Рішення

від 26.11.2018 по справі 299/2696/18

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/2696/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2018 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання С.С.Онисько, за участю позивача та його представника адвоката ОСОБА_1, представника ТзОВ Піонер за дорученням І.І.Богдана, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу №2696/18 за позовом ОСОБА_5 до ТзОВ Піонер , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок вчинення злочину -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018р. позивач звернувся з позовом до ТзОВ Піонер , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про відшкодування завданої йому моральної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок вчинення злочину, яку він оцінив в 70.000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_4 27.12.2016р., керуючи технічно-справним автомобілем марки ТАТА , моделі LTP 613/38 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в м.Виноградів, по вул.Копанській в напрямку центру міста, де під час руху на вказаній ділянці дороги, не забезпечив безпеку дорожнього руху та грубо порушив вимоги п.п.1.2,1.3,1.4,1.5,2.3 б ,10.1,11.2, 11.3,12.1 Правил дорожнього руху України, де навпроти санаторію Теплиця , не врахував дорожньої обстановки та ями на проїзній частині дороги, не обрав безпечної швидкості та втратив керованість свого автомобіля, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ моделі 2103 державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який в той час рухався по зустрічній смузі руху зі сторони центру м.Виноградів в напрямку м.Хуст. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач -водій автомобіля ВАЗ 2103 держаний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, згідно висновку судово-медичної експертизи №505 від 27.01.2017р. отримав тілесні ушкодження у вигляді: саден шкірних покровів тім'яно-скроневої ділянки зліва та шкірних покровів лівої кульшового суглобу та правого колінного суглобу, закритого вивиху лівої стегнової кістки, закритої черепно-мозкової травми з субархноїдальним крововиливом та геморагічним забоєм мозку. Вироком Виноградівського районного суду від 20.12.2017р. відповідача визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України за фактом вищевикладених подій.

Далі позивач зазначає, що після тривалого лікування з приводу наслідків ДТП йому призначили третю групу інвалідності, згідно діагнозу: стан після перенесеної важкої поєднаної ЗЧМТ (27.12.2016 року) із геморагічним забоєм говного мозку, лівобічним гемісендритом. Інвалідність позивачу встановлено згідно діагнозу: стан після перенесеної важкої поєднаної ЗЧМТ (27.12.2016 року) із геморагічним забоєм говного мозку, лівобічним гемісендритом, який позивач отримав в ДТП 27.12.2016р., на даний час інвалідність продовжено терміном до 18.06.2019р.

Позивач вважає, що внаслідок ДТП він має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає в його емоційних переживаннях, нестерпних фізичних стражданнях, стан здоров'я до теперішнього часу не відновився, постійно турбують болі та дискомфортні відчуття, в нього з'явився постійний страх потрапити в ДТП, позивач був змушений змінити місце роботи через обмеження через інвалідність йому протипоказана важка фізична праця. Молодий чоловік в 28 років не може важко фізично працювати, що обмежує його в можливості фінансово забезпечувати сім ю. Родина позивача перенесла значні моральні страждання, як наслідок змінилися обстановка в сім'ї позивача, постійна знервованість та тривога близьких приводить загального занепокоєння, а відтак, на підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ТзОВ Піонер на його користь 70 000,00 грн. у відшкодування завданої йому в результаті ДТП моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги заявленого позову підтримали повністю та просили суд такі задоволити з підстав наведених в позові; представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог заявленого позову, посилаючись на те, що під час розгляду кримінальної справи у суді ОСОБА_4, який під час виконання трудових обов'язків, а саме працював водієм у ТзОВ Піонер , повністю відшкодував позивачу його матеріальні та моральні втрати в розмірі 47.000,00 грн. з приводу даної ДТП, що стверджено особистими розписками позивача від 20.02.2017р. та його нотаріально завіреною заявою від 20.02.2017р.; третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 підтримав представника відповідача, також не визнав позов, пославшись на те, що у суді він повністю відшкодував позивачу як матеріальні, так і моральні збитки, про що він надав власну розписку про відсутність з його боку будь-яких претензій, а відтак, заслухавши пояснення сторін та їх представників; пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що після ДТП у позивача змінились життєві обставини, він постійно лікується від отриманих тілесних ушкоджень, забувається, а тому потребує подальшого лікування; дослідивши наявні у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, інших доказів сторони не надали, а відтак суд приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК) суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ч.1 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що 27.12.2016р. в м.Виноградів, по вул.Копанській в напрямку центру міста водій ОСОБА_4, під час виконання трудових обов'язків, керуючи належним ТзОВ Піонер технічно-справним автомобілем марки ТАТА , моделі LTP 613/38 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не забезпечив безпеку дорожнього руху та грубо порушив вимоги п.п.1.2,1.3,1.4,1.5,2.3 б ,10.1,11.2,11.3,12.1 ПДР України, навпроти санаторію Теплиця , не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості та втратив керованість свого автомобіля, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ моделі 2103 державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_5. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач, згідно висновку судово-медичної експертизи №505 від 27.01.2017р. отримав тілесні ушкодження у вигляді: саден шкірних покровів тім'яно-скроневої ділянки зліва та шкірних покровів лівої кульшового суглобу та правого колінного суглобу, закритого вивиху лівої стегнової кістки, закритої черепно-мозкової травми з субархноїдальним крововиливом та геморагічним забоєм мозку.

За фактом ДТП внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070080001036 від 28.12.2016р., досудовим розслідуванням встановлено, що водій ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 К України.

За результатами судового розгляду згаданого кримінального провадження Вироком Виноградівського районного суду від 20.12.2017 року відповідача визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України за фактом вищевикладених подій.

Як зазначено у мотивувальній частині цього вироку, при розгляді кримінальної справи потерпілий пояснив суду, що в наслідок даної ДТП йому було завдано шкоду, яка частково обвинуваченим відшкодована.

Водночас у позовній заяві про стягнення з ТзОВ Піонер моральної шкоди позивач взагалі не зазначив, що шкода, завдана їх водієм, повністю відшкодована.

Обгрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення з відповідача 70.000,00 грн. у відшкодування його моральних страждань позивач, взагалі не зазначивши, що шкода, завдана їх водієм, повністю відшкодована під час розгляду кримінального провадження у суді, послався на те, що саме діями ТзОВ Піонер йому завдана моральна шкода, проте суд не може погодитись з такими доводами, оскільки вони суперечать вимогам матеріального права.

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною другою цієї статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Ураховуючи, що внаслідок ДТП позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, а його автомобіль - значні механічні пошкодження, що відповідно спричинило моральні страждання позивача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відшкодування йому моральної шкоди.

Разом з тим, в суді під час розгляду даної справи встановлено, і позивач цієї обставини не оспорював, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_4 він отримав від обвинуваченого- третьої особи водія ОСОБА_4 відшкодування своїх матеріальних та моральних страждань.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, що під час розгляду кримінальної справи у суді ОСОБА_4, який перебував з відповідачем в трудових відносинах, повністю відшкодував позивачу його матеріальні та моральні втрати в розмірі 47.000,00 грн. з приводу даної ДТП, що стверджено особистими розписками позивача від 20.02.2017р. та його нотаріально завіреною заявою від 20.02.2017р., в яких позивач, зокрема, вказав, що отримані кошти є відшкодуванням понесених ним витрат на лікування, збитків від пошкодження автомобіля, відшкодування інших моральних та матеріальних витрат /а.с.66-67/.

Допитаний у суді третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 повністю підтвердив зазначені обставини.

Оскільки внаслідок ДТП потерпілому була заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню у відповідному розмірі, і яка була повністю відшкодована позивачу під час розгляду кримінального провадження водієм ОСОБА_4, про що позивач подав власноручну заяву та заяву, посвідчену нотаріально, суд вважає, що стягнення її відшкодування не може відбуватися двічі, зокрема, і з винної особи -ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах із відповідачем ТзОВ Піонер та і з володільця джерела підвищеної небезпеки ТзОВ Піонер , оскільки таке буде суперечити положенню, закріпленому у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Так, відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

За встановлених в судовому засіданні обставин суд приходить до висновку, що позивач не довевів ті обставини, на які він посилався в обгрунтування своїх позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, відповідно до ст.61 Конституції України, вимог ст.ст.23,1167 ЦК України та керуючись ст.ст.2-5,10,12,13,18,81,141,223,259,263-265 ЦПК України, суд:

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ТзОВ Піонер , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок вчинення злочину - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду виготовлено 03.12.2018р.

ГоловуючийА. А. Надопта