Постанова

від 11.04.2019 по справі 0740/961/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1373/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.

з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Маєцькою Н.Д., час ухвалення судового рішення 12 год 56 хв у м. Ужгороді) за адміністративним позовом ОСОБА_1 приватної багатопрофільної фірми Петафорст до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року ОСОБА_1 приватна багатопрофільна фірма Петафорст (далі - МПБФ Петафорст , позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просила скасувати постанову про накладення штрафу №ЗК354/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-155 від 17.08.2018.

Позов мотивований тим, що інспекційне відвідування, за результатами якого була прийнята оспорювана постанова, проведене з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а висновки про наявність трудових відносин між підприємством та ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам, до яких відповідач прийшов з помилковим тлумаченням цивільно-правової угоди.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 позов було задоволено повністю. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити МПБФ Петафорст у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції про порушення процедури проведення інспекційного відвідування є помилковими, оскільки інспектор праці має право самостійно, без попереднього повідомлення та без суб'єкта господарювання, якщо вважатиме, що таке повідомлення завдасть шкоди інспекційному відвідуванню, приходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця. Також, апелянт зазначає, що укладений між МПБФ Петафорст та ОСОБА_1 цивільно-правовий договір за своїм змістом має ознаки трудового договору. Стосовно стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, відповідач вказує, що такі носять комплексний характер та пов'язані не тільки з розглядом даної справи, а охоплюють собою надання такої допомоги у галузі земельного, митного, трудового та іншого законодавства України.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Особи, які беруть участь по справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 24.07.2018 в ході профілактичного відвідування МПБФ Петафорст , розташованої за місцем здійснення діяльності у с. Неліпино, урочище 3-1 кілометр, Свалявського району, з метою інформування роботодавця та працівників про способи дотримання законодавства про працю, щодо оформлення трудових відносин, начальником управління Держпраці в Закарпатській області ОСОБА_2 та головними державними інспекторами управління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було виявлено на робочому місці по розпилюванні дров громадянина ОСОБА_1

24.07.2018 ОСОБА_1П було надано письмові пояснення, у яких він вказав, що працює шість місяців різноробочим по виконанню роботи по розпилюванні дров на фірмі Петафорст . При цьому, трудовий договір та договір цивільно-правового характеру з ним не укладався.

На підставі службової записки головного державного інспектора Лопіта І.І., начальником управління Держпраці у Закарпатській області було видано наказ №138 від 25.07.2018 про проведення інспекційного відвідування МПБФ Петафорст .

У подальшому, посадові особи управління на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування №138 від 25.07.2018 та направлення на перевірку від 25.07.2018 провели інспекційне відвідування МПБФ Петафорст , за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування №ЗК354/217/АВ від 27.07.2018.

Директором МПБФ Петафорст ОСОБА_5 під час проведення інспекційного відвідування державним інспекторам були надані наступні документи, зокрема, копію статуту МПБФ Петафорст , виписку з Єдиного державного реєстру, протокол зборів, наказ №2 від 30.06.2017 про прийняття на роботу ОСОБА_6, наказ від 31.08.2017 про прийняття на роботу ОСОБА_7 та цивільно-правову угоду від 02.07.2018, укладеного з ОСОБА_1

З акту інспекційного відвідування вбачається, що директор фірми ОСОБА_5 допустив до виконання роботи по розпилюванню дров ОСОБА_1 без укладення з ним трудового договору, що підтверджується письмове пояснення останнього від 24.07.2018, чим порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.

На підставі висновків акту перевірки та фактів встановлення допуску до роботи ОСОБА_1 без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, управлінням Держпраці у Закарпатській області було внесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК354/217/АВ/П, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов'язано усунути у строк до 01.08.2018 виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення ч.3 ст.24 КЗпП України.

Крім того, управлінням Держпраці у Закарпатській області було складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК354/217/АВ/П/ПТ від 06.08.2018.

17.08.2018 начальником управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_2, за результатами розгляду протоколу було прийнято постанову №ЗК354/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-155 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на МПБФ Петафорст було накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн.

Задовольняючи позов, суд своє рішення мотивував тим, що документація виявленого порушення трудового законодавства відбулася з порушенням Порядку №295. При цьому, при прийнятті спірної постанови, відповідачем не були належним чином проаналізовані відносини, які склалися між МПБФ Петафорст та ОСОБА_1 та не взято до уваги наданий в ході інспекційного відвідування цивільно-правовий договір, і, як наслідок, відсутність обов'язку повідомлення того чи іншого органу про прийняття працівника на роботу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно п.п.6 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 (далі - Положення №96), дана установа відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).

У відповідності до п.п.2, 3 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Пунктом 6 Порядку №295 передбачено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до п.19 Порядку №295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником (п.20 Порядку №295).

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, відповідно до п.21 Порядку № 295 акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (п.27 Порядку №295).

Частинами першою та третьою статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим : 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України та частинами 2, 7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).

Відповідно до абз.1 п.2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно п.2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, зокрема на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в основу прийняття спірної постанови був покладений висновок управління Держпраці у Закарпатській області про те, що позивач допустив до роботи по розпилюванні дров ОСОБА_1 без укладення з ним трудового договору, що підтверджується поясненнями останнього від 24.07.2018.

Разом з тим, під час проведення інспекційного відвідування та наявного в матеріалах справи договору встановлено, що 02.07.2018 між МПБФ Петафорст та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір.

За умовами вказаного договору Виконавець (ОСОБА_1П.) зобов'язувався виконати роботу по рубці дров букових на поліна та складування їх на євро піддони в кількості 50 штук піддонів, а Замовник (МПБФ Петафорст ) прийняти та оплатити дані роботи на умовах вказаного Договору (п.1.1).

Крім того, вказаним договором визначено, виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Таким чином, сторони у договорі погодили конкретні умови та обсяг робіт.

Факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2018 та видатковим касовим ордером від 01.08.2018.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Натомість, трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність. Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Тобто, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та підрядником.

Як видно з матеріалів справи, щодо ОСОБА_1 не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття його на роботу, допуску до роботи, не вівся облік його робочого часу, що свідчить про цивільно-правовий характер правовідносин, що виникли між МПБФ Петафорст та ОСОБА_1

Підтвердженням того, що в даному випадку були між фірмою та ОСОБА_1 укладено саме цивільно-правову угоду є те, що у трудових відносинах важливим є процес трудової діяльності, її організація, якої в даному випадку не було, виконавець за цим договором, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовував свою роботу, за трудовим договором працівники приймаються до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, йому гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується результат надання послуг і відносини сторін обмежуються лише наданням послуг і оплатою винагороди.

Таким чином, доводи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність правочинів позивача з ОСОБА_1 перевіркою не встановлено.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідач не має повноважень на визнання укладеного позивачем з виконавцем робіт цивільно-правових угод недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому слід дійти висновку, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Стосовно доводів відповідача, що факт порушення МПБФ Петафорст трудового законодавства підтверджується поясненнями ОСОБА_1 від 24.07.2018, колегія суддів вважає такі необґрунтованими, оскільки дане пояснення було отримано не у спосіб, що передбачений Порядком №295 та спростовано показами цієї ж особи в якості в судовому засіданні, які є доказами в розумінні ст.72 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року по справі №1740/961/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_8 судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повне судове рішення складено 19.04.2019.