Постанова

від 06.12.2018 по справі 459/2506/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/2506/17 Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.

Провадження № 22-ц/811/423/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м.Львів

Справа № 459/2506/17

Провадження № 22-ц/811/423/18

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Струс Л.Б.,

суддів Левика Я.А., Шандри М.М .

секретар Симець В.І.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін

на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 березня 2018 рокуу складі судді Кріль М.Д.

у справі

за позовом ОСОБА_3 до ПАТ Шахта Надія про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок отримання професійного захворювання,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього на її користь 50 тис.грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок отримання професійного захворювання. В обґрунтування позову зазначає, що протягом 1998-2012 рр. працювала у відповідача на посаді машиніста котельної четвертого розряду. Стверджує, що працювала у шкідливих та тяжких для здоров'я умовах, внаслідок чого погіршився стан її здоров'я та була змушена звертатися за медичною допомогою, а 06.12.2012 р. їй вперше встановлено 50% втрату працездатності та ІІІ групу інвалідності. Вказує, що внаслідок отримання професійного захворювання їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 50тис. грн.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 16 березня 2018 рокупозов ОСОБА_3, задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Шахта Надія на користь ОСОБА_3 - 10 000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок отримання професійного захворювання.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Шахта Надія на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі - 640 грн..

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, подавши апеляційну скаргу.

Зазначає, що суд правильно прийшов до висновку про обов`язковість відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання, про те він не згідний з розміром моральної шкоди, яка присуджена судом.

Вважає що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, що є підставою для зміни рішення суду.

Внаслідок отриманого професійного захворювання ОСОБА_3 втратила працездатність на 50%. Отримане професійне захворювання унеможливлює її працевлаштування на даних роботах за її спеціальністю, адже інвалідність встановлена по життєво. Професійне захворювання призвело до того, що вона не може повністю соціально реабілітуватись після захворювання. Тому таке захворювання призвело до вимушених змін у її житті та втрати нормальних життєвих зв`язків, що спричиняє їй моральні та душевні страждання.

Вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз`ясень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди .

Просить рішення змінити в частині суми стягнення з ПАТ Шахта Надія моральної шкоди, стягнувши 50 000 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

За частиною 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 з 22.06.1998 р. по 27.05.2012 р. працювала у ПАТ Шахта Надія учнем машиніста (кочегара) котельної та машиністом (кочегаром) котельної 4 розряду, що стверджується копією трудової книжки серії БТ-І № 8897396.

З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.11.2012 р. вбачається, що стаж роботи ОСОБА_3 в умовах впливу шкідливих факторів становить 13 р. 11 міс.

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 014834 від 06.12.2012 р., позивачці вперше було встановлено 50 % ступеня втрати працездатності 06.12.2012 р..

29.11.2016 р. при повторному огляді ОСОБА_3 безтерміново встановлено 50 % ступеня втрати працездатності, третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА № 253162.

У зв'язку з наявністю вищевказаного захворювання позивач неодноразово перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих нею виписок з історії хвороби.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того що втративши працездатність на виробництві, позивач не в змозі в повній мірі виконувати ту чи іншу роботу, постійно повинна проходити курс лікування у зв'язку з втратою працездатності та трудовим каліцтвом, обмежена в життєдіяльності, а тому суд вважає, що їй завдана моральна шкода. При вирішенні грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України врахував характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача а також вимоги розумності та справедливості а тому вважав за необхідне стягнути на користь позивача 10000грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 листопада 2012 року, причиною виникнення професійних захворювань позивача стала робота в шкідливих умовах на підприємствах вугільної галузі в м.Червонограді.

Пунктом 19 вказаного Акту встановлені відповідальні особи за виникнення професійного захворювання, а саме: начальник дільниці стаціонарного обладнання Мигасюк О.В. та машиність (кочегар) ОСОБА_3

Колегія суддів не бере до ваги посилання в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції прийнято рішення без урахування роз`ясень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди , оскільки суд в своєму рішенні керувався вказаними роз`ясненнями.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров я.

Згідно з роз ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 року №5, моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв язку з ушкодженням здоров я, у порушенні нормальних життєвих зв язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків .

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року регламентовано, що громадяни, яким встановлена постійна втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення, ушкодження здоров я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і переносить значно більшу моральну шкоду, чим працівник, що не втрачає професійної працездатності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, та враховуючи вимоги розумності та справедливості стягнув на користь ОСОБА_3 10 000 грн.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення слід залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2018 року.

Головуючий

Судді: