Ухвала

від 10.12.2018 по справі 11/87-10

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"10" грудня 2018 р. Справа № 11/87-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Коротченко Артема Борисовича (вх.№1049 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2010, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Черленяк М.І., час проголошення рішення - відсутні відомості, дата складання повного тексту рішення - 21.06.2010, у копіях матеріалів знищеної справи №11/87-10

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків,

до фізичної особи-підприємця Коротченко Артема Борисовича, м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається із надісланих Господарським судом Харківської області копій матеріалів знищеної справи, Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до місцевого господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця Коротченко А.Б. про стягнення 17 853, 40грн.

21.10.2010 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2010 позов задоволено; стягнуто з фізичної особи-підприємця Коротченко А.Б. на користь державного бюджету України 10 030, 00грн штрафу та 9 929, 00грн пені, а також 199, 59грн витрат по сплаті державного мита і 236, 00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що адміністративною колегією ХОБВ АМК України 17.12.2009 №100-К було винесено рішення, яким визнано, що ФОП Коротченко А.Б., не надавши територіальному відділенню на вимогу голови відділення інформацію, вчинив правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції. Рішення було отримано ФОП Коротченко А.Б. 16.02.2010, про що свідчить довідка Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта", проте відповідач у встановлений законом строк (до 16.04.2010) штраф не сплатив. Відтак, позивачем у відповідності до положень закону було також нараховано пеню у розмірі 9 929, 70грн.

02.07.2010 Господарським судом Харківської області на виконання рішення суду були видані відповідні накази.

01.11.2018 (згідно відмітки на поштовому конверті) фізична особа-підприємець Коротченко А.Б. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а також зупинити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2010 у справі №11/87-10.

Апелянт також просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2010 у справі №11/87-10.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що про ухвалення оскаржуваного рішення він не знав, оскільки участі у жодному судовому засіданні не приймав; позовну заяву, заяву про збільшення позовних вимог, ухвали суду і рішення суду від 21.10.2010 він не отримував. Як вказує апелянт, про судове рішення він дізнався лише 10.10.2018 після ознайомлення з виконавчим провадженням №41872367 Московського ВДВС ХМУЮ про стягнення з нього 10 030, 00грн штрафу та 9 929, 00грн пені в дохід державного бюджету України на виконання оскаржуваного рішення.

Апелянт вказує, що у рішенні суду не зазначено, за який період було розраховано розмір пені та порядок її нарахування, якими доказами підтверджується вчинення порушення відповідачем, докази направлення та отримання відповідачем вимоги голови відділення від 20.08.2009 також відсутні.

Крім того, апелянт зазначає, що він не отримував жодного повідомлення, ухвали та рішення Господарського суду Харківської області, оскільки з листопада 2008 року не проживає за адресою: 61136, АДРЕСА_1, тому з 2008 року не отримував за вказаною адресою жодної поштової кореспонденції та не розписувався в її отриманні. Копію оскаржуваного рішення апелянт отримав лише 12.10.2018, у зв'язку із викладеним, апелянт стверджує, що не мав можливості скористатися правом на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Розглянувши копії матеріалів знищеної справи та апеляційної скарги, судом в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 встановлено, що апеляційна скарга та додані до неї документи не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на червень 2010 року), апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на червень 2010 року) визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) також передбачено, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Поважними визнаються такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України (в обох наведених редакціях) не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Проте, наведені апелянтом доводи, викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2010, судом в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 не визнано поважними, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів знищеної справи, апеляційна скарга була подана апелянтом зі спливом більш як 8 років.

Пропущений строк подання апеляційної скарги апелянт пов'язує із обставиною неповідомлення його судом про час, дату і місце розгляду справи, у зв'язку із неотриманням апелянтом жодної поштової кореспонденції, що надходила за адресою: 61136, АДРЕСА_1, оскільки за твердженням апелянта, він не проживає за цією адресою з 2008 року.

Одними із основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін.

Згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, під місцезнаходженням фізичної особи-підприємця мається на увазі місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що є у відкритому доступі в мережі Інтернет, містяться відомості про фізичну особу-підприємця Коротченко А.Б. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), зокрема місцем проживання апелянта зазначено: АДРЕСА_1.

При цьому, відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація базується, зокрема на принципах об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

За змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на червень 2010 року), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Апелянт не спростовує, що на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом надсилалась поштова кореспонденція, а стверджує, що він не проживає за цією адресою і не отримує поштову кореспонденцію, що надсилається на цю адресу.

Проте, сам лише факт не отримання апелянтом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав судові рішення для вчинення відповідних дій за належною адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та яка не отримувалась апелянтом з власних міркувань, не може вважатися поважною причиною пропуску строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2010 у даній справі, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою апелянта щодо неотримання судової кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Більше того, будучи суб'єктом господарювання, апелянт, проявивши розумну обізнаність, не міг не розуміти щодо можливих наслідків неотримання ним усієї поштової кореспонденції, у тому числі і тієї, що надсилається судом, яка може надходити на його адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Апелянт також у випадку не проживання ним за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міг скористатись своїм правом у відповідності до положень Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009 №270, щодо оформлення в органі поштового зв'язку заяви про пересилання йому поштової кореспонденції, що надходить на адресу: АДРЕСА_1, на іншу адресу.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Проте, із матеріалів знищеної справи таких підстав не вбачається, а апелянтом таких не доведено.

За таких обставин, суд в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 дійшов висновку, що наведені апелянтом обставини пропуску строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2010 не є об'єктивно непереборними, такими, що не залежали від волевиявлення апелянта та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій, а саме, своєчасного або хоча б у розумні строки подання апеляційної скарги на рішення суду від 21.06.2010, оскільки апелянтом не наведено жодних поважних причин, які б надавали суду правові підстави для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, що викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду від 21.06.2010 визнані судом неповажними, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України залишено апеляційну скаргу ФОП Коротченко А.Б. на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2010 без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме, апелянт мав надати суду обґрунтоване клопотання з викладеними доводами і обставинами та доказами в їх обґрунтування щодо наявності об'єктивно непереборних, таких, що не залежали від волевиявлення апелянта та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій, причин, що обумовили такий значний пропуск апелянтом строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2010.

Роз'яснено апелянту, якщо заяву про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги в зазначений строк не буде подано або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 була надіслана фізичній особі-підприємцю Коротченко Артему Борисовичу на адресу, зазначену в у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_1) та адресу, зазначену апелянтом в апеляційній скарзі як місце проживання (61129, АДРЕСА_5).

Згідно поштових рекомендованих повідомлень, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 була отримана апелянтом 23.11.2018 за обома адресами, у тому числі і за адресою: АДРЕСА_1, за якою, як стверджує апелянт, він не проживає з 2008 року і не отримував за якою усю поштову кореспонденцію.

Проте, у встановлений судом 10-денний строк апелянт встановлені судом недоліки не усунув та не надав суду на виконання ухвали від 16.11.2018 клопотання з викладеними доводами і обставинами та доказами в їх обґрунтування щодо наявності об'єктивно непереборних, таких, що не залежали від волевиявлення апелянта та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій, причин, що обумовили такий значний пропуск апелянтом строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2010.

Відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги в зазначений строк не буде подано або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 261 Господарського процесуального кодексу України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.

Строк подання апелянтом клопотання до Східного апеляційного господарського суду сплив 03.12.2018, апелянтом вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 не виконано, відтак, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Коротченко Артема Борисовича на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2010 у копіях матеріалів знищеної справи №11/87-10.

При цьому, суд звертає увагу, що безпідставне поновлення такого значного пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції може розцінюватись як порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Коротченко Артема Борисовича на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2010 у копіях матеріалів знищеної справи №11/87-10.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Додаток апелянту: апеляційна скарга з додатками на 13арк. та поштовий конверт.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.А. Шутенко