Постанова

від 05.12.2018 по справі 368/1075/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №22ц/824/2364/18 Головуючий у 1 інстанції - Іванюта Т.Є.

Унікальний №368/1075/16-ц Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Панченка М.М.

суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення сервітуту та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні належним на праві власності майном,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 і просили ухвалити рішення, яким встановити сервітут, дозволивши позивачам та членам їх сімей право проходу та проїзду через земельну ділянку по вул.Свято-Троїцькій,НОМЕР_3 у м.Кагарлику, що належить на праві власності ОСОБА_3, оскільки іншого доступу до належних їм квартир у одноповерховому багатоквартирному будинку за указаною адресою у них немає/а.с.2-3,45-47/.

З зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулась відповідачка за первісним позовом ОСОБА_3 і просила постановити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою по вище зазначеній адресі, заборонивши відповідачам за зустрічним позовом користування належним їй майном/а.с.64-68/.

В ході розгляду справи за заявою позивача за первісним позовом ОСОБА_4 його позов ухвалою суду залишено без розгляду /а.с.128, 126/.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2018 року у позові ОСОБА_2 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено /а.с.204-210/.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що питання відведення земельної ділянки для обслуговування будинків АДРЕСА_1 вирішене Рішенням Кагарлицькоїї міської ради від 08.06.2017 року, яким надано дозвіл Кагарлицькому КП Міськрембудсервіс на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для указаних цілей.

Також, Рішенням Кагарлицької міської ради від 07.12.2017 року затверджено протокол постійної комісії з питань регулювання земельних відносин щодо погодження Кагарлицькому КП Міськрембудсервіс акту прийому-передачі межових знаків на зберігання земельної ділянки, що передбачається для будівництва та обслуговування будинків АДРЕСА_1.

Крім того, як зазначив суд, погоджено акт прийому-передачі межових знаків на зберігання земельної ділянки, що передбачається для будівництва та обслуговування житлових будинків АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції також керувався тим, що позивачем не надано суду доказів спроможності інших варіантів встановлення земельного сервітуту та об єктивних даних про те, що запропонований ним варіант використання спірної земельної ділянки є прийнятним та найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, що не відповідає вимогам ч.4 ст.98 ЗК України згідно якої земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2018 року та, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі, відмовивши у зустрічному позові /а.с.217-221/.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 15.12.2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №010994601825 підписаного головою Кагарлицької міської ради та начальником управління Держкомзему у Кагарлицькому районі ОСОБА_3 на підставі Рішення Кагарлицької міської ради за №361 від 04.09.2009 року є власником земельної ділянки площею 0,0176 га у межах згідно з планом / т.1 а.с.73/.

Указана земельна ділянка площею 0,0176 га розташована безпосередньо перед вхідними дверима у квартиру НОМЕР_1, що належить відповідачці ОСОБА_3, розташованої в одноповерховому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1. Зазначену земельну ділянку відповідачка та члени її сім ї використовують для особистих побутових та господарських потреб.

Одноповерховий багатоквартирний будинок АДРЕСА_1, що належить позивачу ОСОБА_2, розташований поблизу будинку НОМЕР_2.

Встановлено, що позивач, як і відповідачка, та інші мешканці будинків НОМЕР_3 та НОМЕР_2 мають у приватній власності земельні ділянки незначного розміру, які розташовані безпосередньо поблизу вхідних дверей та стінами квартир їх власників.

Оскільки, до приватизації відповідачкою спірної земельної ділянки в 2009 році, ця земельна ділянка використовувалась мешканцями будинку НОМЕР_3, де проживає позивач, для проходу і проїзду до свого будинку, позивач ОСОБА_2, вважаючи, що такий порядок використання цієї земельної ділянки повинен зберігатись і надалі, звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачка ОСОБА_3 перешкоджає йому в цьому.

Представник відповідачки у суді апеляційної інстанції зазначив, що всі інші мешканці будинку НОМЕР_3 поставились з розумінням до ситуації, що склалась і використовують для проходу і проїзду до свого будинку територію, яка розташована поряд, а фактично межує з земельною ділянкою, що належить на праві власності відповідачці.

Представник позивача на зазначене питання суду зазначив, що його довірителя не цікавить питання яким чином здійснюють проїзд до свого будинку інші мешканці будинку НОМЕР_3.

Відповідно до ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

При цьому, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, позивач не довів, що він позбавлений можливості задовольнити потреби проходу та проїзду до свого будинку НОМЕР_3 по вул.Свято-Троїцькій у м.Кагарлику у інший спосіб, ніж шляхом встановлення земельного сервітуту.

В ході розгляду справи представниця відповідачки надала суду рішення Кагарлицької міської ради від 21.06.2018 року Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку Кагарлицькому КП Міськрембудсервіс у АДРЕСА_1. , згідно якого Кагарлицькому КП Міськрембудсервіс відведена земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_4 площею 0,0293 га для будівництва та обслуговування будинків АДРЕСА_1.

Відповідно до абрису цієї відведеної земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_4 слідує, що ця земельна ділянка безпосередньо межує з земельною ділянкою, що належить відповідачці ОСОБА_3.

Тобто, на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції питання вільного проходу та проїзду до будинку НОМЕР_3 вирішене на рівні рішення Кагарлицької міської ради, з урахуванням потреб відповідачки, як власниці земельної ділянки, на використання якої, на праві сервітуту, претендує позивач.

Колегія суддів відхиляє доводи представника позивача в тій частині, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції, указаного рішення Кагарлицької міської ради від 21.06.2018 року суду не було надано, а тому його безпідставно враховувати, як доказ у спірних правовідносинах у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою колегії суддів указане рішення Кагарлицької міської ради за клопотанням представниці відповідачки було долучено до матеріалів справи з урахуванням того, що відповідачка отримала це рішення Кагарлицької міської ради після ухвалення рішення судом першої інстанції і, крім того, суд врахував те, що указаний документ суттєво впливає на об єктивне вирішення спору по суті.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що право позивача ОСОБА_2 вільного проходу та проїзду до належної йому квартири та його вимоги для встановлення земельного сервітуту можуть бути вирішеніе у спосіб найменш обтяжливий для власника земельної ділянки, щодо якої позивач наполягає на встановлення сервітуту, що узгоджується з позицією ст.98 ЗК України.

Згідно із частинами 2,3 ст.402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі досягнення недомовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне господарське використання своєї земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

З урахуванням зазначеної норми, суд першої інстанції обґрунтовано також звернув увагу на те, що позивач ОСОБА_2 не вчиняв будь-яких дій спрямованих на укладення домовленості з відповідачкою ОСОБА_3 щодо надання йому можливості використання належної відповідачці земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.374, 375, 376, 381-384,390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді