Постанова

від 04.12.2018 по справі 922/2202/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р. Справа № 922/2202/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Гордеюк О.В.

відповідача - в.о. директора Бочарова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Науково-Виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (вх. № 130Х) на рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі № 922/2202/17 (повний текст якого складено 11.09.2017 в приміщенні зазначеного суду суддею Сальніковою Г.І.)

за позовом ТОВ "Сигнтек", м. Київ,

до ТОВ "Науково-Виробниче підприємство "Залізничавтоматика", м. Харків,

про стягнення 389 603,47 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сигнтек", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробниче підприємство "Залізничавтоматика", м. Харків, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило суд: стягнути з відповідача: основний борг за Договором про фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014 у розмірі 270000,00 грн.; 3 % річних в розмірі 14313,70 грн.; індекс інфляції в розмірі 59400,00 грн.; безпідставно отримані кошти в розмірі 30000,00 грн. та проценти за користування безпідставно отриманими коштами в розмірі 15889,77 грн., всього - 389603,47 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2017 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробниче підприємство "Залізничавтоматика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнтек" 270000,00 грн. заборгованості за договором про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014; 14313,70 грн. 3 % річних; 59400,00 грн. індексу інфляції; 30000,00 грн. безпідставно отриманих коштів; 15889,77 грн. процентів за користування безпідставно отриманими коштами; 5844,05 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неправильне застосування норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи місцевим господарським судом просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 по справі № 922/2202/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що 21.01.2015 ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" був отриманий лист від ТОВ "Сигнтек" за № 4/01-15, в якому зазначається, що він є невід'ємною частиною договору про фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014 та у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність, ТОВ "Сигнтек" припиняє свою діяльність і всі взаєморозрахунки за договором № 12/11-14 від 12.11.2014, вважати виконаними з боку ТОВ "НВП "Залізничавтоматика".

Також в листі зазначено, що з моменту отримання цього листа 21.01.2015 зобов'язання з повернення фінансової допомоги в сумі триста тисяч гривень нуль копійок, по договору № 12/11-14 від 12.11.2014, вважати припиненим на підставі ст. 605 ЦК України, на підставі звільнення (прощення боргу) з боку ТОВ "Сигнтек" боржника ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" від його зобов'язання по договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 клопотання відповідача про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено, прийнято його апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 30.10.2017.

26.10.2017 позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначає, що якщо б "прощення боргу" з боку позивача дійсно було 14.01.2015, то відповідач відразу з'ясував би, що розрахунки між сторонами нібито здійснені і заборгованість нібито закрита у першому кварталі 2015 року, тобто апелянт ще весною 2017 року мав звернутися до архіваріуса з проханням надати документи за 2015 рік; а тому і акти про передання документації апелянту від ТОВ "Архіваріус" лише 21.09.2017 свідчать про підроблення (виготовлення фальшивого листа "про прощення боргу" від 14.01.2015). Позивач вказує, що відповідач заявляв у першій інстанції, що існує нібито справжній договір № 12/11-14 від 12.11.2014 не на 270 000,00 грн, а на 300 000,00 грн між сторонами, хоча оригінал договору на 300 000,00 грн він так і не надав.

Як зазначає позивач, "лист про прощення боргу" не містить назви посади, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, що зроблено, на його думку, з метою майбутнього уникнення від кримінальної відповідальності за підроблення документу особи, яка виготовляла цю підробку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд апеляційної скарги на 15.11.2017.

У судовому засіданні 15.11.2017 було оголошено перерву до 22.11.2017 для надання можливості представнику відповідача надати оригінали документів та ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 клопотання відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче підприємство "Залізничавтоматика", м. Харків, про призначення комплексної судової експертизи задоволено. Призначено у справі № 922/2202/17 судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу, на вирішення якої поставлено відповідні питання. Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, м. Харків. Матеріали справи № 922/2202/17 надіслано до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8 а). Провадження у справі № 922/2202/17 зупинено до закінчення проведення призначеної судової почеркознавчої експертизи.

У зв'язку із надходження від Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса висновків комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи № 24582/2893/2894 від 31.05.2018, судово-технічної експертизи документів № 24583 від 15.08.2018 та враховуючи те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 922/2202/17, усунені, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 12.09.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 за клопотанням ТОВ "Сигнтек" розгляд справи було відкладено на 24.09.2018.

У судовому засіданні 24.09.2018 позивач заявив клопотання про призначення додаткової судової експертизи Київським НДІ судових експертиз.

У зв'язку з необхідністю забезпечення участі в судовому засіданні судових експертів, колегія суддів дійшла висновку про оголошення перерви в даному судовому засіданні до 03.10.2018. Викликано в судове засідання судових експертів Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Смоліну О.М. та Лошманову Г.В. для дачі пояснень по Висновкам комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи № 24582/2893/2894 від 31.05.2018, судово-технічної експертизи документів № 24583 від 15.08.2018.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, передає до новоутвореного суду судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

Приписами частини 5 та 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З метою дотримання вимог ч. 5, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на виконання п. 4 р. ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого Наказом ДСАУ №475 від 20.09.2018, у зв'язку з припиненням діяльності з відправлення правосуддя Харківським апеляційним господарським судом з 01.10.2018 на підставі Указу Президента України від 29.12.2017 №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" та Указу Президента України від 28.09.2018 №295/2018 "Про переведення суддів" всі нерозглянуті справи, що перебували у провадженні Харківського апеляційного господарського суду, на підставі Розпорядження керівника апарату суду від 03.10.2018 передані до Східного та Північного апеляційних господарських судів.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті "Голос України" №185 (6940) від 03.10.2018.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2018 для розгляду справи № 922/2202/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І.

Враховуючи викладене, відповідно до Указів Президента України №454/217 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" та №295/2018 від 28.09.2018 "Про переведення суддів", а також керуючись ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.31 Господарського процесуального кодексу України, означена колегія суддів Східного апеляційного господарського суду прийняла апеляційну скаргу Харківської міської ради до розгляду з повідомленням всіх учасників справи.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 справу прийнято до провадження Східного апеляційного господарського суду та призначено до розгляду на 07.11.2018.

У судовому засіданні 07.11.2018 було оголошено перерву до 04.12.2018.

У судове засідання 04.12.2018 прибули уповноважені представники позивача та відповідача, які підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 12.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сигнтек" (позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (позичальником) укладено Договір про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, позикодавець надає позичальнику позику, кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього Договору (поворотна фінансова допомога), а позичальник зобов'язався повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим Договором строк.

Відповідно до умов пункту 2.1. вищевказаного Договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України, розмір становить 270000,00 грн. (двісті сімдесят тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ.

Згідно з умовами п. 4.1. Договору, строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу набрання чинності цим Договором і становить не більше 12 календарних місяців.

Строк, визначений у п. 4.1. цього Договору, може бути продовжений за домовленістю сторін (п. 4.2. Договору).

Умовами пунктів 5.1. та 5.2. Договору сторони погодили та встановили порядок повернення поворотної фінансової допомоги.

Так, згідно з п. 5.1., п.5.2 Договору, після закінчення строку, встановленого у п. 4.1. цього Договору, позичальник зобов'язався протягом 10 календарних днів повернути позикодавцю поворотну фінансову допомогу. Поворотна фінансова допомога повертається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на поточний рахунок позикодавця, та вважається поверненою позикодавцю позичальником з часу зарахування коштів на поточний рахунок позикодавця у банківській установі, що його обслуговує.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав належним чином свої зобов'язання за спірним Договором та на виконання умов п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014р., 17.11.2014 та 18.11.2014 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти, передбачені п. 2.1. Договору, про що позивачем подані до матеріалів справи примірники платіжних доручень № 74 від 17.11.2014 та № 75 від 18.11.2014, оригінали яких досліджено судом в судових засіданнях. Також, в обґрунтування вищевказаного свідчить банківська виписка по рахунку відповідача.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повного та своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги не виконав.

В квітні 2017 року позивач направив в адресу відповідача цінний лист № 16/0417 від 06.04.2017 року із вимогою про повернення боргу, підтвердженням доставки якого є фіскальний чек від 07.04.2017 року та зворотне повідомлення про отримання відповідачем першої вимоги 20 квітня 2017 року.

Повторний лист № 27/0417 від 20.04.2017 року із вимогою про повернення боргу, підтвердженням відправки та доставки якого є фіскальний чек від 22.04.2017 року та зворотне повідомлення про отримання відповідачем повторної вимоги 26 квітня 2017 року.

Також позивачем надіслано на адресу відповідача акт звіряння розрахунків станом на 31.05.2017, підтвердженням чого є фіскальний чек від 30.06.2017, опис вкладення до поштового відправлення та зворотне повідомлення про отримання відповідачем акту звіряння розрахунків 05 липня 2017 року.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не виконано умови договору та не надано відповідь на зазначені листи, позивач просить стягнути з відповідача 270000,00 грн. основного боргу за Договором про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до умов п.п. 4.1., 5.1. договору про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014, остаточний строк повернення позичальником поворотної фінансової допомоги позикодавцю - 28.11.2015 року.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідач вважає, що позовні вимоги безпідставні, однак його власна позиція не є узгодженою, а навпаки, наведені аргументи є взаємовиключними.

Так, у суді першої інстанції відповідач заперечував сам факт отримання коштів від позивача та подавав до суду клопотання з метою з'ясування реальності перерахування позикових коштів позивачем (абзац 4 а.с. 80 т. 1) про витребування у позивача оригіналів платіжних доручень № 74 від 17.11.2014 та № 75 від 18.11.2014 року, та оригіналу банківської виписки про перерахування коштів відповідачу (а.с. 79-80 т.1). Проте, вказані документи були позивачем надані суду першої інстанції.

У відзиві на позов від 04.09.2017 (а.с. 91-93 т.1) представник відповідача вказував, що відповідач був позбавлений можливості виконати зобов'язання у зв'язку із тим, що позивач змінив місцезнаходження та банківські реквізити (абз.2 , а.с. 93, т.1). Відповідач наполягав, що сума позову має бути менше, оскільки він був позбавлений можливості раніше дізнатися про зміну банківського рахунку позивача (абз.1, а.с. 92, т.1) і не погоджувався із сумою інфляційних нарахувань (а.с. 91, т. 1). Так, відповідач вважав, що має місце прострочення кредитора (ст. 613 ЦК). Крім того, його представник заперечував взагалі, що Договір поворотної фінансової допомоги підписувався з боку відповідача (а.с. 86 т. 1). Також у суді першої інстанції відповідач заперечував суму Договору та намагався визнати Договір недійсним. 01.09.2017 ТОВ "Науково-Виробниче підприємство "Залізничавтоматика" подало позов про визнання вказаного договору № 12/11-14 від 12.11.2014 року на 300 000,00 грн. недійсним (а.с. 77,78 т.1), але ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2017 року у справі № 922/2939/17 позов повернуто у зв'язку із невірною сплатою судового збору. Підставою вказаного позову апелянта було те, що цей Договір № 12/11-14 від 12.11.2014 року нібито є фінансовою послугою і може бути укладений тільки за наявності ліцензії на надання фінансових послуг.

Проте, у апеляційній скарзі відповідач наводить зовсім інші заперечення на позовну заяву.

Так, відповідач у апеляційній скарзі вказує на те, що 21.01.2015 ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" був отриманий лист від ТОВ "Сигнтек" за № 4/01-15, в якому зазначається, що він є невід'ємною частиною договору про фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014 та у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність, ТОВ "Сигнтек" припиняє свою діяльність і всі взаєморозрахунки за договором № 12/11-14 від 12.11.2014, вважати виконаними з боку ТОВ "НВП "Залізничавтоматика".

Також в листі зазначено, що з моменту отримання цього листа, а саме з 21.01.2015 зобов'язання з повернення фінансової допомоги в сумі триста тисяч гривень нуль копійок, по договору № 12/11-14 від 12.11.2014, вважати припиненим на підставі ст. 605 ЦК України, на підставі звільнення (прощення боргу) з боку ТОВ "Сигнтек" боржника ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" від його зобов'язання по договору.

Отже, як зазначає відповідач, ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" звільняється від зобов'язання з повернення фінансової допомоги в сумі 300 000,00 грн. по Договору про фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014, у зв'язку із звільненням (прощенням боргу) з боку кредитора ТОВ "Сигнтек".

У ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст.80 ГПК України зазначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін у судовому засіданні, відповідач у суді першої інстанції подавав різні заперечення проти позовних вимог, проте взагалі не зазначав про існування поданого до апеляційного суду Листа ТОВ "Сигнтек" № 4/01-15 від 21.01.2015 про прощення боргу. Також відповідач не заявляв про неможливість отримати вказаний Лист з архіву та не надавав докази щодо здійснення всіх залежних від нього дії, спрямованих на отримання вказаного доказу. Цей новий доказ з'являється тільки у судів апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Так, в обґрунтування неможливості надання вказаного листа суду першої інстанції апелянт зазначає, що документація в якій знаходився лист №4/01-15 від ТОВ "Сигнтек" була видана лише 21.09.2017, що підтверджує Акт №9/17 для видачі документів у тимчасове користування, тобто після винесення рішення господарським судом Харківської області.

Отже, на думку відповідача, ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" з об'єктивних не залежних від нього причин, не змогло надати Лист № 4/01-15 ТОВ "Сигнтек" як доказ у суді першої інстанції.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача з таких підстав.

Так, представник відповідача при подачі апеляційної скарги зазначав, що вказаний Лист знаходився в архіві і був повернутий відповідачу на підставі Акту № 9/17 про тимчасову видачу з архіву лише 21.09.2017. При цьому апелянт не заявляв у суді першої інстанції, що в нього є якісь складнощі із отриманням документів із архіву.

Відповідно до п. 7 гл. 7 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, видавання справ у тимчасове користування іншим установам оформляють актами за формою, наведеною в додатку 29 до цих Правил. Акт про видавання справ у тимчасове користування складається у двох примірниках. Один примірник залишається в архіві та зберігається в справі фонду, інший разом зі справами передається одержувачеві. Акти підписують керівники установ, їх підписи скріплюються печатками установ (за наявності). Після повернення справ в акті робиться відповідна відмітка.

Згідно з п. 5 та 9 гл. 2 Правил нумерація аркушів справ здійснюється з метою забезпечення збереженості та закріплення порядку розташування документів, уключених у справу. Усі аркуші справи нумерують арабськими цифрами валовою нумерацією в правому верхньому куті простим м'яким олівцем або механічним нумератором. Аркуші засвідчувального напису та внутрішнього опису нумеруються окремо. Застосування чорнила, пасти або кольорових олівців для нумерації аркушів справи, аркушів засвідчувального напису та внутрішнього опису забороняється. На обкладинках справ (титульних аркушах) зазначають кількість аркушів у справі відповідно до засвідчувального напису (без врахування аркушів внутрішнього опису та засвідчувального напису.

Проте, апелянт надає суду Акт № 9/17 про тимчасову видачу з архіву (а.с. 144), який підписаний не керівником, а бухгалтером апелянта за відсутності відтиску печатки, без зазначення кількості аркушів, як то передбачається вищевказаними нормами чинного законодавства.

Враховуючи наведене, Акт № 9/17 не може вважатись неналежним доказом для підтвердження повернення апелянту документів з архіву 21.09.2017. Крім того, відповідачем не надано належного доказу, що 21.09.2017 повернуто з архіву ті ж самі документи, які туди передавалися у серпні 2016 року, оскільки в наданому відповідачем Акті № 676-2/16 від 16.08.2016 року прийому-передання документів ТОВ Архіваріусу зазначено, що передаються бухгалтерські документи 29 одиниць, період за 2013 рік - 1 півріччя 2016 року (а.с. 53-54). Разом з тим, апелянту повернуто 21.09.2017 згідно Акту № 9/17 не раніше передана бухгалтерська документація, а переписка по Фінансово-господарській діяльності за 2014 та 2015 роки, 4 зшивки (а.с. 144).

На підставі наведеного можна дійти висновку про те, що відповідачем не доведено об'єктивних та не залежних від нього причин неможливості надати Лист № 4/01-15 ТОВ "Сигнтек" як доказ у суді першої інстанції.

Позивач категорично заперечує проти існування вказаного Листа та зазначає, що у підприємства ніколи не було жодних економічних підстав для прощення боргу на суму в 300000,00 грн, ані в 2015 році, ані в наступних роках. У листі прощення боргу мотивується тим, що ТОВ СИГНТЕК припиняє діяльність, проте ТОВ СИГНТЕК ніколи не збиралось припиняти фінансово-господарську діяльність, незважаючи на знаходження на території Луганську; засновники або учасники ТОВ СИГНТЕК ніколи такого рішення не приймали, інформації про перебування підприємства у процесі припинення в ЄДР не розміщували, і апелянт не в змозі довести протилежне. Крім того, станом на день складання Листа про прощення боргу 14.01.2015 боргу взагалі ще не існувало, оскільки зобов'язання з повернення поворотної фінансової допомоги виникло тільки через 11 місяців - у листопаді 2015. Крім того, апелянт не надав суду жодного підтверджуючого документу, що згідно даних бухгалтерського обліку у підприємства-боржника, якому пробачили борг, виник дохід у першому кварталі 2015 року у зв'язку із цим листом щодо пробачення 300000,00 грн. і що цей прибуток був відображений у фінансовій звітності підприємства-боржника.

Колегія суддів наголошує, що до апеляційної скарги відповідачем було надано тільки копію першого аркушу Листа № 4/01-15, на якому був відсутній підпис уповноваженої особи ТОВ СИГНТЕК і відсутній відтиск печатки ТОВ СИГНТЕК .

Представник позивача подав суду клопотання про витребування від апелянта оригіналу вказаного Листа № 4/01-15 про спрощення боргу від 14.01.2015. Також з матеріалів справи вбачається, що та 25.10.2017 до Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в харківській області позивачем по дано заяву про вчинення кримінального правопорушення щодо підроблення Листа № 4/01-15 про спрощення боргу від 14.01.2015.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2017 представник відповідача подав до суду клопотання, в якому просив призначити по справі № 922/2202/17 комплексу судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Чи виконано підписи від імені керівника ТОВ "Сигнтек" у договорі про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12 листопада 2014 року на суму 270 000,00 (двісті сімдесят тисяч грн.), у договорі про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12 листопада 2014 року на суму 300 000,00 (триста тисяч грн.), листі ТОВ "Сигнтек" на ім'я ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" за № 4/01-15 від 14.01.2015 (зареєстрованого за № 10 21.01.2015 року) однією й тією же особою?

- Чи є печатки ТОВ "Сигнтек" на договорі про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12 листопада 2014 року на суму 270 000,00 (двісті сімдесят тисяч грн..), договорі про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12 листопада 2014 року на суму 300 000,00 (триста тисяч грн.), листі ТОВ "Сигнтек" на ім'я ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" за № 4/01-15 від 14.01.2015 року (зареєстрованого за № 10 21.01.2015 року) ідентичними?

- В якому порядку виконано підписи, надписи та відбиток печатки на звороті листа ТОВ "Сигнтек" на ім'я ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" за № 4/01-15 від 14.01.2015 року (зареєстрованого за № 10 21.01.2015 року).

Проведення судової експертизи просив доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

До клопотання відповідач надав оригінали наступних документів: лист № 4/01-15 від 14.01.2015 на 5 арк., договір про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12 листопада 2014 року на суму 300 000,00 грн на 4 арк., довідку № 20/05-12 від 17.05.2012 на 4 арк., бухгалтерська довідка № 468 від 21.11.2017 з додатками на 6 арк., а також відповідачем були надані копії фінансового звіту ТОВ "Сигнтек" станом на 31.12.2011 на 2 арк.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 клопотання відповідача було задоволено та призначено у справі № 922/2202/17 судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Чи виконано підписи від імені керівника ТОВ "Сигнтек" у договорі про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12 листопада 2014 року на суму 270 000,00 (двісті сімдесят тисяч грн.), у договорі про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12 листопада 2014 року на суму 300 000,00 (триста тисяч грн.), у листі ТОВ "Сигнтек" на ім'я ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" за № 4/01-15 від 14.01.2015 (зареєстрованого за № 10 21.01.2015 року) однією й тією ж особою?

2) Чи є печатки ТОВ "Сигнтек" на договорі про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12 листопада 2014 року на суму 270 000,00 (двісті сімдесят тисяч грн..), договорі про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12 листопада 2014 року на суму 300 000,00 (триста тисяч грн.), листі ТОВ "Сигнтек" на ім'я ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" за № 4/01-15 від 14.01.2015 (зареєстрованого 21.01.2015 за № 10) ідентичними?

3) В якому порядку виконано підписи, надписи та відбиток печатки на звороті листа ТОВ "Сигнтек" на ім'я ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" за № 4/01-15 від 14.01.2015 (зареєстрованого 21.01.2015 за № 10)?

4) Чи нанесений відтиск штампу для вхідної документації на листі за № 4/01-15 від 14.01.2015 року та рукописний текст "вх. № 10 від 21.01.2015 року" в даному штампі для вхідної документації на листі за № 4/01-15 від 14.01.2015 у той час, яким датовано прийняття цього документу до вхідної кореспонденції адресата, чи в інший час?

5) Чи нанесений відтиск печатки та виконано підпис, а також рукописний текст "Пронумеровано та прошито 5 аркушів" на зворотній стороні останнього аркушу листа за № 4/01-15 від 14.01.2015 (а.с. 214) в той час, яким датований відповідний документ, чи в інший час?

03.09.2018 від Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов висновок судово-технічної експертизи документів № 24583 від 15.08.2018, в якому зазначено наступне:

Досліджуваний відтиск круглої печатки ТОВ СИГНТЕК у наданому договорі про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014 на суму 270000 тисяч грн., укладеному між ТОВ НВП ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА та ТОВ СИГНТЕК (т. 2, а.с. 57-60), і відтиск круглої печатки ТОВ СИГНТЕК зі зворотного боку п'ятого аркуша паперу (т. 1, а.с. 214), що прошитий разом з листом №4/01-15 від 14.01.2015 та іншими трьома документами, нанесені за допомогою різних кліше печаток.

Зображення відтиску печатки ТОВ СИГНТЕК у наданому договорі про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014 на суму 300 000 тисяч грн., укладеному між ТОВ НВП ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА та ТОВ СИГНТЕК (т. 1, а.с. 206-209), виконано за допомогою друкуючого пристрою з електрофотографічним способом друку у кольоровому режимі; не за допомогою рельєфного кліше печатки.

На досліджуваному документі - п'ятому аркуші паперу (т. І а.с. 214), що прошитий разом з листом № 4/01-15 від 14.01.2015 та іншими трьома документами, а саме, зі зворотного боку п'ятого аркуша (на контрольному талоні та ділянці паперу, прилеглій до контрольного талону), підпис від імені ОСОБА_7 виконано поверх відтиску круглої печатки ТОВ СИГНТЕК . Встановити послідовність виконання рукописного запису Пронумеровано та прошито 5 аркушів та підпису від імені ОСОБА_7,

відтиску круглої печатки ТОВ СИНТЕК не представляється можливим з причин, що наведені у дослідницькій частині висновку.

Таким чином, судом встановлено, що відтиск печатки, якою засвідчений підпис на листі № 4/01-15 ТОВ СИНТЕК про спрощення боргу від 14.01.2015 є підробним.

У письмових поясненнях від 29.01.2018 ОСОБА_7 зазначає, що сторони спільно приймали участь у тендері, що проводився КП Київський метрополітен , в ході чого позивачем було передано відповідачу низку документів 2012 року (частину з яких відповідач надав до суду (а.с. 200-205,211-213 т. 2). Враховуючи, що позивач з відповідачем певний період знаходилися в нормальних господарських взаємовідносинах (в 2008-2014 роках), про що свідчить хоча б факт безпроцентного позичання 300 тисяч грн., позивач передавав певну документацію відповідачу для спільної участі в тендері, а тому відповідач скористався аркушем із відтиском печатки ТОВ СИГНТЕК та підписом колишнього директора позивача, та виготовив лист про прощення боргу від 14.01.2015 року, приєднавши до нього документи з тендерної документації 2012 року, тобто витяг та виписку з ЄДРПОУ та довідку з податкової служби на ТОВ СИГНТЕК (всі три документи датуються 2012 роком а.с. 211-213).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов'язкові реквізити первинних документів визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV, відповідно до якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити, як: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст й обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88 зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис скріплений печаткою.

Приймаючи до уваги висновок експертизи щодо підроблення печатки підприємства позивача, та невідповідність Листа вимогам норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказаний Лист № 4/01-15 від 14.01.2015 не може створювати правових наслідків щодо припинення зобов'язань відповідача за Договором про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 270000,00 грн. заборгованості за Договором про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 59400,00 грн. інфляційних втрат та 14313,70 грн. 3% річних.

Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши наведені правові норми, перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення сум, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 59400,00 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2015 по липень 2017 та 14313,70 грн. 3% річних за період з 29.11.2015 по 04.09.2017, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Звертаючись з даним позовом позивач також просив суд стягнути з відповідача 30000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, які виникли внаслідок здійснення переплати з боку ТОВ "Сигнтек", оскільки сума, яка підлягала перерахуванню за умовами договору про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014, чітко визначена його умовами.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги обізнаність ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" щодо розміру суми, яка підлягала перерахуванню за договором, господарський суд дійшов висновку, що заявлена в позовних вимогах сума в розмірі 30000,00 грн. є такою, що була помилково, поза межами договірних платежів, перехована позикодавцем на рахунок позичальника.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на зазначене вище, ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" (відповідач у справі) як одна із сторін зобов'язання, набув майно, у вигляді перерахованих коштів, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод. За таких умов правовідносини сторін регулюються нормами статті 1212 ЦК України, яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Суд зазначає, що відповідач як одна із сторін зобов'язання, набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість трансформаторів, які підлягали і були поставлені.

А отже, зобов'язання щодо повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим відом зобов'язань, які виникають з договору поставки і заснованого на його умовах.

З огляду на вкладене, вимоги про стягнення 30000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15889,77 грн., нарахованих за період з 18.11.2014 по 04.09.2017, на підставі ст. ст. 536, 1214, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 зазначеного вище Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону.

Враховуючи безпідставне набуття відповідачем 30000,00 грн., суд вважає, що для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по аналогії закону норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

Перевіривши розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України за загальний період прострочки з 18.11.2014 по 04.09.2017 у розмірі 15889,77 грн. вважає, що господарським судом також обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України за загальний період з 18.11.2014 по 04.09.2017 в розмірі 15889,77 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги доведені, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях і не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ТОВ "Науково-Виробниче підприємство "Залізничавтоматика" на рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі № 922/2202/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі № 922/2202/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 10.12.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук