Рішення

від 28.11.2018 по справі 904/3674/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2018м. ДніпроСправа № 904/3674/18

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Новомосковської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

позивача 1: Міністерства освіти і науки України, м. Київ

позивача 2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до:

відповідача 1: Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі відокремленого підрозділу Новомосковський коледж Дніпровського аграрно-економічного університету, м. Новомосковськ

відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Слончука Івана Володимировича, м. Новомосковськ

про:

- визнання удаваним договору про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р., укладеного між відповідачами;

- визнання недійсним договору про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р., укладеного між відповідачами;

- зобов'язання фізичної особи-підприємця Слончука Івана Володимировича звільнити земельну ділянку площею 252,2га, право користування якою на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ДП №005373 від 10.04.2001р. належить Новомосковському коледжу Дніпровського аграрно-економічного університету м. Новомосковськ, та яка обробляється на підставі договору про надання послуг з оброки землі від 31.01.2018р. та привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

За участю представників:

Прокурор: Вороновська О.В., посв. №040413 від 20.01.2016р.

Від позивача-1: не з`явився

Від позивача-2: Армашова І.М., дов. №0-4-0.62-11/62-18 від 13.02.2018р.

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Новомосковська місцева прокуратура Дніпропетровської області м. Новомосковськ звернулась в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки України м. Київ та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області м. Дніпро до Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі відокремленого підрозділу Новомосковський коледж Дніпровського аграрно-економічного університету м. Новомосковськ та Фізичної особи-підприємця Слончука Івана Володимировича м. Новомосковськ про: визнання удаваним договору про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р., укладеного між відповідачами; визнання недійсним договору про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р., укладеного між відповідачами; зобов'язання фізичної особи-підприємця Слончука Івана Володимировича звільнити земельну ділянку площею 252,2га, право користування якою на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ДП №005373 від 10.04.2001р. належить Новомосковському коледжу Дніпровського аграрно-економічного університету м. Новомосковськ, та яка обробляється на підставі договору про надання послуг з оброки землі від 31.01.2018р. та привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на удаваність договору на надання послуг з обробки землі №1-2018-П від 31.01.2018р., укладеного між відповідачами, порушення встановленого законодавством порядку набуття та реалізації права на землю, невиконання позивачами наданих їм повноважень з контролю за використанням державного майна, положення Закону України Про оренду землі , Земельного кодексу України, Закону України Про управління об'єктами державної власності , Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Прокурор зазначив, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ДП №005373 від 10.04.2011р.,зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №363, землекористувачу надано у постійне користування 310,78га землі для сільськогосподарського використання.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру зареєстровано право постійного користування Новомосковського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету трьома земельними ділянками загальною площею 310,78га (земельна ділянка площею 2,3444га з кадастровим номером 1223281500:03:008:0010, земельна ділянка площею 298,2356га з кадастровим номером 1223281500:01:009:0004, земельна ділянка площею 2,3444га з кадастровим номером 1223281500:02:500:0002) Вказані земельні ділянки перебувають у державній власності та призначені для дослідних і навчальних цілей.

Прокурор стверджує, що укладений між відповідачами договір про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р. суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору Фізична особа - підприємець Слончук Іван Володимирович (виконавець) зобов'язується за завданням Новомосковського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету (замовника) надати сільськогосподарські послуги з обробки земельної ділянки загальною площею 252,2га (боронування, культивація, посів насіння, внесення добрива, засобів захисту рослин, збирання врожаю).

Відповідно до пункту 1.3 договору про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р. послуги надаються виконавцем з використанням власної (орендованої) сільгосптехніки і на паливі виконавця.

Істотною умовою договору про надання послуг є його оплатність, обов'язково мають бути зазначені розмір, порядок та строки оплати. Умови спірного договору в цій частині є незрозумілими, оскільки в пункті 2.6 договору про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р. зазначено - загальна вартість наданих послуг (спонсорська допомога).

Відповідно до змісту договору Фізична особа - підприємець Слончук Іван Володимирович виконує роботи (надає послуги) з обробітку землі на користь Новомосковського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету і при цьому сплачує останньому кошти у вигляді спонсорської допомоги. В результаті надання спонсорської допомоги приватний підприємець отримує конкретне матеріальне благо - право розпорядження врожаєм, вирощеним на спірній земельній ділянці.

З огляду на тлумачення терміну спонсорство , викладене у статті 1 Закону України Про рекламу , зобов'язання за оспорюваним договором не підпадають під поняття спонсорська допомога .

Прокурор наполягає на тому, що договір про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р. за своєю правовою природою не є договором надання послуг. Дійсною метою укладання цього договору є використання приватним підприємцем земельної ділянки навчального закладу для вирощування врожаю. Відповідачі приховали під договором про надання послуг інший договір, що містить елементи договорів оренди та спільної діяльності. Положення цього договору не відповідають вимогам законодавства, яке регулює питання укладання договорів оренди та спільної діяльності, тому удаваний правочин є недійсним.

Враховуючи положення статей 4, 16 Закону України Про оренду землі , статті 124, 134 Земельного кодексу України, статтю 6 Закону України Про управління об'єктами державної власності , право розпорядження земельними ділянками належить виключно до компетенції уповноважених органів управління та здійснюється на підставі їх рішення.

Виконання приватним підприємцем комплексу сільськогосподарських робіт з вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 252,2га, фактично є реалізацією прав постійного землекористувача (навчального закладу). Наведене свідчить про розпорядження земельною ділянкою всупереч вимог статей 92, 95 Земельного кодексу України.

Використання приватним підприємцем земельної ділянки суперечить вимогам глави 15 Земельного кодексу України, оскільки вказана ділянка не належить йому ані на праві оренди, ані на праві постійного користування. Землекористування здійснюється за відсутності законодавчо визначено підстави.

Крім того, земельна ділянка використовується у підприємницькій діяльності (комерційна мета), що не пов'язано з науково-дослідним процесом.

Пунктом 20 частини 1 статті 6 Закону України Про управління об'єктами державної власності передбачено обов'язкову згоду органу управління майном в якості умови укладання договору про спільну діяльність.

Новомосковський коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету самостійно розпорядився земельною ділянкою без погодження з органами управління державним майном (Міністерством освіти та науки та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області).

Частиною 6 статті 81 Закону України Про освіту визначено, що забороняється передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок.

Листами №01-871976 вих-18 від 31.07.2018р. та №01-87-1977 вих-18 від 31.07.2018р. прокурор повідомив позивачів про намір представляти в суді інтереси держави в особі Міністерства освіти та науки та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018р. позовну заяву Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві №560 від 18.09.2018р. відповідач 1 звернув увагу суду на неправильне найменування юридичної особи, зазначене у позові.

Також відповідач зазначив про постійне недофінансування Міністерством освіти і науки Новомосковського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету, скрутний фінансовий стан, наявність заборгованості зі сплати природного газу, комунальних послуг. Відповідач 1 наполягає на тому, що своїми діями не заподіяв збитків державі, укладаючи договір на обробку землі та отримуючи за це спонсорську допомогу. Грошові кошти коледж витрачає на погашення заборгованості за комунальні послуги, ремонти адміністративних будівель, споруд, гуртожитків, теплотраси, заміни котла для опалювання коледжу.

У письмових поясненнях №615 від 05.10.2018р. додатково відповідач 1 зазначив, що хоча вищі навчальні заклади отримали земельні ділянки в постійне користування, їх власником залишається держава в особі відповідного органу виконавчої влади з питань земельних відносин, а не в особі відповідного міністерства. Міністерства не є власниками земельних ділянок, вони не належать до об'єктів їх управління.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками даних земель залишаються відповідні сільські ради як органи самоврядування.

Вищі навчальні заклади мають право укладати угоди про спільну діяльність, у тому числі, про спільний обробіток землі. Земельні ділянки, в даному випадку, не є предметом вилучення чи передачі іншому суб'єкту, їх стан та цільове призначення не змінюється. Не є підставою для визнання недійсним договору відсутність істотних умов.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2018р., від 31.10.2018р., від 14.11.2018р. проголошувалась перерва в судовому засіданні до 31.10.2018р., 14.11.2018р. відповідно, був продовжений строк підготовчого провадження.

У письмових поясненнях №709 від 08.11.2018р. відповідач 1 додав, що прокурором не надано доказів передання спірної земельної ділянки Фізичній особі - підприємцю Слончуку І.В. Земельна ділянка не передавалась відповідачу 2 у володіння та користування за плату, не здійснювалась державна реєстрація права оренди землі.

Цільове призначення наданих в постійне користування коледжу земельних ділянок - сільськогосподарське використання для ведення учбового господарства та дослідних і навчальних цілей.

Згідно пункту 1.2 договору Фізична особа - підприємець Слончук Іван Володимирович власною сільгосптехнікою та технікою, що належить коледжу, разом з трактористом коледжу здійснюють ведення товарного сільськогосподарського виробництва на спірній земельній ділянці.

Пунктом 1.6 договору про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р. передбачена здача виконаних робіт в повному обсязі не пізніше грудня 2018р.

Відповідач 1 наполягає на тому, що оспорюваний договір містить положення договору про спільну діяльність, а не договору оренди.

У відповіді на відзив №08-618вих-18 від 13.11.2018р. прокурор вказав, що Дніпровський державний аграрно-економічний університет в особі відокремленого підрозділу Новомосковський коледж Дніпровського аграрно-економічного університету у своєму відзиві не спростував доводи прокурора стосовно

- особливостей використання земельних ділянок, наданих закладам освіти на праві постійного користування для навчально-дослідних цілей;

- обов'язку землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням;

- невідповідності укладеного договору про надання послуг з обробки землі актам цивільного законодавства, які регламентують відносини, пов'язані із наданням послуг та спонсорської допомоги, а також наявності в ньому елементів договору оренди землі та відсутності їх істотних умов.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015р., Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктом 31 пункту 4 вказаного Положення, Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи;

Пунктом 1 та підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016р., вказане управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Дніпропетровської області.

Враховуючи зміст Положення про Міністерство освіти та науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 16.10.2014р., міністерство має право ініціювати визнання недійсними угод, укладених підпорядкованим закладом з порушенням чинного законодавства або укладання поза межами наданих повноважень.

Скрутний матеріальний стан відповідача 1 не надає підстав використовувати земельну ділянку всупереч вимог закону.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018р. закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.11.2018р.

Відповідач 1 надав до суду лист про неможливість забезпечити явку свого представника до суду та розгляд справи по суті.

Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018р., від 04.09.2018р., від 10.10.2018р., від 31.10.2018р., від 14.11.2018р. направлялись на адресу позивачів та відповідача 2.

Згідно з матеріалами справи позивачі отримували ухвали суду та були належним чином повідомлені про дату, час та місце судових засідань. Письмових пояснень на адресу суду не надали. Позивач 1 не забезпечив явку свого представника в судові засідання.

Відповідач 2 не надав на адресу суду відзиву, не забезпечив явку свого представника в судові засідання. Як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, відповідач 2 отримав ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018р. про залишення позову прокурора без руху.

Решта ухвал суду повернена органом поштового зв'язку (на момент вирішення спору) із посиланням на закінчення строку зберігання . Ухвали направлялись в установленому порядку на адресу, вказану у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Пунктом 99 Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р., передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За змістом пункту 116 зазначених Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення. Невручені з поважних причин рекомендовані листи з позначкою Судова повістка повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пункту 117 Правил поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судових повісток (листів з ухвалами суду) відповідачем 2 та повернення її до суду з поміткою повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача 2 щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача 2.

З огляду на наведене, відповідач 2 вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначені судові засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач 2, натомість, проявив процесуальну бездіяльність. Тому судове засідання проводиться за відсутності відповідача 2 або його повноважного представника і причини неявки у засідання судом не визнаються поважними.

На день розгляду справи у судовому засіданні від 28.11.2018р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача 2 щодо відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до п. 9 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд може розглянути справу за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні від 28.11.2018р. представник позивача 2 підтримав позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення прокурора, позивача 2, відповідача 1, суд установив таке.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру зареєстровано право постійного користування Новомосковського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету трьома земельними ділянками загальною площею 310,78га (земельна ділянка площею 2,3444га з кадастровим номером 1223281500:03:008:0010, земельна ділянка площею 298,2356га з кадастровим номером 1223281500:01:009:0004, земельна ділянка площею 2,3444га з кадастровим номером 1223281500:02:500:0002) Вказані земельні ділянки перебувають у державній власності та призначені для дослідних і навчальних цілей.

Фізичною особою-підприємцем Слончуком Іваном Володимировичем (далі - виконавець) та Новомосковським коледжем Дніпровського державного аграрно-економічного університету (далі - замовник) підписаний договір на надання послуг з обробки землі №1-2018-П від 31.01.2018р. (далі - договір).

Згідно розділу 1 договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати наступні сільськогосподарські послуги з обробки земельної ділянки площею 252,2га, що належить замовнику: боронування, культивація, посів насіння, внесення добрива, засобів захисту рослин, збирання врожаю.

Послуги виконуються виконавцем з використанням власної (орендованої) техніки і на паливі виконавця. Початок робіт - квітень 2018р., здача виконаних робіт в повному обсязі - не пізніше грудня 2018р.

В розділі 2 договору наведені обов'язки сторін. Так, виконавець зобов'язується своєчасно скласти акт наданих послуг та передати його замовнику для підписання; своєчасно і якісно виконати роботу. На замовника покладений обов'язок підготувати земельну ділянку вчасно до виконання робіт.

Згідно з пунктом 2.6 договору загальна вартість наданих послуг (спонсорська допомога).

До матеріалів справи долучені акти №1 від 20.04.2018р., №2 від 24.04.2018р., №3 від 25.04.2018р. до договору, підписані виконавцем та замовником. В цих актах визначені найменування робіт та площа земельної ділянки, на яких вони виконувались відповідачем 2.

Відповідно до положень статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, за своєю суттю такий правочин укладається з метою отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії/здійснення певної діяльності, за яку замовник, а не виконавець (з пояснень відповідача 1 та змісту спірного договору вбачається протилежне) сплачує кошти.

За змістом статті 13 Закону України Про оренду землі №161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України Про оренду землі №161-ХІV істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення та перегляду й відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Отже, як і договір про надання послуг, так і договір оренди укладаються на платній основі. Однак, договір про надання послуг передбачає отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії/здійснення певної діяльності, за яку замовник (відповідач 1) має сплачувати кошти за надання такої послуги виконавцю (відповідач 2).

На відміну від договору про надання послуг, договір оренди землі укладається саме на платній основі для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей і правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Із встановлених судом умов спірного правочину вбачається, що відповідач 2 на підставі договору фактично отримав на платній основі право користування земельною ділянкою для вирощування сільськогосподарських культур, здійснюючи господарську діяльність, а відповідач 1 фактично отримував плату за користування цією земельною ділянкою.

Крім того, проаналізувавши зміст спірного договору, норми статей 1130 - 1131 Цивільного кодексу України та приписи Закону України Про оренду землі , суд встановив, що спірний договір не містить в собі елементів координації або ведення спільних справ відповідачами, не визначає правовий статус земельної ділянки, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій тощо.

За змістом статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, встановивши, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини 2 статті 235 Цивільного кодексу України має виходити із того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви, а умови укладеного між відповідачами договору відповідають змісту договору оренди. Отже положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Як вбачається з спірного договору, він не містить істотних умов, що визначають дійсність договору оренди землі. Разом з цим, право укладення договору оренди належить власникам землі та спеціально уповноваженим органам, до числа яких Новомосковський коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету не належить.

Статтею 4 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, які перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 статті 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У свою чергу, постійні землекористувачі не мають повноважень на розпорядження земельними ділянками, шляхом передачі права користування третім особам, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом: об'єктом права постійного користування можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб'єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом (ст. 92 Земельного кодексу України).

Отже, як вбачається з положень статті 92 Земельного кодексу України зміст права постійного користування не передбачає можливості землекористувача самостійно, без рішення та дозволу уповноваженого органу, передавати право володіння чи користування земельною ділянкою іншим особам.

Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України, до прав постійного землекористувача належить: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки виробничі та інші будівлі і споруди.

Спірна земельна ділянка передана землекористувачу - Новомосковському коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету для дослідних та навчальних цілей.

Відповідно до п. "а" ч. 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використанні землі за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, в тому числі, сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Згідно зі статтею 24 Земельного кодексу України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, вищевказаними правовими нормами передбачено, що земельна ділянка із цільовим призначенням для дослідних та навчальних цілей передається навчальному закладу із метою проведення навчальних та практичних занять, передбачених програмами з природознавства, біології, трудового навчання, засвоєння знань, формування вмінь і навичок, організації позакласної юннатівської, дослідницької, природоохоронної роботи, продуктивної праці учнів. При цьому, здійснення вищевказаних заходів на відповідній ділянці здійснюється виключно учнями та вчителями такого освітнього закладу.

Частиною 4 статті 80 Закону України Про освіту визначено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Частиною 6 статті 81 Закону України Про освіту передбачено, що передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється.

Як вбачається зі змісту розділу 1 спірного договору та актів №1 від 20.04.2018р., №2 від 24.04.2018р., №3 від 25.04.2018р., фактично користування земельною ділянкою здійснює фізична особа - підприємець Слончук Іван Володимирович.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Суд відхиляє доводи відповідача 1 щодо неналежних позивачів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015р., Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктом 31 пункту 4 вказаного Положення, Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи;

Пунктом 1 та підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016р., вказане управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Дніпропетровської області.

Враховуючи зміст Положення про Міністерство освіти та науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 16.10.2014р., міністерство має право ініціювати визнання недійсними угод, укладених підпорядкованим закладом з порушенням чинного законодавства або укладання поза межами наданих повноважень.

З огляду на наведене, договір про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р., укладений між Новомосковським коледжем Дніпровського аграрно-економічного університету м. Новомосковськ та Фізичною особою-підприємцем Слончуком Іваном Володимировичем м. Новомосковськ є недійсним.

В позові прокурор також просив зобов'язати відповідача 2 привести земельну ділянку у придатний для використання стан. Прокурором згідно з положеннями п. 2 ч. 2 статті 42, ч. 1 статті 74, статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено перебування вищезазначеної земельної ділянки у непридатному для використання стані. Також прокурором у своїх вимогах не конкретизовано, який стан він вважає придатним для використання, а також не визначено для якого саме використання. Тому в цій частині суд залишає вимоги прокурора без задоволення.

Разом з тим, суд зазначає про передбачене статтею 152 Земельного кодексу України право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати відшкодування завданих збитків.

Стаття 156 Земельного кодексу України визначає, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, зокрема, заподіяні внаслідок погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь; приведення сільськогосподарських угідь у непридатний для використання стан.

Таким чином, у разі виявлення перелічених недоліків спірної земельної ділянки внаслідок дій відповідача 2, власник земельної ділянки або землекористувач матимуть право вимагати відшкодування завданих збитків.

Прокурор сплатив судовий збір в розмірі 5286грн.00коп. як за заявлення трьох вимог немайнового характеру. Разом з тим, вимога про визнання договору удаваним та визнання договору недійсним, по суті є однією позовною вимогою - визнання недійсним договору на надання послуг з обробки землі з огляду на його удаваність. Самостійна вимога про визнання удаваним спірного договору не відновлює порушене право. Факт удаваності правочину встановлюється судом під час розгляду справи і, в подальшому, є підставою визнання недійсним оспорюваного договору.

Враховуючи викладене, прокурор надлишково сплатив судовий збір в розмірі 1762грн., який підлягає поверненню з Державного бюджету за відповідним клопотанням.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме - покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі №1211-IV від 02.10.2003р. (із змінами та доповненнями), ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 81, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 242, 251 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Новомосковської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро до Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі відокремленого підрозділу Новомосковський коледж Дніпровського аграрно-економічного університету м. Новомосковськ та Фізичної особи-підприємця Слончука Івана Володимировича, м. Новомосковськ про: визнання удаваним договору про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р., укладеного між відповідачами; визнання недійсним договору про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р., укладеного між відповідачами; зобов'язання фізичної особи - підприємця Слончука Івана Володимировича звільнити земельну ділянку площею 252,2га, право користування якою на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ДП №005373 від 10.04.2001р. належить Новомосковському коледжу Дніпровського аграрно-економічного університету м. Новомосковськ, та яка обробляється на підставі договору про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р. та привести земельну ділянку у придатний для використання стан - задовольнити частково.

Визнати недійсним, у зв'язку удаваністю, договір про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р., укладений між Новомосковським коледжем Дніпровського аграрно-економічного університету м. Новомосковськ та Фізичною особою-підприємцем Слончуком Іваном Володимировичем м. Новомосковськ.

Зобов'язати фізичну особу - підприємця Слончука Івана Володимировича (РНОКПП: НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1, 51200) звільнити земельну ділянку площею 252,2га, право користування якою на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ДП №005373 від 10.04.2001р. належить Новомосковському коледжу Дніпровського аграрно-економічного університету м. Новомосковськ, та яка обробляється на підставі договору про надання послуг з обробки землі від 31.01.2018р.

В задоволенні вимог про зобов'язання фізичної особи - підприємця Слончука Івана Володимировича привести земельну ділянку у придатний для використання стан відмовити.

Стягнути з Дніпровського державного аграрно-економічного університету (Код ЄДРПОУ: 00493675; місцезнаходження: вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49000) в особі відокремленого підрозділу Новомосковський коледж Дніпровського аграрно-економічного університету м. Новомосковськ (Код ЄДРПОУ: 26371900; місцезнаходження: вул. Гетьманська, 236, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область; 51208) на користь прокуратури Дніпропетровської області (Код ЄДРПОУ: 02909938; місцезнаходження: пр. Д. Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044) суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 1762грн.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Слончука Івана Володимировича (РНОКПП: НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1, 51200) на користь прокуратури Дніпропетровської області (Код ЄДРПОУ: 02909938; місцезнаходження: пр. Д. Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044) суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 1762грн.

Видати накази після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 28.11.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 10.12.2018р.

Суддя Новікова Р.Г.