Постанова

від 04.12.2018 по справі 910/3138/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р. Справа№ 910/3138/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Буравльова С.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Володарський А.Л. - дов. № б/н від 06.02.2017р.

від відповідача: Шишлов О.Є. - ордер серія КВ № 359354

від 18.04.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018

у справі № 910/3138/18 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач

Сервіс 2007"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"АХА Страхування"

про стягнення 1 106 600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпостач Сервіс 2007" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про стягнення 1 106 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №89560а6зда від 12.08.2016 із виплати страхового відшкодування позивачу (страхувальнику) у розмірі 1 100 000,00 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку - викраденням застрахованого автомобіля Volkswagen Touareg, державний номер АА0021МС. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого страхового відшкодування, нараховану за 60 робочих днів прострочення, яка складає суму 6 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач Сервіс 2007" страхове відшкодування в розмірі 990 904,11 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 939,10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на позивача.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2018 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Алданова С.О., суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі №910/3138/18.

12.09.2018 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" розгляд справи призначено на 01.10.2018 об 11 год. 30 хв.

У зв'язку із переведенням суддів Зубець Л.П. і Мартюк А.І. з Київського апеляційного господарського суду на роботу на посаду суддів Північного апеляційного господарського суду відповідно до Указу Президента України "Про переведення суддів" №295/2018 від 28.09.2018, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2018 для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" у справі №910/3138/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Алданова С.О., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2018 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до провадження у визначеному складі суддів, розгляд справи призначено на 08.11.2018 об 11 год. 30 хв.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу №910/3138/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018, справу №910/3138/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді Буравльов С.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10 2018 прийнято до провадження апеляційну скаргу скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі №910/3138/18, розгляд справи призначено на 04.12.2018 об 11 год. 20хв.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/269/18 від 03.12.2018 р. у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці з 03.12.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3138/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 апеляційну скаргу у справі № 910/3138/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Буравльов С.І.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 справу № 910/3138/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.

Згідно з частиною 2 ст. 8 та частиною 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

З матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - страховик, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпостач сервіс 2007" (далі - страхувальник, позивач) укладено Договір Добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 89560а6зда (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача),що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (далі - ТЗ) та іншим майном, а саме автомобіль марки "Фольксваген" д.н.з. АА 0021 МС, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія СХТ № 285193, 2012 року виписку.

11.08.2017 застрахований автомобіль, що був припаркований за адресою: Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Сонячна, 9 було викрадено невідомими особами.

12.08.2017 за вказаним фактом СВ Києво-Святошинським ВП ГУНП в Київській області відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 12017110200004957.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з ч. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Пунктом 27.1 Договору визначено, що в разі настання передбаченої у п. 25.2 Договору події страхувальник зобов'язаний, зокрема:

- негайно повідомити про настання події відповідні компетентні органи, а також викликати їх на місце події;

- протягом трьох робочих днів з моменту настання події сповістити про це страховика шляхом надання повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку (далі - повідомлення про подію - п. 28.1.1 Договору). У випадку, коли виконання вказаних вимог було неможливим, страхувальник повинен довести це документально;

- у випадку викрадення ТЗ в день подання страховику письмового повідомлення про подію, передати представнику страховика основний та додатковий комплекти ключів до замку запалювання ТЗ, ключі механічного пристрою для запобігання викраденню, пристрої дистанційного управління системою для запобігання викраденню, а також документи, які надають право на управління застрахованим ТЗ (в тому числі, але не виключно: свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність (у випадку її наявності), тимчасовий реєстраційний талон, подорожній лист службового автомобіля), або довідку про їх вилучення органами МВС.

Відповідно до п. 28.1.2.3 Договору у разі настання події за ризиком "викрадення", для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов'язаний надати страховику таку інформацію та/або документи:

- довідка чи інший документ відповідних компетентних органів, що підтверджує початок кримінального провадження за заявою страхувальника про викрадення (незаконне заволодіння) ТЗ та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (обов'язково повинні бути вказані прізвище, ім'я та по батькові власника (користувача) ТЗ, державний номер, номери номерних агрегатів, дата та місце, обставини та час викрадення, стаття Кримінального кодексу України, за ознаками якої почато кримінальне провадження;

- з метою прийняття рішення про виплату страхового відшкодування за ризиком "Викрадення" страховий може звернутися до страхувальника (вигодонабувача) із запитом на надання інших документів щодо стану кримінального провадження, копії заяв до правоохоронних органів, довідки, постанови, повідомлення, протоколи, експертизи та інші документи щодо кримінального провадження за заявою про викрадення за страхового ТЗ).

11.08.2017 позивач повідомив відповідача про незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом.

15.08.2017 позивач звернувся до ПрАТ "СК "АХА Страхування" із заявою про настання зазначеного вище страхового випадку - викрадення автомобіля марки "Фольксваген" д.н.з. АА 0021 МВ.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідач, Листом № 0123/12ЦВ від 12.09.2017, повідомив позивача, з посиланням на п. 30.5.6 та 30.5.16 Договору, про відсутність підстав для здійснення виплати страхового відшкодування.

У Листі № 0123/12ЦВ від 12.09.2017, відповідач, мотивуючи відмову у виплаті страхового відшкодування, зазначив, що свідоцтво про реєстрацію застрахованого транспортного засобу, позивачем не передано ні до співробітників поліції, ні до АТ "СК "АХА Страхування", оскільки було залишено у салоні застрахованого автомобіля, що свідчить про невиконання умов Договору.

Відповідності до п. 30.5.6 Договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник (його представник) не виконав обов'язків, передбачених мовами Договору, окрім п. 27.1.11 Договору.

В свою чергу, пунктом 30.5.16 Договору визначено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник не надав у разі викрадення ТЗ основний та додатковий комплекти ключів до замку завалювання ТЗ, ключі механічного пристрою для запобігання викраденню та пристрою дистанційного управління системою для запобігання викраденню та/або документи, що надають право на управління застрахованим ТЗ (в тому числі, але не виключно: свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність (у випадку її наявності) тимчасовий реєстраційний талон, подорожній лист службового автомобіля) (за виключенням викрадення ТЗ шляхом грабежу та/або розбою) або не має можливості їх надати у зв'язку з тим, що вони знаходились у викраденому ТЗ та, відповідно, були викрадені разом з ТЗ.

Відповідно до п. 26.2.4 Договору страхувальник зобов'язаний не зберігати та не залишати без нагляду основні та додаткові ключі до замку запалювання, ключі механічного пристрою для запобігання викраденню та пристрою дистанційного управління системою запобігання викраденню, документи, що надають право на управління застрахованим ТЗ (в тому числі, але не виключно: свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність (у випадку її наявності), тимчасовий реєстраційний талон, подорожній лист службового автомобіля) у автомобілях та інших ТЗ (в тому числі в застрахованому ТЗ), в місцях та приміщеннях, де можливий неконтрольований доступ сторонніх осіб.

В матеріалах справи наявна довідка СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області № 13/304 від 11.10.2017, у якій зазначено, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ № 285193 видане на автомобіль марки "Фольксваген" д.н.з АА 0021 МС зберігається в матеріалах кримінального провадження.

Також, в матеріалах справи наявна Довідка СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області № 4957/18 від 13.03.2018, у якій зазначено, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ № 285193 видане на автомобіль марки "Фольксваген" д.н.з АА 0021 МС зберігається в матеріалах кримінального провадження та є речовим доказом.

Відтак, оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ № 285193 видане на автомобіль марки "Фольксваген" д.н.з АА 0021 МС зберігається в матеріалах кримінального провадження та є речовим доказом, у позивача відсутня можливість надати свідоцтво безпосередньо відповідачу.

Водночас, означені довідки, були отримані позивачем після відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування.

Зазначені довідки долучені позивачем до позовної заяви та, відповідно, про наявність останніх відповідач був обізнаний.

Позивач звертався до відповідача із заявою, яка зареєстрована відповідачем за вхідним № 10231/12 від 30.11.2017, у якій просив переглянути рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування і виплатити страхове відшкодування, в обґрунтування якої зазначив, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було виявлено позивачем у гаражі та передано до СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області.

Частина 4 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначає, що у разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею

Однак, будь-яких доказів на підтвердження звернення відповідача до поліції з метою отримання такої інформації, матеріали справи не містять.

З аналізу змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України "Про страхування" вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному окремому випадку.

Проте, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу саме по собі не перешкоджає страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком та відповідно не ставить в залежність, як факт настання страхового випадку, так і його розмір, від наявності або відсутності у страховика свідоцтва на транспортний засіб.

Водночас, у системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому. Сам факт порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку, не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати.

Однак, умови Договору не містять строку, обумовленого сторонами, для надання додаткових документів для отримання страхового відшкодування.

Відтак, отримавши зазанчені довідки СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області, у відповідача відпали підстави, обумовлені пунктами 30.5.6 та 30.5.16 Договору, для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

При цьому, суд враховує, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

Пунктами 29.1 - 29.3 Договору обумовлено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком. Страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку. Страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи та/або інформацію, що підтверджують причини та розмір збитку, перелік яких наведено в розділі 28 Договору. Ненадання вказаних документів та/або інформації дає страховику право відмовити у виплаті відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, не підтвердженій такими документами та/або інформацією. Страховик повинен скласти страховий акт протягом 10 робочих днів, починаючи з моменту отримання повідомлення про подію, письмової заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформацію згідно з розділом 28 Договору. Вказаний строк може збільшуватися відповідно до п. 29.4 та п. 29.15 Договору.

При цьому, з моменту отримання заяви позивача по теперішній час, відповідач відшкодування не здійснив.

Про наявність правових підстав для виплати страхового відшкодування також свідчить Лист відповідача вих. № 3191/18ЦВ від 04.04.2018 до якого, відповідачем долучено заяву щодо напрямку виплати страхового відшкодування та підписаний з боку відповідача Договір про передачу права власності (абандон).

Відповідно до п. 29.6 Договору обов'язковою умовою для виплати страхового відшкодування за ризиком "викрадення" є попереднє укладення між страховиком та страхувальником (за наявності у страхувальника відповідних повноважень) або власником ТЗ угоди, відповідно до якої страхувальник (власник ТЗ) зобов'язується у разі, якщо викрадений ТЗ буде пізніше знайдено, передати права власності на нього страховику або його представнику (оформити абандон за формою, встановленою страховиком).

Однак, позивач відмовляючи у підписанні наданого відповідачем проекту договору, обґрунтовано посилається на вкрай несправедливі для позивача деякі пункти договору, зазначаючи, що це стосується дій позивача у разі знайдення транспортного засобу (п. 2.8 Договору), оскільки транспортний засіб може бути знайдений у регіоні, де сама присутність представника позивача є небезпечною (наприклад Чеченська Республіка РФ, або інші зони конфліктів, зокрема невизнані території), а відтак Договір не повинен містити пунктів, які обумовлюють необхідність особистого виїзду у таких випадках представника позивача.

Також, позивач зазначає, що є неприйнятними пп. 3.4.2, 3.4.3 Договору, які фактично перекладають на позивача фінансовий ризик у випадку, якщо особами, які викрали транспортний засіб, буде змінено його ідентифікаційні номери (зобов'язуючи його повернути страхове відшкодування у такому випадку), в зв'язку з чим, позивач зазначає, що такий підхід є дискримінаційним щодо позивача, оскільки нікого контролю за діями можливих викрадачів немає, а відтак такий підхід суперечить принципу правової визначеності.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що між сторонами також виник спір щодо умов Договору (абандону).

Проте, зміст Договору (абандону) не є предметом дослідження та розгляду у даній справі.

Слід зазначити, що перехід права власності на транспортний засіб можливий лише за умови отримання страхового відшкодування позивачем, при цьому, в подальшому, сторони можуть передати спір щодо укладення Договору (абандону) на вирішення до суду, у разі не досягнення згоди щодо його змісту.

Визначений позивачем розмір страхового відшкодування в розмірі 1 100 000 грн. не відповідає умовам Договору, з огляду на наступне.

У разі настання страхової події за ризиком "викрадення" страхове відшкодування вплачується в розмірі страхової суми, встановленої на відповідний період дії Договору, за вирахуванням суми знецінення ТЗ за відповідний період дії Договору (розділ 16 та 24 Договору) та встановленої згідно з розділом 10 Договору франшизи (п. 29.5 Договору).

Пунктом 16 Договору визначено, що норматив знецінення ТЗ за період страхування (період дії Договору) (використовується для визначення суми страхового відшкодування за ризиком викрадення та при повній загибелі ТЗ становить 10%).

Строк дії Договору з 15.08.2016 по 14.08.2017 (п. 19 Договору).

Розділом 24 Договору зокрема визначено, що сума знецінення - для потреб визначення суми страхового відшкодування у випадках викрадення та повної загибелі ТЗ, сума знецінення розраховується за формулою: (СС х Нзн х К)/365=ЗН, де Зн - сума знецінення, СС - страхова сума, Нзн - норматив знецінення, розмір якого визначається відповідно до розділу 16 Договору, К - період від дати укладення Договору (оформлення електронної версії Сертифікату) до дати настання страхової події (кількість днів).

Отже, належний до сплати позивачу розмір страхового відшкодування становить 990 904,11 грн., виходячи із наступного: 1 100 000 грн. - (1 100 000 х 0,10 х 362)/365.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 990 904,11 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 600 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до п. 33.1 Договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з п. 29.4 Договору виплата за ризиком "викрадення" здійснюється лише за умови початку кримінального провадження згідно з чинним законодавством та внесення відомостей про незаконне заволодіння ТЗ до Єдиного реєстру досудових розслідувань, але не раніше ніж через два місяці після отримання необхідних документів та/або інформації згідно з розділом 28 Договору.

Пунктом 29.4 Договору сторонами обумовлено, що виплата за ризиком "викрадення" здійснюється "не раніше ніж через два місяці", а не "не пізніше ніж через два місяці", як помилково зазначає позивач.

Доказів надання відповідачу довідок СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області до моменту подання позовної заяви, матеріали справи не містять, а тому враховуючи п. 29.4 Договору, у даному випадку відсутні підстави для застосування такого виду відповідальності, як пеня.

Судом також враховується, що матеріали справи не містять фактичного розрахунку пені з періодами її нарахування.

Враховуючи викладене,колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивачем також заявлено клопотання про відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, у якому він просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000 грн., а також витрати на кореспонденцію у розмірі 300 грн.

В підтвердження понесених витрат, відповідачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 2 від 14.03.2018, Договір про надання правової допомоги № 4/02 від 19.02.2018, ордер серія КВ № 394440Ю свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та Витяг з реєстру адвокатів України.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти розміру витрат на правову допомогу, зазначає, що жодного документу який би підтвердив необхідність понесення таких затрат, їх розрахунок, детальний опис робіт та наданих послуг, матеріали справи не містять.

Позивачем надано належні докази надання правової допомоги адвокатом Володарським В.Л., який діяв на підставі вищезазначеного договору і ордеру, зокрема приймав участь у судових засіданнях.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, пунктом 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі, враховуючи заперечення позивача, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, витрати понесені відповідачем на правничу допомогу покладаються обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на поштову кореспонденцію у розмірі 300 грн., задоволенню не підлягають, у зв'язку з відсутністю їх розрахунку та відповідно доказів на підтвердження їх понесення у заявленому розмірі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.08.2018 у справі № 910/3138/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.08.2018 у справі № 910/3138/18 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3138/18 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.І. Буравльов

Л.П. Зубець