Рішення

від 20.11.2018 по справі 404/3447/17

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/3447/17

Номер провадження 2/404/428/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі : головуючого судді - Бершадської О.В. за участі секретаря - Вітохіної Н.А.,

учасники справи:

представник позивача- ОСОБА_9,

представник відповідача- Костенко М.І.,

представник 3-ї особи- Бебік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу, в режимі відеоконференції, за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", Київської філії Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1- Фонд соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про стягнення заборгованості по лікарняним-допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку за час затримки розрахунку та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Київська філія Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" до ОСОБА_1, про стягнення безпідставно набутої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", Київської філії Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" про стягнення заборгованості по лікарняним-допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до трудового договору №259 від 11 травня 2016 року , та наказу №094 від 11 травня 2016 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Якобз Дау Егбертс Україна", та ним, він був прийнятий на посаду регіонального менеджера, немережеві заклади харчування, канал споживання поза межами дому, Центральний район, категорія кави, із щомісячною заробітною платою в розмірі, зазначеному у додатку 2 цього договору ( п.6.1 ). Відповідно до п.1 Додатку роботодавець повинен виплачувати працівникові річну заробітну плату в розмірі- 209 975,00 грн. до утримання податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхуванння , а також інших обов"язкових платежів. Пунктом 1.3 Договору, місцем його роботи було визначено місто Київ.

За ініціативою відповідача ,03 травня 2017 року між Київською філією Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", де він працював, та ним, була укладена угода про припинення трудового договору, з 04 травня 2017 року . Пунктом 2.1 цієї угоди , сторони домовилися про те, що роботодавець зобов"язаний виплатити працівникові :компенсацію за невикористану щорічну відпустку належну за період до дати розірвання включно, якщо така є; заробітну плату належну і не виплачену; оплату лікарняного, після перерахування коштів роботодавцю від Фонду соціального страхування; компенсацію в розмірі 19 948 ,00 грн., яка включає всі необхідні додаткові виплати та компенсації. Всі зазначені платежі підлягають виплаті працівникові шляхом перерахування на банківський рахунок працівника в дату розірвання . На виконання зазначеної угоди наказом №192 від 04.05.2017 року його було звільнено з посади за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України.

03.05.2017 року від представника відповідача електронною поштою він отримав розрахунок за квітень-травень 2017 року разом до виплати 04.05.2017 року- 34 527,86 грн. та повідомлено, що додатково буде ще виплата від соцстраху у розмірі 10 270,40 грн. Проте, у день звільнення 04.05.2017 року він не отримав від відповідача відповідні платежі на свій банківський рахунок, з якого він раніше отримував заробітну платню. 05.05.2017 року о 15 годині 26 хвилин електронною поштою отримав від представника відповідача Подільчик Оксани повідомлення про затримку розрахунку. Цим же , повідомленням його було поставлено до відома про те, що відповідачем відкрито новий рахунок обслуговування у Києві та йому було необхідно звернутися в кол-центр Укрсиббанку для переведення коштів в зручне відділення. Тобто, після отримання ним повідомлення про затримку розрахунку, ним почалися пошуки та отримання своїх розрахункових коштів, які тривали до 16 травня 2017 року , і закінчилися підписанням договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи між ним та ПАТ "Уксиббанк", та у той же день отримано карту та можливість доступу до належних йому розрахункових коштів. Ознайомившись зі змістом отриманої картки стало відомо, що відповідач не тільки не виконав свого зобов"язання перерахувати лікарняні, але і допустив помилку при нарахуванні лікарняних .

Вважає, що відповідачі в порушення вимог статей 116, 117 КзпП України , в зв"язку із невиплати йому відповідних коштів мають сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 7604,38 грн. по день фактичного часткового розрахунку , який відбувся 16.05.2017 року ( 31 113,00 грн., де заробітна плата за листопад 2016 року + 16 686,00 грн. , де заробітна плата за грудень 2016 року = 47 799,00 грн. : 44 робочі дні = 1086, 34 грн. -середньоденна заробітна плата.

