Постанова

від 26.06.2007 по справі 1/167/20-38.1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/167/20-38.1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

26.06.07                                                                                           Справа  № 1/167/20-38.1

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Онишкевича В.В. /головуючий/, Скрутовського П.Д., Слуки М.Г.

  Розглянувши апеляційну скаргу  ВАТ “Торчинське ремонтно-транспортне підприємство” від 03.05.2007р. за №17

на рішення господарського суду  Волинської області від 16.04.2007р.

у справі №1/167/20-38.1  

За позовом  ВАТ “Волиньобленерго” в особі Луцької районної філії, м.Луцьк

До В-1 ТзОВ “Торчин-метал”, смт.Торчин, Волинської області

В-2 ВАТ “Торчинське ремонтно-транспортне підприємство”, смт.Торчин, Волинської області

   Про стягнення 5664-28 грн. заборгованості

           За участю представників:           

від позивача    –предст.

від відповідача-1   –предст.

від відповідача-2   - предст.

      Рішенням господарського суду Волинської області від 16.04.2007р. у справі №1/167/20-38.1 за позовом ВАТ “Волиньобленерго” в особі Луцької районної філії, м.Луцьк,  до ТзОВ “Торчин-метал”, смт.Торчин, Волинської області, та ВАТ “Торчинське ремонтно-транспортне підприємство”, смт.Торчин, Волинської області, про стягнення 5664 грн. 28 коп. заборгованості за поставлену електричну енергію, вимоги позивача було задоволено в повному розмірі за рахунок відповідача-2 у даній справі.

       Вважаючи прийняте судом першої інстанції рішення таким, що суперечить чинному законодавству України і матеріалам справи, відповідач-2 оскаржив його в апеляційну інстанцію, просить дане рішення скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та прийняти нове рішення про стягнення зазначеної вище реструктуризованої заборгованості з відповідача-1 -  ТзОВ “Торчин-метал”.

       Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу відповідач-2 посилається на те, що судом першої інстанції було безпідставно залучено його в якості відповідача і відповідно стягнуто позовну суму. Крім того, скаржник вважає, що зазначену вище суму - 5664 грн. 28 коп., необхідно було стягнути з ТзОВ “Торчин-метал”, оскільки на даний час відповідач-1 є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в установі банку, не ліквідоване та не визнане банкрутом, в той час як саме ВАТ “Торчинське РТП” ліквідоване, у нього відсутнє майно і кошти, що підтверджується ліквідаційним балансом.

           В судове засідання з”явились повноважні представники сторін, яким було роз”яснено їх права та обов”язки в судовому процесі, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України.

     29.05.2007р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.06.2007р. до 9-15 год.

      В процесі розгляду апеляційної скарги по суті, встановлено наступне:

      23.07.2001р. між сторонами у даній справі був укладений кредитний договір за №372 та додаткова угода до нього б/н від 16.07.2004р., відповідно до якого позивач у даній справі надав відповідачу кредит на загальну суму –2170613 грн. 33 коп. Згаданою вище додатковою угодою від 16.07.2004р. даний кредитний договір був пролонгований до 31.12.2004р.

      Однак, в порушення договірних зобов”язань, відповідач не забезпечив повернення кредиту, що послужило правовою підставою для звернення в суд про примусове стягнення боргу, нарахованих відсотків і пені, на загальну суму –1030858 грн. 27 коп.

      Господарський суд Рівненської області, розглянувши позовні вимоги по суті, прийняв рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що відповідно до заяви ТзОВ “Салюс” від 18.02.2005р., яке виступало Поручителем  по своєчасному виконанню згаданого вище кредитного договору за №372 від 23.07.2001р., останній погасив заборгованість відповідача перед позивачем по даному кредитному договору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог до позивача у даній справі.

      Оцінивши наявні письмові докази у даній справі, оскаржуване рішення, мотиви скаржника, викладені в апеляційній скарзі, а також заслухавши пояснення повноважних представників сторін,  суд прийшов до висновку про залишення без зміни рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення, з таких підстав:

       Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов”язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, і таке зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, що має місце в даному випадку.

       Факт наявності однорідних вимог ТзОВ “Салюс”, який виступив Поручителем своєчасного виконання договірних зобов”язань відповідача перед позивачем  у даній справі по згаданому вище кредитному договорі, щодо позивача –Акціонерного банку “Аллонж”, не заперечується позивачем у даній справі, однак позивач вважає неможливість такого заліку, оскільки в процесі провадження справи про банкрутство АБ “Аллонж” таке зарахування суперечить чинному законодавству України.

       З таким твердженням позивача погодитись не можна, оскільки недопустимість такого зарахування зустрічних вимог передбачена ст.602 ЦК України у п”яти випадках. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

       В жодному із нормативних актів, в т.ч. і в тих, на які посилається скаржник, немає заборони зарахування зустрічних вимог, крім тих випадків, які передбачені ст.602 ЦК України. Не передбачена така заборона і в згаданому вище кредитному договорі за №372 від 23.07.2001р., підписаному повноважними представниками обох сторін.

      Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на чинному законодавстві України і матеріалах даної справи, тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення  та задоволення апеляційної скарги Акціонерного банку “Аллонж” в особі ліквідатора Корінька М.Д.

      Керуючись ст.ст.91, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :          

      Рішення господарського суду Рівненської області від 31.01.2007р. по справі №15/327 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

      Матеріали справи №15/327 повернути в господарський суд  Рівненської області.

               Головуючий  суддя                                                  В.В. Онишкевич

                                       суддя                                                          М.Г. Слука

                                       суддя                                                          П.Д. Скрутовський