Рішення

від 05.12.2018 по справі 280/4503/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Справа № 280/4503/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Первинна профспілкова організація працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя, про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДСНС у Запорізькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Первинна профспілкова організація працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя (далі - третя особа, ППОП ДСНС м. Запоріжжя), в якому позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління ДСНС України у Запорізькій області (по особовому складу) від 18.10.2018 №434 Про звільнення ОСОБА_1. в частині розірвання контракту, звільнення ОСОБА_1 із служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 6 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту рядового та начальницького складу, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу, з 18 жовтня 2018 року;

поновити старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 на посаді начальника караулу 6 Державно пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС у Запорізькій області;

стягнути з Головного управління ДСНС України у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 18 жовтня 2018 року по день фактичного поновлення на посаді.

Ухвалою суду від 30.10.2018 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 20.11.2018 відкладено підготовче засідання на 05.12.2018

Ухвалою суду від 05.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що по 18.10.2018 він працював на посаді начальника караулу, а наказом начальника ГУ ДСНС у Запорізькій області від 18.10.2018 з позивачем розірвано контракт про проходження служби цивільного захисту та звільнено зі служби цивільного захисту. Позивач вважає наказ про звільнення незаконним та безпідставним, а також прийнятим з перевищенням влади зі сторони посадових осіб ГУ ДСНС у Запорізькій області. Вказує, що відповідач в наказі про звільнення позивача посилається на наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності №197-В від 08.08.2018 року причому, на думку позивача, незаконне і протиправне притягнення відповідачем позивача до дисциплінарної відповідальності є лише підтвердженням того, що відповідач протягом останніх кількох місяців здійснював відносно позивача переслідування, тиск, зловживав службовим положенням та чинив протиправні дії за активну громадську діяльність і позицію позивача, оскільки позивач є членом виборного органу (профспілкового комітету) ППОП ДСНС м.Запоріжжя. Зазначає, що не дивлячись на взірцеву службову діяльність позивача підрозділах ГУ ДСНС у Запорізькій області на протязі 17-ти років, саме за громадську діяльність позивача у складі ППОП ДСНС м.Запоріжжя (публічне висвітлення питань порушень відповідачем прав рятувальників, порушень відповідачем умов несення служби, фактів корупції в службі та інш.) відповідач незаконно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності.

Позивач зазначає, що в його службовій діяльності відповідач створив такі умови, коли продовження роботи за посадою є неможливим, у зв'язку з чим побоюючись продовження незаконних та протиправних дій зі сторони відповідача позивач був змушений подати рапорт відповідачу про розірвання контракту на службу, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту та порушенням законодавства про працю відповідачем, та вимушений був не виходити на службу на тій посаді і в тому підрозділі де бездоганно пропрацював більше 10 років поспіль.

Зазначає, що не дивлячись на існуючі факти численних, систематичних і на протязі багатьох років порушень зі сторони відповідача умов проходження служби (умов контракту), відповідач відмовився розривати контракт на службу за вказаною позивачем у рапорті підставою - за п.176 ч.7 Положення і п.6 ч.5 Контракту - у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту .

Вказує, що звільняючи позивача зі служби, розриваючи контракт на службу за пунктом - систематичне невиконання умов контракту особою рядового і начальницького складу, відповідач порушив вимоги ст.41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , оскільки відповідач не звертався до Первинної профспілкової організації працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя та Запорізького обласного комітету профспілки працівників державних установ України, з поданням про надання попередньої згоди на звільнення позивача, як члена виборного органу (профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя). Також, позивач посилається на те, що відповідачем до прийняття рішення про звільнення не було проведено з ним індивідуальних бесід, що також свідчить про протиправність оскаржуваного наказу. Просить задовольнити позовні вимоги.

19 листопада 2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про проведення всіх наступних судових засідань без участі позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що 08.08.2018 позивач звернувся з рапортом про розірвання контракту за пунктом 6 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту), не зазначивши в ньому жодного конкретного факту такого порушення. Після цього, починаючи з 11.08.2018 до дня свого звільнення зі служби 18.10.2018, начальник караулу 6 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Запорізькій області старший лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_1, порушуючи умови контракту, припинив виходити на службу та виконувати покладені на нього посадові обов'язки.

Зазначає, що за результатами встановлення фактів безпідставного невиходу на службу ОСОБА_1 відповідачем неодноразово проводились службові розслідування, якими було підтверджено відсутність поважних причин для не виходу позивача на службу, що в свою чергу було підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Відповідач вказує, що враховуючи факт наявності діючого дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, а також те, що ОСОБА_1 продовжував систематично не виконувати умови контракту про проходження служби цивільного захисту, а саме: грубо порушував службову дисципліну (не виходив на службу без поважних причин з 11.08.2018 року), керуючись положенням статті 103 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_1 03 вересня 2018 року був розглянутий на атестаційній комісії Головного управління ДСНС України у Запорізькій області щодо відповідності займаній посаді та подальшого проходження служби з урахуванням систематичного невиконання ним умов контракту про проходження служби цивільного захисту. За результатом атестування, атестаційною комісією Головного управління прийнято рішення про те, що старший лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальник караулу 6 Державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Запорізькій області, займаній посаді не відповідає. Одночасно з рішенням атестаційна комісія Головного управління прийняла рекомендацію про те, що старший лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальник караулу 6 Державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Запорізькій області, підлягає звільненню із служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу.

Відповідач вважає, що оскільки позивачем було неодноразово вчинено грубі дисциплінарні проступки, що є несумісними з проходженням служби цивільного захисту, то відповідно відповідачем правомірно та з додержанням вимог чинного законодавства було прийнято рішення про його звільнення зі служби. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача підтримали позицію викладену в письмових запереченнях та просили відмовити в задоволенні позовних вимог, а справу просили розглядати в порядку письмового провадження.

Від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа підтримала заявлені позовні вимоги позивача та вказала, що ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету (виборного органу) ППОП ДСНС м.Запоріжжя з 2015 року. Вказує, що ГУ ДСНС у Запорізькій області в супереч приписів чинного законодавства України не зверталось до профспілкової організації за отриманням попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 Також, третя особа зазначає, що відповідачем також не було дотримано процедуру звільнення позивача зі служби цивільного захисту, оскільки з ОСОБА_1 не було проведено обов'язкових індивідуальних бесід. Просить задовольнити позовні вимоги, а справу розглядати без участі представника третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступне.

30 квітня 2016 року начальником ГУ ДСНС у Запорізькій області видано наказ №255 (по особовому складу), відповідно до якого наказано укласти новий контракт з старшим лейтенантом служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальником караулу 6 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Запорізькій області строком на 10 років з 1 липня 2016 по 30 червня 2026 (а.с.33).

Наказом ГУ ДСНС у Запорізькій області від 18.10.2018 №434 Про звільнення ОСОБА_1. наказано, відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, розірвати контракт, звільнити старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальника караулу 6 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Запорізькій області, із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), виключити з кадрів ДСНС України, за пунктом 176 підпунктом 6 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу) з 18 жовтня 2018 року.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття оскаржуваного наказу про звільнення зі служби цивільного захисту, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку правомірності оскарженого наказу, суд виходить з того, що спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту.

При цьому суд враховує, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадку, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі, у зв'язку з чим у даних правовідносинах пріоритетними є норми спеціальних нормативно-правових актів - Кодексу цивільного захисту України, Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, які визначають правові засади організації і діяльності служби цивільного захисту.

Відповідно до приписів статті 3 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) правовою основою цивільного захисту є Конституція України, цей Кодекс, інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.101 КЦЗ України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Згідно ч.2 ст.101 КЦЗ України, порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Крім того, частиною 3 статті 101 КЦЗ України передбачено, що на рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, яке визначає порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов'язані з перебуванням громадян України (далі - громадяни) у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту (далі - Положення №593).

Відповідно до пункту 3 Положення №593, особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Згідно пункту 45 Положення №593, контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 у добровільному порядку укладено контракт про проходження служби цивільного захисту з ДСНС в особі начальника ГУ ДСНС у Запорізькій області строком на 10 років, а саме до 2026 року.

Відповідно до пункту 29 Положення №593, особи рядового і начальницького складу можуть бути заохочені або притягнуті до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту.

Згідно пункту 31 Положення №593, особи рядового і начальницького складу зобов'язані: чесно і сумлінно додержуватися Присяги служби цивільного захисту, виконувати закони України; добросовісно і в повному обсязі виконувати покладені на них згідно із займаною посадою службові обов'язки; проходити службу цивільного захисту в тих органах і підрозділах цивільного захисту і в тих місцях, де це викликано інтересами служби; додержуватися норм професійної та службової етики; зупинити членство в політичних партіях, організаціях чи рухах на період проходження служби цивільного захисту; додержуватися вимог антикорупційного законодавства; берегти та підтримувати у належному стані передані їм у користування майно і техніку; постійно підвищувати рівень професійних знань, удосконалювати свою майстерність; виявляти повагу до колег по службі, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; щороку проходити комплексний медичний огляд, а у разі потреби - цільовий медичний огляд, психофізіологічне обстеження і тестування. У разі прийняття рішення про переміщення по службі в іншу місцевість, призначення на іншу посаду за станом здоров'я або надання відпустки у зв'язку з хворобою - проходити медичну комісію за місцем медичного обліку; сприяти підтриманню порядку і дисципліни; звертатись із службових питань до свого безпосереднього керівника (начальника) і з його дозволу - до старшого прямого керівника (начальника), з особистих питань - до свого безпосереднього керівника (начальника), а у разі, коли він нездатний їх вирішити, - до старшого прямого керівника (начальника); доповідати своєму безпосередньому керівникові (начальникові) про події та обставини, що стосуються виконання службових обов'язків, а також про зроблені їм іншими керівниками (начальниками) зауваження; додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, підвищувати повсякденно фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок; своєчасно подавати відомості про себе, що мають значення для проходження служби цивільного захисту (зміна місця проживання, здобуття освіти, притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності тощо); повідомляти безпосередньому керівникові (начальникові) про місце свого перебування під час відпустки та у разі відсутності на службі з інших поважних причин (перебування на лікарняному тощо); з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час.

Пунктом 32 Положення №593 визначено, що за протиправні дії чи бездіяльність під час виконання службових обов'язків особи рядового і начальницького складу несуть відповідальність згідно із законом.

Суд зазначає, що Законом України Про дисциплінарний статут служби цивільного захисту від 05.03.2009 №1068-VI затверджено Дисциплінарний статут служби цивільного захисту (далі - Статут), який визначає сутність службової дисципліни, права та обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, в тому числі слухачів і курсантів навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), щодо її додержання, види заохочення та дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування.

Статтею 1 Статуту передбачено, що службова дисципліна - бездоганне та неухильне виконання особами рядового і начальницького складу службових обов'язків, установлених Кодексом цивільного захисту України, цим Статутом, іншими нормативно-правовими актами та контрактом про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту (далі - контракт).

Відповідно до статті 2 Статуту, службова дисципліна ґрунтується на усвідомленні особами рядового і начальницького складу своїх службових обов'язків та вірності Присязі, що складається особами рядового і начальницького складу відповідно до закону (далі - Присяга).

Статтею 3 Статуту передбачено, що службова дисципліна в органах і підрозділах цивільного захисту зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу під час проходження служби, серед іншого: виконувати вимоги Присяги, контракту, накази начальників, додержуватися цього Статуту та інших нормативно-правових актів; бути чесним, сумлінним і дисциплінованим; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані із службою, не шкодувати сил під час виконання поставлених завдань; постійно вдосконалювати професійну майстерність, підвищувати свій професійний рівень; додержуватися норм професійної та службової етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до неналежного виконання службових обов'язків, бути вільним від впливу політичних партій і громадських організацій.

Згідно статті 6 Статуту, порушення службової дисципліни є дисциплінарним правопорушенням.

За зразкове виконання службових обов'язків особи рядового і начальницького складу підлягають заохоченню, а за порушення службової дисципліни - несуть дисциплінарну відповідальність згідно із цим Статутом, а також цивільну, адміністративну, кримінальну відповідальність згідно із законом (стаття 7 Статуту).

Згідно статті 8 Статуту, порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння або бездіяльність особи рядового чи начальницького складу, спрямоване на недодержання вимог Присяги, зокрема на невиконання або неналежне виконання службових обов'язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника служби цивільного захисту.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для звільнення позивача зі служби цивільного захисту був висновок відповідача про скоєння грубих дисциплінарних проступків начальником караулу 6 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Запорізькій області ОСОБА_1, а саме неодноразовий невихід на службу без поважних причин.

Суд зазначає, що начальник зобов'язаний підтримувати високий рівень службової дисципліни в органах і підрозділах цивільного захисту, вимагати від підлеглих її додержання, не залишати поза увагою жодного факту вчинення дисциплінарного правопорушення, у повному обсязі використовувати надані йому права, правильно застосовувати заходи дисциплінарного впливу (стаття 24 Статуту).

Відповідно до статті 25 Статуту, начальник зобов'язаний бути прикладом у бездоганному виконанні вимог Присяги, наказів та розпоряджень, у дотриманні законності, службової дисципліни, професійної та службової етики, а також виховувати і підтримувати у підлеглих сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, виявлення честі та гідності, заохочувати ініціативність, самостійність і старанність на службі.

Отже, позивач, як начальник караулу 6 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Запорізькій області зобов'язаний був неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України, сумлінно виконувати покладені на нього службові обов'язки та накази вищих керівників, а також бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, професійної та службової етики у власних підлеглих.

Проте, як встановлено з матеріалів адміністративної справи позивач зазначених вимог у службовій діяльності не дотримав, що і стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 68 Статуту, на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення зі служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.07.2018 року до ГУ ДСНС у Запорізькій області надійшла доповідна записка начальника 6 Державної пожежно-рятувальної частини підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_2 про те, що 16 співробітників підпорядкованого йому підрозділу не прибули за сигналом Навчальний збір , чим грубо порушили наказ начальника Головного управління ДСНС України у Запорізькій області від 14.05.2018 року №М-ІЗдск Про учбове мобілізаційне розгортання... , в тому числі начальник караулу старший лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_1 та підпорядкований йому караул.

Наказом ГУ ДСНС у Запорізькій області від 08.08.2018 №197-В Про накладання дисциплінарних стягнень наказано, за невихід на службу без поважних причин за сигналом навчальний збір , умисне невиконання вимог статті 3 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, статті 31 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, за безвідповідальне ставлення до виконання своїх службових обов'язків та перевищення своїх службових повноважень, підбурювання особового складу 6 ДРПЧ до невиконання наказів та розпоряджень керівництва Головного управління, що призвело до неготовності підрозділу до дій за призначенням в режимі підвищеної готовності в особливий період, порушення вимог наказу начальника ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 05.05.2016 №19 Про затвердження правил внутрішньооб'єктового режиму в Головному управлінні , а саме: проведення відеозйомки в підрозділі без дозволу начальника Головного управління, тобто порушення дисципліни передбачене частинами 2 та 7 статті 58, частиною 2 статті 59 Дисциплінарного статуту цивільного захисту, накладено на старшого лейтенанта цивільного захисту ОСОБА_1, начальника караулу 6 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Запорізькій області дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Посилання позивача на протиправність притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність суд не бере до уваги з огляду на те, що зазначені обставини були предметом окремого судового провадження у справі №0840/3502/18.

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2018 по справі №0840/3502/18 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (по особовому складу) від 08.08.2018 №197-В Про накладення дисциплінарних стягнень в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Також, суд звертає увагу і на ту обставину, що оскарження дисциплінарного стягнення не спростовує факту його наявності, а тому відповідач мав право для врахування наявності у позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність під час вирішення питання про звільнення зі служби цивільного захисту.

Суд зазначає, що відповідно до статті 58 Статуту, грубим дисциплінарним проступком вважається факт грубого порушення службової дисципліни, що не містить ознак кримінального правопорушення, а саме: невихід на службу без поважних причин.

З наданого до матеріалів Висновку за матеріалами службового розслідування за фактом невиходу 11.08.2018 старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальника караулу 6 ДПРЧ, на службу (на добове чергування) у складі 1 караулу (а.с.67-68); Висновку за матеріалами службового розслідування за фактами невиходу на службу з 13 по 17 серпня 2018 старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальника караулу 6 ДПРЧ, у тому числі 15 серпня 2018 року - на добове чергування у складі 1 караулу 6 ДПРЧ (а.с.72-74); Висновку за матеріалами службового розслідування за фактом невиходу 19 серпня 2018 року старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальника караулу 6 ДПРЧ на добове чергування у складі 1 караулу (а.с.77-78), встановлено, що після накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, та продовжив порушувати вимоги службової дисципліни шляхом систематичного невиходу на службу без поважних причин.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами проведених службових розслідувань було вирішено, з урахуванням наявності у старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальника караулу 6 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Запорізькій області, діючого дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, розглянути питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності на атестаційній комісії ГУ ДСНС у Запорізькій області щодо відповідності займаній посаді та вирішення питання щодо подальшого проходження служби з урахуванням систематичного невиконання ним умов контракту про проходження служби цивільного захисту.

Згідно статті 103 Статуту, у разі якщо протягом року після накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність особа рядового чи начальницького складу допустила повторне порушення службової дисципліни і зазначене дисциплінарне стягнення не було знято, відповідний начальник приймає рішення про переміщення цієї особи на нижчу посаду чи звільнення її із служби.

З наданого Атестаційного листа старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, який підписаний безпосереднім керівником - начальником 6 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Запорізькій області підполковником служби цивільного захисту ОСОБА_2, позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню із служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу (а.с.83-85).

Відповідно до висновку старшого начальника (керівника) - начальника Запорізького міськрайонного управління ГУ ДСНС у Запорізькій області підполковника служби цивільного захисту Заіки М.Ю., позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню із служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу.

Згідно протоколу №9 засідання атестаційної комісії ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 03.09.2018, за результатами розгляду питання про відповідність займаній посаді та подальшого проходження служби з урахуванням систематичного невиконання умов контракту про проходження служби цивільного захисту старшим лейтенантом служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальником караулу 6 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Запорізькій області, атестаційною комісією одноголосно прийнято рішення про те, що старший лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальник караулу 6 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Запорізькій області, займаній посаді не відповідає.

Також, атестаційною комісією одноголосно надано рекомендацію начальнику ГУ ДСНС у Запорізькій області про те, що за грубе порушення службової дисципліни позивач підлягає звільненню, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту (а.с.86-88).

Відповідно до приписів статті 80 Статуту, звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту або через службову невідповідність є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може застосовуватися у разі, якщо раніше вжиті заходи дисциплінарного впливу не дали позитивних результатів або якщо вчинене дисциплінарне правопорушення не сумісне з перебуванням на службі цивільного захисту.

Отже, враховуючи те, що позивач мав непогашене дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, проте, систематичних порушень службової дисципліни не припинив, неодноразово не з'являвся на службу без поважних причин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту.

Посилання позивача на недотримання позивачем під час звільнення вимог пункту 175 Положення №593, відповідно до якого перед звільненням особи рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту безпосередні та прямі керівники (начальники) проводять з нею не менше двох індивідуальних бесід, оскільки по-перше зазначене твердження не спростовує факту систематичного грубого порушення вимог службової дисципліни з боку позивача, а по-друге, матеріали адміністративної справи містять докази на підтвердження того, що позивач запрошувався як на атестаційну комісію так і на проведення відповідних індивідуальних бесід, проте у встановлений час не прибув (а.с.93-100).

Щодо посилань позивача на те, що він правомірно не виходив на службу оскільки 08.08.2018 подав рапорт про розірвання контракту на службу, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту та порушення законодавства про працю відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 Положення №593, служба цивільного захисту закінчується у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу із служби цивільного захисту в запас Збройних Сил або у відставку, загибелі (смерті), визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Згідно пункту 12 Положення №593, останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.

Отже, позивач, відповідно до приписів Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, є таким, що проходить службу в підрозділі цивільного захисту по день виключення з кадрів ДСНС.

Відповідно і виконувати службові обов'язки позивач був зобов'язаний до прийняття у встановленому порядку рішення про його звільнення та виключення з кадрів ДСНС.

Сам факт подання рапорту, в якому особа виявила бажання розірвати контракт про проходження служби цивільного захисту, не припиняє проходження служби такою особою до видання відповідного наказу уповноваженим керівником та виключення з кадрів ДСНС.

Посилання позивача на статтю 38 Кодексу законів про працю України суд вважає помилковими, оскільки як зазначалось вище, Кодекс законів про працю України не регулює питання прийняття, проходження та звільнення зі служби цивільного захисту.

Стосовно посилань позивача на те, що відповідачем перед звільненням не було одержано обов'язкової згоди на звільнення від Первинної профспілкової організації працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя, членом якої є позивач, суд зазначає наступне.

Основним нормативним актом, який регулює відносини, пов'язані із функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту є Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).

Відповідно до ст. 99 КЦЗ України, до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Частиною 2 статті 101 КЦЗ України визначено, що порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 104 КЦЗ України, особам, які проходять службу цивільного захисту, присвоюються спеціальні звання, визначені цієї статтею.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має спеціальне звання старший лейтенант служби цивільного захисту та, відповідно, проходить службу цивільного захисту.

Посилання позивача на порушення ч.2 ст.41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності в частині надання згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності виборним органом первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, є безпідставним, оскільки вказана норма, з огляду на її зміст, поширюється саме на працівників, які працюють за трудовим договором.

Так, відповідно до ч.1, 2 ст.252 Кодексу законів про працю України, працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Таким чином, з огляду на викладені вище норми законодавства, суд вважає, що приписи ч.2 ст.41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності застосовуються щодо працівників підприємств, установ, організацій, які обрані до складу виборних профспілкових органів.

Проте, позивач не є працівником, а є особою середнього начальницького складу, який проходить службу цивільного захисту.

Під час вирішення спорів щодо публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

В свою чергу, відповідно до п.5 ч.2 ст.110 КЦЗ України, рятувальники мають право на утворення в установленому порядку своїх професійних спілок (крім рятувальників - осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту).

Таким чином, норма п.5 ч.2 ст.110 КЦЗ України містить пряму заборону на утворення професійних спілок для рятувальників - осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Наявність такої заборони унеможливлює застосування процедур, передбачених Кодексом законів про працю України та Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності в частині гарантій, пов'язаних з профспілковою діяльністю.

Тобто, оскільки нормами спеціального законодавства з питань проходження служби, зокрема п.5 ч.2 ст.110 КЦЗ України, дане питання врегульоване, тому підстави для застосування норм трудового законодавства відсутні.

Частиною 9 статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , передбачено що положення цієї статті в частині особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення не поширюються на прокурорів, поліцейських, працівників Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, що на думку позивача підтверджує той факт, що на нього такі особливості поширюються.

Разом з цим, ця норма, як і частина 9 статті 252 Кодексу законів про працю України, визначає особливості притягнення до відповідальності осіб, які, відповідно до законодавства можуть бути членами професійних спілок. Так, ч.2 ст.62 Закону України Про Національну поліцію передбачає можливість створення професійних спілок в органах поліції, ч.4 ст.6 Закону України Про Службу безпеки України дозволяє участь у професійних спілках працівників, які уклали трудовий договір. Вказаний закон, як і Закон України Про Національне антикорупційне бюро України (ст.10) та Закон України Про Державне бюро розслідувань (ст.14) розмежовують осіб рядового і начальницького складу, державних службовців та працівників, які працюють у вказаних органах на умовах трудового договору.

Таким чином ч.9 ст.41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , як і ч.9 ст.252 КЗпП України, не встановлює перелік осіб, на яких не поширюється дія цього закону, а навпаки зазначає осіб, на яких цей закон поширюється, натомість з певними особливостями.

З урахуванням вищевикладених норм, суд вважає, що чинним законодавством України не встановлений обов'язок відповідача отримувати попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації на притягнення до дисциплінарної відповідальності члена виборного органу такої організації, оскільки позивач не є працівником, а має спеціальний статус - офіцера, який проходить службу цивільного захисту.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що під час прийняття спірного наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби цивільного захисту відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (69001, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м.Запоріжжя, вул.Фортечна, буд.65, код ЄДРПОУ 38625593), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Первинна профспілкова організація працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя (69106, м.Запоріжжя, вул.Фінальна, буд.3, код ЄДРПОУ 39996440), про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.12.2018.

Суддя І.В. Новікова