У Х В А Л А
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 207/2817/17
провадження № 61-2700ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2018 року та постанову Дніпровського районного суду від 07 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Туристична агенція Фіджі , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Джоін Ап! , про визнання недійсним договору про надання туристичних послуг, стягнення суми,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до відповідача про визнання недійсним договору про надання туристичних послуг від 26 січня 2017 року № 202 та стягнення 11 800,00 грн сплачених коштів. Позов обґрунтовано тим, що 26 січня 2017 року позивач в усній формі звернулась до Приватного підприємства Туристична агенція Фіджі (далі - ПП ТА Фіджі ) про надання туристичних послуг щодо організації її відпочинку в Єгипті у період з 08 лютого по 13 лютого 2017 року, разом із малолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. За надані послуги позивач сплатила відповідачу 11 800,00 грн винагороди. Договір про надання туристичних послуг їй не видано. Отримавши інформацію, що з нею летить малолітня дитина, представник ПП ТА Фіджі порадив отримати від матері цієї дитини нотаріально посвідчену згоду на її виїзд за кордон у супроводі позивача та довідку Управління соціального захисту населення, що мати дитини є одинокою матір'ю. 08 лютого 2017 року позивачу передано документи для вильоту. Посилаючись на те, що під час проходження паспортного контролю їй відмовлено у перетинанні державного кордону України разом із громадянином України, який не досяг 16-річного віку через відсутність на це згоди другого із батьків, оскільки представник відповідача не надав їй всю інформацію щодо вимог до виїзних документів разом з малолітньою дитиною та не оформив у письмовій формі договір на туристичне обслуговування, просила суд задовольнити позов.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Дніпровського районного суду від 07 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
23 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2018 року та постанову Дніпровського районного суду від 07 грудня 2018 року .
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік установлено що з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом спору у зазначеній справі є визнання недійсним договору про надання туристичних послуг та стягнення з відповідача на користь позивача кошти у сумі 11 800,00 грн. Справа є незначної складності і ціна позову не перевищує п'ятсотрозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом також ураховано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , тобто після 15 грудня 2017 року.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , судом не встановлено і заявник на такі не посилається.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2018 року та постанова Дніпровського районного суду від 07 грудня 2018 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У Х В А Л И В :
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2018 року та постанову Дніпровського районного суду від 07 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Туристична агенція Фіджі , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Джоін Ап! , про визнання недійсним договору про надання туристичних послуг, стягнення суми відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 11.02.2019 |
Оприлюднено | 15.02.2019 |
Номер документу | 79822788 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Олійник Алла Сергіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні