Рішення

від 16.10.2018 по справі 804/3533/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року Справа № 804/3533/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства ГЕФЕСТ ПЛЮС до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р від 30.01.2018 року №0002051421, -

ВСТАНОВИВ :

16.05.2018 року Приватне підприємство ГЕФЕСТ ПЛЮС (далі - ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС , позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 30.01.2018 року №0002051421.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ДАЙМОНД СІТІ (код ЄДРПОУ 40450468) за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ (код ЄДРПОУ 40604394) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ СРЕЦРЕМПІДРЯД (код ЄДРПОУ 40981961) за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, за наслідками якої 10.01.2018 року було складено Акт №552/04-36-14-21/36041151 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 36041151) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2016 року по 31.01.2017 року, яким встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення приписів у бухгалтерському обліку затверджене Наказом МФУ від 24.05.1995 року №88.

На підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 30.01.2018 року №0002051421 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання зі слати податку на додану вартість у загальному розмірі 910 271,25 (дев'ятсот десять тисяч двісті сімдесят одна гривня, 25 копійок) грн., яке позивач вважає протиправними та просить скасувати, оскільки вважає його безпідставним, незаконним та таким, що не відповідає вимогам податкового та митного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому посилався на те, що з наданих до перевірки документів неможливо встановити фактичне здійснення господарських операцій, що в свою чергу, позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.

Також, зазначено, що згідно проведеного в процесі перевірки аналізу податкової звітності та інформаційних баз даних України встановлено, що ТОВ ДАЙМОНД СІТІ не декларувало податкові зобов'язання за досліджуваною господарською операцією.

Аналізом ЄРПН встановлено відсутність придбання контрагентами позивача ТОВ ДАЙМОНД СІТІ , ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ і ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД товару, що в подальшому був реалізований позивачеві у перевіряємих періодах, не встановлено придбання послуг навантаження та розвантаження, транспортування у інших суб'єктів господарювання або фізичних осіб за цивільно-правовими договорами. Вказані факти свідчать про відсутність реальної можливості у вказаних контрагентів здійснення поставки товарів, оскільки у зазначених підприємств відсутні трудові ресурси, основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби, офісні, складські та виробничі приміщення тощо, а надані ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС первинні документи та документи бухгалтерського обліку не дають можливості контролюючому органу зробити висновок щодо реальності господарських операцій, за наслідками яких позивачем було визначено його податкові зобов'язання.

Крім того, в процесі перевірки було проведено аналіз податкової звітності та інформаційних баз даних ДФС України, згідно яких встановлено, що ТОВ ДАЙМОНД СІТІ не декларувало податкові зобов'язання за досліджуваною господарською операцією; відповідно до системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні ДФС України встановлено, що ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС мало розбіжності між показниками кредиту та податкових зобов'язань з ТОВ ДАЙМОНД СІТІ , ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ і ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД ; відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що вказані контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, що зокрема, підтверджується ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 07.11.2017 року по справі №757/66111/17 щодо ТОВ ДАЙМОНД СІТІ , ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2017 року по справі №522/3744/17 щодо ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ та ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД , згідно яких, зазначені підприємства використовуються злочинним угрупуванням з метою прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків.

Таким чином, відповідач вважає, що господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а тому, прийняте на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 10.01.2018 року №552/04-36-14-21/36041151 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно та скасуванню не підлягає.

16.10.2018 року представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС зареєстроване 12.08.2008 року, номер запису 1 227 102 0000 010498 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності підприємства є електромонтажні роботи (код згідно КВЕД 43.21).

У період з 27.12.2017 року по 03.01.2018 року, посадовими особами контролюючого органу згідно направлення від 21.12.2017 року №13657 та на підставі наказу від 21.12.2017 року №7306-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ДАЙМОНД СІТІ (код ЄДРПОУ 40450468) за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ (код ЄДРПОУ 40604394) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ СРЕЦРЕМПІДРЯД (код ЄДРПОУ 40981961) за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року.

За результатами проведеної перевірки 10.01.2018 року складений акт №552/04-36-14-21/36041151, за висновками якого встановлено наступні порушення:

-п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України;

-п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ;

-п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення приписів у бухгалтерському обліку затверджене Наказом МФУ від 24.05.1995 р. №88.

В результаті чого, ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС занижено податок на додану вартість на загальну суму 728 217,00 (сімсот двадцять вісім тисяч двісті сімнадцять гривень 00 копійок) грн., в тому числі по періодам за:

-листопад 2016 року у сумі 107 359,00 грн.;

-грудень 2016 року у сумі 330 658,00 грн.;

-січень 2017 року у сумі 290 200,00 грн.

Не погодившись з висновками викладеними у вищевказаному Акті перевірки ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС , керуючись положеннями п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, подало свої заперечення до ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області розглянуло подані заперечення на Акт перевірки №№552/04-36-14-21/36041151 від 10.01.2018 року та листом від 25.01.2018 року №3484/10/04-36-14-112-12 повідомило про те, що викладені в Акті перевірки висновки є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

30.01.2018 року на підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0002051421 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання зі слати податку на додану вартість у загальному розмірі 910 271,25 (дев'ятсот десять тисяч двісті сімдесят одна гривня, 25 копійок) грн., у тому числі штрафні санкції у розмірі 182 054, 25 (сто вісімдесят дві тисячі п'ятдесят чотири гривні, 25 копійок) грн.

Враховуючи викладене, ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС звернулося зі скаргою на винесене податкове повідомлення-рішення форми Р №0002051421 від 30.01.20118 року до ДФС України, в порядку пп.56.1, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 20.04.2018 року №13947/6/99-99-11-01-02-25 скаргу ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.1 цього Закону, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного, вчинення господарської операції визначається не підписанням договору, а в фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Так, згідно наявних в матеріалах справи документів, зокрема, змісту акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача №552/04-36-14-21/36041151 від 10.01.2018 року на підставі аналізу податкової звітності з податку на додану вартість, а також даних ЄРПН, посадовими особами контролюючого органу було зроблено висновок про нереальність господарської операції позивача по взаємовідносинах з ТОВ ДАЙМОНД СІТІ , ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ і ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД , внаслідок того, що у зазначених підприємств відсутні трудові ресурси, основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби, офісні, складські та виробничі приміщення тощо, встановлено відсутність придбання ними товару, що в подальшому був реалізований позивачеві, а також, у зв'язку з тим, що останні є фігурантами кримінальних проваджень.

Разом з тим, позивачем на підтвердження реальності досліджуваних господарських операцій, було надано суду копії первинних документів по взаємовідносинам з TOB ЛІЛІ-РОУЗ , а саме: договір купівлі продажу від 01.12.2016 №0112/16, рахунок-фактура №102 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №102 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №112 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №112 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №109 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №109 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №106 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №106 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №105 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №105 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №104 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №104 від 28.12.2016 року, виписка за особовим рахунком за 09.02.2017 року, виписка за особовим рахунком за 26.01.2017 року, договір про відступлення права вимоги від 01.03.2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги від 01.03.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 01.03.2017 року, виписка за особовим рахунком за 03.03.2017 року, договір про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 13.03.2017 року, агентський договір №2507/16-02 від 25.07.2016 року, додаткова угода до агентського договору №2507/16-02 від 25.07.2016 року, рахунок-фактура №114 від 28.12.2016 року, акт виконаних робіт №116 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №116 від 28.12.2016 року, акт виконаних робіт №114 від 28.12.2016 року, договір про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року, договір про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року між TOB ЛІЛІ-РОУЗ та TOB Геном Солюшн , повідомлення про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року, виписка по особовому рахунку за 10.03.2017 року, договір про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року між TOB ЛІЛІ-РОУЗ та TOB Геном Солюшн , повідомлення про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 09.03.2017 року, акт списання №СпТ-000002 від 31.01.2017, журнал ордер і відомість по рахунку 631 за період з 01.11.2016-31.12.2017 року; по взаємовідносинам з ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД , а саме: договір купівлі-продажу №1001/17 від 10.01.2017 року, рахунок-фактура №РН-0119/09 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН-0119/09 від 19.01.2017 року, рахунок-фактура №РН- 0119/10 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН-0119/10 від 19.01.2017 року, рахунок-фактура №РН-0119/11 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН- 0119/11 від 19.01.2017 року, рахунок-фактура №РН-0119/12 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН-0119/12 від 19.01.2017 року, рахунок-фактура №РН- 0119/13 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН-0119/13 від 19.01.2017 року, рахунок-фактура №РН-0119/14 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН- 0119/14 від 19.01.2017 року, виписка за особовим рахунком за 23.02.2017 року, договір про відступлення права вимоги від 16.05.2017 року №УП 1605-02/17, повідомлення про відступлення права вимоги від 16.05.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 03.05.2017 рік, договір про відступлення права вимоги від 05.07.2017 року №УП0507-01/17, повідомлення про відступлення права вимоги від 05.07.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 03.07.2017 рік, договір про відступлення права вимоги від 01.08.2017 року №УП 0108/17, повідомлення про відступлення права вимоги від 01.08.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 01.08.2017 рік, акт списання ТМЦ №СпТ-000018 від 28.04.2017 року, журнал ордер і відомість по рахунку 631 за період з 01.11.2016-31.12.2017; по взаємовідносинам з TOB ДАЙМОНД СІТІ , а саме: договір купівлі-продажу №1511/01 від 15.11.2016 року, рахунок-фактура №1117005 від 17.11.2016 року, видаткова накладна №1117005 від 17.11.2016 року, рахунок-фактура №1117006 від 17.11.2016 року, видаткова накладна №1117006 від 17.11.2016 року, рахунок-фактура №1117007 від 17.11.2016 року, видаткова накладна №1117007 від 17.11.2016 року, рахунок-фактура №1117008 від 17.11.2016 року, видаткова накладна №1117008 від 17.11.2016 року, рахунок-фактура №1117005 від 17.11.2016 року, видаткова накладна №1117005 від 17.11.2016 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 15.15.2016 року, виписка по особовому рахунку за 03.03.2017 року, акт списання ТМЦ №СпТ-000035 від 30.12.2016 року, акт списання ТМЦ №СпТ-000033 від 31.12.2016 рок, журнал ордер і відомість по рахунку 631 за період з 01.11.2016-31.12.2017, акти приймання-передачі основних засобів на 57-ми аркушах.

В свою чергу, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву було надано суду витяг з АІС Податковий блок щодо господарських операцій між ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД та ТОВ Гарвілд , між ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ та ТОВ Геном Солюшн , копію декларації з ПДВ ТОВ ДАЙМОНД СІТІ , витяг з реєстраційної картки щодо ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ , витяг з реєстраційної картки щодо ТОВ Геном Солюшн , копію податкового розрахунку форми 1ДФ за 4 квартал 2016 року, копію ухвали Ковпаківського райного суду м. Суми від 21.11.2017 року по справі №592/12832/17.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даної позовної заяви, виходячи з наступного.

Згідно податкової декларації з ПДВ ТОВ ДАЙМОНД СІТІ за листопад 2016 року вбачається, що вказана декларація була подана з нульовими показниками, господарські операції з продажу товарів в адресу ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС не задекларовано. Кількість працівників на ТОВ ДАЙМОНД СІТІ згідно звіту 1ДФ за 4 квартал 2016 року становить одну особу - директора підприємства.

Складені відповідно до агентського договору від 25.07.2016 року №2507/16-02 акти виконаних послуг не дають можливості ідентифікувати перелік наданих послуг, а містять лише їх загальне формулювання.

З наданих позивачем договорів відступлення права вимоги №УП0103/17 від 01.03.2017 року, №УП1003/17 від 10.03.2017 року, №1103/17 від 10.03.2017 року, №УП1203/17 від 10.03.2017 року укладених між ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ та ТОВ Геном Солюшн , неможливо встановити, на якій підставі у ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ виникла кредиторська заборгованість перед ТОВ Геном Солюшн . Кількість працівників на ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ становить одну особу - директора підприємства, декларацію на прибуток за 2016 рік та звіти 1ДФ до контролюючого органу ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ не надавало, податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб не нараховувало та не сплачувало.

За даними ЄРПН ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД здійснено оформлення придбання товарів, що у подальшому були реалізовані в адресу позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю ІДЕАЛ-КОРПОРЕЙШН , у якого в свою чергу відсутня достатня кількість трудових ресурсів, основні фонди, декларацію на прибуток за 2016-2017 рр. та звіти 1ДФ до контролюючого органу не надавало, податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб не нараховувало та не сплачувало.

Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу руху товарів до ПП ГЕФЕСТ ПЛЮС , свідчить про те, що метою їх діяльності було створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Тобто, фактично позивачем отримано товари від невстановлених осіб, без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати таких товарів.

Асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій; неможливо встановити джерело походження товарів та їх рух за ланцюг постачання та інше.

Виконання робіт та послуг передбачає наявність на підприємстві основних засобів, найманих працівників або залучення сторонніх організацій, які б мали на балансі відповідну техніку та кваліфікований персонал для виконання даних видів робіт.

Наведені факти свідчать про відсутність у позивача та його контрагентів-постачальників наміру отримання доходу, та здійснення лише документального оформлення господарських операцій, які не здійснювались.

Наявність належним чином оформленого первинного документа не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

Відсутність відомостей про повний зміст і обсяг господарських операцій за договорами з ТОВ ДАЙМОНД СІТІ , ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ і ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД в первинних документах, складених згідно цих договорів, а також ненадання позивачем інших документів, які б розкривали це питання, в своїй сукупності не дають можливості стверджувати, що ці господарські операції є реальними.

При цьому, будь-які документи, в тому числі договори, накладні тощо, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

За певних інших обставин первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14.03.2017 у справі №826/20366/13-а (номер судового рішення в ЄДРСР № 66031900).

Наявність у позивача первинних документів, виданих контрагентом, за умови факту нездійснення самої господарської операції не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок. Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності спірних постачальників, свідчить про безтоварність розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства. Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, відображеними, зокрема в постанові від 07.02.2012 у справі №21-425во10, в постанові від 01.12.2015 у справі №21-3788а15, постанові від 22.09.2015 № 21-1359а15.

Аналіз викладених норм податкового законодавства вказує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій (дана позиція податкового органу підтримана Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2013 по справі №2а/0470/6071/11.

Визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, згідно положень національного законодавства неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених, нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень визначених чинним законодавством.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг. За відсутності останнього, немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій.

При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства "ГЕФЕСТ ПЛЮС" (вул. Володимира Великого, 43 Д, м. Кривий Ріг, 50008, код ЄДРПОУ 36041151) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 30.01.2018 року № НОМЕР_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський