Постанова

від 27.03.2019 по справі 910/12601/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. Справа№ 910/12601/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Смірнової Л.Г.

Суліма В.В.

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 (повне рішення складено 10.12.2018)

у справі № 910/12601/18 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4"

про стягнення 91 443,23 грн,

розглянувши справу в порядку ст. спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" про стягнення 55 564,48 грн. заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення (за період з серпня 2015 по жовтень 2015 року включно по договору № 5089/4-12 від 27.02.1998), 20286,88 грн. інфляційних втрат, 4478,97 грн. 3% річних, 11 112,90 грн. штрафу.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 позов задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 40 374, 98 грн основного боргу, 8075,00 грн штрафу та 933, 57 грн судового збору, в решті позову відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" 29.12.2018 (згідно відтиску штемпеля господарського суду міста Києва) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі №910/12601/18 в частині відмови у стягненні заборгованості за надані послуги з водовідведення розміром 15 189, 50 грн, 20 286, 88 грн інфляційних витрат, 4 478, 97 грн 3% річних, 3 037,90 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов у частині стягнення заборгованості за надані послуги з водовідведення в розмірі 15 189, 50 грн, 20 286, 88 грн інфляційних витрат, 4 478, 97 грн 3% річних, 3 037,90 грн штрафу - задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 справу № 910/12601/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"; призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Апеляційна скарга вмотивована тим, що, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що законодавчо закріплений (у Правилах приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила № 37) обов'язок відповідача сплачувати обсяги стоків ГВП по коду 5-50462.

Також, за доводами апелянта, ним щомісячно за допомогою обчислювальних машин було надіслано до банківських установ платіжні документи на оплату наданих ЖБК Хімік-4 послуг. А тому відмова у стягненні інфляційних втрат та три відсотки річних є неправомірною.

За спірний період з 01.08.2015 по 31.10.2015 позивач здійснював нарахування ЖБК Хімік-4 обсягу відведення гарячої води відповідно до показників приладу обліку встановленому у центральному тепловому пункті, який забезпечує водою декілька будинків та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Др. Народів, 2-А, (особовий рахунок 412-131), який знаходиться на балансі ПАТ Київенерго .

Апелянт звертає увагу суду на те, що з метою отримання додаткових доказів позивачем було двічі подано клопотання - разом з позовною заявою (додаток №2), та при розгляді справи по суті, в якому ПрАТ АК Київводоканал просило Господарський суд м. Києва витребувати у ПАТ Київенерго та у Комунального Концерну Центр комунального сервісу довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ Київенерго споживачу (-ам) будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Йорданська (Лайоша Гавро), 17 за період з 01.08.2015 по 31.10.2015, однак, Господарським судом м. Києва було відмовлено в задоволенні зазначених клопотань, а при винесенні оскаржуваного рішення судом навіть не зазначено про дану обставину, та не роз'яснено з яких підстав вищезазначені клопотання були відхилені.

Таким чином, просив задовольнити апеляційну скаргу у даній справі, скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується із боргом за кодом 5-50462 та нарахуванням інфляційних втрат, 3% річних та штрафу. Вказує, що нарахування за договором по коду 5-50462 за спірний період позивач здійснює необґрунтовано, надані послуги кодом 5-50462 не є предметом укладеного між сторонами договору, обсяги стоків ГВП по коду 5-50462 позивач обраховує на підставі актів зняття показників приладу обліку, в яких зазначено абонентом ПАТ Київенерго , а не ЖБК Хімік-4 .

6. Узагальнені доводи заперечень щодо відзиву на апеляційну скаргу

У своїх запереченнях скаржник додатково звертає увагу суд на те, що п. 1.4 Правил № 37 абонент Водоканалу - юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації, стічні води Підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Тобто, як вбачається з наведених норм, стічні води не розподіляються в залежності від їх походження (чи то стоки холодної води, чи то стоки гарячої води).

