Рішення

від 05.12.2018 по справі 0740/961/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2018 року м. Ужгород№ 0740/961/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Данча М.І.

за участю:

представника позивача - Русин І.В., Козар М.М.

представників відповідача - Гончарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Малої приватної багатопрофільної фірми "Петафорст" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 10 грудня 2018 року.

Мала приватна багатопрофільна фірма "Петафорст" (далі - позивач МПБФ "Петафорст"), в особі представника Козар М.М., звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач, Управління Держпраці у Закарпатській області), в якій просить: постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 17 серпня 2018 року № ЗК354/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-155 про накладення штрафу в розмірі 111690,00 грн. скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспекційне відвідування МПБФ "Петафорст" розпочато 24 липня 2018 року, а направлення на його проведення вручено позивачу 26 липня 2018 року. Інспекційним відвідуванням встановлено порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та за результатами його проведення винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 111690,00 грн. за допуск до виконання роботи по розпилові дров громадянина ОСОБА_4. Позивач такі висновки відповідача вважає помилковими, оскільки під час проведення інспекційного відвідування інспектору Управління Держпраці було надано цивільно-правовий договір від 02 липня 2018 року укладений між ОСОБА_4 та МПБФ "Петафорст". Оскільки позивач уклав цивільно-правовий договір із вказаним громадянином, а не трудовий договір, то обов'язку повідомляти територіальні органи Управління Пенсійного фонду та ДФС України про укладення цивільно-правового договору у нього не було. Відтак, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправною та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, просили суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що 24 липня 2018 року в ході профілактичного відвідування МПБФ "Петафорст" з метою інформування роботодавця та працівників про способи дотримання законодавства про працю, щодо оформлення трудових відносин, посадовими особами відповідача було виявлено на робочому місці по розпилюванні дров громадянина ОСОБА_4 без укладеного трудового договору. У зв'язку з цим, Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 25 липня 2018 року про проведення інспекційного відвідування позивача. Інспекційним відвідуванням встановлено, що директор МПБФ "Петафорст" допустив до виконання роботи по розпилюванню дров ОСОБА_4, без укладення з ним трудового договору, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Оскільки, виконувані вказаним громадянином роботи відповідають основній діяльності МПБФ "Петафорст", робота виконувалась за місцем господарської діяльності МПБФ "Петафорст", з матеріалу фірми та на її обладнанні, то на переконання відповідача, договір укладений позивачем з ОСОБА_4 має ознаки трудового характеру. Відтак, вважає, що всі вимоги законодавства під час винесення постанови про накладення штрафу були дотримані, порушення, на підставі яких винесено постанову, було допущено позивачем, а тому оскаржувана постанова є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам законодавства.

В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позову заперечили з мотивів, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 липня 2018 року в ході профілактичного відвідування МПБФ "Петафорст", розташованої за місцем здійснення діяльності с. Неліпино, урочище 3-1 кілометр, Свалявського району, з метою інформування роботодавця та працівників про способи дотримання законодавства про працю, щодо оформлення трудових відносин, начальником Управління Держпраці в Закарпатській області ОСОБА_5 та головними державними інспекторами Управління Держпраці в Закарпатській області Лопіт І.І. та Попков В.С. було виявлено на робочому місці по розпилюванні дров громадянина ОСОБА_4

Відповідно до наданих ОСОБА_4 письмових пояснень від 24 липня 2018 року, він працює, шість місяців різноробочим по виконанню роботи по розпилюванні дров на фірмі "Петафорст". Трудовий договір та договір цивільно-правового характеру з ним не укладався.

24 липня 2018 року головний державний інспектор Управління Держпраці у Закарпатській області Лопіт І.І. звернувся до начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_6 із службовою запискою, в якій повідомив про встановленні під час профілактичного відвідування факти та вказав на наявність підстав для проведення інспекційного відвідування МПБФ "Петафорст", з метою проведення перевірки з питань трудового законодавства в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

Начальником Управління Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 25 липня 2018 року № 138 про проведення інспекційного відвідування МПБФ "Петафорст", на підставі вказаної службової записки головного державного інспектора Лопіт І.І.

На підставі вказаного наказу Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 25 липня 2018 року № 844. Відповідно до вказаного направлення, строк його дії з 26 липня 2018 року по 27 липня 2018 року.

На підставі наказу від та направлення на перевірку від 25 липня 2018 року, посадові особи відповідача провели інспекційне відвідування МПБФ "Петафорст", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 27 липня 2018 року № ЗК354/217/АВ.

Директором МПБФ "Петафорст" Русин І.В. під час проведення інспекційного відвідування надано державним інспекторам наступні документи: копію Статуту МПБФ "Петафорст", виписку з ЄДР, протокол зборів, наказ № 2 від 30 червня 2017 року про прийняття на роботу ОСОБА_7, наказ від 31 серпня 2017 про прийняття на роботу ОСОБА_8 та цивільно-правову угоду від 02 липня 2018 року, укладеного з ОСОБА_4

З акту інспекційного відвідування вбачається, що у ході його проведення, станом на 27 липня 2018 року встановлено, згідно наданих директором фірми Русин Іваном Вікторовичем документів, встановлено, що на фірмі у трудових відносинах знаходяться два наймані працівники, які прийняті підсобними працівниками - ОСОБА_7, прийнятий з 03 липня 2017 року (наказ № 2 від 30 червня 2017 року) та ОСОБА_8, прийнятий з 01 вересня 2017 року (наказ № 3 від 31 серпня 2017 року).

При цьому, 24 липня 2018 року, в ході відвідування МПБФ "Петафорст", з метою інформування роботодавця та працівників про способи дотримання законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин, начальником Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_5 та головними державними інспекторами Управління Держпраці в Закарпатській області Лопіт І.І. та Попков В.С. було виявлено на робочому місці по розпилюванні дров, громадянина ОСОБА_4 без укладення трудового договору.

У своєму письмовому поясненні від 24 липня 2018 року ОСОБА_4 повідомив, що працює шість місяців різноробочим по виконанню роботи по розпилюванні дров на фірмі "Петафорст". Трудовий договір та договір цивільно-правового характеру з ним не укладався. Оплата праці проводиться один раз на тиждень в середньому одна тисяча гривень.

Таким чином, інспекційним відвідуванням встановлено, що директор МПБФ "Петафорст", Русин Іван Вікторович допустив до виконання роботи про розпилюванні дров ОСОБА_4 без укладення з ним трудового договору, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП.

Позивачем було подано зауваження на Акт інспекційного відвідування від 06 серпня 2018 року, в якому він зазначив, що інспекційне відвідування розпочато 24 липня 2018 року з 10.00 год. та здійснювалось без пред'явлення документів, які б засвідчували право проведення інспекційного відвідування. Пояснення від працівників бралися упереджено та з нав'язуванням їх змісту, без роз'яснення мети перевірки. Разом з тим, у направленні на проведення інспекційного відвідування вказано термії його дії та зазначено, що попереднє відвідування цього об'єкту господарювання не проводилося. Також, в зауваженням на акт, позивач зазначив, що на вимогу інспектора надав наказ про прийняття на роботу ОСОБА_7, ОСОБА_8 та цивільно-правовий договір від 02 липня 2018 року між МПБФ "Петафорст" та фізичною особою ОСОБА_4

За результатами розгляду зауваження на Акт інспекційного відвідування Головне управління Держпраці у Закарпатській області листом від 06 серпня 2018 року за № 23 повідомило позивача, що державні інспектори праці при проведенні інспекційного відвідування МПБФ "Петафорст" діяли в межах законодавства та у визначений законом спосіб. Відтак, відібрані у ході інспекційного відвідування пояснення, які описані у акті перевірки є невід'ємною частиною матеріалів інспекційного відвідування та відсутні правові підстави для зміни акту інспекційного відвідування № ЗК354/217/АВ від 27 липня 2018 року.

06 серпня 2018 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗК354/217/АВ/П, яким зобов'язано директора МПБФ "Петафорст" Русина Івана Вікторовича укласти трудовий договір з найманим працівником ОСОБА_4 та видати наказ (розпорядження), про прийом повідомити в органи ДФС та встановлено строк для усунення порушень до 01 серпня 2018 року.

17 серпня 2018 року начальником Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_5 винесено постанову № ЗК354/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-155 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на МПБФ "Петафорст" накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постаново. Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пп. 6 п. 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до п. 6 Порядку № 295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Об'єктом відвідування є юридичні особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (пункт 1 Порядку № 295).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що інспектор під час підготовки до проведення інспекційного відвідування має право одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, лише від об'єкта відвідування або державних органів.

У даній адміністративній справі таким об'єктом відвідування є МПБФ "Петафорст".

Однак, як встановлено судом, державний інспектор отримав пояснення від громадянина ОСОБА_4 24 липня 2018 року, який не є об'єктом інспекційного відвідування. Отримання зазначених даних також не можна вважати аналізом наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Таким чином, приймаючи до уваги процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та враховуючи те, що ОСОБА_4 не є об'єктом відвідування, суд приходить висновку про необґрунтованість відібраних 24 липня 2018 року пояснень в межах підготовки до інспекційного відвідування, оскільки інспектор мав право відібрати такі пояснення, тільки після отримання направлення на проведення інспекційного відвідування.

Разом з тим, суд зазначає, що під час інспекційного відвідування 27 липня 2018 року відповідачем не було безпосередньо виявлено на об'єкті відвідування ОСОБА_4 та від нього не відібрано пояснення щодо виконання ним певної роботи.

В судовому засіданні в якості свідка судом було допитано головного державного інспектора Управління Держпраці у Закарпатській області Лопіт. І. І., який пояснив, що 24 липня 2018 року посадові особи Управління Держпраці у Закарпатській області здійснювали інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_9 за місцезнаходженням в с. Неліпино, урочище 3-й кілометр. Оскільки, в с. Неліпино, урочище 3-й кілометр здійснює також свою діяльність МПБФ "Петафорст" державними інспекторами було здійснено профілактичне відвідування вказаного суб'єкта господарювання, під час якого виявлено на робочому місці по розпилюванні дров громадянина ОСОБА_4 без укладеного трудового договору. У вказаного громадянина було відібрано пояснення, в яких він вказав, що працює різноробочим по виконанню роботи по розпилюванню дров та з ним не укладався трудовий договір чи договір цивільно-правого характеру. Встановлені під час профілактичного відвідування обставини стали підставою для ініціювання ним інспекційного відвідування МПБФ "Петафорст".

Однак, суд відхиляє посилання відповідача на п. 33 Порядку № 295 та на те, що вказані пояснення були отримані під час проведення профілактичного відвідування МПБФ "Петефорст", оскільки відповідно до п. 33 Порядку № 295 передбачено можливість відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Вказане положення не відноситься до функції контролю, а лише до консультування роботодавців для уникнення ними порушення законодавства про працю. Такі відвідування мають мету роз'яснення роботодавцям положень законодавства з метою уникнення ними в майбутньому порушень, та такі відвідування не можуть бути використані для збирання інформації для притягнення роботодавця до відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що документ, який покладений в обґрунтування висновків акту інспекційного відвідування позивача, а саме: пояснення ОСОБА_4, отримано не у спосіб передбачений Порядком № 295, поза межами інспекційного відвідування, а відтак не може вважатися допустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України.

Відповідно до п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником (п. 20 Порядку № 295).

Відповідно до п. 21 Порядку № 295 якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та частинами 2, 7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені, зокрема на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття оскарженої постанови є висновок Управління Держпраці у Закарпатській області, про те, що позивач допустив до роботи по розпилюванні дров ОСОБА_4 без укладення з ним трудового договору, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Проте, суд вважає помилковими зазначені доводи відповідача, виходячи з наступного.

Як вже встановлено судом, такі висновки відповідача ґрунтуються на підставі пояснень ОСОБА_4, що отримані не у спосіб встановлений чинним законодавством.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Разом з тим, судом встановлено, що 02 липня 2018 року між МПБФ "Петафорст" та ОСОБА_4 укладено цивільно-правовий договір. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Виконавець (ОСОБА_4.) зобов'язується виконати роботу по рубці дров букових на поліна та складування їх на євро піддони в кількості 50 штук піддонів, а Замовник (МПБФ "Петафорст") зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи на умовах вказаного Договору. Крім того, вказаним договором визначено, виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Як вже встановлено судом, вказаний цивільно-правовий договір був наданий директором МПБФ "Петафорст" інспекторам Управління Держпраці у Закарпатській області при проведенні інспекційного відвідування.

Із акту приймання-передачі виконаних робіт від 31 липня 2018 року вбачається, що станом на вказану дату ОСОБА_4 поколото та укладено дрова букові (грабові) в кількості 39,0 євро піддонів. Винагорода за виконаний об'єм роботи складає 3900,00 грн. та з вказаної суми здійснено відрахування податків та зборів у сумі 760,50 грн.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 01 серпня 2018 року ОСОБА_4, виплачено 3139,50 грн. за виконані за цивільно-правовим договором роботи.

Також, судом в якості свідка було допитано ОСОБА_4, який підтвердив, що виконує у МПБФ "Петефорст" роботу по рубці дров, на підставі укладеного з ним цивільно-правового договору від 02 липня 2018 року.

Суд зазначає, що загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Згідно з цією нормою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.2 ст. 837 ЦКУ договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між МПБФ "Петефорст" та ОСОБА_4 під час інспекційного відвідування не встановлено та в акті за його результатами не зафіксовано, що підтверджує цивільно-правовий характер правовідносин між даними особами.

Відтак, оскільки позивач уклав з ОСОБА_4 цивільно-правовий договір, який є предметом регулювання Цивільного кодексу України, то у нього не виникло жодного обов'язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення про прийняття працівника на роботу, оскільки відповідно до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" повідомлення про прийняття на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за основним місцем обліку їх як платника єдиного внеску, за формою згідно з додатком, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Окрім того, судом також встановлено, що згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати за липень, позивач звітував органу ДФС за місцем реєстрації про ОСОБА_4, який виконує роботу за договором цивільно-правового характеру.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи суд вважає не доведеним належними та допустимими доказами факт допуску директором МПБФ "Петефорст" Русин І.В. до виконання роботи ОСОБА_4 без укладення з ним трудового договору.

Разом з тим, суд зазначає, що для застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України необхідним є наявність в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання складу правопорушення, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

У зв'язку з чим, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем такого правопорушення, суд вважає, що оскаржена постанова про накладення штрафу, є такою, що прийнята всупереч норм чинного законодавства, а тому є неправомірною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки відповідачем в ході розгляду справи не доведено факту правомірності своїх дій при прийняті оскаржуваної постанови, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1762,00 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, відповідно до п.1 ч. 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Козар Миколою Михайловичем 23 серпня 2018 року укладений договір про надання правничої допомоги № 01/10. Відповідно до п. 4.1 вказаного договору клієнт проводить оплату робіт виконавця в національній валюті України по акту виконаних робіт, який пред'являється виконавцем.

Відповідно до акту виконаних робіт від 14 листопада 2018 року № 01/01 сума витрат на професійну правничу допомогу складає 11350,00 грн.

Сплата позивачем вказаної суми за надання правничої допомоги підтверджується платіжним дорученням від 14 листопада 2018 року № 73.

Таким чином, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 11350,00 грн. документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведене, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 11350,00 грн. необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 134, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Малої приватної багатопрофільної фірми "Петафорст" (Закарпатська область, Свалявський район, м. Свалява, вул. Мендєлєєва, буд. 10, кв. 4, код ЄДРПОУ 22069937) до Управління Держпраці у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 17 серпня 2018 року № ЗК354/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-155.

3. Стягнути на користь Малої приватної багатопрофільної фірми "Петафорст" (Закарпатська область, Свалявський район, м. Свалява, вул. Мендєлєєва, буд. 10, кв. 4, код ЄДРПОУ 22069937) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11350,00 грн. (одинадцять тисяч триста п'ятдесят гривень)

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяН.Д. Маєцька