Рішення

від 12.11.2018 по справі 910/11767/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.11.2018Справа №  910/11767/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/11767/18 За позовомПублічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Енергозбут” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”; До Товариства з обмеженою відповідальністю “Пан Енерго”; Простягнення 109   091,78 грн. без повідомлення учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі філії “Енергозбут” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пан Енерго” 101   484,60 грн. попередньої плати, перерахованої в рахунок оплати робіт за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 №УЗ/ЕЕЦ-171019/00044 та 7   607,18 грн. пені за порушення строків виконання робіт. Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю “Пан Енерго” договірних зобов'язань, зокрема обов'язку своєчасно виконати обумовлені договором проектно-вишукувальні роботи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 було відкрито провадження у справі № 910/11767/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив. В установлений законодавством строк заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило. Відповідач відзив на позовну заяву не подав, заявлені вимоги не оспорив, ухвалу про відкриття провадження у справі отримав, що підтверджується приєднаним до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вправі вирішити спір за наявними матеріалами. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у порядку ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України. Вивчивши матеріали позовної заяви, повно і всебічно з'ясувавши обставин, дослідивши докази, суд ВСТАНОВИВ: Між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі філії “Енергозбут” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Пан Енерго” (виконавець) 19.10.2017 року було укладено договір № УЗ/ЕЕЦ-171019/00044 на виконання проектно-вишукувальних робіт). Предметом цього договору сторони визначили закупівлю проектно-вишукувальних робіт: “Розробка проектно-кошторисної документації по об'єкту “Технічне переоснащення ПЛ-0,4 кВ вул. Клубна, Свердлова у м. Білопілля”. Стадія – робочий проект (у т.ч. експертиза) (ДСТУ) відповідно до узгодженого сторонами Технічного завдання (додаток 2 до договору), проведення комплексної експертизи проекту та отримання експертного звіту. Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість робіт складає 202   969,20 грн., визначається сторонами та відображається у протоколі погодження договірної ціни (додаток 1). У пункті 3.5 договору сторони дійшли згоди про те, що замовник після підписання договору на протязі 30 банківських днів перераховує на рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від вартості робіт, передбачених до виконання за цим договором. Відповідно до 4.1 договору на протязі 14 робочих днів, після підписання договору, замовник передає виконавцю вихідні дані в повному обсязі: технічне завдання дозвільні і правовстановлюючі документи, та інші документи відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2014 “Склад та зміст проектної документації на будівництво”. Виконання робіт повинно починатись і здійснюватися з дня отримання вихідних даних від замовника (п. 4.3 договору). За змістом пункту 4.4 договору роботи повинні були виконуватись у такі строки: початок робіт: на другий день після отримання вихідних даних згідно з п. 4.1 договору; завершення робіт: 40 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017. Строк дії договору встановлено з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками до 31.12.2017, а у частині розрахунків – до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань. Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу попередню плату у сумі 101   484,60 грн. згідно з платіжним дорученням № 51 від 15.11.2017, призначенням платежу за яким є “оплата авансу 50% за розроблення проектно-кошторисної документації за договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00044 від 19.10.2017 та рах. СФ-0000104 від 03.11.2017”. Уповноваженою особою позивача було направлено до регіональної філії “Південно-Західна Залізниця” лист вих. № ЕЕЦ-10/10547 від 30.11.2017 щодо необхідності надати підряднику вихідні дані, у відповідь на який структурним підрозділом службою електропостачання регіональної філії “Південно-Західна Залізниця” було повідомлено, що для якісного виготовлення проектно-кошторисної документації необхідним є виїзд фахівців на об'єкт проектування. Листом від 06.12.2017 № ЕЕЦ-10/10718 позивач повідомив відповідача, що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об'єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об'єкту окремо необхідного переліку додаткових документів, у зв'язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідних відповідальних осіб по кожному об'єкту. Листом від 20.12.2017 № ЕЕЦ-10/11221 позивач повідомив відповідача про необхідність терміново у строк до 21.12.2017 повідомити замовника про хід виконання зобов'язань за договором, підтвердити строки завершення робіт, а також надати графік-виїзду на об'єкти проектування регіональних філій. Листом від 27.12.2017 № ЕЕЦ-10/11609 позивач повідомив відповідача про обов'язок останнього виконати умови договорів та в термін до 31.12.2017 передати замовнику документацію в порядку та на умовах, визначених підписаними договорами. Листом від 28.12.2017 № ЕЕЦ-10/11644 позивач повторно повідомив відповідача, що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об'єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об'єкту окремо необхідного переліку додаткових документів. 19.01.2018 на адресу відповідача направлено претензію від 18.01.2018 № ЕЕЦ-15/36 з вимогою до 31.01.2018 надати позивачу виконані проектно-вишукувальні роботи та акт приймання-передачі робіт або повернути суму сплаченого авансу. Претензія отримана відповідачем 30.01.2018. Позивачем приєднано до позовної заяви претензію відповідача від 11.01.2018 № 2 про несвоєчасне отримання вихідних даних, в якій відповідач, посилаючись на необхідність своєчасного виконання робіт, просив терміново надати вихідні дані по об'єкту. У відповідь на претензію від 11.01.2018 № 2 позивач направив лист від 02.02.2018 № ЕЕЦ915/74, в якому описав хронологію своїх письмових звернень до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пан Енерго” та вказав, що запит виконавця робіт про надання вихідних даних, був направлений лише за 8 днів до дати закінчення робіт (лист, що надійшов 22.12.2017), що свідчить про об'єктивну неможливість виконати обумовлені договором зобов'язання у такий строк фізично.  Також позивач наголосив, що до 21.12.2017 відповідач ігнорував всі його листи та не повідомляв про обставини, які б перешкоджали своєчасному виконанню робіт у термін, зазначений у договорі.   16.02.2018 та 07.03.2018 на адресу відповідача направлено листи-відмови від договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт № ЕЕЦ-15/86 та № ЕЕЦ-15/98, відповідно до яких позивач повідомляє про розірвання, зокрема, договору № УЗ/ЕЕЦ-171019/00044 від 19.10.2017 в односторонньому порядку на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та просить повернути авансовий платіж. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору не здійснив виконання робіт у встановлений строк та не повернув суму перерахованого авансу, у зв'язку з чим його заборгованість становить 101   484,60 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків виконання робіт у розмірі 7   607,18 грн. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір № УЗ/ЕЕЦ-171019/00044 від 19.10.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Частиною 1 ст. 889 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Як вказувалося вище, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов п. 3.5 договору позивачем було сплачено аванс у розмірі 50 % вартості робіт на загальну суму 101   484,60 грн. (платіжне доручення № 51 від 15.11.2017). Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як зазначалось судом, за змістом п. 4.4 договору роботи повинні були виконуватись у такі строки: початок робіт: на другий день після отримання вихідних даних згідно з п. 4.1 договору; завершення робіт: 50 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017. Згідно з п. 4.1 Договору на протязі 14 робочих днів після підписання цього договору замовник передає виконавцю вихідні дані в повному обсязі: технічне завдання, дозвільні і правовстановлюючі документи та інші документи відповідно до ДБН А.2.2-3-2014 “Склад та зміст проектної документації на будівництво”. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.4 договору відповідач мав виконати роботи за договором не пізніше 31.12.2017. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника. Чинне законодавства одним з головних обов'язків підрядника з проведення проектних та пошукових робіт визначає обов'язок виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором (п. 3 ст. 890 Цивільного кодексу України). Згідно з п. п. 3, 4 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 за № 45, для забезпечення проектування об'єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування. Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень. Таким чином, виконання зобов'язання за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт можливе за умови наявності вихідних даних для таких робіт. Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Стаття 613 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копій листування між сторонами, позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, що для складення точного переліку та підготовки вихідних даних для виконання робіт за Договором необхідним є виїзд представників відповідача за місцезнаходженням відповідного об'єкту, у зв'язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідальних осіб залізниці. При цьому, відповідачем не спростовано правомірності вимог позивача щодо необхідності виїзду за місцезнаходженням відповідного об'єкту та здійснення обмірно-обстежувальних робіт з метою складення необхідного переліку додаткових матеріалів. Також судом зазначається, що у відповідача була можливість розпочати виконання робіт, приймаючи до уваги, що технічне завдання, яке за своїм змістом є завданням на проектування та основним вихідним документом, було вручено відповідачу ще при підписанні договору. Зважаючи на викладене, за висновками суду, позивач не може вважатися таким, що відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, тобто не є кредитором, що прострочив, в розумінні положень ст. 612 Цивільного кодексу України. Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за Договором станом на 31.12.2017 в порушення п. 4.4 договору. При цьому, з огляду на встановлений у п. 10.1 договору строк його дії до 31.12.2017, суд зауважує, що згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку (постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №905/2187/13, постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/123/17). За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача з виконання робіт за договором не припинилось після 31.12.2017.    Судом встановлено, що 16.02.2018 на адресу відповідача направлено лист-відмову від договорів підряду, відповідно до якого позивач заявив, зокрема, про розірвання договору № УЗ/ЕЕЦ-171019/00044 від 19.10.2017 в односторонньому порядку та просив повернути авансовий платіж. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Тобто, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене. Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 18.09.2013 у справі №18/1543/12 та від 28.03.2017 у справі №910/13621/16. Частинами 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. За таких обставин, позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого правочину, тобто з 16.02.2018. Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт, а договір припинив свою дію. Частиною 2 ст. 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом (попередньою платою) є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс – це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати. Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/45382/17. Зважаючи на встановлені судом факти неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за договором та припинення дії такого договору, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем отриманого ним від замовника авансового платежу у розмірі 101   484,60 грн, а відповідні позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 7   607,18 грн за порушення терміну виконання робіт за договором за період з 02.01.2018 по 15.02.2018. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України), Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону. За змістом положень ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У пункті 7.5 договору сторони погодили, що у разі порушення виконавцем терміну виконання робіт відповідно до договору замовник має право вимагати від виконавця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаного обсягу за кожен день прострочення терміну завершення робіт за весь період прострочення. Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю “пеня”. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15. Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з виконання робіт не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі, передбаченому п. 7.5 договору. При перевірці наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що позивачем було нараховано пеню за період з 02.01.2018 по 15.02.2018. Лист-відмова від договору від 16.02.2018 № ЕЕЦ-15/86 позивачем направлена на адресу відповідача 16.02.2018, а тому суд приходить до висновку, що з цього моменту позивачем вчинено односторонній правочин, який тягне припинення зобов'язань його сторін. Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд вважає його арифметично вірним, а тому вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 7   607,18 грн., нарахованої за період з 02.01.2018 по 15.02.2018 (45 днів), за порушення терміну виконання робіт за договором, вартість яких становить 101   484,60 грн. Враховуючи викладене, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1.  Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пан Енерго” (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 12-Д, ідентифікаційний код 34956246) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська,  5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії “Енергозбут” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, ідентифікаційний код 40150221) 101   484 (сто одну тисячу чотириста вісімдесят чотири) грн. 60 коп. попередньої плати, 7 607 (сім тисяч шістсот сім) грн. 18 коп. пені та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                     О.В. Мандриченко