Постанова

від 07.12.2018 по справі 207/2817/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1957/18 Справа № 207/2817/17 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С.А. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Деркач Н.М.,

суддів - Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря Лященко С.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Туристична агенція "Фіджі", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Джоін Ап!" про визнання недійсним договору про надання туристичних послуг, стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26 січня 2017 року позивач в усній формі домовилася з турагентом ПП "Туристична агенція "Фіджі", яке діяло від імені туроператора - ТОВ "Джоін Ап!" про надання туристичних послуг щодо відпочинку в Єгипті в період з 08 лютого 2017 року по 13 лютого 2017 року. Разом з нею повинен був їхати малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відомості про батька цієї дитини внесені в актовий запис про його народження відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. 26 січня 2017 року позивач оплатила відповідачу суму послуги у розмірі 11800,00 грн., при цьому письмовий договір про надання туристичних послуг з нею не був оформлений. Отримавши інформацію, що з нею летить малолітня дитина, представник ПП "Туристична агенція "Фіджі" порадив отримати від матері нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини до Єгипту в її супроводі та довідку Управління соціального захисту населення, що мати дитини є одинокою матір'ю. Представник ПП "Туристична агенція "Фіджі" передав документи для вильоту 08 лютого 2017 року в Єгипет, але не отримала договору про надання туристичних послуг. 08 лютого 2017 року при перетинанні державного кордону України отримала відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку. Представник ПП "Туристична агенція "Фіджі" не надав їй всю інформацію щодо вимог до виїзних документів разом з малолітньою дитиною, не оформив у письмовій формі договір на туристичне обслуговування.

У зв'язку з чим, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір про надання туристичних послуг №202, укладений 26 січня 2017 року між нею та туроператором - ТОВ "Джоін Ап!", від імені і за дорученням якого як турагент діяло ПП "Туристична агенція "Фіджі" та стягнути з стягнути з ТОВ "Джоін Ап!" сплачену суму за договором про надання туристичних послуг в розмірі 11800,00 грн.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, з чим позивач не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Інші учасники процесу своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористались.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.

17 жовтня 2018 року дану цивільну справу передано до Дніпровського апеляційного суду.

З огляду на те, що згідно з частиною 1 статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, суд інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 січня 2017 року ОСОБА_1 уклала з турагентом ПП "Туристична агенція "Фіджі", яке діяло від імені туроператора - ТОВ "Джоін Ап!" договір про надання туристичних послуг щодо відпочинку в Єгипті в період з 08 лютого 2017 року по 13 лютого 2017 року.

Разом з позивачем на відпочинок повинен був їхати малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про батька якого внесені в актовий запис про його народження відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

26 січня 2017 року ОСОБА_1 оплатила відповідачу суму послуги у розмірі 11800,00 грн.

08 лютого 2017 року при перетинанні державного кордону України позивач отримала відмову в перетинанні державного кордону України громадянином України, який не досяг 16-річного віку, тобто ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що не надано нотаріально посвідчену згоду другого з батьків.

Згідно ст. 19-1 Закону України "Про туризм", до укладення договору на туристичне обслуговування споживачеві туристичного продукту надається інформація про основні вимоги до оформлення в'їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі строк їх оформлення.

Таким чином, на туроператора (турагента) законом покладено обов'язок надання інформації щодо вимог в'їзних, виїзних документів до країни тимчасового перебування, а не документів на виїзд з України.

Згідно п. 4. Правил перетинання державного кордону України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724), виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема: у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій : довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої ст. 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Згідно ст. 20 Закону України "Про туризм", туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини самого туриста.

Таким чином, ОСОБА_1 повинна була надати при перетині кордону з дитиною, крім нотаріально посвідченої згоди матері дитини, довідку про народження дитини, видану відділом реєстрації актів цивільного стану із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що нею не було зроблено і було єдиною підставою для відмови в перетинанні кордону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що підстави для притягнення ПП "Туристична агенція "Фіджі" відсутні, оскільки невиконання умов договору щодо надання туристичних послуг сталося з вини позивача.

Серед основних доводів апелянта є посилання на те, що відповідач не оформив з нею у письмовій формі договір на туристичне обслуговування спростовуються наступним, не повідомив її належним чином про умови виконання вказаного договору, а також на те, що спірний договір не був підписаний нею особисто, а замість її підпису значиться "договір підписала І. Макабула за дорученням Т. Логвиновської", що є підставою на думку апелянта для визнання спірного договору недійсним та застосування до нього наслідків такої недійсності.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно ст. 20 Закону України "Про туризм", за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через тур агента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про туризм", ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

В свою чергу, ОСОБА_1 не заперечувала того факту, що вона особисто звернулась до ПП "Туристична агенція "Фіджі", яке діяло від імені туроператора - ТОВ "Джоін ап!" для отримання туристичних послуг щодо відпочинку в Єгипті в період з 08 лютого 2017 року по 13 лютого 2017 року, оплатила їх у сумі 11800,00 грн., що свідчить по її згоду на укладення такого договору та обізнаність щодо його наявності та умов його виконання.

Водночас, апелянтом було отримано документи для здійснення відпочинку, що підтверджується копіями наданих суду: договору про надання туристичних послуг №202, ваучера №599035, пам'ятки туриста у Єгипті та авіаквитків на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_3

Зокрема, саме ваучер відповідно до "Інструкції про порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання", затвердженої Наказом Держтурадміністрації України 06 червня 2005 року №50, є формою письмового договору на туристичне або екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до Закону України "Про туризм" та є документом, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги.

Ваучер був оформлений належним чином, тож колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним договору про надання туристичних послуг.

Окрім цього, колегія суддів, також звертає увагу на те, зо позивач прибула до аеропорту Бориспіля у м. Києв, що свідчить про згоду з умовами договору про надання туристичних послуг та початок їх виконання.

Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що відповідач не проінформував її про необхідність довідки саме з органу РАЦС із зазначенням відомостей щодо батька дитини на підставі вимог ст. 135 СК України, то суд апеляційної інстанції зазначає, що, по-перше, позивачем не доведено факту ведення її відповідачем в оману та надання завідомо неправдивої інформації стосовно оформлення документів, а, по-друге, позивач як споживач туристичних послуг, яка мала намір перетинати кордон із громадянином України, який не досяг 16-річного віку повинна була проявити обачність в оформленні всіх необхідних документів на вивіз дитини без супроводу батьків.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Тож, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Н.М. Деркач

Судді: Л.О. Каратаєва

І.Ю. Ткаченко