Рішення

від 03.12.2018 по справі 675/1076/15-ц

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1076/15-ц

Провадження № 2/675/69/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2018 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Демчука П.В.,

за участю секретаря судового засідання Григор'євої О.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізяслав цивільну справу за позовом Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Ізяславської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування розпоряджень та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, третя особа на стороні позивача - Кунівська сільська рада Ізяславського району,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Ізяславського району звернувся до суду з позовами до Ізяславської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кунівська сільська рада Ізяславського району, про скасування розпоряджень та визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки. В обґрунтування позову вказав, що розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 27.09.2012 року № 488/2012-р ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання їх у приватну власність з метою ведення особистого селянського господарства із земель, розташованих за межами населених пунктів на території Кунівської сільської ради Ізяславського району.

У подальшому розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 05.12.2012 року № 601/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4 площею 2,0000 га, ОСОБА_5Е площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель, розташованих за межами населених пунктів на території Кунівської сільської ради Ізяславського району, та передано їх у власність.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_4 та ОСОБА_6 24 грудня 2012 року було видано державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки.

Вважає, що вказані розпорядження та державні акти є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель резервного фонду, а відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не були членами КСП Росія , не зайняті у соціальній сфері с. Кунів, та не проживають на території Кунівської сільської ради.

Разом з тим, на території сільської ради проживають громадяни, які мають право на отримання земельних ділянок з резервного фонду, та які ще не отримували земельні ділянки у власність.

Тобто, земельним законодавством встановлено, що за рахунок земель резервного фонду виділяються земельні ділянки виключному переліку осіб, а саме громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств, або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Таким чином, землі резервного фонду передані особам, які не відноситься до соціальної сфери життя села, та не є членами КСП і не проживають у цьому населеному пункті, а тому прокурор звернувся із вказаним позовом до суду, в якому просив :

-визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Ізяславської районної державної адміністрації № 488/2012-р від 27.09.2012 року Про надання громадянам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель Кунівської сільської ради в частині надання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею по 2 га. кожному за межами населених пунктів на території Кунівської сільської ради Ізяславського району;

-визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Ізяславської районної державної адміністрації № 601/2012-р від 05.12.2012 року Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність із земель Кунівської сільської ради в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, площею по 2 га кожному, на території Кунівської сільської ради Ізяславського району, передачі у приватну власність цієї земельної ділянки для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 260239 від 24.12.2012 року, виданий на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822183000:05:036:0004, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682210001002666,

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 260241 від 24.12.2012 року, виданий на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822183000:05:036:0006, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682210001002669.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2015 року заявлені до відповідачів позови були об'єднанні в одне провадження.

Протокольною ухвалою від 03 грудня 2018 року в якості належного позивача у справі допущено прокурора Шепетівської місцевої прокуратури.

У судовому засіданні прокурор Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та просять його задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

Представник Ізяславської РДА ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_7 заперечили проти задоволення позову та у своїх поясненнях зазначили, що райдержадміністрація при винесенні оспорюваних розпоряджень діяла відповідно до вимог земельного законодавства. Також прокурором не доведено, що дані земельні ділянки відносяться до земель резервного фонду, оскільки на теперішній час документації із землеустрою щодо розподілу земель державної власності на території Ізяславського району на землі запасу та резерву не виготовлялися.

Представник Кунівської сільської ради Ізяславського району в судове засідання не з'явивися, про день та час розгляду справи сільська рада була повідомлена належним чином.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 27.09.2012 року № 488/2012-р ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання їх у приватну власність з метою ведення особистого селянського господарства із земель, розташованих за межами населених пунктів на території Кунівської сільської ради Ізяславського району.

Відповідно до розпорядження Ізяславської районної державної адміністрації від 05.12.2012 року № 601/2012-р, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4 площею 2,0000 га та ОСОБА_5 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель, розташованих за межами населених пунктів на території Кунівської сільської ради Ізяславського району, та передано їх у власність.

На підставі вказаного розпорядження 24 грудня 2012 року було видано державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки: серії ЯМ № 260239 та серії ЯМ № 260241 від 24.12.2012 року, видані на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на земельні ділянку площею по 2,0000 га кожному з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 6822183000:05:036:0004, 6822183000:05:036:0006, які зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 682210001002666, 682210001002669 відповідно.

Згідно листа відділу Держземагентства в Ізяславському районі у Хмельницькій області від 23.06.2015 року, земельні ділянки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 передавалися для них відповідно до ст.ст. 118, 121 ЗК України у приватну власність із земель державної власності. Чи виділялися дані земельні ділянки із земель запасу чи резерву, відділ Держземагентства в Ізяславському районі не володіє, а тому за вказаною інформацією слід звернутися до Кунівської сільської ради.

Відповідно до інформації Кунівської сільської ради Ізяславського району від 22.06.2015 року, на території сільської ради діяло КСП Росія , площа земель резервного фонду, який був створений для подальшого розподілу між членами КСП та між працівниками державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я становила 261,0 га. Станом на 01.06.2015 року площа земель резервного фонду, що залишилась нерозподіленою між громадянами, становить 35,0 га.

Також на території сільської ради рахуються 109 осіб соціальної сфери, та 10 осіб учасників АТО, які мають право на безоплатну приватизацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення. В свою чергу, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ніколи не проживали та не проживають на території сільської ради, не зайняті у соціальній сфері села та не брали участі у розвитку інфраструктури населених пунктів сільської ради, ніколи не були членами КСП Росія , яке діяло на території Кунівської сільської ради.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 1 статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Згідно ч. 4 ст. 25 ЗК України, площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд).

Відповідно до частини 9 статті 25 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Частиною 10 статті 25 цього Кодексу визначено, що резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 7 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року № 720/95 установлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцем знаходження земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Із вищенаведених правових норм слідує, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій у приватну власність передаються земельні ділянки (крім земель резервного фонду) працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Разом з тим, створений у процесі приватизації резервний фонд земель призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням переважно громадянами, зайнятими у соціальній сфері на селі, а також іншими особами, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Реалізація вказаними особами права на отримання у власність (користування) земельної ділянки здійснюється ними добровільно.

Як встановлено судом, рішенням чотирнадцятої сесії Ізяславської районної ради народних депутатів XXI скликання від 21 жовтня 1993 року № 1 затверджено районну програму земельної реформи за 1993-1995 роки, яка передбачала, зокрема, необхідність передання земель сільськогосподарських підприємств і організацій в колективну власність та створення резервного фонду.

Аналогічно рішенням одинадцятої сесії Кунівської сільської ради Ізяславського району XXI скликання від 17 листопада 1993 року затверджено програму земельної реформи та приватизації землі на 1993-1995 роки по Кунівській сільській раді.

Надалі, рішеннями третьої сесії Кунівської сільської ради від 09 березня 1995 року передано в колективну власність КСП Росія 1898 га сільськогосподарських угідь та затверджено резервний фонд площею 260,7 га. та видано державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 29, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю по № 1.

Відповідно до довідки Кунівської сільської ради Ізяславського району № 685 від 14.09.2015 року, земельні ділянки, надані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносяться до земель державної власності, а саме: земель резервного фонду, що був утворений в процесі приватизації. Дані земельні ділянки були надані на полі № 38 ( Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Ізяславського району Кунівської сільської ради ). Земельні ділянки на даний час не використовуються, не обробляються за цільовим призначенням.

Позивач посилається на технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку власникам сертифікатів на земельну частку (пай) на території Кунівської сільської ради Ізяславського район від 2004 року, додатком до якої є графічний матеріал (карта), земельні ділянки, які виділені для відповідачів, знаходяться у полі № 38, що відносяться до земель резервного фонду. Також у пояснювальній записці до даної документації наявне посилання, що під час проведення робіт додатково виділено 3,35 га землі з земель резервного фонду по рішенню суду для 2 чоловіків, які мали право на земельну частку (пай) . Зазначені відомості також відображені у Таблиці № 6 у розділі землі резервного фонду (угіддя та агрогрупи 5в, площа, яка підлягає паюванню 3,35 га.), які вказані у картографічній карті у полі № 38.

Крім того, прокурором на підтвердження наявності земель резервного фонду на території Кунівської сільської ради було надано ще одну картографічну карту з відображенням резервного фонду землі, на якій наявні підписи та печатки відповідних посадових осіб.

Також прокурор зазначає, що земель резервного фонду в Ізяславському районі стверджується Звітом форми 6-зем про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видачами економічної діяльності станом на 01 січня 2015 року, який готувався відділом Держземагентства в Ізяславському районі. У відповідності до викопіювання з чергового плану земельних ділянок на території Кунівської сільської ради Ізяславського району за кадастровими номерами 6822183000:05:036:0004, 6822183000:05:036:0006, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_10, виготовленої Ізяславським РВВХРФ ДП ЦДЗК, дані земельні ділянки по відношенню до картографічних матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) по Кунівській сільській раді, знаходяться у резервному фонді.

Разом з тим, згідно повідомлення в.о. начальника відділу Держгеокадастру в Ізяславському районі ОСОБА_11 від 14.09.2015 року відсутня документація із землеустрою щодо створення резервного фонду із земель державної власності на території Кунівської сільської ради Ізяславського район.

Згідно ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позиція позивача, яка викладена в позовній заяві, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, наведені в ній доводи не підкріплені належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України , відсутні докази того, що оспорюване розпорядження Ізяславської районної державної адміністрації було видано з порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для відмови в задоволенні позову з огляду на недоведеність того факту, що спірна земельна ділянка виділена відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із земель резервного фонду.

Крім того, суд враховує, що прокурор, обґрунтовуючи свій позов, зазначив, що землі резервного фонду передані особам, які не відносяться до соціальної сфери села, не є членами КСП, та не проживали чи не проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, і це є підставою для задоволення позовних вимог.

Суд вважає помилковим посилання позивача на п. 7 Указу Президента №720/95 від 08.08.1995 р. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , який передбачає, що установити що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання, що, на думку суду, не є підставою для задоволення позову.

Так, позивач посилається на те, що передача земельної ділянки відбулася з порушенням Земельного кодексу України та вищевказаного Указу Президента, зазначаючи при цьому, що земельним законодавством встановлено, що за рахунок земель резервного фонду виділяються земельні ділянки виключному переліку осіб, - а саме, - громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільські місцевість для постійного проживання.

Проте, з такими висновками позивача про те, що за рахунок земель резервного фонду виділяються земельні ділянки виключному переліку осіб, суд не погоджується з огляду на наступне.

Суд вважає, що п. 7 Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 р. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , не є імперативною нормою, (тобто, нормою зобов'язуючого характеру в будь - якому випадку), а є диспозитивною, (тобто нормою, яка передбачає декілька або і більше варіантів здійснення дій).

Отже, виходячи з поняття імперативної норми пункт 7 Указу Президента Українине носить обов'язкового характеру та надає можливість органу державної влади обрати варіант поведінки.

Норма, яка передбачена п. 7 Указу Президента, є диспозитивною нормою, оскільки диспозитивні норми надають можливість суб'єктам права самостійно встановлювати для себе певні взаємні права і обов'язки.

Отже, оскільки п. 7 Указу Президента, який, як зазначає Позивач, було порушено, не є імперативною нормою, тобто не забороняє надавати земельні ділянки іншим особам, ніж зазначені у вказаному пункті, то відповідач, передаючи у власність земельну ділянку, діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Таким чином, п. 7 Указу Президента Ізяславською районною державною адміністрацією порушено не було, оскільки він не містить норм, що забороняють передавати у власність земельні ділянки резервного фонду іншим особам, які не відносяться до громадян зайнятих у соціальній сфері на селі, з також інших осіб, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Суд наголошує на тій обставині, що законодавцем в даній нормі зазначено: для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважногромадянам , тобто, на думку суду, слово переважно передбачено не дарма з огляду на ту обставину, що, якщо є заяви громадян, зайнятих у соціальній сфері на селі, а також інших осіб, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільські місцевість для постійного проживання, то вони мають переважне право на отримання земельної ділянки перед громадянами, які не зайняті у соціальній сфері на селі, а також іншими особами, які не приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які не переселяються у сільську місцевість для постійного проживання, в противному випадку імперативність такої норми грубо порушувала б основний Закон України , - Конституцію , а також норми галузевого Закону - норми Земельного кодексу України , з огляду на наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією .

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією , не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору, шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно, керуючись вищевказаними нормами права, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як громадяни України, мали право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної власності в розмірі 2,0 га, які розташовані на території Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, незалежно від того, чи вона були зайняті у соціальній сфері на селі, чи ні, чи приймали їх у члени сільськогосподарського підприємства, чи ні, чи переселялася у сільську місцевість для постійного проживання, чи ні.

Таким чином, суд вважає, що прокурор на обґрунтування застосування ним положення п. 7 Указу Президента №720/95 від 08.08.1995 р. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , для розгляду даного спору по суті повинен був надати інформацію про наявність на час подання відповідачами заяви про приватизацію земельної ділянки, заяв інших осіб - громадян України, які мали б на той час певну законодавчу перевагу перед відповідачами на підставі вищевказаної правової норми, що прокурором зроблено не було, що, на думку суду, виключає застосування положення переважно .

Згідно наявної в матеріалах справи інформації на час подання відповідачами заяви про приватизації земельних ділянок на території Кунівської сільської ради Ізяславського району проживали більше 100 осіб, які мають право на безоплатну приватизацію земельних ділянок, однак не скористалися ним, разом з тим позивачем не доведено, що існують будь-які перешкоди в реалізації свого конституційного права цими громадянами.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 14 , 22 , 24 , 121 Конституції України, ст.ст. 5, 17, 25, 118, 125, 126, 188 Земельного кодексу України, п. 7 указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08.08.95 року, ст.ст. З, 7, 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 12,76, 81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Ізяславської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування розпоряджень та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, третя особа на стороні відповідача - Кунівська сільська рада Ізяславського району, відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Учасники справи:

Позивач - Шепетівська місцева прокуратура, місце знаходження : 30300, м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Шевченка, 5;

Відповідачі - Ізяславська районна державна адміністрація, 30300, м. Ізяслав, вул. Незалежності, 2, Код 21315334;

-ОСОБА_4, місце проживання: 29000, АДРЕСА_1;

-ОСОБА_5, місце проживання: 29000, АДРЕСА_2;

Третя особа на стороні відповідача - Кунівська сільська рада Ізяславського району, 30310, с. Кунів Ізяславського району, вул. Лісовської, 1а, Код ЄДРПОУ 04306673.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 грудня 2018 року.

Суддя П.В.Демчук