Постанова

від 21.02.2019 по справі 701/587/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/243/19Головуючий по 1 інстанції Категорія : 301040200 Калієвський І. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Храпка В.Д.,

Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 року, постановленого під головуванням судді Калієвського І.Д., у справі за позовом ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по частині земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

В червні 2018 року позивачі ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по частині земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна.

В обгрунтування позовних вимог зазначали, що відповідач ОСОБА_5 являється власником земельної ділянки загальною площею 2.19 га, яка розташована на території Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області на підставі Державного акту на право власності.

З 01 січня 2005 року по 02 лютого 2017 року вказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі використовувало ТОВ Нестерівка . Після закінчення договору оренди землі відповідач виявила бажання самостійно обробляти земельну ділянку. Після винесення земельної ділянки в натурі було виявлено, що за земельній ділянці знаходиться водонапірна башня - башня Рожновського, якою користується ТОВ Нестерівка у господарській діяльності на підставі договору оренди землі від 05 січня 2018 року, укладеного між ТОВ Нестерівка і ОСОБА_6, який є власником нежитлового приміщення водонапірної башні Рожновського.

Позивачі зазначають, що ТОВ Нестерівка звернулось до землевпорядної організації з проханням виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, належної відповідачу, площею 0.0174 га, на яку поширюється сервітут за її погодженням. Проте відповідач відмовилась підписувати земельний сервітут та 22 травня 2018 року звернулась до товариства із листом-претензією і просила демонтувати башню Рожновського.

26 квітня 2017 року провідним спеціалістом управління з контролю за використання та охороною земель складено акт обстеження земельної ділянки яким встановлено, що при обстеженні земельної ділянки виявлено знаходження на земельній ділянці відповідача водонапірної башні, літнього табору та вигрібної ями та вказано, що наявність переліченого нерухомого майна та його знаходження на земельній ділянці сталося внаслідок технічної помилки розробників документації із землеустрою, які при складанні документації не досліджували земельні ділянки та виготовляли документацію без виїзду до місця.

Враховуючи, що ОСОБА_6 не може її демонтувати або перенести у інше місце з технічних причин, позивачі просили суд встановити на користь ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 земельний сервітут, який полягає у праві проходу та проїзду по частині земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, щодо земельної ділянки площею 2.1911, яка належить на праві власності ОСОБА_5 визначити, що земельний сервітут має поширюватись на частину земельної ділянки, зазначеної у плані частини земельної ділянки, на яку пропонується поширити право земельного сервітуту площею 0.017 га.

В липні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ Нестерівка , ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2003 року їй належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 2.19 га, яка розташована в адміністративних межах Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 січня 2005 року між нею та ТОВ Нестерівка було укладено договір оренди землі, дія якого закінчилась в лютому 2017 року.

Також зазначає, що нею було виявлено, що на її земельній ділянці змонтовано водонапірну башню Рожновського та вигрібну яму для стоку відходів з тваринницької ферми.

22 травня 2018 року звернулась до ТОВ Нестерівка про демонтаж башні та звільнення земельної ділянки проте відповідачі звернулись до суду із позовом про встановлення земельного сервітуту.

Враховуючи наведене, ОСОБА_5 просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ТОВ Нестерівка , ОСОБА_6 демонтувати водонапірну башню Рожновського, розташовану по АДРЕСА_2 та звільнити земельну ділянку площею 2.19 га, яка належить їй на праві власності та стягнути із відповідачів солідарно кошти на відшкодування збитків заподіяних погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки або приведенням їх у непридатний для використання стан, а також витрат на поліпшення якостей земель з урахуванням економічних показників, оранки, внесення добрив, інших видів робіт, в розмірі, який буде встановлено висновком відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 року позов ОСОБА_5 до ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди в частині позовних вимог щодо стягнення солідарно з ТОВ Нестерівка , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 коштів на відшкодування збитків заподіяних погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки або приведенням їх у непридатний для використання стан, а також витрат на поліпшення якості земель з урахуванням економічних показників, оранки, внесення добрив, інших видів робіт, в розмірі, який буде встановлено висновком відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - залишено без розгляду.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 року позов ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по частині земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна - задоволено.

Встановлено на користь ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 безстроковий платний земельний сервітут зі сплатою щорічно грошових коштів в сумі 1 200 грн., який полягає у праві проходу та проїзду по частині земельної ділянки розміром 0.017 га для обслуговування нерухомого майна, яка є частиною земельної ділянки площею 2.1911 га з кадастровим номером НОМЕР_1 належній на праві власності ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ Нестерівка судовий збір в сумі 1 762 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по частині земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, зустрічний позов ОСОБА_5 до ТОВ Нестерівка , ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що при постановленні рішення про задоволення первісного позову суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 довели в судовому засіданні свої позовні вимоги належними та допустимими доказами.

Також судом першої інстанції не було взято до уваги інші докази, які були подані відповідачем по первісному позову, які спростовують відомості надані на підтвердження позовних вимог позивачами по первісному позову.

Крім того, суд першої інстанції при задоволенні первісних позовних вимог вийшов за межі позовних вимог, також було враховано зміна позовних вимог в усній формі та прийняті зміни були подані суду після закінчення підготовчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Нестерівка просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 року без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення по наступних підставах.

Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 10 грудня 2009 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки загальною площею 2.19 га, яка розташована на території Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

01 січня 2005 року між ТОВ Нестерівка та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2.19 га, яка знаходиться в адмінмежах Нестерівської сільської ради. Строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 02 лютого 2017 року.

Також встановлено судом і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_5 винесла свою земельну ділянку в натурі для подальшого її самостійного обробітку.

Відповідно до довідки № 185 від 31 березня 2017 року виданої Виконавчим комітетом Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області вбачається, що на земельній ділянці (паю), яка належить ОСОБА_5 розташована водонапірна башня збудована в 1984 році та вигул для ВРХ збудований в 1987 році колгоспом ім. Мічуріна. Підстава видачі: матеріали по розпаюванню майна комгоспу ім. Мічуріна так КСП Нестерівка .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що нежитлове приміщення, водонапірна башня - башня Рожновського належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року, номер запису №2408192.

05 січня 2018 року між ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 було укладено договір оренди нерухомого майна, а саме: приміщення корівника з прибудовою, який знаходиться по АДРЕСА_1; нежитлова будівля корівник, який знаходиться по АДРЕСА_1 та водонапірна башня - башня Рожновського, яка знаходиться по АДРЕСА_1, строком на 3 роки.

Звертаючись до суду із позовом позивачі зазначили, що ТОВ Нестерівка використовує водонапірну башню - башню Рожновського в своїй господарській діяльності, зокрема, для забезпечення товарно-молочної ферми водою та зазначили, що 19 липня 2017 року звернулось до землевпорядної організації із клопотанням проведення кадастрової зйомки земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки площею 0.0174 га, ОСОБА_5, на яку поширюється сервітут за її погодженням.

Як вбачається із матеріалів справи, що між ТОВ Нестерівка та ОСОБА_5 була усна домовленість про встановлення земельного сервітуту, що підтверджується видатковим касовим ордером від 19 вересня 2017 року про перерахування коштів в сумі 1 200 грн. по договору сервітут за 2017 рік.

22 травня 2018 року ОСОБА_5 звернулась до ТОВ Нестерівка із листом-претензією, в якому просила демонтувати водонапірну башню.

Відповідно до листа від 05 червня 2018 року, адресованого ОСОБА_5, вбачається, що ТОВ Нестерівка просило останню погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення земельної ділянки площею 0.0174 га, на яку поширюється сервітут для обслуговування водонапірної башні в адмінмежах Нестерівської сільської ради.

Відмовляючи в укладенні земельного сервітут з ТОВ Нестерівка ОСОБА_5 зазначала, що вказана водонапірна башня була виявлена в 2017 року, тобто в період перебування її земельної ділянки в оренді.

Проте, відповідно до Акта обстеження земельної ділянки № 4 від 26 квітня 2017 року вбачається, що при винесенні земельної ділянки ОСОБА_5 в натурі було виявлено, що на площі, яка входить в земельну ділянку ОСОБА_5 знаходиться водонапірна башня і зазначено, що це сталося внаслідок технічної помилки розробників документації із землеустрою.

Задовольняючи позовні вимоги по первісному позову суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6 підтверджені належними та допустимими доказами обставин, на які вони посилаються як на підставу свої вимог.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право користування (сервітут).

Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Право земельного сервітуту полягає в можливості обмеженого викори¬стання чужої суміжної (прилеглої) земельної ділянки (ділянок) в певних цілях.

Статтею 99 ЗК України визначено види права земельного сервітуту. Перелік, зазначений в даній статті, не є вичерпним.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ЗК України вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.

Згідно зі ст. 100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно зі ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає, у тому числі, і у забезпеченні меліорації.

У п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Крім того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

Судом встановлено, що позивачі не мають змоги обслуговувати та використовувати водонапірну башню, яка розташована на земельній ділянці, що належить ОСОБА_5, без укладення земельного сервітуту, а запропоновані позивачами спосіб є прийнятним.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності не є абсолютним, може бути обмеженим, але таке обмеження має бути здійснено на підставі закону та з урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки для встановлення земельного сервітуту закон вимагає від позивачів надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки і позивачі довели, що задоволення їх потреб неможливо здійснити іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту, а також довели, що його встановлення у спосіб, який просили позивачі, є найменш обтяжливим для відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення первісного позову ТОВ Нестерівка та ОСОБА_6

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджені докази надані позивачами та суд вийшов за межі позовних вимог не можуть бути прийняті до уваги, поскільки вказана справа розглядалась в порядку загального провадження.

Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводами в позовній заяві, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував , що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін ( рішення у справі Руїз Торін проти Іспанії , §§29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( § 2 рішення у справі Хірвісарі проти Фінляндії .)

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 року залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2019 року.

Судді: