Постанова

від 05.12.2018 по справі 807/147/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1088/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.

суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус Транс на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 807/147/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Гребенюкова Костянтина Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Номекстрейд про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (головуючий суддя в суді першої інстанції Микуляк П.П., рішення ухвалене в м. Ужгороді, відомості про час ухвалення рішення у справі відсутні, повний текст рішення виготовлено та підписано 20.04.2018 року),-

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернулася до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Гребенюкова Костянтина Віталійовича (далі - відповідач, державний реєстратор Гребенюков К.В.) та просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39008962, дата і час прийняття 27.12.2017 19:35:40; про припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку (реєстрація переходу права власності - повне відчуження) на підставі ухвали у кримінальній справі № 369/5460/17 від 21.09.2017 року, державний реєстратор Гребенюков К.В., реєстраційний номер заяви - 26108415, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38769373, дата і час прийняття 15.12.2017 19:57:52; зміст рішення: припинення (реєстрація переходу права власності - повне відчуження) на підставі ухвали у кримінальній справі № 369/5460/17 від 21.09.2017 року, державний реєстратор - Гребенюков К.В., реєстраційний номер заяви - 25865266.

До участі у справі судом першої інстанції залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Номекстрейд (далі - третя особа, ТОВ Номекстрейд .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року позов задоволено повністю.

Дане судове рішення оскаржило в апеляційному порядку Товариство з обмеженою відповідальністю Сіріус Транс (далі - апелянт, ТОВ Сіріус Транс ), просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуваним рішенням порушені права та інтереси апелянта, який є власником спірного нерухомого майна. Матеріалами справи не встановлено протиправності дій та рішення відповідача. Крім того, із справи вбачається спір про право, а відтак справа не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Позивачем відповідно до положень ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив врахувати викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача.

Інші учасники справи правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується учасниками справи, що між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) Комерційний банк Хрещатик за результатами електронних торгів було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.05.2017 року. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 474. На підставі цього договору ОСОБА_3 придбала у власність земельну ділянку площею 0,0346 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на придбану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 24.05.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРП). Згідно витягу з ДРРП ОСОБА_3 зареєстрована одноосібним власником земельної ділянки площею 0,0346 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Між ОСОБА_3 та ПАТ Комерційний банк Хрещатик за результатами електронних торгів було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.05.2017 року. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 473. На підставі цього договору ОСОБА_3 придбала у власність банківську установу (нежитлове приміщення І-ІІІ поверхів), загальною площею 754,1 м кв., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на придбану банківську установу (нежитлові приміщення) зареєстровано за ОСОБА_3 24.05.2017 року в ДРРП. Згідно витягу з ДРРП ОСОБА_3 зареєстрована одноосібним власником банківської установи (нежитлове приміщення І-ІІІ поверхів), загальною площею 754,1 м кв., що розташоване за адресою АДРЕСА_1., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1256384921101.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39008962, дата і час прийняття 27.12.2017 19:35:40; припинено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку (реєстрація переходу права власності повне відчуження) на підставі ухвали у кримінальній справі № 369/5460/17 від 21.09.2017 року (державний реєстратор Гребенюков К.В, реєстраційний номер заяви 26108415).

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38769373, дата і час прийняття 15.12.2017 року 19:57:52; припинено право власності ОСОБА_3 на банківську установу, підстава - припинення (реєстрація переходу права власності повне відчуження) на підставі ухвали у кримінальній справі № 369/5460/17 від 21.09.2017 року (державний реєстратор Гребенюков К.В., реєстраційний номер заяви 25865266_)

Відповідач прийняв рішення про реєстрацію переходу права власності на належні ОСОБА_3 об'єкти нерухомого майна: земельну ділянку площею 0,0346 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та банківську установу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1256384921101, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, і здійснив записи в ДРРП про перехід речових прав на ці об'єкти за третьою особою.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень зазначено ухвалу у кримінальній справі від 21.09.2017 року № 369/5460/17.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) зареєстрована під реєстраційним номером 69026932 ухвала Апеляційного суду Київської області від 21.09.2017р. у кримінальній справі № 369/5460/17, однак зміст цієї ухвали повністю відсутній та зазначено, що Інформація заборонена для оприлюднення згідно з Законом України Про доступ до судових рішень (п. 4 ст. 7).

Згідно відповіді Апеляційного суду Київської області від 28.02.2018р. № 04-18/13/18 даним судом 21.09.2017 р. рішення у справі № 369/5460/17 не ухвалювалося.

Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області (далі - ГТУЮ ґу Закарпатській області) проведено перевірку щодо відомостей у ДРРП щодо вчинення реєстраційних дій стосовно об'єктів нерухомого майна банківської установи та земельної ділянки (кад. номер НОМЕР_1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, якою встановлено, що в розділах ДРРП за реєстраційними номерами 1256352021101, об'єкт нерухомого майна земельна ділянка НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови та 1256384921101, об'єкт - банківська установа загальною площею 754,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, державним реєстратором Гребенюковим К.В. було вчинено реєстраційні дії про державну реєстрацію права власності (реєстрація переходу права власності, номери записів 23973528 та 24201419) за ТОВ Номекстрейд та прийнято рішення про державну реєстрацію права за № 39008962 від 27.12.2017, та № 38769373 від 15.12.2017р. Державним реєстратором Гребенюковим К.В. зазначено підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ Номекстрейд ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21.09.2017р. № 369/5460/17.

При проведенні перевірки відомостей ГТУЮ у Закарпатській області встановлено відсутність документа - ухвали Апеляційного суду Київської області від 21.09.2017р. № 369/5460/17 в ЄДРСР, де зазначено, що категорія справи № 396/5460/17 відноситься до кримінальних справ, а саме злочини проти власності (крадіжка). Виходячи із зазначеного, ГТУЮ у Закарпатській області визнало порушення державним реєстратором п.п. 1, 2 та 4 частини 3 статті 10 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV) та пункту 12 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Одночасно ГТУЮ у Закарпатській області зазначено, що згідно наказу Міністерства юстиції України від 06.02.2018 р. № 299/5 державному реєстратору Гребенюкову К.В. було анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Перевірка відомостей у ДРРП виявила також, що стосовно зазначених вище об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. (далі - приватний нотаріус Колейчик В.В.) було посвідчено два договори купівлі продажу щодо земельної ділянки (договір від 29.12.2017, зареєстрований в реєстрі за № 823) та банківської установи (договір від 19.12.2017р., зареєстрований в реєстрі за № 797). В результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, приватним нотаріусом Колейчик В.В. в розділах ДРРП № 1256352021101 та № 1256384921101 було проведено державну реєстрацію переходу права власності щодо об'єктів нерухомого майна та зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Сіднопер (далі - ТОВ Сіднопер ). При перевірці даних реєстраційних дій було встановлено, що приватним нотаріусом Колейчик В.В. проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Сіднопер в ДРРП на нерухоме майно, номери записів про право власності 23973528 та 24201419 із порушенням вимог п.п. 1, 2 та 4 частини 3, абзацу 3 частини 1 статті 19, статті 34 Закону № 1952-IV та пункту 12 Порядку № 1127.

Згідно повідомлення Ужгородської місцевої прокуратури від 22.02.2018 № 01-101/472-18 1830 вих. 18 за наслідками розгляду заяви щодо протиправного заволодіння майном ОСОБА_3 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018071030000010 від 21.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги). Згідно доданого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018071030000010 проводиться у зв'язку із здійсненням державним реєстратором Гребенюковим К.В. реєстрації переходу права власності на банківську установу та земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, які належать ОСОБА_3

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ Сіріус Транс вказує, що є законним власником нерухомого майна та земельної ділянки, які розміщені за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Толстого Л., буд. 27а. Як підставу набуття майнових прав на нерухоме майно апелянт зазначає договори купівлі-продажу, які були укладені з ТОВ Сіднопер 09.01.2018 року, посвідчені приватними нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Кузьо Г.В. та зареєстровані в реєстрі за №№ 39, 40 про придбання нерухомого майна (банківська установа) загальною площею 754,1 кв. м та земельної ділянки площею 0,0346 га за вказаною вище адресою.

