Рішення

від 03.12.2018 по справі 0540/9201/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 р. Справа№0540/9201/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну за позовом Агрофірма Октябрь у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної фіскальної служби України Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2018 року №0007121404

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Агрофірма Октябрь у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним, нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2018 року №0007121404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 вересня 2018 року на адресу Агрофірми Октябрь у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшло податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 вересня 2018 року №0007121404, яким збільшено суму грошового зобов'язання, а саме податку на додану вартість у розмірі 54978 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64457,50 грн.

Так, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АФ Октябрь у формі ТОВ з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн (код ЄДРПОУ 39192703) за період діяльності у липні 2015 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у серпні 2016 року та у березні 2016 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт №871/05-99-14-04/30615106 від 15 серпня 2018 року та у подальшому Агрофірмі Октябрь у формі ТОВ спрямовано вищевказане податкове рішення-повідомлення, якими зазначено, що перевіркою взаємовідносин позивача з ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн у липні-серпні 2015 року та березні 2016 року встановлені порушення п.44.1, пп. а п. 198.1, пп. 198.2, пп. 198.3 ст. 198, 200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, ст. 3, ст.4, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, п.2.5, п.2.13 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, що призвело до заниження, на думку ДФС, суми податку на додану вартість, на 54978 грн., у тому числі: серпень 2015 року - 33654 грн. березень 2016 року - 21324 грн.

Отже, на підставі повідомлення-рішення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 119435 грн.

Позивач не погоджується з зазначеним рішення контролюючого органу та вважає його безпідставним, неправомірним та таким, що суперечить діючому законодавству України, а отже незаконним.

Просив суд визнати протиправним, нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2018 року №0007121404 у повному обсязі.

24 вересня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 03 жовтня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 22 жовтня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18 жовтня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Зазначив що, до перевірки позивачем не надано в повній мірі документальне підтвердження, якими було б доведено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам Агрофірми Октябрь у формі ТОВ з ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн (код ЄДРПОУ 39192703) за період діяльності липень 2015 з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у серпні 2015 та березень 2016, а саме: надані первинні документи щодо отримання макухи соняшникової в податковій накладній від 14.07.2015 №32, рахунку на оплату №350 від 14.07.2015, видатковій накладної №359 від 14.07.2015 місцезнаходження підприємств вказано - 21000, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Фрунзе, б. 4, що суперечить як укладеному договору, так і додатку №2 від 14.07.2015 до договору поставки №30/03-3 від 30.04.2015 в якому юридична адреса вказана - 49068, м.Дніпропетровськ, пл. Дзержинського, буд. 3, нежит. приміщення 1, поштова адреса - 49008, м. Дніпропетровськ, а/с 7396; Регістри бухгалтерського обліку по рахункам 10, 23, 90-95; Документи якості макухи соняшникової.

Зазначив, що за період діяльності серпень 2015 та березень 2016 Агрофірма Октябрь у формі ТОВ задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 846186 грн., у т.ч. за період серпень 2015 - 165429 грн. та березень 2016 - 1003999 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період серпень 2015 та березень 2016 встановлено його завищення всього у сумі 54978 грн., в тому числі за період серпень 2015 - 33654 грн. та березень 2016 - 21324 грн.

Під час перевірки використана інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень, в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 № 740 Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до ст.ст.2,3,4 Закону України від 22.12.2005 № 3262-IV Про доступ до судових рішень .

Отримано вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 по справі №201/4714/16-к провадження №1кп/201/195/2016 відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 205 КК України.

ОСОБА_2 згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в період з 23.04.2014 року являвся засновником юридичної особи - ПП ОСОБА_1 Дістреб'юшн .

Всі документи надані Агрофірмою Октябрь у формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 30615106) по взаємовідносинам з ТОВ ОСОБА_1 Дістріб'юшн (код ЄДРПОУ 39192703), а саме договір поставки № 30/03-3 від 30.04.15 з додатками до нього, договір поставки №10/03-7 від 10.03.16 з додатками до нього, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні від імені ТОВ ОСОБА_1 Дістріб'юшн (код ЄДРПОУ 39192703) підписані директором підприємства ОСОБА_2, який вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 по справі №201/4714/16-к провадження №1кп/201/195/2016 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Тобто, згідно висновків суду свої підписи під вищезазначеними документами гр. ОСОБА_2 не міг ставити.

Згідно відповіді Державній службі України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) від 11.09.2018 №7868/02/15-19 - за даними Укртрансбезпеки відсутні відомості стосовно наявності у фізичних осіб - підприємців згідно з переліком, наведених у листі, ліцензій на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Отже, в ході проведення перевірки встановлено нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарської операції з придбання сировини (макуха соняшника), що підтверджується відсутністю справжнього джерела первинного походження цієї сировини, відтак не існувало дійсної можливості набуття її у власність, а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядження ним у відповідного сільськогосподарській діяльності.

Враховуючи викладене, встановлено, що податковий кредит, сформований Агрофірмою Октябрь у формі ТОВ по операціях з отримання товарів від ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн (код ЄДРПОУ 39192703) фактично був використаний для отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань.

22 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 20 листопада 2018 року.

24 жовтня 2018 року позивач надав через канцелярію суду відповідь на відзив

20 листопада 2018 року оголошено перерву до 26 листопада 2018 року.

23 листопада 2018 року представником відповідача через канцелярію суду надано додаткові пояснення по справі.

26 листопада 2018 року представник позивача надав через канцелярію суду клопотання про уточнення позовної заяви, відповідно до якого просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2018 року №000712144 у повному обсязі.

26 листопада судом оголошено перерву до 03 грудня 2018 року.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Агрофірма Октябрь у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 30615106.

Відповідач, Державна фіскальна служба України Головного управління ДФС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України (далі - ПК України) повноваження.

Відповідачем на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 23 липня 2018 №1267 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Агрофірми Октябрь у формі товариства з обмеженою відповідальністю з метою перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн (код ЄДРПОУ 39192703) за період діяльності липень 2015 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у серпні 2015 року та березень 2016 року.

За наслідками перевірки 15 серпня 2018 року складено акт №871/05-99-14-04/30615106, відповідно до якого перевіркою встановлені порушення Агрофірмою Октябрь у формі ТОВ: п.44.1, пп. а п.198.1, пп.198.2, пп.198.3 ст.198, . 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІУ, п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, п.2.5, п.2.13 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 07.06.2010 № 372, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 54978 грн., у тому числі по періодам: серпень 2015 - 33654 грн., березень 2016 21324 грн.

На підставі акту перевірки 10 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення за №0007121404 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) за податковими зобов'язаннями на суму 54978 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 64457,50 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається наступне.

Під час перевірки використана інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень, в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 №740 Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до ст.ст.2,3,4 Закону України від 22.12.2005 № 3262-IV Про доступ до судових рішень .

Отримано вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 по справі №201/4714/16-к провадження №1кп/201/195/2016 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою; АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.

Судом встановлено: ОСОБА_2, в порушення вимог ст. 81, 87, 89 ЦК України, ст.56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст. 8, 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №755-IV від 15.05.2003 року, у квітні 2014 року у невстановленому місці погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб створити приватне підприємство ОСОБА_1 Дістріб'юшн (код ЄДРПОУ 39192703), з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, не маючи при цьому наміру фактичного здійснення підприємницької діяльності.

ОСОБА_2 згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в період з 23.04.2014 року являвся засновником юридичної особи - ПП ОСОБА_1 Дістреб'юшн .

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень .

Відповідачем зазначено, що всі документи надані Агрофірмою Октябрь у формі ТОВ по взаємовідносинам з ТОВ ОСОБА_1 Дістріб'юшн , а саме договір поставки №30/03-3 від 30.04.15 з додатками до нього, договір поставки № 10/03-7 від 10.03.16 з додатками до нього, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні від імені ТОВ ОСОБА_1 Дістріб'юшн підписані директором підприємства ОСОБА_2, якого вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 по справі №201/4714/16-к провадження №1кп/201/195/2016 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Згідно відповіді Державній службі України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) від 11.09.2018 №7868/02/15-19 - за данними Укртрансбезпеки відсутні відомості стосовно наявності у фізичних осіб - підприємців згідно з переліком, наведених у листі, ліцензій на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

В ході проведення перевірки встановлено нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарської операції з придбання сировини (макуха соняшника), що підтверджується: відсутністю справжнього джерела первинного походження цієї сировини, відтак не існувало дійсної можливості набуття її у власність, а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядження ним у відповідного СГ.

Вказано про відсутність підтверджуючих якість придбаного товару документіі та підтверджуючих товарно-транспортних документів.

Таким чином, перевіряючи ми зроблено висновок, що взаємовідносини по операціям між Агрофірмою Октябрь у формі ТОВ та його контрагентом ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн за липень 2015, відображені в декларації з ПДВ за серпень 2015 та березень 2016 залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку, а також підприємством Агрофірмою Октябрь у формі ТОВ не доведено факт реальності здійснення господарської операції та фактичного отримання, оприбуткування та використання у власній діяльності.

Результат відображений у даних податкового обліку ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн фактично не настав в наслідок відсутності відповідних дій учасників такої операції, у зв'язку з імітацію купівлі-продажу у особи, яка фактично нічого не продавала.

Зазначено про те, що виходячи з сукупності обставин, викладених в акті перевірки, а також вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 по справі №201/4714/16-к відповідачем встановлено неможливість здійснення Агрофірмою Октябрь у формі ТОВ господарських операцій з придбання товару зазначених в акті перевірки у контрагентів постачальників ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн у зв'язку з чим Агрофірмою Октябрь у формі ТОВ було здійснено документальне оформлення операцій, які фактично не відбулися в межах господарської діяльності підприємства, з метою отримання податкової вигоди у вигляді використання сум податкового кредиту за отриманий товар та зменшення податкових зобов'язань з ПДВ та витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, встановлено, що податковий кредит, сформований Агрофірмою Октябрь у формі ТОВ по операціях з отримання товарів від ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн (код ЄДРПОУ 39192703) фактично був використаний для отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань.

Суд не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки з огляду на наступне.

Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань діяльності позивача пов'язана з розведенням великої рогатої худоби молочних порід (код КВЕД 01.41).

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит у серпні 2015 року та березні 2016 року, виник у зв'язку з отриманням позивачем податкових накладних та первинних документів, за фактом придбання макухи соняшникової у ПП ОСОБА_1 Дістриб'юшн у сумі 33654 грн. та 21324 грн., відповідно.

Так, судом під час розгляду справи, встановлено, що позивач, Агрофірма Октябрь у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) уклав з ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн (постачальником) договір №30/03-3 від 30.04.2015 року поставки макухи соняшникової за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплати товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам договору та специфікації та/або накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

У березні 2016 року позивач уклав з ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн ще один договір №10/03-7 від 10.03.2016 року на поставку макухи соняшникової за умовами ідентичними договору поставки №30/03-3 від 30.04.2015 року.

З боку позивача договори підписані директором ОСОБА_3, з боку контрагента - директором ОСОБА_2

За умовами договорів, поставки партії товару (макухи соняшникової) здійснюється постачальником на умовах СРТ, тобто на склад покупця.

На виконання умов вказаних договорів ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн поставило на адресу позивача товар, транспортування якого за умовами договорів відбувалося за рахунок ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн до складу позивача за місцем реєстрації, у с. Стрітенка (раніше с. Октябрське) Волноваського району Донецької області.

Усі господарські операції за вказаними договорами, використання позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджено усіма наявними первинними бухгалтерськими та іншими документами, а також документами внутрішнього обігу.

Позивачем на підтвердження виконання умов договорів було надано до перевірки, а також до матеріалів справи копії первинних документів (в т. ч. договір поставки №30/03-3 від 30.04.2015 р., додаток №2 від 14.07.2015 р. до договору поставки №30/03-3 від 30.04.2015 р., рахунок №350 від 14.07.2015 р., видаткову накладну №359 від 14.07.2015 р., товарно-транспортну накладну №14/07 від 14.07.2016 р., податкову накладну №32 від 14.07.2015 р. з квитанцією №1 від 04.08.2015 р., платіжне доручення №50 від 14.07.2015 р., виписку по рахунку №2604217915 за липень 2015 р., договір поставки №10/03-7 від 10.03.2016 р., специфікація №1 від 10.03.2016 р. до договору поставки №10/03-7 від 10.03.2016 р., рахунок №290 від 12.03.2016 р., видаткову накладну №276 від 12.03.2016 р., товарно-транспортну накладну №12/03 від 12.03.2016 р., податкову накладну №48 від 12.03.2016 р. з квитанцією №1 від 22.03.2016 р., платіжне доручення №284 від 14.03.2016 р., виписку по рахунку №26004215822 за 14.03.2016 р., акти звірки, журнали-ордери та ін.), завірені підписом директора та печаткою підприємства.

Операції по придбанню зазначеної продукції у ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн згідно з договорами №30/03-3 від 30.04.2015 року та № 30/03-7 від 10.03.2016 року відображено позивачем у бухгалтерському та податковому обліку відповідно до чинного законодавства.

Питання оплати результатів взаємовідносин позивача з контрагентом - постачальником ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн за вищевказаними укладеними договорами не є спірним у справі, сторонами не заперечувалось, тому силу приписів ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягають.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на неналежно оформлені товарно-транспортні накладні, з огляду на те, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Відповідно до Закону України Про автомобільний транспорт та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

Дефектність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства, а отже посилання відповідача на відсутність у товарно - транспортних накладних інформації щодо вантажно-розвантажувальних операцій, не приймаються судом до уваги, оскільки це не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій.

Крім того, Податковий кодекс України не містить норм, відповідно до яких випливало б що відсутність у платника податку документів, що підтверджують транспортування товару (ТТН, подорожних листів, тощо), або наявність таких документів, але складених з порушенням, позбавляє права на нарахування податкового кредиту у складі вартості такого товару.

Навпаки, норми Податкового кодексу містять чіткі, прямі правові норми відповідно до яких підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп. 201.10 ПКУ), яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (пп. 198.3 ПКУ), отже Кодекс не містить норм, які б встановлювали додаткову необхідність підтвердження сум, включених до складу податкового кредиту будь-якими іншими документами, окрім податкової накладної, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені пп.201.1 Кодексу.

Крім того, судом також не приймається посилання відповідача як на підставу визнання правочинів безтоварним та фактично не здійсненними - не надання позивачем до перевірки документів, що свідчать про якість продукції (сертифікати відповідності).

З цього питання суд зазначає, що документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів платнику податку, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

При цьому, сама по собі відсутність сертифікатів чи порушення форми вчинення товарно-транспортної накладної може стати лише підставою позивачу не приймати взагалі чи за якістю товар, поставлений контрагентом та заявляти відповідні претензій та не свідчить про нереальність господарської операції. Крім цього, вказані документи складав та повинен був надати постачальник, а не позивач.

Також, суд відзначає, що сертифікати якості товарів не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку, не приймають участі у формуванні доходів і витрат та не є підставою для нарахування та сплати платником інших податків.

Щодо посилань позивача на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 року по справі №201/4714/16к, провадження №1кп/201/195/2016 відносно ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Дійсно, вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 року по справі №201/4714/16к, провадження №1кп/201/195/2016 ОСОБА_2 - засновника ПП ОСОБА_1 Дістреб'юшн , визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 205 КК України, - співучасть в формі пособництва по створенню суб1єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Проте, у вказаному вироку, відсутні відомості про господарські операції між позивачем та ПП ОСОБА_1 Дістреб'юшн , а тому таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зумовили прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Крім того, встановлення факту фіктивності підприємства - контрагента позивача саме по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій (ухвала Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі №826/18925/14, залишена без змін постановою Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року).

Водночас, обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Отже, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. При цьому, доказів недобросовісності самого платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах, представлених на обґрунтування права на бюджетне відшкодування, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.

Крім того, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що станом на 14.07.2015 року Приватне підприємство ОСОБА_1 Дістріб'юшн обліковується як зареєстроване 24.04.2014 року за юридичною адресою: 21000, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4; 25.04.2014 року взято на облік у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області як платник податків; в той же день взято на облік у ДП1 у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС як платник єдиного внеску. Станом на 12.03.2016 року Приватне підприємство ОСОБА_1 Дістріб'юшн обліковується як зареєстроване 24.04.2014 року з перереєстрацією 28.04.2015 р. за юридичною адресою: 49068, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, площа Дзержинського, 3, нежитлове приміщення 1; 25.04.2014 року взято на облік у ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС як платник податків. При цьому, а ні у першому, а ні у другому випадку підприємство, не перебувало у стадії припинення, не знаходилося у процесі провадження справи про банкрутство, інші відомості про будь-які порушення діючого законодавства директором чи засновниками вказаного підприємства відсутні.

Більш того, станом на 18 вересня 2018 року жодних записів в Єдиному реєстрі про фіктивність підприємницької діяльності ПП ОСОБА_1 Дістріб'юшн немає, за даними офіційного державного реєстру, це і зараз діюче підприємство з іншим директором без будь-яких проблем із законодавством .

При цьому, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов"язані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов"язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.). Податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагента, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. Дефектність даних первинних документів в ході перевірки не виявлено.

За змістом Акту перевіркою не встановлено порушень реєстрації податкових накладних щодо правильності реєстрації яких були надані всі необхідні документи.

Одначасно, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, передусім, необхідно надати правову оцінку обставинам, встановленим контролюючим органом під час її проведення та висновкам про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів КАС ВС у постанові по справі №К/9901/1349/17 від 27.03.2018 року.

Колегія суддів КАС/ВС у вказаній постанові (№ К/9901/1349/17) вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Натомість для підтвердження господарських операцій, позивачем надано суду первинні документи, які відповідають діловій меті та обсягу придбаного товару: журнал-ордер і відомість по рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення за липень 2015 р., журнал проводок за 14.07.2015р. по рахунках 208, 631, копію накладної (внутрігосподарського призначення) №205 від 14.07.2015 р., картку рахунку 208 за 01.07.15 - 31.10.15р., журнал-ордер і відомість по рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення за березень 2016 р., журнал проводок за 12.03.2016р. по рахунках 208, 631, копія накладної (внутрігосподарського призначення) №19 від 12.03.2016р., копію накладної (внутрігосподарського призначення) №74 від 4.04.2016 р., картку рахунку 208 за 01.03.16 - 30.06.16р., журнал-ордер і відомость по рахунку 3711 Розрахунки за виданими авансами за 01.07.15р.- 31.07.18р., журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.07.15 р.-31.07.18 р., журнал-ордер і відомість по рахунку 6442 Неодержані податкові накладні за серпень 2015р., журнал проводок за 04.08.2015р. по рахунках 6415, 6442, журнал-ордер і відомість по рахунку 6442 Неодержані податкові накладні за березень 2016р., журнал проводок за 12.03.2016р. по рахунках 6415, 6442, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних (ОСОБА_4 Отримані податкові накладні) за серпень 2015р., копію Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (ОСОБА_4 Отримані податкові накладні) за березень 2016 р., акт звірки), в яких відображені постачання макухи соняшникової, розрахунки за неї, оприбуткування в склад та списання на корм великій рогатій худобі.

Відтак, виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентом договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

При цьому, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів.

Агрофірма Октябрь у формі Товариства з обмеженою відповідальністю не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Одночасно суд зазначає, що реальність вчинюваної господарської операції - це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності та висновки в Акті не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться і платіжними документами наявними в матеріалах справи.

Як уже зазначено вище, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання у розглядаємому випадку товар з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Сторона відповідача не заперечує щодо придбаного товару. Проте її заперечення базується виключно на порушеннях з боку контрагента.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відтак, судом не установлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, як то вказує відповідач. Господарська діяльність суб'єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

Отже, враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки, підстави для збільшення Агрофірма Октябрь у формі Товариства з обмеженою відповідальністю суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відсутні.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд зауважує, що позивач з урахуванням уточнень просить суд визнати нечиним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2018 року №0007121404.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст.245 КАС України визнати нечинним можна лише нормативно-правовий акт. Водночас, податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії, а отже у суду відсутні повноваження щодо визнання його нечинним. Тому у задоволенні позовної вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 року №0007121404 слід відмовити.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0007121404 від 10.09.2018 року, яким Агрофірмі Октябрь у формі товариства з обмеженою відповідальністю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119435,50 грн. підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 139 КАС України. Згідно частини 1 цієї статті Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Агрофірма Октябрь у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2018 року №0007121404 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ 39406028) від 16.09.2018 року №0007121404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ 39406028) на користь Агрофірма Октябрь у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (85780, Донецька область, Волноваський район, с. Стрітенка, вул. Гагаріна, 27, ЄДРПОУ 30615106) у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Повний текст рішення складено та підписано 10 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.