Рішення

від 05.12.2018 по справі 908/1983/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/114/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 Справа № 908/1983/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л.,

при секретарі судового засідання Юсубовій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "КАПІТАЛ АУДИТ", 69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 170Б, прим. 1, код ЄДРПОУ 38520462

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", 69032 м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122

про стягнення 60 325,63 грн.

За участю представників:

від позивача: Власенко В.Г., довіреність № б/н від 05.11.18;

Дядюра І.Г., директор. наказ (розпорядження) від 05.05.15 № 3-к.

від відповідача: Волошина Є.В., довіреність № 011.11-26 від 26.12.17,

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "КАПІТАЛ АУДИТ" (далі ТОВ "АФ "КАПІТАЛ АУДИТ") з позовною заявою за вих. від 01.10.18 № 011018/2 про стягнення з публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі ПАТ "ЗАлК") 60 325,63 грн. заборгованості за договором про проведення аудиту (аудиторської перевірки) від 29.01.18 № 07/18/ЗАЛК-Д-2018-31, з якої: 50000,00 грн. - основний борг, 8 442,46 грн. - пеня, 928,77 грн. - 3 % річних, 954,40 грн. - індексу інфляції. Позов обґрунтовано ст.ст. 509, 525, 526, 599, 611, 625, 629, 638 ЦК України, ст.ст. 180, 181, 193, 230-232 ГК України, а також неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати наданих за договором від 29.01.18 № 07/18/ЗАЛК-Д-2018-31 послуг з аудиту повного пакету фінансової звітності замовника за 2017 рік.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.18, справу № 908/1983/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою від 02.10.18 суддя Дроздова С.С. заявила самовідвід у справі № 908/1983/18.

02.10.18, на підставі зазначеної ухвали та відповідно до ст.ст. 35, 38, 39 ГПК України, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого справу № 908/1983/18 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 08.10.18 суддею Корсун В.Л. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1983/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 06.11.18.

29.10.18 до суду від ПАТ "ЗАлК" надійшов відзив від 22.10.18 № 121юр/2018 на позовну заяву.

У судовому засіданні 06.11.18 судом оголошено перерву на 05.12.18.

ТОВ "АФ "КАПІТАЛ АУДИТ" 07.11.18 подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, виклав свої заперечення проти розстрочення виконання рішення.

Представники позивача у судовому засіданні 05.12.18 підтримали позовні вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.18 визнав суму основного боргу повністю, в частині заявленої позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат заперечив частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у додатках до нього. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач виклав клопотання про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1983/18 з оплатою суми рівними частинами щомісячно строком на 12 місяців.

У засіданні суду 05.12.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.18 між товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "КАПІТАЛ АУДИТ" (Виконавець) та публічним акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (Замовник) укладено договір № 07/18/ЗАЛК-Д-2018-31 про проведення аудиту (аудиторської перевірки), за умовами якого (п. 1.1.) в порядку та на умовах, визначених договором, Замовник призначає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботу щодо аудиту повного пакету річної фінансової звітності (далі - фінансова звітність) Замовника за 2017 звітний рік з метою висловлення аудитором думки про те. чи фінансова звітність відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан Замовника на 31.12.2017, його фінансові результати та рух грошових коштів за рік, що закінчився на зазначену дату, відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (надалі - завдання з аудиту).

Пунктом 1.2. договору визначено, що аудит фінансової звітності проводиться у відповідності до Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг, виданих Радою з Міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості (далі - МСА), вимоги яких є обов'язковими для Виконавця та Замовника. Оцінка суттєвості є предметом професійного судження та визначається Виконавцем у відповідності до вимог МСА 320 Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту .

Сторони договору, згідно із п. 1.5. договору, результатом аудиту визнають інформацію у формі аудиторського звіту. В аудиторському звіті буде зазначено, чи забезпечують аудиторські докази, на думку аудитора, достатню та відповідну основу для висловлення аудиторської думки щодо фінансової звітності, зазначеної у п. п. 1.1. Договору.

Відповідно до підпункту 2.3.9. п. 2.3. договору Замовник зобов'язаний прийняти результати аудиту шляхом вчасного підписання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та провести повний розрахунок (платежі) з Виконавцем відповідно до умов Договору.

За змістом пунктів 3.2.-3.3. договору, розмір винагороди за Договором, становить 60 000,00 (шістдесят тисяч грн., 00 коп.) без ПДВ. Розрахунки за послуги по Договору здійснюються до 16.02.2018 року включно.

Термін аудиторської перевірки за Договором: 10.03.2018 р. (п. 4.1. договору).

У п. 4.3. договору визначено, що за наслідками виконання завдання з аудиту виконавцем складається та передається виключно Замовникові аудиторський звіт щодо фінансової звітності Замовника. Аудиторський звіт передається у друкованому виді у трьох екземплярах.

Згідно з п. 4.4. договору, здавання та прийом виконаного завдання з аудиту оформлюється Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (далі Акт).

Датою виконання Виконавцем договірних зобов'язань, передбачених у 1 розділі цього договору, є дата складання аудиторського звіту (п.4.6. договору).

З матеріалів цієї господарської справи вбачається, що 15.03.18 позивачем та відповідачем без заперечень (зауважень) підписано і засвідчено відтисками печаток сторін акт надання послуг № 8, за змістом якого ПАТ ЗАЛК прийнято надані ТОВ АФ "КАПІТАЛ АУДИТ" послуги згідно п.1.1. договору від 29.01.18 № 07/18/ЗАЛК-Д-2018-31 на суму 60 000,00 грн.

09.07.18 відповідачем оплачено надані позивачем послуги за договором від 29.01.18 № 07/18/ЗАЛК-Д-2018-31 у сумі 10 000,00 грн., що підтверджується реєстром платіжних доручень за 09.07.18 по банківському рахунку ТОВ "АФ "КАПІТАЛ АУДИТ".

04.09.18 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 04.09.18 вих. № 040918/2 з вимогою сплатити заборгованість за договором від 29.01.18 № 07/18/ЗАЛК-Д-2018-31 у сумі 50 000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач зазначену претензію не отримав, борг за договором від 29.01.18 № 07/18/ЗАЛК-Д-2018-313 у сумі 50 000,00 грн. не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 50 000,00 грн. основного боргу за договором від 29.01.18 № 07/18/ЗАЛК-Д-2018-313, 8 442,46 грн. пені, 928,77 грн. 3 % річних та 954,40 грн. інфляції.

Судом при вирішенні спору у цій справі прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не розірвано, його дія не припинена. Доказів зворотнього сторонами у цій справі суду не надано.

Норми права які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та висновки господарського суду за наслідками розгляду справи по суті спору.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язком для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням наведених положень закону та п. 3.3. договору, граничним строком оплати послуг визначених у п. 1.1. Договору є 15.02.18.

Проте, відповідач у порушення п. 3.3. договору від 29.01.18 № 07/18/ЗАЛК-Д-2018-313 оплату за послуги по виконанню роботи щодо аудиту пакету річної фінансової звітності Замовника за 2017 р. у сумі 50 000,00 грн. не здійснив. У зв'язку із чим, починаючи з 16.02.18 за ним рахується заборгованість перед позивачем за договором у сумі 50 000,00 грн.

Наявність боргу в сумі 50 000,00 грн. відповідачем визнано повністю у відзиві від 22.10.18 № 121юр/2018.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що відповідач станом на час прийняття рішення у цій справі не надав суду доказів належного виконання зобов'язань по оплаті вказаних вище послуг за договором від 29.01.18 № 07/18/ЗАЛК-Д-2018-313, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ "АФ "КАПІТАЛ АУДИТ" до ПАТ "ЗАлК" про стягнення 50 000,00 грн. основного боргу.

З підстав несвоєчасного здійснення розрахунків за надані послуги за договором від 29.01.18 № 07/18/ЗАЛК-Д-2018-313 позивачем заявлено до стягнення з відповідача, зокрема, 8442,46 грн. пені за період з 17.02.18 по 01.03.18.

Частиною 1 ст. 216 ГК України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 і ч. 2 ст. 217 ГК України). Штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

У підпункті 5.3.2. договору сторони передбачили, що Замовник несе відповідальність за несвоєчасність виплати Виконавцю винагороди, передбаченої розділом 3 цього договору, і вразі прострочення платежів сплачує Виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок позивача по пені, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно.

У зв'язку з чим, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 8442,46 грн. пені за період з 17.02.18 по 01.03.18 включно задовольняються судом повністю.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 928,77 грн. за період з 17.02.18 по 01.10.18 включно та 954,40 грн. індексу інфляцій за період з березня 2018 р. до серпня 2018 р.

Згідно усних пояснень представника позивача наданих суду в ході розгляду справи по суті спору заявлена сума індексу інфляцій у позовній заяві розрахована за період з березня 2018 р. по серпень 2018 р. включно.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок 3 % річних за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про те, що він є обґрунтованим.

Щодо розрахунку індексу інфляції, то за перерахунком суду за заявлений позивачем у позовній заяві період індекс інфляції за період з березня 2018 р. до серпня 2018 р. складає суму 597,72 грн.

При перевірці розрахунку заявлених до стягнення сум пені, 3 % річних та індексу інфляції судом прийнято до уваги роз'яснення викладені у абз. 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , у яких зазначено, що: Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (ч. 2 ст. 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас, коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено по 1 серпня 2014 року або включно до 1 серпня 2014 року , то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року .

У зв'язку з чим, суд виходив з того, що позивачем інфляційні заявлено саме за період починаючи з березня по липень 2018 року включно.

Поряд з цим судом враховано, що індекс інфляції за прострочення виконання основного зобов'язання по сплаті 50 000,00 грн. за період з березня 2018 р. по серпень 2018 р. також складає суму 597,72 грн.

З підстав викладених вище, вимоги позивача про стягнення 3 % річних задовольняються повністю, а вимоги про стягнення індексу інфляції частково в сумі 597,72 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення індексу інфляції судом відхиляються через необґрунтованість.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки, проти якого заперечив представник позивач, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Відповідач обґрунтовуючи свою заяву про надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців, посилається на те, що заборгованість у ПАТ ЗАлК перед позивачем виникла внаслідок накладення 10.08.17 Вознесенівським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області арешту на рахунки комбінату у банку. Також відповідача зазначає, що в нього існує кредиторська заборгованість в розмірі понад 5 мільярдів гривень, до якої входить, зокрема, заборгованості перед Пенсійним фондом України та перед Державною податковою інспекцією. Наслідком наявності заборгованості перед ДПІ є перебування більш ніж 60% рухомого та нерухомого майна у податковій заставі. До скрутного становища відповідача призвела ціла низка факторів, що жодним чином не залежали від відповідача, ключовими з яких було підвищення цін на електроенергію майже на 60%, зниження ринкових цін на алюміній у зв'язку зі Світовою економічною кризою 2008 року, несвоєчасне перерахування бюджетної заборгованості з ПДВ, наслідком чого ставало знецінення (до моменту повернення підприємству) чималих на час заявлення до відшкодування сум грошових коштів.

Крім того, відповідача зазначив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.16 № 1057-р ПАТ ЗАлК включено до переліку підприємств, які підлягають приватизації у 2017 р. з метою підвищення ефективності державного сектору економіки. 22.06.18 Фондом державного майна України включено ПАТ ЗАлК до переліку об'єктів малої приватизації, частка Держави в яких підлягає приватизації у 2018 році.

За доводами відповідача, виконання запланованої у 2018 році приватизації є фактичною реалізацією затвердженої Програми Уряду з покращення економічної ситуації в Країні та підвищення ефективності підприємств державного сектору економіки.

З метою врегулювання ситуації щодо погашення існуючої заборгованості ПАТ ЗАлК для задоволення вимог стягувачів, та враховуючи накладення Державною виконавчою службою арешту на розрахункові рахунки підприємства, що само собою унеможливлює виконання зобов'язань, просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області по цій справі з оплатою суми рівними частинами щомісячно строком на дванадцять місяців.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду, яке включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

При розгляді заяви про надання розстрочки виконання рішення у даній справі на 12 місяців, судом враховано, що самі лише посилання відповідача на наведені у заяві обставини не є підставою для надання розстрочки виконання рішення згідно зі ст. 331 ГПК України.

Оцінивши надані відповідачем в обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення у цій справі копії Балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.06.18 та Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2018 р., суд дійшов висновку що вони не є належними доказами, зокрема, через відсутність відмітки (чи інших доказів) про їх прийняття контролюючим органом.

Також відповідачем не надано жодних доказів відсутності грошових коштів на рахунках підприємства, інших належних та допустимих доказів збитковості підприємства тощо.

Поряд з викладеним, судом враховано заперечення позивача стосовно розстрочення виконання рішення у цій справі, а також ту обставину, що на час укладення договору від 29.01.18 № 07/18/ЗАлК-Д-2018-31 рахунки відповідача у банках вже були арештовані виконавчою службою.

Статтею 74 ГПК України визначено, що обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи, що заявник не надав суду належних доказів того, що через обставини, на які він посилається в своєму відзиві, у нього виник скрутний фінансовий стан, який утруднює чи унеможливлює виконання судового рішення у даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у цій справі на 12 місяців.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 1751,58 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, ч. 1 ст. 130, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (69032 м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "КАПІТАЛ АУДИТ" (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 170Б, прим. 1, код ЄДРПОУ 38520462) - 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 8442 (вісім тисяч чотириста сорок дві) грн. 46 коп. пені, 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн. 77 коп. 3 % річних, 597 (п'ятсот дев'яносто сім) грн. 72 коп. індексу інфляції та 1751 (одну тисячу сімсот п'ятдесят одну) грн. 58 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повне рішення складено 10.12.18.

Суддя В.Л. Корсун