х на 7 днів затримки розрахунку .

Крім того, з січня 2017 року по квітень 2017 року він хворів, перебував на лікарняних. 03.05.2017 року цінним листом з описом вкладення направив відповідачу вісім оригіналів лікарняних листів : з 11.01.2017 року до 27.01.2017року, з 30.01.2017 року до 14.02.2017 року, з 15.02.2017 року до 24.02.2017 року, з 27.02.2017 року до 10.03.2017 року, з 13.03.2017 року до 31.03.2017 року, з 03.04.2017 року до 12.04.2017 року, з 13.04.2017 року до 22.04.2017 року, з 24.04.2017 року до 28.04.2017 року. Зазначає, що у разі, якщо працівник підприємства або підприємця хворів та після хвороби надав належним чином оформлений лікарняний лист , роботодавець зобов"язаний компенсувати такому працівникові втрачену за період тимчасової непрацездатності заробітну плату(виплатити лікарняні). В свою чергу, відповідач отримавши вісім лікарняних листків 31.05.2018 року перерахував на його рахунок 10 270,00 грн. лікарняних . Заборгованість залишилася за січень 2017 року - 31 день х 922 грн.= 28 582,00 грн.; за лютий 2017 року - 28 днів х 922 грн.= 25 816,00 грн.; за березень 2017 року - 31 день х 922 грн.= 28 582,00 грн., загалом 82 980,00 грн. - 10 270,00 = 72 980 ,00 грн.

Крім того, вище наведено розрахунок середньоденної заробітної плати для стягнення за затримку розрахунку, яка становить 1086, 34 грн. за один день. Кількість робочих днів з 16.05.2017 року по 02.06.2017 року складає 18 днів ( 1086,34 грн. х 18 робочих днів =19 548,00 грн. ). Тобто, 19 548, 00 грн. (18 робочих днів) + 7604,38 грн.( 7 робочих днів) = 27 152,38 грн. ( за 25 робочих днів)- середній заробіток за час затримки розрахунку з 04.05.2017 року по 02.06.2017 року.

З врахуванням зазначеного, просить стягнути із відповідачів на його користь : 72 210,00 грн. заборгованості по лікарняним -допомоги по тимчасовій непрацездатності; 27 152,38 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку та понесені судові витрати ( т.1 а.с. 2-10).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи з єдиним унікальним номером судової справи №404/3447/17, номер провадження 2/404/2399/17 про стягнення заборгованості по лікарняним-допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно ухвали судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 червня 2017 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу в установлений строк сплатити судовий збір в розмірі 640,00 грн., надавши до суду оригінал квитанції.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2017 року відкрито провадження по вказаній цивільній справі та призначено судове засідання , яке 20 вересня 2017 року відкладено за клопотанням представника відповідача Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" .

Відповідач- Приватне акціонерне товариство "Якобз Дау Егбертс Україна", 24 листопада 2017 року направив до суду заперечення проти позову, згідно яких заявлені вимоги не визнавав , просив відмовити. По -перше вважають, що кошти позивачу у день його звільнення 04.05.2017 року перераховані у повному обсязі, що підтверджується відміткою банку; по -друге, у листках непрацездатності за період січень-березень 2017 року були допущені помилки при їх видачі закладами охрони здоров"я, тому позивачу було відмовлено у виплаті за ці періоди, а відтак і відсутні підстави для стягнення компенсації за тимчасову втрату працездатності; по-третє, позивач невірно провів розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності, так як невірно розраховано середньоденну фактичну заробітну плату ( т.1 а.с. 166-171).

Разом з цим , відповідач направив до суду зустрічну позовну заяву. Згідно ухвал Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2017 року зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" до ОСОБА_1, третя особа: Київська філія Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" про стягнення безпідставно набутої заробітної плати об"єднано в одне провадження з первісним позовом. Залучено , за клопотанням відповідача, до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 -Фонд соціального страхування України та Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Печерському районі м. Києва.

В судовому засіданні представник відповідача первісний позов не визнала, зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутої заробітної плати в розмірі 58 514, 35 грн. підтримала , посилаючись на те, що за період тимчасової непрацездатності позивачу була виплачена підприємством заробітна плата у повному обсязі за період з січня 2017 року -березень 2017 року включно, та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за період квітень 2017 року -травень 2017 року. Факт виплати та зарахування грошових коштів у сумі 58 514,35 грн. на картковий рахунок позивача підтверджується довідкою АТ "Укрсиббанк" від 25.10.2017 року , зокрема: заробітна плата- сума виплачена за січень 2017 року- 26 418,68 грн., за лютий 2017 року- 15 737,53 грн., за березень 2017 року- 16 358, 14 грн. Станом на 03.05.2017 року позивач жодним чином не повідомляв про свою непрацездатність , тому здійснювалося табелювання робочого часу та йому нараховувалася заробітна плата та була виплачена за період його відсутності на робочому місці у повному обсязі. Вважають, що позивачем була безпідставно та недобросовісно отримана заробітна плата за той час, коли фактично він не виконував трудову діяльність, був тимчасово непрацездатним, тому є всі підстави для стягнення з нього заявлених ними грошових коштів ( т.1 а.с. 197-198).

Сторона позивача, зокрема , його представник в суді зустрічний позов не визнав, подав відзив ( т.2 а.с. 15-19), вважає його безпідставним , оскільки згідно вимог п.1. ч.1 статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідач - Київська філія Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", її представник в судове засідання не з"явився, повідомлявся, правом подачі відзиву на первісний позов не скористався.

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, її представник в суді при вирішенні даного питання поклалася на розгляд суду.

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, його представник направив до суду письмові пояснення , згідно яких стверджував, що заяв на фінансування матеріального забезпечення за листки

непрацездатності виданими на ім"я ОСОБА_1 за період з січня по березень 2017 року до їх управління та його територіальних органів не надходило, тому підстав для фінансування у фонду не було. Щодо листків непрацездатності за квітень 2017 року, то страхувальником-роботодавцем замовлено фінансування та перераховано допомогу за рахунок коштів Фонду в сумі 10 270, 40 грн.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 лютого 2018 року вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 27 березня 2018 року ( т.2 а.с.34-35).

Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 квітня 2018 року до участі у справі залучено правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Печерському районі м. Києва - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві та, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області.

Заслухавши виступи учасників процесу, зокрема їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статею 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У статті 2 КЗпП України також закріплено право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Характер трудових відносин між працівником і роботодавцем виявляється у тому, що працівник зобов'язується виконувати певну роботу, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати належні умови праці (ст.21 КЗпП).

Судом встановлено, що позивач з 11.05.2016 року перебував у трудових відносинах із Приватним акціонерним товариством "Якобз Україна" на посаді регіонального менеджера, немережевих закладів харчування, канал споживання поза межами дому, Центральний район, категорія кави. Зазначене підтверджується ксерокопією Трудового договору №259 від 11 травня 2016 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Якобз Україна" і ОСОБА_1, наказом №094 від 11.05.2016 року та копією трудової книжки ( т.1 а.с. 15-37, 41-45).

Пунктом 1.3 трудового договору місцем роботи позивача визначено місто Київ. В свою чергу, пунктом 6.1 цього ж договору , за виконувану роботу працівнику встановлюється щомісячна заробітна плата у розмірі , вказаному в Договорі 2 до цього Договору , який становить невід"ємну частину цього Договору. Згідно пункту 1 Додатку 2 Договору , роботодавець повинен виплачувати працівнику річну заробітну плату в розмірі 209 975,00 грн. до утримання податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування , а також інших обов"язкових платежів , які повинні утримуватись відповідно до чинного законодавства України та за рішенням суду, якщо таке прийняте.

31.10.2016 року Приватне акціонерне товариство "Якобз Україна" змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство "Якобз Дау Егбертс Україна" .

03 травня 2017 року між Київською філією ПрАТ "Якобз Дау Егбертс Україна", та позивачем була укладена угода про припинення трудового договору , з 04.05.2017 року ( т.1 а.с.38-40).

Згідно наказу № 192 від 04.05.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади за угодою сторін ( т.1 а.с. 47).

Відповідно пункту 2.1 Угоди про припинення трудового договору , сторони домовилися, що на виконання угоди про припинення трудового договору і вимог українського законодавства роботодавець зобов"язується виплатити працівникові :компенсацію за невикористану щорічну відпустку належну за період до дати розірвання включно, якщо така є; заробітну плату належну і не виплачену, якщо така є; оплату лікарняного, після перерахування коштів роботодавцю від Фонду соціального страхування; компенсацію в розмірі 19 948 ,00 грн., яка включає всі необхідні додаткові виплати та компенсації. Всі зазначені платежі підлягають виплаті працівникові шляхом перерахування на банківський рахунок працівника в дату розірвання .

Згідно копій платіжних доручень №238 від 04.05.2017 року на суму 9 961, 74 грн., №231 від 04.05.2017 року на суму 24 566, 12 грн., додатку №1 до довідки начальника відділення №924 АТ "УкрСиббанк" від 25.10.2017 року , вих.58-2-4-7903, на карткові рахунки ОСОБА_1, були зарахування 04.05.2017 року зарплатних та інших соціальних виплат від ПрАТ "Якобз Дау Егбертс Україна" ( т.1 а.с. 172-175, 176-180).

Окрім того, з наданої виписки по рахунку вбачається, що відповідачем 06.01.2017 року перерахована на рахунок позивача заробітна плата та інші виплати- 16 630, 43 грн., 20.01.2017 року- 9974,00 грн., 06.02.2017 року-16444,68 грн., 21.02.2017 року- 9974,00 грн., 06.03.2017 року- 5763, 53 грн., 21.03.2017 року-9974,00 грн. ( т.1 а.с. 179).

Разом з тим, з"ясовано, що ОСОБА_1 з січня 2017 року по квітень 2017 року хворів та перебував на лікарняному, що підтверджується наданими копіями листків непрацездатності , зокрема: з 11.01.2017 року до 27.01.2017року серія АДЕ№814761, з 30.01.2017 року до 14.02.2017 року серія АДЕ №814028, з 15.02.2017 року до 24.02.2017 року серія АГЮ №603548, з 27.02.2017 року до 10.03.2017 року серія АДЕ №854553, з 13.03.2017 року до 31.03.2017 року серія АДЕ №814842, з 03.04.2017 року до 12.04.2017 року серія АГЮ №603861, з 13.04.2017 року до 22.04.2017 року серія АГН №228643 , з 24.04.2017 року до 28.04.2017 року серія АДЕ №815602 ( т.1 а.с. 48-55).

Зазначені листки непрацездатності позивач 03 травня 2017 року цінним листом з описом вкладення направив відповідачу ( т.1 а.с. 56). ПрАТ "Якобз Дау Егбертс Україна" прийняли до виплати листки непрацездатності позивача з 03.04.2017 року до 12.04.2017 року серія АГЮ №603861, з 13.04.2017 року до 22.04.2017 року серія АГН №228643 , з 24.04.2017 року до 28.04.2017 року серія АДЕ №815602 , щодо інших, як було роз"яснено представником та зазначено у запереченнях на первісний позов, у прийнятті листків непрацездатності з 11.01.2017 року до 27.01.2017року серія АДЕ№814761, з 30.01.2017 року до 14.02.2017 року серія АДЕ №814028, з 15.02.2017 року до 24.02.2017 року серія АГЮ №603548, з 27.02.2017 року до 10.03.2017 року серія АДЕ №854553, з 13.03.2017 року до 31.03.2017 року серія АДЕ №814842, та проведенні перерахунку відмовлено, оскільки позивачу було виплачена підприємством в повному обсязі заробітна плата за січень 2017 року- 26 418,68 грн., за лютий 2017 року- 15 737, 53 грн., за березень 2017 року- 16 358, 14 грн.

При цьому, позивач вважає, що відповідачі при його звільненні не виконали п.2.1 угоди про припинення трудового договору , не виплатили у день його звільнення відповідні платежі , лікарняні, після перерахунку, тому повинні сплатити йому ще і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідачів на його користь заборгованість по оплаті лікарняних листів за січень-березень 2017 року та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Закон) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно зі ст. 19 Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з страхових випадків, передбачених законом.

Частиною 2 стаття 22 Закону встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 34 Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Питання оплати тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми регулюється також Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22 червня 2007 року № 715/13982 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.2 Порядку у разі настання страхового випадку управління Фонду (далі - Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право, зокрема, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Згідно з п. 1.8 Порядку, доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим та особам, які мають на це право, проводяться за рахунок Фонду. Ці суми перераховуються на їх особові рахунки в банку або поштовими переказами.

Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що підставою для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та надання допомоги, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, є виданий в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованою в Мін'юсті 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, листок непрацездатності та наявність акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 або акта розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі - постанова КМУ № 1232).

Отже, обов'язок з оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, і такі кошти відносяться до виплат працівнику при звільненні, у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

У той же час, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується Фондом.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільнені робітника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР Про оплату праці визначено структуру заробітної плати, до якої відноситься основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів,компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 15 жовтня 2013 року №. 8-рп/2013 виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов'язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону, зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Зазначене дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 Кодексу і статті 1 Закону, та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому, право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Допомога з тимчасової непрацездатності як раз і є однією з державних гарантій, яка включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

За законом саме на роботодавця покладено оплата цієї допомоги у перші пять днів тимчасової непрацездатності.

Судом встановлено, що дійсно має місце безпідставне неприйняття відповідачем до виплат листків непрацездатності з 11.01.2017 року до 27.01.2017року серія АДЕ№814761, з 30.01.2017 року до 14.02.2017 року серія АДЕ №814028, з 15.02.2017 року до 24.02.2017 року серія АГЮ №603548, з 27.02.2017 року до 10.03.2017 року серія АДЕ №854553, з 13.03.2017 року до 31.03.2017 року серія АДЕ №814842. Посилання відповідача на той факт, що при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за січень-березень 2017 року працівником фактично нічого не втрачено , тому і підстав перерахунку лікарняних не було, суд вважає безпідставними, та такими, що не грунтуються на вищезазначених нормах . Окрім того, посилання відповідача на той факт, що у листках непрацездатності за період січень-березень 2017 року були помилки, в зв"язку з чим відповідач 2 відмовив позивачу у виплаті компенсації за наданими лікарняними також суд вважає безпідставними . Так, згідно відповіді заступника начальника Управління виконавчої дирекції у Кіровоградській області Фонду соціального страхування України №04-07-1193 від 30.10.2017 року, щодо перевірки обгрунтованості видачі листків непрацездатності ОСОБА_1, відповіді головного лікаря КЗ"Центральна міська лікарня м. Кіровограда вих.№1131 від 17.10.2017 року, відповіді головного лікаря за №1721 від 24.10.2017 року всі листки непрацездатності видано обгрунтовано. Загальна тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 за період тимчасової непрацездатності по даним листкам становить 77 днів ( т.1 а.с.135-141).

Позивач вважає, що розмір несплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності за січень-березень 2017 року становить 82 980,00 грн., зокрема , січень 2017 року 31 день х 922 грн.(вирахувана позивачем середньоденна фактична заробітна плата) =28 582,00 грн., лютий 2017 року 28 днів х 922 грн.=25816,00 грн., березень 2017 року 31 день х 922 грн.= 28 582,00 грн. Із суми 82 980 грн. - 10 270 грн. отриманих позивачем лікарняних = 72 980,00 грн., просить 72 210,00 грн. Тобто , з врахуванням арефметичної помилки , сума має бути 72 710,00 грн.

За змістом пунктів 5, 6 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року N 439 (у редакції, чинній в оспорюваний період непрацездатності), дні тимчасової непрацездатності застрахованій особі оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж до п'яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж від п'яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж понад вісім років; 100 відсотків середньої заробітної плати - особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Обчислення розміру заробітної плати для здійснення оплати днів тимчасової непрацездатності провадиться у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, за змістом пункту 1 якого цей Порядок визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 20 наведеного Порядку сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи) - для допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

Надані відповідачем розрахункові листки за січень-березень 2017 року щодо позивача не містять нарахування лікарняних , тому не можна стверджувати, що при виплаті ОСОБА_1 за відповідний період заробітної плати у повному обсязі, останнім нічого не втрачено.

Разом з цим, заявлена позовна вимога про стягнення з відповідачів 72 210 , 00 грн. заборгованості по лікарняним - допомоги по тимчасовій непрацездатності за період січень -березень 2017 року за 90 днів , а не за перші 5 днів , що суперечить частині 2 статті 22 Закону України Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування та пункту 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 р. № 189.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим розрахунок суми лікарняних по місяцям, здійснений позивачем, який, на думку останнього, повинен був бути здійснений за рахунок коштів відповідача, як роботодавця.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи вищезазначене, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідачів 72 210, 00 грн. заборгованості по лікарняним - допомоги по тимчасовій непрацездатності за період січень -березень 2017 року не може бути задоволена.

Однак, відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства ( Colder v. the United Kingdom ), п. п. 28 - 36. Series A № 18 ). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом .

Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод , право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас ,у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду ( Perez de Raela Cavaniles v. Spain , Beles and others v. the Czech Republic , RTBF v. Belgium ).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Тому враховуючи, що позивач звернувся за захистом своїх порушених прав посилаючись на той факт, що йому було безпідставно відмовлено у виплаті лікарняних по листкам непрацездатності з 11.01.2017 року до 27.01.2017року серія АДЕ№814761, з 30.01.2017 року до 14.02.2017 року серія АДЕ №814028, з 15.02.2017 року до 24.02.2017 року серія АГЮ №603548, з 27.02.2017 року до 10.03.2017 року серія АДЕ №854553, з 13.03.2017 року до 31.03.2017 року серія АДЕ №814842, а судом було встановлено цей факт, та враховуючи, що задля поновлення прав позивача та відновлення правильності проведених нарахувань позивачу, суд приходить до висновку щодо визначення у своєму рішенні такого способу захисту, який не суперечить закону, зокрема , вважає, що є всі підстави визнати неправомірними дії Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", Київської філії Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" щодо неприйняття лікарняних листів серії АДЕ №814761, серії АДЕ №814028, серії АГЮ №603548, серії АДЕ №854553, серії АДЕ №814842 та перерахунку до виплати заробітної плати за січень- березень 2017 року та зобов"язати відповідачів провести перерахунок та відповідні виплати заробітної плати (допомоги по тимчасовій непрацездатності) ОСОБА_1 , за наявності, за січень- березень 2017 року, згідно лікарняних листів серії АДЕ №814761, серії АДЕ №814028, серії АГЮ №603548, серії АДЕ №854553, серії АДЕ №814842.

Відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна зарплата за час затримки розрахунку при звільненні працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 7 604, 38 грн. за затримку перерахування 34 527, 86 грн. замість 04.05.2017 року перерахованих 16.05.2017 року, то суд зазначає наступне.

Як з"ясовано судом, та підтверджено матеріалами, відповідачем 04.05.2018 року було здійснено перерахування грошових коштів, про що свідчать виписки по рахунку банку та платіжні доручення.

У розумінні Закону України" Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей-це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.Ініціатором переказу вважається особа , яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Згідно до п.22.4 ст. 22 цього ж Закону , ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

У березні 2017 року позивачу було перевипущено зарплатну картку , про що він був повідомлений електронною поштою 31.03.2017 року, відтак відповідач виконав своє зобов"язання щодо перерахування грошових коштів , які були нарахованні та підлягали виплаті при звільненні.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки лікарняних січень-березень 2017 року за період з 04.05.2017 року по 02.06.2017 року, то суд також вважає , що відсутні підстави для її стягнення , так як не вирахувано розмір лікарняних , який має бути стягнуто.

Отже , суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову, з вищенаведених підстав.

За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Статтею 127 КЗпП України передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3,5,6 статті 36 і пунктах 1,2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Щодо зустрічного позову про стягнення з позивача безпідставно набутої заробітної плати в розмірі 58 514,35 грн., то такий позов не може бути задоволеним , так як грошові суми були надані ОСОБА_1 , як зазначав відповідач, як засіб до існування, виплата роботодавцем була проведена добровільно, рахункова помилка відсутня, та і недобросовісності з боку самого працівника не було допущено . В судовому засіданні із пояснень сторони позивача, досліджених письмових доказів (телефонної розмови) встановлено, що позивач у перший день свого захворювання 11.01.2017 року засобами електронного зв"язку повідомляв свого безпосереднього керівника-національного менеджера ОСОБА_8 про хворобу та перебування на лікуванні в умовах стаціонару, а отже була відсутня його недобросовісність , відтак вимоги є безпідставними та необгрунтованими. Крім того, в зв"язку із відсутністю підстав для задоволення зустрічного позову, також не підлягає задоволенню і сума судових витрат, заявлена відповідачем 29.03.2018 року у розмірі 44 592,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути із Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" на користь держави -640 ,00 грн. судового збору ( за вимогу стягнення заборгованості по лікарняним) . Судові витрати за вимоги про стягнення середнього заробітку в розмірі 640,00 грн. залишити по фактично сплаченим ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 11,12,13, 81,141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", Київської філії Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1- Фонд соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про стягнення заборгованості по лікарняним-допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку за час затримки розрахунку -задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", Київської філії Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" щодо неприйняття лікарняних листів серії АДЕ №814761, серії АДЕ №814028, серії АГЮ №603548, серії АДЕ №854553, серії АДЕ №814842 та перерахунку до виплати заробітної плати за січень- березень 2017 року .

Зобов"язати Приватне акціонерне товариство "Якобз Дау Егбертс Україна", Київську філію Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" провести перерахунок та відповідні виплати заробітної плати (допомоги по тимчасовій непрацездатності) ОСОБА_1 , за наявності, за січень- березень 2017 року, згідно лікарняних листів серії АДЕ №814761, серії АДЕ №814028, серії АГЮ №603548, серії АДЕ №854553, серії АДЕ №814842.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", Київської філії Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 27 152,38 грн. та інших вимог -відмовити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" на користь держави -640 ,00 грн. судового збору ( за вимогу стягнення заборгованості по лікарняним) .

Судові витрати за вимоги про стягнення середнього заробітку в розмірі 640,00 грн. залишити по фактично сплаченим ОСОБА_1

У задоволенні вимог за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Київська філія Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутої заробітної плати у розмірі - 58 514,35 грн., судових витрат - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

відповідач: Приватне акціонерне товариство "Якобз Дау Егбертс Україна", місцезнаходження: вул. Набережна, 28-а, м. Тростянець, Сумська область; код ЄДРПОУ 39709794;

відповідач: Київська філія Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна", місцезнаходження: вул. Болсуновська, 13-15, м. Київ; код ЄДРПОУ 39723064 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1- Фонд соціального страхування України, місцезнаходження: вул. Боричів Тік, 28, м. Київ, код ЄДРПОУ 40210180;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, місцезнаходження: пл. Спортивна, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 41865032;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, місцезнаходження: вул. Михайлівська, 64, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 41316824.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2018 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда