Рішення

від 03.12.2018 по справі 160/8137/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Справа № 160/8137/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСІ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

30.10.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗСІ" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі -відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або в такій реєстрації №552114/40928300 від 09.01.2018 року, яким прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №14 від 14.11.2017 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 14.11.2017 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗСІ", датою фактичного подання 14.11.2017 року;

- стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСІ" (код ЄДРПОУ 40928300) судові витрати з оплати судового збору.

02.11.2018 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на 26.11.2018 року о 11:30 год., а також зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати до суду відзив на позов (а.с. 2).

26.11.2018 року у зв'язку із неявкою у підготовче засідання представника відповідача та не надання відзиву, усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, було відкладено проведення підготовчого засідання на 03.12.2018 року о 15:00 год. (а.с. 48-49).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час здійснення господарських операцій на виконання умов договору поставки №249 від 15.09.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Плюс та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗСІ , позивачем 14.11.2017 року було складено податкову накладну №14, яку було направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних. Проте, відповідачем було направлено Квитанцію №1, якою документ було прийнято, але реєстрацію зупинено з підстав виявлення помилок: відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена з підстав відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7217 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. На виконання вимог Квитанцій №1, позивачем до Державної фіскальної служби України були направлені Повідомлення №7 від 30.12.2017 року разом з яким було надано документи на підтвердження реальності господарських операцій по вищевказаній податковій накладній. Однак, позивачем було отримано оспорюване рішення №552114/40928300 від 09.01.2018 року де причиною відмови зазначено: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК . Позивач вважає, що оспорювані рішення приймалися безпідставно, оскільки позивачем надавалися усі необхідні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Крім того, рішення відповідача чітко не визначено яких саме документів не вистачає для прийняття позитивного рішення.

Станом на 03.12.2018 року відповідачем вимоги ухвали суду від 02.11.2018 року не виконано, відзив на позов та докази в його обґрунтування до суду не надано.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 03.12.2018 року надав заяву про розгляд справи №160/8137/18 без участі позивача та його представника в порядку письмового провадження (а.с. 53).

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 14.11.2018 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а.с. 56), про причини не прибуття суд не повідомив.

З урахуванням клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, наявності достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив закінчити на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 Кодексу адміністративного судочинства України підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті та відповідно до ч. 7 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України було вирішено здійснити розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведені норми процесуального права, клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.11.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЗСІ зареєстровано як юридичну особу за адресою: 50074, АДРЕСА_1 та основним видом економічної діяльності є холодне штампування та гнуття (код КВЕД 24.33), виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (код КВЕД 25.11), виробництво кріпильних і гвинторізних виробів (код КВЕД 25.94), виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. (код КВЕД 25.99), прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку (код КВЕД 77.29), надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н.в.і.у. (код КВЕД 77.39), оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73), оптова торгівля залізними виробами, водопровідними і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (код КВЕД 46.74), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (код КВЕД 33.11), будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20), що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10-14).

Так, 15.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Плюс (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗІС (Постачальник) було укладено договір поставки №249, за умовами п. 2.8 якого, право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару, що засвідчується товарною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару Покупцем вказується в товарній накладній, про що покупець робить відповідну відмітку, що підтверджується копією відповідного договору наявного у матеріалах справи (а.с. 22-26).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю ЗІС згідно накладної №72 від 14.11.2017 року відвантажило Товариству з обмеженою відповідальністю Парк Плюс товар на суму 105 019,98 грн., а Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Плюс було сплачено рахунок з вказаною накладною (а.с. 27, 28).

Згідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було оформлено за вказаною господарською операцією податкова накладна №14 від 14.11.2017 року, що підтверджується копією наведеної податкової накладної (а.с. 15).

Вказана податкова накладна 30.11.2017 року була зареєстрована в ЄРПН за №9253670680, проте реєстрацію податкової накладної було зупинено з підстав того, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена з підстав відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7217 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК, надати Таблицю по даних платника податків, яка передбачена п. 4 Наказу №567, що підтверджується змістом Квитанції (а.с. 16).

30.12.2017 року позивачем було подано Повідомлення №7 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК , реєстрація якої/го зупинено з метою проведення реєстрації податкової накладної №14 від 14.11.2017 року, до якого було долучено: договір купівлі-продажу сировини №25/19-2017 від 25.09.2017 року з ТОВ Супремум , платіжний документ №136 від 02.10.2017 року, №157 від 06.10.2017 року, видаткова накладна ВН №493 від 29.09.2017 року, договір на переробку давальницької сировини№У0110-17 від 01.10.2017 року з ФОП ОСОБА_2, акт прийому-передачі давальної сировини №29/09 від 29.09.2017 року, акт прийому-передачі готової продукції №13/11-1 від 13.11.2017 року, платіжне доручення №230 від 07.11.2017 року, договір поставки з ТОВ Пак Плюс №249 від 15.09.2017 року, квитанція про оплату товару №842 від 17.11.2017 року, видаткова накладна №72 від 14.11.2017 року, пояснення (а.с. 18-42).

На підтвердження подання вищезазначених документів позивачем було отримано Квитанцію №1 від 31.12.2017 року про те, що документи доставлені до ДФС України та збережені на центральному рівні (а.с. 21.)

Проте, 09.01.2018 року відповідачем було прийнято рішення №552114/40928300 про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №14 від 14.11.2017 року, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК (а.с. 17).

Отже, спір між сторонами виник з підстав винесення відповідачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок №1246).

За приписами п. 74.2 статті 71 ПК України визначено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики - п. 74.3 ст. 74 ПК України.

Відповідно до п. 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно до п. 12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності ПН/РК затвердженому формату (стандарту); чинності цифрового електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких ПН/РК; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію ПН/РК, платником податку на момент складання та реєстрації таких ПН/РК; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для ПН/РК, що реєструються після 1 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації ПН/РК з такими ж реквізитами; відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України згідно яких реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у разі відповідності такої ПН/РК сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає ( в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: а)порядковий номер та дата складення ПН/РК; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, містить у собі визначення двох різних критеріїв, а саме:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у ПН/РК, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку обсягу різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017р. в отриманих ПН/РК, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у ПН/РК, зареєстрованих з 01 січня 2017р. в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу УІ Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, здійснюючи моніторинг ПН/РК, контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції №1 зазначати конкретний вид із двох вищенаведених критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Також судом враховується і те, що не визначення контролюючим органом конкретного виду критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 (далі - Вичерпний перелік документів Наказу №567).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розмірі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договору, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Таким чином, із аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Також, слід зазначити, що контролюючим органом ДФС у Квитанціях №1 про зупинення реєстрації спірних податкових накладних було запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно пункту 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017р. №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Разом з тим, проаналізувавши зміст вказаного Вичерпного переліку документів Наказу №567, суд дійшов висновку про те, що вимога контролюючого органу ДФС щодо надання Таблиці даних платника податків, яка передбачена п. 4 наказу №567 суперечить вимогам вищенаведеного Вичерпного переліку, оскільки вказаний Вичерпний перелік документів Наказу №567 не містить взагалі пункту 4.

Разом з тим, пункт 4 міститься у Критеріях оцінки ступеня ризиків Наказу №567, яким передбачено порядок надання платниками податків інформації за встановленою формою щодо обміну документами між платниками податків та контролюючими органами в електронному вигляді засобами електронного зв'язку.

Таким чином, не визначення контролюючим органом у Квитанціях №1 про зупинення реєстрації у ЄРПН податкових накладних конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, передбачених у п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, вказівка контролюючого органу ДФС про необхідність надання платником документів, які не передбачені Вичерпним переліком документів Наказу №567, зазначення у відповідних Квитанціях причин зупинення реєстрації ПН/РК, які не відповідають п.6 вказаних Критеріїв, свідчить про порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства, а як наслідок, протиправність дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН.

У відповідності до підпункту 201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій ПН/РК. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику ( підпункт 201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

Разом з тим, контролюючим органом, 09.01.2018 року за №552114/40928300 було прийнято рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №14 від 14.11.2017 року з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року №190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації» .

Абзацом 1 постанови КМУ №190 (в редакції, чинній на момент винесення оспорюваного рішення - 09.01.2018 року) встановлено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу ДФС протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у ПН/РК.

Згідно до абз. 2 постанови КМУ №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації ПН/РК є:

- не надання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.6 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішення повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, які саме документи складені з порушенням вимог законодавства, а яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.

Вивчивши зміст вказаного оспорюваного рішення, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а також і письмові пояснення надані позивачем разом з документами, що підтверджують виконання господарських операцій, оформлених позивачем за податковою накладною №14 від 14.11.2017 року, а також проаналізувавши і зміст вищенаведеного нормативно-правового акту, який був підставою для прийняття вказаного вище рішення, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення №552114/40928300 від 09.01.2018 року не відповідає вимогам вищевказаної постанови КМУ №190, є протиправними та підлягає скасуванню.

Також, суд дійшов висновку, що підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 14.11.2017 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗСІ" датою фактичного подання 14.11.2017 року, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваних рішень та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади, як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до ОСОБА_3 Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського Суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013р. №7 суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

За приписами пункту 4 ч. 2 ст. 245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дій.

Окрім того, і за приписами підпункту 201.16.4 пункту 201.16 ст.201 ПК України визначено, що ПН/РК, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної ПН/РК в ЄРПН.

Так, у першому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією.

У другому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову у реєстрації, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762,00 грн., понесені позивачем згідно платіжного доручення №895 від 18.10.2018 року (а.с. 3).

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідач діяв всупереч Конституції України та чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСІ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №552114/40928300 від 09.01.2018 року, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або в такій реєстрації №552114/40928300 від 09.01.2018 року, яким прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №14 від 14.11.2017 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 14.11.2017 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗСІ" датою фактичного подання 14.11.2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСІ" (50074, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40928300) за рахунок бюджетних асигнувань Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197), сплачені позивачем судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 762,00 грн. одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 07.12.2018 року.

Суддя Н.Є. Сліпець