Рішення

від 28.11.2018 по справі 701/587/18

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/587/18

Номер провадження2/701/320/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Г.І. Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за первісним позовом ТОВ "Нестерівка" та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по частині земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Нестерівка" та ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі за первісним позовом звернулися в суд з позовом до відповідача про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по частині земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна.

На підставу своїх вимог спираються на те, що згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЧP №090360 від 10.12.2009 року , відповідач є власником земельної ділянки загальною площею 2,19 га., з кадастровим номером 71231860000:02:002:0360, яка розташована на території Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області. З 01.01.2005 року земельну ділянку відповідачки на підставі договору оренди використовувало ТОВ Нестерівка , 02.02.2017 року термін дії договору закінчився. ОСОБА_2 , винесла свою земельну ділянку в натурі для подальшого її обробітку самостійно. Після винесення земельної ділянки в натурі було виявлено, що на земельній ділянці знаходиться водонапірна башня - башня Рожновського , яка використовуються ТОВ Нестерівка у господарській діяльності на підставі договору оренди від 05.01.2018 року укладеного між ТОВ Нестерівка та ОСОБА_1, який є власником нежитлового приміщення водонапірної-башні Рожновського. На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 року №1529 Про невідкладні заходи, щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки на базі колишнього КСП Нестерівка створено ТОВ Нестерівка , яке є правонаступником колишнього КСП Нестерівка та весь майновий комплекс бувшого КСГП було розпайоване між бувшими членами КСП Нестерівка в тому числі в перелік майна, що персоніфікувався між членами увійшли водонапірна башня - башня Рожновського 1984 року забудови. 19.07.2017 року ТОВ Нестерівка звернулося до землевпорядної організації із клопотанням, де просило провести кадастрову зйомку земельної ділянки та виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки площею 0,0174 га., відповідачки на яку поширюється сервітут за її погодженням. Навіть у 2017 році відповідачка отримала у ТОВ Нестерівка кошти в сумі 1200,00 грн., за укладання договору сервітуту. На даний час ТОВ Нестерівка використовує водонапірну башню - башню Рожновського у своїй господарській діяльності зокрема для забезпечення товарно - молочної ферми водою. Після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту для обслуговування водонапірної башні площею 0,0174 га., позивач звернувся до відповідачки з письмовою заявою, де просив затвердити відповідну документацію. Позивачі на вище згадану заяву відповіді не отримали. 22.05.2018 року відповідач звернувся до ТОВ Нестерівка із листом-претензією, де просила демонтувати вище згадане нерухоме майно, у зв'язку з чим позивачі вимушені звертатись до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по частині земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна.

В свою чергу позивач по зустрічному позову звернулася із зустрічним позовом до відповідачів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

На підставу своїх вимог спирається на те, що з 2003 року позивачці на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,1 га., кадастровий №71231860000:02:002:0360, яка розташована в адміністративних межах Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності від 10.12.2003 року серії ЧP № 090360. 01.01.2005 року між позивачкою та ТОВ Нестерівка було укладено договір оренди землі, дія якого закінчилась в лютому 2017 року після чого позивачка прийняла рішення його не поновлювати та самостійно господарювати на своїй землі і виявила, що на її земельній ділянці змонтовано водонапірну башту Рожновського та вигрібну яму для стоку відходів з тваринницької ферми. 22.05.2018 року позивачка звернулась з листом до ТОВ Нестерівка про демонтаж башти та звільнення земельної ділянки. У відповідь на що ТОВ Нестерівка разом із ОСОБА_1, звернулись до суду з зазначеним позовом та просять суд встановити на їх користь земельний сервітут, який полягає у праві проходу та проїзду по частині земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, щодо земельної ділянки площею 2,19 га., з кадастровим номером 71231860000:02:002:0360, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, визначити, що земельний сервітут має поширюватись на частину земельної ділянки, на яку пропонується поширити право земельного сервітуту площею 0,017 га . Тобто ТОВ Нестерівка відмовилась виконати вимоги листа позивачки , демонтувати водонапірну башту Рожновського та звільнити земельну ділянку, чим порушуються законні права позивачки на користування та володіння своїм майном, що і стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом .

Представник позивача ТОВ "Нестерівка" по первісному позову ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд встановити на користь позивачів по первісному позову безстроковий платний земельний сервітут зі сплатою щорічно грошових коштів в сумі 1200 грн., який полягає у праві проходу та проїзду по частині земельної ділянки розміром 0,017 га для обслуговування нерухомого майна, яка є частиною земельної ділянки площею 2,1911 га з кадастровим номером 7123186000:02:002:0306 належній на праві власності ОСОБА_2, а відносно зустрічного позову як представник відповідача по зустрічному позову ТОВ "Нестерівка" просила відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Позивач по первісному позову та відповідач по зустрічному позову - ОСОБА_1, в судове засідання не з"явився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги по первісному позову просить задоволити, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач по первісному позову ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4, позовні вимоги по первісному позову не визнали, а як позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 зустрічні позовні вимоги підтримали та просили суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу водонапірної башти Рожновського.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧP №090360 від 10.12.2009 року , ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 2,19 га., з кадастровим номером 71231860000:02:002:0360, яка розташована на території Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області. (а.с.7,т.1).

З 01.01.2005 року земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору оренди використовувало ТОВ Нестерівка , 02.02.2017 року термін дії договору закінчився (а.с.41-43) і оскільки даний факт учасниками процесу визнається і у відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , винесла свою земельну ділянку в натурі для подальшого її обробітку самостійно.

Проте після винесення земельної ділянки в натурі було виявлено, що на земельній ділянці знаходиться водонапірна башня - башня Рожновського , яка використовуються ТОВ Нестерівка у господарській діяльності на підставі договору оренди від 05.01.2018 року укладеного між ТОВ Нестерівка та ОСОБА_1, який є власником нежитлового приміщення водонапірної-башні Рожновського. (а.с.13,14-15, т.1).

Як зазначив представник ТОВ "Нестерівка" в судовому засіданні, що на даний час ТОВ Нестерівка використовує водонапірну башню - башню Рожновського у своїй господарській діяльності зокрема для забезпечення товарно - молочної ферми водою. 19.07.2017 року ТОВ Нестерівка звернулося до землевпорядної організації із клопотанням проведення кадастрової зйомки земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки площею 0,0174 га., ОСОБА_2 на яку поширюється сервітут за її погодженням, яке було отримано безпосередньо від ОСОБА_2 та у 2017 році ОСОБА_2 отримала у ТОВ Нестерівка кошти як плату за сервітут в сумі 1200 грн.

Судом встановлено, що після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту для обслуговування водонапірної башні площею 0,0174 га., ТОВ"Нестерівка" звернулося до ОСОБА_2 з письмовою заявою з проханням про затвердження відповідної документації (а.с.8,т.1) і даний факт учасниками процесу також визнається і у відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

22.05.2018 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ Нестерівка із листом претензією, згідно якого просила демонтувати вище згадане нерухоме майно (а.с.19,т.1).

Судом встановлено, що водонапірна башта, яка знаходиться на краю земельної ділянки відповідача була збудована ще у 1984 р. колгоспом ім. Мічуріна та була включена до переліку майна, що підлягало розпаювання, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області №183 від 31.03.2017 р. (а.с.12,т.1).

Із листа Управління з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 14.06.2017 року вбачається, що розміщення вказаних спірних об'єктів на земельній ділянці вчинено не ТОВ Нестерівка , що в свою чергу виключає відповідальність ТОВ Нестерівка та було встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_2 знаходиться на території господарського двору бувшого КСП і були збудовані ще у 1983-1987 роках, що сталося внаслідок помилки землевпорядної організації, що виготовляла проект землеустрою щодо приватизації земель бувшого КСП ім. Мічуріна та їх паювання (а.с.16,т.1). Крім того із даного листа вбачається, що земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору оренди використовувало ТОВ Нестерівка і земельна ділянка була передана в оренду єдиним масивом без встановлення межових знаків.

Відповідно до акта обстеження земельної ділянки провідним спеціалістом Управління з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 26.04.2017 р. вбачається, що при винесенні земельної ділянки ОСОБА_2 в натурі було виявлено, що на площі яка входить в земельну ділянку ОСОБА_2 знаходиться водонапірна башта і зазначено, що це сталося внаслідок технічної помилки розробників документації із землеустрою (а.с.10,11, т.1).

Суд вирішуючи даний спір по суті керується наступним:

Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Статтею 99 ЗК України визначено види права земельного сервітуту. Перелік, зазначений в даній статті, не є вичерпним.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ЗК України вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.

Згідно зі ст. 100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно зі ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

У п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Посилання ОСОБА_2 та її представника в судовому засіданні на те, що дана водонапірна башта знаходиться на площі земельної ділянки ОСОБА_2 незаконно, була побудована після виділення земельної ділянки, походження даної башти невідоме, свого підтвердження в судовому засідані належними та допустимими доказами не знайшло та спростовується вищевикладеними встановленими судом обставинами та дослідженими доказами.

Суд вважає, що запропоновані ТОВ"Нестерівка" та ОСОБА_1 умови земельного сервітуту є прийнятними та співмірними.

В свою чергу ОСОБА_2 та її представник не надали будь-яких доказів на підтвердження того, що ТОВ"Нестерівка" як орендар та ОСОБА_1 як власник мають можливість використовувати дану вадонапірну башту в інший менш обтяжливий для них спосіб ніж запропонований.

Крім того, відмова ОСОБА_2 на встановлення земельного сервітуту фактично позбавляє ТОВ"Нестерівка" та ОСОБА_1 використовувати дане майно в своїй господарській діяльності та утримати його в належному технічному стані.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповіднодо ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі та відмови у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, оскільки позивачем та його представником по зустрічному позову, не доведено в судовому засіданні належними та допустими доказами обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог, а натомість по первісному позову в судовому засіданні підтверджено належними та допустими доказами обставини, на які посилалися позивачі по первісномі позову як на підставу своїх вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1762 грн. сплаченого ТОВ "Нестерівка" при подачі позову до суду та судового збору в сумі 704 грн. 80 коп. сплаченого ОСОБА_1 при подачі позову до суду, що підтверджуються квитанціями про сплату судового збору (а.с.1,2,т.1) відповідно до ст. 141 ЦПК України слід покласти на ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-82, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 401, 402, 403 ЦК України, ст. ст. 98, 99, 100 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ "Нестерівка" та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по частині земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна - задоволити.

Встановити на користь ТОВ "Нестерівка" ( ЄДРПОУ 03791396, місце знаходження: вул. Південна 2, с.Нестерівка, Маньківського району Черкаської області) та ОСОБА_1 (ІПН:НОМЕР_1, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_1) безстроковий платний земельний сервітут зі сплатою щорічно грошових коштів в сумі 1200 грн., який полягає у праві проходу та проїзду по частині земельної ділянки розміром 0,017 га для обслуговування нерухомого майна, яка є частиною земельної ділянки площею 2,1911 га з кадастровим номером 7123186000:02:002:0306 належній на праві власності ОСОБА_2 (ІПН:НОМЕР_2, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_2).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Нестерівка" ( ЄДРПОУ 03791396, місце знаходження: вул. Південна 2, с.Нестерівка, Маньківського району Черкаської області) судовий збір в сумі 1762 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ІПН:НОМЕР_1, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ "Нестерівка" та ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлений 07.12.2018 р.

СуддяОСОБА_5