Постанова

від 06.12.2018 по справі 817/1871/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1355/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Дорошенко Н.О., м. Рівне, повний текст рішення складено 03.04.2018 року) у справі №817/1871/17 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005401309 від 18.08.2017 та №0005411309 від 18.08.2017,-

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005401309 від 18.08.2017 року та №0005411309 від 18.08.2018 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 33000, код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (вул. Відінська,12, м. Рівне, 33000, код 39394217) задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005401309 від 18.08.2017.

В позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005411309 від 18.08.2017 відмовлено.

Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3065,78 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в ході документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1 з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. .

відповіді на заперечення встановлено порушення: пп. 213.1.9 п. 213.1 ст.213, пп.214.1.4 п.214.1 ст. 214, пп. 215.3.10, п. 215.3 ст. 215, ст. 216, п. 222.3 ст. 222 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №і 2755-У1 (із змінами та доповненнями), занижено суми акцизного податку, які підлягають нарахуванню та сплаті до бюджету за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. на 163467,50 гри., в т.ч. січень 2016р. 9320,22 грн., лютий 2016р. - 11662,30 грн., березень 2016р. - 4288,48 грн., квітень 2016р. - 7128,49 грн., за червень 2016р. - 27638,75грн., липень 2016р. - 11492,76грн., серпень 2016р. - 35177,80 грн., вересень 2016р. - 18618,90 грн., жовтень 2016р. - 12542.09 грн., листопад 2016р. - 24147,76 грн., грудень 2016р. - 1449.95 грн.

В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 в ході зайняття підприємницькою діяльністю здійснював реалізацію дизельного палива.

Судом не взято до уваги, докази, що викладені в акті перевірки, а також відповідні пояснення свідка, що будь-яких інших документів, що здійснення відпуску пального відбувалося в інший спосіб до перевірки не надано.

З врахуванням первинних документів, що були надані до перевірки контролюючим органом зроблено обґрунтований висновок про те, що ФОП ОСОБА_2 здійснював роздрібний продаж дизельного пального, шляхом перекачування пального через відповідну паливороздавальну колонку на АЗС безпосередньо споживачам (юридичним та фізичним особам), а саме: ОСОБА_3. РНОКІШ НОМЕР_2, ФОП ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_3, ФОП ОСОБА_5, РНОК1ІП НОМЕР_4, ФОП ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_5, ПФ Ранкова зоря , код ЄДРПОУ 22555885, ТОВ АРКАДА ТРАНС , код ЄДРПОУ 37601959, Квасилівське КП Житловик-1 , код ЄДРПОУ 32362440, Філія "Рівпеавтотранссервіс УДІІ Укрінтеравтосервіс , код ЄДРПОУ 38256933 та інші (наведено в додатку до акту).

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно баз даних ГУ ДФС у Рівненській області встановлено, що покупці дизельного пального ФОП ОСОБА_2 не зареєстровані платниками акцизного податку у відповідності з п.212.1 ст.212 Податкового Кодексу України. Отже, дані суб'єкти господарювання є кінцевими споживачами і дизпаливо придбавалося ними для використання у власній господарській діяльності, а не для подальшої реалізації.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі ст.ст.75, 77, 82 ПК України, наказу про проведення планової документальної перевірки № 737 від 27.06.2017, відповідно до направлення №827/17-00-13-09 від 07.07.2017 (а.с.27-29 т.1) уповноваженими особами ГУ ДФС у Рівненській області в період з 10.07.2017 по 21.07.2017 проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Результати перевірки оформлені актом від 28.07.2017 № 589/17-00-13-09/НОМЕР_1.

На підставі акта перевірки від 28.07.2017 № 589/17-00-13-09/НОМЕР_1 з врахуванням відповіді на заперечення № 1351/ФОП/17-00-13-09-04 від 15.08.2017 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 18.08.2017 № НОМЕР_6, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: Акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на загальну суму 204334,38 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 163467,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 40866,88 грн. (а.с.13 т.1),

від 18.08.2017 № НОМЕР_7, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн. за платежем: Акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач використав процедуру адміністративного оскарження, за наслідками якої податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

30.10.2014 між Філією "Рівнеавтотранссервіс" УДП "Укрінтеравтотранссервіс" (Зберігач) та ОСОБА_2 (Поклажодавець) на підставі гл.66 Цивільного кодексу України укладено договір зберігання (а.с.62-64 т.1), за умовами якого Зберігач приймає від Поклажодавця дизельне автомобільне пальне (надалі Майно) на зберігання в окремому резервуарі на АЗС Зберігача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Рівненського району Рівненської області (пункт 1.1 договору). Право власності на Майно до Зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті Зберігача або бути переданим третім особам (пункт 1.2 договору).

Згідно з пп.2.1.1, п.2.1.2. договору Зберігач надає Поклажодавцю окремий резервуар (цистерну) для зберігання Майна місткістю 50,0 м.куб., виключає доступ сторонніх осіб до Майна; забезпечує умови, які не допускають змішування Майна з іншими однорідними речами, що знаходяться в інших резервуарах автозаправної станції; відповідно до пп.2.1.5 повертає Майно Поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що Поклажодавець має право впродовж всього строку дії договору передавати Майно Зберігачу окремими партіями на зберігання і отримувати його від Зберігача повністю або частинами (пп.2.2.10); має право використовувати передане на зберігання Майно безпосередньо у місці його зберігання тільки для власних потреб (пп.2.2.2).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що автомобільне дизельне пальне передається на зберігання шляхом зливу його в окремий резервуар (цистерну) на АЗС Зберігача. По закінченні зливу пального представниками Зберігача та Поклажодавця здійснюється пломбування зливної горловини резервуару. Відповідно до п.3.2 договору повернення пального, в тому числі і здійснення заправки автотранспортних засобів Поклажодавця здійснюється шляхом перекачування пального через відповідну заправну колонку на АЗС Зберігача.

В подальшому до вищевказаного договору сторонами було укладено ряд додаткових угод (а.с.66,124,125 т.1).

Суд першої інстанції встановлено, що 02.01.2016 між Філією "Рівнеавтотранссервіс" УДП "Укрінтеравтотранссервіс" (Зберігач) та ФОП ОСОБА_2 (Поклажодавець) укладено додаткову угоду до договору зберігання від 30.10.2014, згідно з якою п.3.2 Договору викладено в наступній редакції: Повернення пального проводиться шляхом відбору пального відповідного резервуара власними бензовозами Поклажодавця (а.с.124 т.1). На зміст такого пункту додаткової угоди до договору зберігання позивач вказував також і в запереченні на акт перевірки.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 727 від 20.08.2015, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок) акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктами 3-5 розділу II Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні, окрім іншого, містити такі дані:

10) інформація про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

З акта перевірки (пункт 1.13) встановлено, що при перевірці було використано, зокрема, договори, однак зазначено, що вони опрацьовані як вибірковим, так і суцільним порядком за перевірений період (без їх конкретизації), та не зазначено про надання до перевірки додаткових угод.

Судом першої інстанції в судовому засіданні встановлено, що представник позивача підтвердив надання до перевірки всіх наявних у позивача документів господарської діяльності перевіреного періоду. При цьому представник відповідача вказав на відсутність у контролюючого органу опису наданих для перевірки документів, який був складений особисто ФОП ОСОБА_2 в присутності перевіряючого, що стверджено актом перевірки (арк. акта 5, а.с.221 т.2). Надання частини додаткових угод (крім додаткової угоди від 02.01.2016) відповідачем не заперечується.

Недоліки в оформленні акта перевірки в частині опису охоплених перевіркою документів, а саме додаткових угод, та фактичну відсутність у контролюючого органу опису документів, складених платником податків, унеможливлює об'єктивне встановлення факту надання/не надання до перевірки додаткової угоди до договору зберігання від 02.01.2016, як і інших документів господарської діяльності позивача в перевіреному періоді.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що надана позивачем додаткова угода від 02.01.2016 до договору зберігання (а.с.124 т.1) відповідає вимогам належності, допустимості та достовірності, та враховує такий доказ при вирішенні даного спору.

Щодо факту реалізації пального бензовозними партіями власними бензовозами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

При перевірці ревізором встановлено про належність позивачу автомобіля вантажного (спеціального) DAF 95 XF 43012580, НОМЕР_9, дата набуття у власність 17.12.2015 (а.с.219 т.2).

Судом першої інстанції встановив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 вказаний транспортний засіб є вантажним сідловим тягачем-Е. Окрім цього, відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_11 ОСОБА_2 з 21.01.2016 є власником транспортного засобу Merceron М-343 SM реєстраційний номер НОМЕР_8, який є напівпричіпом Н/ПР-Цистерна-Е.

Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2А/16005 від 04.02.2016, виданим ДП "Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", підтверджується, що автоцистерна калібрована автомашини НОМЕР_12, що належить ПП ОСОБА_2, на підставі результатів повірки засіб вимірювальної техніки визнано придатним до застосування згідно з Р 50-059-95, дійсна місткість автоцистерни становить 38130 літрів

Судом достовірно встановлено фактичну наявність у власності позивача в перевіреному періоді повірених спеціальних вантажних транспортних засобів (цистерни), що об'єктивно підтверджує можливість їх використання в господарській діяльності за основним реєстраційним видом: оптова торгівля пальним. Зазначені обставини були залишені поза увагою контролюючого органу.

Відповідач зазначає, що впродовж 2016 року ФОП ОСОБА_2 здійснював роздрібну реалізацію пального фізичним та юридичним особам - кінцевим споживачам.

Суд першої інстанції встановлено, що зі всіма покупцями - юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, наведеними в додатку до акта перевірки (а.с.232, 235-236 т.2), господарські взаємовідносини ФОП ОСОБА_2 здійснювались на підставі договорів поставки (а.с.66-94 т.1), умовами яких передбачено: поставку паливно-мастильних матеріалів партіями; зобов'язання постачальника поставити товар на умовах, визначених договором, та вимагати від покупця відшкодування всіх понесених збитків, що виникли при безпідставній відмові від поставленої партії товару; обов'язок покупця прийняти поставлений товар та сплатити його вартість впродовж трьох банківських днів. При цьому умови досліджених судом договорів не передбачають таких умов поставки, як заправка транспортних засобів покупця на АЗС постачальника.

На поставлений покупцям товар позивачем видавались рахунки-фактури, видаткові накладні (а.с.172-250 т.1, 1-176 т.2), з яких встановлено, що обсяг партії становив від 180 літрів до 10000 літрів.

Представником позивача у судовому засіданні зазначено, що реалізація пального здійснювалась переважно власними бензовозами позивача, а також бензовозами покупців, що підтверджене дослідженими судом товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ч.1 ст.698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 52 Господарського кодексу України встановлено, що некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Абзацом третім підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015 передбачено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в господарській діяльності дійсно використовував автозаправну станцію, однак виключно для передачі пального на зберігання для Філії "Рівнеавтотранссервіс" УДП "Укрінтеравтосервіс" за договором зберігання від 30.10.2014 та додаткових угод до нього, якими передбачалось винятково право позивача передати майно на зберігання та отримати його від Зберігача повністю або частинами, оплачуючи при цьому лише послуги зі зберігання та вартість електроенергії, затраченої на технологічні потреби.

При цьому, відповідно до п.3.2 договору від 30.10.2014 передбачено умови повернення позивачу пального, в тому числі здійснення заправки автотранспортних засобів поклажодавця, шляхом перекачування пального через відповідну заправну колонку на АЗС зберігача (а безпосередньо в перевіреному періоді - шляхом відбору пального з відповідного резервуара власними бензовозами поклажодавця (позивача)).

Таким чином, означеним договором зберігання не передбачено можливості реалізації пального покупцям позивача через заправну колонку на АЗС зберігача, а винятково прийняття на зберігання та повернення пального позивачу.

Зазначені умови господарського договору відповідають обставинам справи та узгоджуються з доводами позивача щодо відбору позивачем пального з резервуара на АЗС зберігача та подальшої реалізації бензовозами.

Суд апеляційної інстанції взявши до уваги викладене вище, дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів здійснення ФОП ОСОБА_2 в перевіреному періоді роздрібної торгівлі пальним на АСЗ, де фактично пальне лише зберігалось. Реалізація позивачем пального фактично здійснювалась у спосіб поставки покупцям оптовими партіями, поза АЗС зберігача.

Взявши до уваги викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №817/1871/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді О. О. Большакова І. В. Глушко Повний текст постанови складений 07 грудня 2018 року.