Також, слід зазначити, що пунктом 2.4 Правил № 37 встановлено, що підприємства зобов 'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Непогоджуючись з доводами ЖБК Хімік-4 , що довідка з реєстрами дебетових повідомлень, надана позивачем не підтверджує виконання позивачем п. З.6., п. 3.7. договору, скаржник посилається на п. 3.6. договору, Абонент зобов'язаний розраховуватися за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів по банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7. договору).

7. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

27.02.1998 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-4" було укладено договір №5089/4-12 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечити відповідачу постачання питної води та приймання каналізаційних стоків, а абонент - сплатити за ці послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Відповідно до пункту 2.2. договору, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.2 договору визначено, що якщо водолічильники відсутні або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників.

Згідно з пунктом 3.4 договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (пункт 3.6 договору).

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

8. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Згідно з ст. ст. 509, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

За змістом статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

За приписами ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підпункту 5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Так, матеріалами справи підтверджено, що, на виконання умов договору відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення у період з серпня 2015 по жовтень 2015 по коду 5-462, з яких відповідачем залишилось неоплаченими 40 374,98 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач наявність заборгованості на заявлену суму 40 374,98 грн у спірний період визнав у повному обсязі.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 40 374,98 грн. боргу за надані послуги по договору були правомірно визнані судом обґрунтованими. В цій частині апеляційна скарга не подавалась.

Щодо доводів апелянта про необхідність стягнення 15 189, 50 грн. боргу по коду 5-50462 (нарахування вартості послуг водовідведення стоків води, яка була використана для підігріву на підставі договору), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та Про житлово-комунальні послуги".

Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Відповідно до п.п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Отже, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

З огляду на викладене, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів. В цій частині суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 910/21894/16.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Змістом наведеного пункту Правил № 190 визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Так, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги в цій частині, відповідач зазначив, що згідно наданих позивачем на підтвердження обсягів наданих послуг з водовідведення гарячої води Актів про знаття з приладів обліку за спірний період з точки обліку по вул. Лайоша Гавро 17 у м. Києві, абонентом є не відповідач, а ПАТ Київенерго . Водночас суд апеляційної інстанції приймає мотиви відповідача, що зняття показників приладу обліку - Бойлер 44, який належить ПАТ Київенерго , не підтверджує обсяг стоків ГВП, спожитих відповідачем. Водночас доказів того, що бойлер, з якого були зняті показники обліку та здійснено нарахування по коду 5-50462, знаходиться на балансі відповідача, не було надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як "питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Укладений між сторонами у даній справі договір не регулює відносини з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, при цьому й інші договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Таким чином, скаржником не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води. Тому доводи апелянта в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених позивачем вимог саме до відповідача про стягнення 15 189, 50 грн боргу по коду 5-50462.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції доказів отримання банківською установою платіжних документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Із наявної у матеріалах справи довідки ПАТ Укрсоцбанк № 07.3-11/11765 від 09.10.2018 вбачається, що інформація за спірний період відсутня. А тому доводи скаржника в цій частині не підтверджуються матеріалами справи. Таким чином з урахуванням п.3.6 договору, що строк оплати отриманих послуг становить 3 дні з моменту отримання платіжних вимог від постачальника послуг, та за відсутності доказів надсилання позивачем платіжних вимог на спірні суми, з яких було б можливо встановити період прострочення оплати - судом першої інстанції було правомірно відмовлено у стягненні 20 286,88 грн інфляційних втрат, 4 478,97 грн 3% річних.

Доводи скаржника про не розгляд його клопотань (разом із позовом та окремо), вони частково приймаються судом апеляційної інстанції. Так, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права ухвалу не постановив, але виходячи із вище встановленого у даній постанові та кола обставин, які підлягали доведенню по даному спору - це процесуальне порушення не є обов'язковою підставою для скасування рішення в розумінні ст. 76-80, ч. 3 ст. 277 ГПК України.

згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вже зазначено в постанові, приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Тому судом не приймаються доводи апелянта, які не стосуються меж оскарження в розумінні ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що прийнято при повному з'ясуванні всіх обставин справи.

Отже, на підставі ст. 2, 8, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

10. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 254, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/12601/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/12601/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

4. Матеріали справи № 910/12601/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.Г. Смірнова

В.В. Сулім