Постанова

від 20.03.2019 по справі 804/3533/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2019 року м. Дніпросправа № 804/3533/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Дніпрі апеляційну

скаргу Приватного підприємства "Гефест Плюс"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства "Гефест Плюс"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Гефест Плюс (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 30 січня 2018 року №0002051421.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив про те, що висновки Відповідача, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки №552/04-36-14-21/36041151 від 10 січня 2018 року, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, щодо нереальності господарських операцій по взаємовідносинах із ТОВ ДАЙМОНД СІТІ , ТОВ ЛІЛІ РОУЗ і ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами, контрагенти Позивача на час здійснення операцій перебували на обліку в податковому органі та не були припинені.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (т.3, а.с.12-16).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу руху товарів до ПП Гефест Плюс , свідчить про те, що метою їх діяльності було створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Згідно висновків суду фактично Позивачем отримано товари від невстановлених осіб, без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати таких товарів. Наявність належним чином оформленого первинного документа не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що на момент здійснення поставки Позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Згідно посилань Позивача податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого із контрагентів. На момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розгляду справи судом відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінальних проваджень не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в даній справі. Допущені контрагентами порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності повинні тягнути за собою відповідальність тільки для них та не мати преюдиційного значення для вирішення питань законності віднесення витрат до складу податкового кредиту.

Відповідач, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, що не перешкоджає розгляду справи.

Представники Позивача у судовому засіданні підтримали вимоги поданої апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників Позивача, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає наявними підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПП Гефест Плюс зареєстроване 12.08.2008 року, номер запису 1 227 102 0000 010498 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності підприємства є електромонтажні роботи (код згідно КВЕД 43.21).

У період з 27 грудня 2017 року по 03 січня 2018 року Відповідача згідно направлення від 21.12.2017 року №13657 та на підставі наказу від 21.12.2017 року №7306-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Гефест Плюс з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ДАЙМОНД СІТІ (код ЄДРПОУ 40450468) за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ (код ЄДРПОУ 40604394) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ СРЕЦРЕМПІДРЯД (код ЄДРПОУ 40981961) за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року.

За результатами проведеної перевірки 10 січня 2018 року складений акт №552/04-36-14-21/36041151, висновками якого встановлено наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України;

- п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ;

- п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення приписів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом МФУ від 24.05.1995 р. №88.

В результаті чого, ПП Гефест Плюс занижено податок на додану вартість на загальну суму 728217,00 (сімсот двадцять вісім тисяч двісті сімнадцять гривень 00 копійок) грн., в тому числі по періодам за:

- листопад 2016 року у сумі 107359,00 грн.;

- грудень 2016 року у сумі 330658,00 грн.;

- січень 2017 року у сумі 290200,00 грн.

30 січня 2018 року на підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0002051421 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання зі слати податку на додану вартість у загальному розмірі 910271,25 (дев'ятсот десять тисяч двісті сімдесят одна гривня 25 копійок) грн., у тому числі штрафні санкції у розмірі 182054, 25 (сто вісімдесят дві тисячі п'ятдесят чотири гривні 25 копійок) грн.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, зокрема, змісту акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача №552/04-36-14-21/36041151 від 10 січня 2018 року на підставі аналізу податкової звітності з податку на додану вартість, а також даних ЄРПН, посадовими особами контролюючого органу було зроблено висновок про нереальність господарських операцій Позивача по взаємовідносинах з ТОВ ДАЙМОНД СІТІ , ТОВ ЛІЛІ-РОУЗ і ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД .

Поряд із цим, Позивачем на підтвердження реальності досліджуваних господарських операцій, було надано суду копії первинних документів по взаємовідносинам з TOB ЛІЛІ-РОУЗ , а саме: договір купівлі-продажу від 01.12.2016 №0112/16, рахунок-фактура №102 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №102 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №112 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №112 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №109 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №109 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №106 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №106 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №105 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №105 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №104 від 28.12.2016 року, видаткова накладна №104 від 28.12.2016 року, виписка за особовим рахунком за 09.02.2017 року, виписка за особовим рахунком за 26.01.2017 року, договір про відступлення права вимоги від 01.03.2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги від 01.03.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 01.03.2017 року, виписка за особовим рахунком за 03.03.2017 року, договір про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 13.03.2017 року, агентський договір №2507/16-02 від 25.07.2016 року, додаткова угода до агентського договору №2507/16-02 від 25.07.2016 року, рахунок-фактура №114 від 28.12.2016 року, акт виконаних робіт №116 від 28.12.2016 року, рахунок-фактура №116 від 28.12.2016 року, акт виконаних робіт №114 від 28.12.2016 року, договір про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року, договір про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року між TOB ЛІЛІ-РОУЗ та TOB Геном Солюшн , повідомлення про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року, виписка по особовому рахунку за 10.03.2017 року, договір про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року між TOB ЛІЛІ-РОУЗ та TOB Геном Солюшн , повідомлення про відступлення права вимоги від 10.03.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 09.03.2017 року, акт списання №СпТ-000002 від 31.01.2017, журнал ордер і відомість по рахунку 631 за період з 01.11.2016-31.12.2017 року; по взаємовідносинам з ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД , а саме: договір купівлі-продажу №1001/17 від 10.01.2017 року, рахунок-фактура №РН-0119/09 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН-0119/09 від 19.01.2017 року, рахунок-фактура №РН-0119/10 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН-0119/10 від 19.01.2017 року, рахунок-фактура №РН-0119/11 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН- 0119/11 від 19.01.2017 року, рахунок-фактура №РН-0119/12 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН-0119/12 від 19.01.2017 року, рахунок-фактура №РН- 0119/13 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН-0119/13 від 19.01.2017 року, рахунок-фактура №РН-0119/14 від 19.01.2017 року, видаткова накладна №РН- 0119/14 від 19.01.2017 року, виписка за особовим рахунком за 23.02.2017 року, договір про відступлення права вимоги від 16.05.2017 року №УП 1605-02/17, повідомлення про відступлення права вимоги від 16.05.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 03.05.2017 рік, договір про відступлення права вимоги від 05.07.2017 року №УП0507-01/17, повідомлення про відступлення права вимоги від 05.07.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 03.07.2017 рік, договір про відступлення права вимоги від 01.08.2017 року №УП 0108/17, повідомлення про відступлення права вимоги від 01.08.2017 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 01.08.2017 рік, акт списання ТМЦ №СпТ-000018 від 28.04.2017 року, журнал ордер і відомість по рахунку 631 за період з 01.11.2016-31.12.2017; по взаємовідносинам з TOB ДАЙМОНД СІТІ , а саме: договір купівлі-продажу №1511/01 від 15.11.2016 року, рахунок-фактура №1117005 від 17.11.2016 року, видаткова накладна №1117005 від 17.11.2016 року, рахунок-фактура №1117006 від 17.11.2016 року, видаткова накладна №1117006 від 17.11.2016 року, рахунок-фактура №1117007 від 17.11.2016 року, видаткова накладна №1117007 від 17.11.2016 року, рахунок-фактура №1117008 від 17.11.2016 року, видаткова накладна №1117008 від 17.11.2016 року, рахунок-фактура №1117005 від 17.11.2016 року, видаткова накладна №1117005 від 17.11.2016 року, виписка по особовому рахунку №26008011924226 за 15.15.2016 року, виписка по особовому рахунку за 03.03.2017 року, акт списання ТМЦ №СпТ-000035 від 30.12.2016 року, акт списання ТМЦ №СпТ-000033 від 31.12.2016 року, журнал ордер і відомість по рахунку 631 за період з 01.11.2016-31.12.2017, акти приймання-передачі основних засобів на 57-ми аркушах.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №810/4975/15; касаційне провадження №К/9901/42046/18, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано). Дана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/554/17; адміністративне провадження №К/9901/38246/18.

Дослідивши долучені до матеріалів справи договори між Позивачем та його контрагентами, колегією суддів встановлено, що останні не суперечить вимогам чинного законодавства, а контролюючим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення нікчемності укладених правочинів, фіктивної господарської діяльності контрагентів Позивача, відсутності зв'язку між укладеними договорами та господарською діяльністю Позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб контрагентів Позивача за порушення податкового законодавства. В цьому контексті посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно безпідставності доводів Відповідача щодо факту відкриття певних кримінальних проваджень без наявності відповідних вироків, що набрали законної сили, є обґрунтованими.

Долучені до матеріалів справи документи не свідчать про наявність між Позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій.

Поряд із зазначеним, необхідно звернути увагу на те, що в акті перевірки відсутні будь-які зауваження Відповідача до первинних бухгалтерських документів, складених Позивачем за наслідками здійснення господарських операцій з контрагентами в періоди, що перевірялись.

Відповідачем у спірних правовідносинах не здійснено посилань на акти перевірок контрагентів Позивача, проведених контролюючим органом, за результатами яких були встановлені ті чи інші порушення і за наслідками даних порушень було прийняті податкові повідомлення-рішення.

Посилання суду першої інстанції на недостатню кількість трудових ресурсів у певних суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу руху товарів до Позивача, як передумова висновку про мету діяльності даних суб'єктів, а саме створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди, є неприйнятними, оскільки зазначені посилання у контексті спірних правовідносин є припущеннями, які є недопустимими за правилами адміністративного судочинства та суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №820/3381/16; адміністративне провадження №К/9901/31930/18.

Також неприйнятними є посилання суду першої інстанції на певні обставини діяльності контрагентів Позивача, оскільки, враховуючи засаду індивідуального характеру юридичної відповідальності, визначену статтею 61 Конституції України, платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлені вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи неповно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, і тому підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, а саме: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства Гефест Плюс судові витрати у розмірі 34135 (тридцять чотири тисячі сто тридцять п'ять) гривень 17 копійок (13654,07 - І інстанція, 20481,10 - ІІ інстанція).

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Гефест Плюс - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі №804/3533/18 - скасувати.

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 30 січня 2018 року №0002051421.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства Гефест Плюс судові витрати у розмірі 34135 (тридцять чотири тисячі сто тридцять п'ять) гривень 17 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 26 березня 2019 р.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов