Ухвала

від 04.12.2018 по справі 520/11297/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-кп/785/1384/18

Номер справи місцевого суду: 520/11297/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 19.09.2018 року у кримінальному провадженні №42018162010000042 відносно

ОСОБА_7 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 вм.Одесі,громадянина України,з середньоюосвітою,розлученого,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,раніше несудимого,

- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.

Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст.358,ч.ч.1,2ст.190КК України та призначено покарання:

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік і 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Відповідно до положень ст. 75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, засудженого ОСОБА_7 зобов`язано: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

До набрання вироком законної сили, відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Вирішено долю речових доказів.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що з метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету України шляхом обману, він достовірно усвідомлюючи той факт, що він офіційно не працевлаштований і не має права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, 28.10.2016 р. ОСОБА_7 звернувся до Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики ОМР з заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Діючи умисно, з корисливих мотивів, 03.11.2016 року він, знаходячись у денний час в приміщенні Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики ОМР за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 2-А, надав спеціалісту відділу автоматизованої обробки інформації та контролю за призначенням соціальних виплат управління ОСОБА_9 підроблені довідки про доходи: за липень місяць 2016 року №03/11-16 від 03.11.2016 року, яка видана від імені ПП «Просперіті-Юг» (код ЄДРПОУ 34506748) та за період з серпня по жовтень місяць (включно) 2016 року №№03/11-16 від 03.11.2016 року, яка видана від імені ПП «Просперіті-Юг» (код ЄДРПОУ 34506748), на підставі яких, управлінням соціального захисту населення в Київському районі департаменту праці та соціальної політики ОМР 03.11.2016 року було винесено рішення про призначення йому державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у період з 01.10.2016 по 31.03.2017 року на загальну суму 27520,72 грн.

Окрім того, ОСОБА_7 , з метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету України шляхом обману, достовірно знаючи що на підставі зазначених вище підроблених довідок про доходи, управлінням соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради винесено рішення про призначення йому державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, у період часу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року заволодів чужим майном шляхом обману, а саме коштами державного бюджету України на загальну суму 27520,72 грн. за наступних обставин: на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_7 в ПАТ АБ «Південний», 12.12.2016 року перераховано 13104,97 грн.; 13.01.2017 року перераховано 4805,25 грн.; 09.02.2017 року перераховано 4805,25 грн.; 07.03.2017 року перераховано 4805,25 грн.

28.04.2017 року ОСОБА_7 , з метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету України шляхом обману, достовірно усвідомлюючи той факт, що він офіційно не працевлаштований і не має права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, звернувся до Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики ОМР з заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Діючи умисно, з корисливих мотивів, він, знаходячись у денний час в приміщенні Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики ОМР за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 2-А, надав головному спеціалісту сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій управління ОСОБА_10 підроблену довідку про доходи за період з жовтня місяця 2016 по березень місяць (включно) 2017 року №03 від 24.04.2017 року, яка видана від імені ПП «Просперіті-Юг» (код ЄДРПОУ 34506748), на підставі якої управлінням соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики ОМР 22.05.2017 року було винесено рішення про призначення останньому державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у період з 01.04.2017 по 30.09.2017 року на загальну суму 13545,24 грн.

Повторно, ОСОБА_7 , з метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету України шляхом обману, достовірно знаючи що на підставі зазначеної вище підробленої довідки про доходи, управлінням соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради винесено рішення про призначення йому державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, у період часу з часу 01.04.2017 по 30.09.2017 року заволодів чужим майном шляхом обману, а саме коштами державного бюджету України на загальну суму 13545,24 грн. за наступних обставин: на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_7 в ПАТ АБ «Південний», 09.06.2017 року перераховано 6640,38 грн.; 07.07.2017 року перераховано 2301,62 грн.; 09.08.2017 року перераховано 2301,62 грн.; 08.09.2017 року перераховано 2301,62 грн.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка їх подала.

В апеляційнійскарзі,обвинуваченийОСОБА_7 , не заперечуючи фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій, зазначив, що вважає призначене судом першої інстанції покарання, надто суворим. Через призначення такого покарання, він не може виїхати на роботу до Туреччини, що позбавляє його можливості матеріально утримувати трьох неповнолітніх дітей.

Посилаючись натакі доводи,обвинувачений проситьпризначити йомупокарання увиді штрафу.Натомість під час апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_7 подав заяву про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році».

Заслухавши суддю-доповідача,обвинуваченогота йогозахисника ОСОБА_8 ,які підтрималидоводи апеляційноїскарги прокурора ОСОБА_6 ,яка заперечувалапроти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частинами першою та другою статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Системний аналіз вироку суду першої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення відповідає приписам наведеної норми кримінального процесуального закону.

Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочинів, що йому інкримінуються, суд першої інстанції послався у вироку на досліджені ним докази, зокрема:

- показання обвинуваченого, який свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та підтвердив фактичні обставини справи. Зазначив, що щиро кається, повністю відшкодував завдану шкоду і просить суворо його не карати;

- витяг з ЄРДР від 04.06.2018 року;

- заяву ОСОБА_7 від 28.10.2016 року про призначення соціальної допомоги;

- декларацію про доходи та майновий стан ОСОБА_7 з квітня 2016 року по вересень 2016 року;

- копію трудової книжки ОСОБА_7 ;

- довідку про доходи за липень 2016 року №03/11-16 від 03.11.2016 р. та за період з серпня по жовтень 2016 року №№03/11-16 від 03.11.2016 р., які видані від імені ПП «Просперіті-Юг» (код ЄДРПОУ 34506748);

- заяву ОСОБА_7 від 28.04.2017 року про призначення соціальної допомоги;

- декларацією про доходи та майновий стан ОСОБА_7 з жовтня 2016 року по березень 2017 року;

- довідку про доходи за період з жовтня 2016 по березень 2017 року №03 від 24.04.2017 року, яка видана від імені ПП «Просперіті-Юг» (код ЄДРПОУ 34506748);

- анкету-заяву на відкриття поточного рахунку на ім`я ОСОБА_7 ;

- договір на відкриття банківського рахунку № НОМЕР_2 від 30.03.2016 року;

- виписку з рахунку № НОМЕР_3 за період з 01.10.2016 року по 01.11.2017 року;

- протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 11.06.2018 р. та від 18.06.2018 р.;

- протокол огляду предметів від 11.06.2018 року;

- постанову про залучення речових доказів від 11.06.2018 року.

Надавши об`єктивну правову оцінку дослідженим доказам, суд першої інстанції визнав їх належними, допустимими та достовірними і дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 за всіма епізодами обвинувачення та правильно кваліфікував його дії: за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа; за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції, на виконання приписів зазначеної норми кримінального закону, зазначив, що враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченим злочинів, які згідно з положеннями ст. 12 КК України, є злочинами невеликої та середньої тяжкості.

Обставинами,що пом`якшуютьпокарання обвинуваченого,згідно зположеннями ст.66КК України,суд першоїінстанції визнавщире каяттятадобровільне відшкодування матеріальних збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, з числа передбачених ст. 67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.

Врахувавши також характеристику особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що не втрачена можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, тому, призначивши обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, суд визнав недоцільним його реальне відбування та обгрунтовано застосував положення ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що призначення покарання з випробувальним терміном перешкоджає його виїзду на роботу до Туреччини, оскільки він на теперішній час офіційно не працевлаштований, та не надав суду будь-яких доказів про можливість його працевлаштування за кордоном.

Суд апеляційної інстанції вважає, що, врахувавши сукупність зазначених обставин, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, особу обвинуваченого, суд першої інстанції правильно призначив обвинуваченомупокарання, відповідно до приписів ст. 65 КК України, тому колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про призначення надто суворого покарання, - безпідставними.

Заява обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», на думку колегії суддів також не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_7 , як на підставу для застосування амністії, послався на наявність у нього трьох неповнолітніх дітей.

Відповідно до приписів п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

На виконання зазначеного припису закону, обвинувачений не надав апеляційному суду доказів про те, що він не позбавлений батьківських прав відносно своїх дітей.

Окрім того, згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні», дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності.

Закон України «Про амністію у 2016 році» набрав чинності07.09.2017року,а триваючийзлочин,вчинений ОСОБА_7 закінчився 30.09.2017року,тобто після набрання законом про амністію чинності.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що за таких обставин, амністія не може бути застосована до ОСОБА_7 ..

Відповідно до припису п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.

Отже, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та зміни вироку суду першої інстанції, в частині призначення покарання, - немає.

Керуючись ст.ст. 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році».

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

ВирокКиївського районного суду м. Одеси від 19.09.2018 року, яким ОСОБА_7 , визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст.358,ч.ч.1,2ст.190КК України - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді Апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4