Рішення

від 06.12.2018 по справі 910/12601/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2018Справа № 910/12601/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька 1-а, код ЄДРПОУ 03327664)

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" (04211, м.Київ, вул.Йорданська (Лайоша Гавро) 17, код ЄДРПОУ 22933933)

про стягнення 91 443,23 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Дяченко В.Є. за дов.

Від відповідача: Бойков О.С. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" про стягнення 55 564,48 грн. заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з серпня 2015 по жовтень 2015 року включно по договору № 5089/4-12 від 27.02.1998, 20286,88 грн. інфляційних втрат, 4478,97 грн. 3% річних, 11 112,90 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/12601/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.10.2018.

02.10.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав наявність заборгованості за кодом 5-462 та не погоджується із боргом за кодом 5-50462 та нарахуванням інфляційних втрат, 3% річних та штрафу, оскільки вказує, що нарахування за договором по коду 5-50462 за спірний період позивач здійснює необґрунтовано, надані послуги кодом 5-50462 не є предметом укладеного між сторонами договору, обсяги стоків ГВП по коду 5-50462 позивач обраховує на підставі актів зняття показників приладу обліку, в яких зазначено абонентом ПАТ Київенерго , а не ЖБК Хімік-4 .

В судовому засіданні 16.10.2018 судом оголошено перерву до 27.11.2018.

24.10.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому виклав правове обґрунтування підстав стягнення вартості стоків гарячої води та методи нарахування їх вартості, доводи та пояснення на заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування за кодом 5-50462.

Судове засідання 27.11.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. у відрядженні.

Ухвалою суду від 28.11.2018, враховуючи повернення судді Ярмак О.М. з відрядження, призначено судове засідання у справі на 04.12.2018.

У судовому засіданні 04.12.2018 було оголошено перерву до 06.12.2018.

У судовому засіданні 06.12.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача позовні вимоги визнав частково.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.1998 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-4" було укладено договір №5089/4-12 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечити відповідачу постачання питної води та приймання каналізаційних стоків, а абонент - сплатити за ці послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Відповідно до пункту 2.2. договору, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.2 договору визначено, що якщо водолічильники відсутні або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників.

Згідно з пунктом 3.4 договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (пункт 3.6 договору).

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 1 якого унормовано, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Згідно статті 21 цього Закону виконавець зобов'язаний, зокрема, надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості, тощо.

Відповідно до статті 22 Закону виробник, зокрема, зобов'язаний: виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил.

Частиною першою статті 26 Закону установлено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, а частиною четвертою визначено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті. При цьому істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема, є: предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахування розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу.

Згідно із вищезазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Законом встановлений обов'язок оплатити послуги у повному обсязі, якщо споживач фактично користується ними.

Судом встановлено, що на підставі договору відповідачу було відкрито особові рахунки та присвоєно код 5-462, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб холодного водопостачання та стоків та код 5-50462, за яким здійснюється розрахунок стоків гарячого водопостачання.

При цьому, умовами договору № 5089/4-12 на послуги водопостачання та водовідведення від 27.02.1998 не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65, які були чинними на момент укладання договору, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190.

Пунктом 1.1 передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до пункту 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги", яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 1.4 Правил встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 Правил).

Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Згідно з пунктом 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що: абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до пункту 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Згідно з п.7.1 Правил №37 підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації. Перелік забруднень, на наявність яких провадиться аналіз, та періодичність контролю встановлюються Водоканалом.

Підприємства зобов'язані систематично (відповідно до місцевих Правил приймання) подавати до Водоканалу інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації. Інформацію підписують керівник Підприємства та особа, відповідальна за водовідведення. Керівник Підприємства несе відповідальність за достовірність інформації. (п.7.2 Правил №37)

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, заборгованість відповідача по спірному договору за послуги по постачанню холодної питної води та водовідведення (код 5-462) за період з серпня 2015 року по травень 2018 року включно складає 40 374, 98 грн.

За приписами ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підпункту 5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Матеріалами справи підтверджено, що, на виконання умов договору відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення у період з серпня 2015 по жовтень 2015 по коду 5-462, з яких відповідачем залишилось неоплаченими 40 374,98 грн.

Відповідач наявність заборгованості на заявлену суму 40 374,98 грн. у спірний період визнав у повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення 40 374,98 грн. боргу за надані послуги по договору визнаються судом обґрунтованими.

Як зазначалось судом вище, договір, який визначений підставою стягнення, не регулює відносин сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води.

По рахунку 5-50462 позивачем нараховано до стягнення 15 189, 50 грн. боргу, у відповіді на відзив позивач пояснює, що по коду 5-50462 ним здійснено нарахування вартості послуг водовідведення стоків води, яка була використана для підігріву на підставі договору.

Відповідач проти стягнення вказаної суми заперечував з тих підстав, що згідно наданих позивачем на підтвердження обсягів наданих послуг з водовідведення гарячої води Актів про знаття з приладів обліку за спірний період з точки обліку по вул.Лайоша Гавро 17 у м.Києві, абонентом є не відповідач, а ПАТ Київенерго , зняття показників приладу обліку - Бойлер 44, який належить ПАТ Київенерго не підтверджує обсяг стоків ГВП, спожитих відповідачем.

Проаналізувавши доводи сторін та дослідивши надані матеріали, судом встановлено, що договір, який визначений підставою стягнення, не регулює відносин сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води, доказів того, що бойлер, з якого були зняті показники обліку та здійснено нарахування по коду -5-50462, знаходиться на балансі відповідача, суду не надано.

Всупереч ст.74, 76 ГПК України, позивачем не доведено належними доказами надання та обсягу послуг з водовідведення води, що постачається відповідачу для підігріву та отримання послуг гарячого водопостачання, у т.ч. у заявленому розміру за кодом 2-50462.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення 15 189,50 грн. боргу за надані послуги за кодом 5-50462 є безпідставними.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктами 4.2, 4.3 договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом задовольняються вимоги щодо стягнення 8075 грн. штрафу, нарахованого у розмірі 20% від несплаченої суми 40 374,98 грн. боргу. В решті суми штрафу належить відмовити у зв'язку із відсутністю підстав для стягнення основного зобов'язання у сумі 15 189,50 грн. щодо якого здійснено нарахування штрафу.

Щодо стягнення 20 286,88 грн. інфляційних втрат, 4478,97 грн. 3% річних, суд вважає необхідним зазначити наступне.

За умовами п.3.6 договору, строк оплати отриманих послуг становить 3 дні з моменту отримання платіжних вимог від постачальника послуг, проте суду не надано та матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем платіжних вимог на спірні суми наданих, проте не сплачених послуг, з яких було б можливо встановити період прострочення оплати.

Доводи позивача, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву про те, що ним щомісячно за допомогою обчислювальних машин було надіслано до банківських установ платіжні документи на оплату наданих ЖБК Хімік-4 послуг, не підтверджені жодними доказами та спростовуються довідкою АТ Укрсоцбанк2 № 07.3-11/11765 від 09.10.2018.

За таких обставин, судом не задовольняються вимоги про покладення на відповідача інфляційних втрат, 3% річних по коду 5-462, оскільки з наданих матеріалів неможливо встановити періоди прострочення та здійснити перерахування, перевірку розрахунку наданого позивачем. Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нараховані на суму заборгованості по коду - 5-50462 судом не задовольняються у зв'язку з відмовою у стягненні основної суми боргу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 40 374,98 грн. основного боргу та 8075,00 грн. штрафу. В решті позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" (04211, м.Київ, вул.Йорданська (Лайоша Гавро) 17, код ЄДРПОУ 22933933) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 40 374 (сорок тисяч триста сімдесят чотири) грн. 98 коп. основного боргу, 8075 (вісім тисяч сімдесят п'ять) грн. 00 коп. штрафу та 933 (дев'ятсот тридцять три) грн. 57 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.12.2018.

Суддя О.М.Ярмак