Однак твердження апелянта про наявність у нього речових прав на зазначене вище нерухоме майно не відповідають дійсності та спростовуються Інформаційною довідкою з ДРРП та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 114451776, яка сформована 19.02.2018 року.

Вказана Інформаційна довідка, сформована після укладення договорів від 09.01.2018 року, на які покликається апелянт як на підстави набуття речових прав на нерухоме майно, підтверджує, що власником спірних об'єктів нерухомості на момент звернення до суду з адміністративним позовом та винесення рішення судом першої інстанції є позивач та спростовує доводи апелянта про наявність у нього зареєстрованих речових прав на об'єкт нерухомого майна та земельну ділянку, які розміщені за адресою: м. Ужгород, вул. Толстого Л., буд. 72а.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до ДРРП.

Наведеним також спростовуються доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення вирішив питання про право власності апелянта на об'єкт нерухомого майна та земельну ділянку, які розміщені за адресою: м. Ужгород, вул. Толстого Л., буд. 27а, оскільки ТОВ Сіріус Транс під час розгляду справи судом першої інстанції не був власником майна і не є ним на даний час.

Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05.06.2018 року у справі № 805/4506/16-а Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

У постанові від 03.04.2018 року у справі № 2а-6386/12/1070 Верховний Суд зазначив, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Правова природа виникнення спірних відносин у справі, що розглядається, полягає у неправомірному прийнятті відповідачем рішення, яке стосується позивача.

Предметом позову є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте ним всупереч закону при здійсненні владних (управлінських) функцій у сфері публічно-правових відносин.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання протиправним та скасування спірних рішень відповідача за своєю правовою природою не є спором про відновлення майнових прав, адже скасування спірного рішення не пов'язане з виникненням або припиненням майнового права у нього чи у третіх осіб.

Тому рішення суду першої інстанції не стосується прав та інтересів апелянта, не вирішує питання щодо права на майно і спір про право, про який зазначено в апеляційній скарзі, відсутній. В межах даної справи вирішується питання виключно законності дій та рішень суб'єкта владних повноважень щодо реєстрації права власності на нерухоме майно. Отже підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Доводи апелянта, висловлені по суті спору, також не спростовують законності висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 3 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV встановлено, що державний реєстратор використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до п. 9 та п. 10 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону № 1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Ч. 2 ст. 17 Закону № 1952-IV передбачено, що реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Ст. 18 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною 1 ст. 24 Закону № 1952-IV визначено наступні підстави для відмови у державній реєстрації прав:

- заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 2 ст. 24 Закону).

Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням даних вимог, відповідач незаконно прийняв оскаржувані рішення, а отже у суду першої інстанції були підстави для їх скасування.

Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно частини 1 ст. 7 КАС України Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив ЄСПЛ в справі Золотас проти Греції стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У справі ЄСПЛ Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) зазначено, що Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]) , заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000?I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Цneryэldэz v. Turkey [GC]) , заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova) , заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland) , заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia) , заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania) , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Цneryэldэz v. Turkey) , п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy) , п. 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland) , п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. the Czech Republic) , заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia) , п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. the Czech Republic) , п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia) , заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia) , заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland) , п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. the Czech Republic) , п. 53, та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania) , п. 38).

Виходячи з даної практики ЄСПЛ, незаконні рішення відповідача прямо порушують майнове право позивача, а відтак, для відновлення порушеного права належним способом захисту порушеного права є скасування таких протиправних рішень.

Згідно частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Взявши до уваги викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243 , 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус Транс залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 807/147/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повний текст складено 07.12.2018