Державного комітету по земельних ресурсах України від 04 травня 1999 року № 43 та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом цього ж органу від 02 липня 2003 року № 174 (у редакціях, чинних на момент державної реєстрації договору) передбачали одночасно реєстрацію договору оренди і права з цього договору в державному реєстрі земель з відміткою про це державного реєстратора.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звертаючись з цим адміністративним позовом, ОСОБА_3, уклавши договір оренди землі з ПП Агрос-Юг , шляхом визнання протиправними дій Одеської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру , має намір в судовому порядку визнати недійсним договір оренди, укладений з ДП Украгросоюз .

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави Великій Палаті Верховного Суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту її приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у цій справі, оскільки це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII ), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення

Ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко