Рішення

від 10.12.2018 по справі 1440/2050/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 р. № 1440/2050/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Фермерського господарства "Компроміс", вул. Рибна,1, Ольгопіль, Єланецький район Миколаївська область, 55525 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправним та скасування припису від 30.07.2018,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Компроміс (далі - позивач, ФГ Компроміс ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування винесеного головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському районах та м. Вознесенську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_1 припис від 30.07.2018 року з реєстраційним № 247-ДК/0229Пр/03/01/-18.

Ухвалою від 27.08.2018 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевірка здійснена відповідачем "інкогніто", без повідомлення позивача, за відсутності керівника ФГ Компроміс , або особи, уповноваженої керівником ФГ Компроміс , тобто здійснена незаконно, всупереч приписам ч. 11 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та ч. 2 ст. 19 Конституції України. Крім того, оскільки ОСОБА_1 не входить до визначеного с. 144 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) переліку посадових осіб, уповноважених видавати вказівки про усунення виявлених порушень земельного законодавства, то оскаржуваний припис винесений всупереч приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України з безпідставним посиланням на ст. 144 ЗК України. Оскаржуваний припис є безпідставним, незаконним і протиправним, а отже таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що державним інспектором Касьяновою А.С. у межах строків встановлених наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 30.05.2018 року № 247-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності направлено клопотання голові Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель від 30.05.2018 року, на який надійшла інформація датована 04.06.2018 року вих. № 256/04.03, про те що, земельна ділянка загальною площею 20,9 га надана на праві довічного успадкованого володіння ОСОБА_2, який помер 28.02.2018 року, обробляється та входить до складу земель ФГ Компроміс . Аналогічні клопотання були направлені за юридичною адресою ФГ Компроміс та за адресою фактичного проживання позивача.

Оскільки факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка була об'єктом перевірки, на момент проведення перевірки позивачем не спростовано, не надано доказів повернення земельної ділянки землевласнику, або правовстановлюючих документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, державний інспектор дійшла вірних висновків щодо факту самовільного зайняття земельної ділянки що, є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України, тобто в діях позивача вбачається порушення п. б ст. 211 ЗК України - самовільне зайняття земельної ділянки. У зв'язку з чим позивачу приписом від 30.07.2018 року за № 247-ДК/0229Пр/03/01/-18 вказано усунути виявлене правопорушення земельного законодавства та попереджено Голову ФГ Компроміс ОСОБА_3 про відповідальність передбачену ст. 188-5 КУпАП, а також зазначено про обов'язок позивача повідомити управління контролю за виконанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру про виконання цього припису.

Відповідач вважає припис від 30.07.2018 року № 247-ДК/0229Пр/03/01-18 таким, що виданий у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач та відповідач надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив таке.

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, за участю спеціаліста землевпорядника Возсіятської сільської ради, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянки, розтащованої за адресою: Миколаївська область, Єланецький район, с. Ольгопіль, вул. Рибна, 1, 55525.

За результатами перевірки складено Акт від 20.06.2018 року № 247-ДК/556/А51/09/08/18 (далі - Акт перевірки), яким встановлено, що на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення площею 20,9 га в межах території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області виявлено посіви соняшнику, що свідчить про порушення земельного законодавства, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки. Дана земельна ділянка була передана по акту на право постійного користування землею МК № 702 громадянину ОСОБА_2, який помер 28.02.2018 року. Земельну ділянку засіяв голова ФГ Компроміс ОСОБА_3 самовільно, у зв'язку з чим вбачається порушення ст.ст. 125, 126 ЗК України.

Приписом від 30.07.2018 року № 247-ДК/0229Пр/03/01/-18 голові ФГ Компроміс ОСОБА_3 приписано у 30-денний термін усунути порушення земельного законодавства та до 30.08.2018 року повідомити про виконання припису Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

За правилами ч. 2 ст. 188 Земельного кодексу України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Згідно із преамбулою Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель №963-ІV від 19.06.2003 р. (далі Закон № 963) цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до приписів статті 1 Закону №963 охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно ч.1 ст.5 Закону №963 державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом а частини 1 статті 6 Закону №963 передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання;

- розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

- виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям;

- дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

- виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою;

- дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків;

- додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

- додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно абзацу 5 пункту 5-1 Положення №15 посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, серед іншого отримувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Держгеокадастр завдань.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27.12.2016 №353 Про організаційні заходи із здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів територіальними органами Держгеокадастру , з метою забезпечення здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів територіальними органами Держгеокадастру:

- запроваджено в діловодство головних управлінь Держгеокадастру в областях: 1) бланк для листів Управління контролю за використанням та охороною земель, згідно з додатком 1; 2) бланк клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, згідно з додатком 2; 3) бланк акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно з додатком 3; 4) бланк клопотання з питань дотримання вимог земельного законодавства, згідно з додатком 4; 5) бланк акта обстеження земельної ділянки, згідно з додатком 5;

- передбачено в посадових інструкціях державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель право підписувати документи на бланках, зазначених у підпунктах 2-5 підпункту 1.1. пункту 1 цього наказу;

- забезпечено реєстрацію документів з питань здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів в системі електронного документообігу ДОК ПРОФТМСтеп 2.0 .

За приписами статей 9, 10 Закону № 963-ІV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст.ст. 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Законодавець чітко визначив повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, яким є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Отже, здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства стосовно використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні позивача, відповідає вимогам чинного законодавства щодо повноважень відповідачів на проведення подібного роду заходів.

Посилання позивача на положення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V в якості обґрунтування відсутності повноважень відповідачів на проведення позапланової перевірки, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Згідно Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V(далі - Закон №877) останній визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 1 Закону №877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877 заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до статті 4 Закону №963 об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

За таких обставин, дія Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не розповсюджується на спірні правовідносини.

Як зазначено в оскаржуваному Приписі, дана земельна ділянка була надана по Акту на постійне користування землею МК № 702 громадянину ОСОБА_2 надано у постійне користування земельна ділянка площею 20,9 га із земель запасу (ріллі) для ведення селянського (фермерського господарства).

Крім того, відповідач зазначив про смерть члена Фермерського господарства Компроміс ОСОБА_2, що помер 28.02.2018 року. Також, відповідач зробив висновок про те, що земельна ділянка розміром 20,9 га, що була надана померлому ОСОБА_2 обробляється та входить до складу земель ФГ "Компроміс".

З цього приводу суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.1225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з частини третьої статті 407 ЦК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Аналогічного висновку дійшла і Судова палата у цивільних справ Верховного Суду України у постанові від 05.10.2016р. за результатами розгляду справи №6-2329 цс16.

Тобто, право користування земельною ділянкою площею 20,9 га припинено після смерті ОСОБА_2.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не надано суду доказів того, що Фермерським господарством "Компроміс" чи його головою вживались необхідні дії щодо державної реєстрації перевіряємої земельної ділянки та оформлення прав користування цією діялнкою.

Крім того, не надано суду і доказів на підставі, яких відповідач зробив висновок, що саме головою ФГ "Компроміс" було засіяно вказану земельну ділянку.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного припису, а тому адміністративний позов необхідно задовольнити.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну Фермерського господарства Компроміс (вул. Рибна, 1, с. Ольгопіль, Єланецький район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 20895648) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис від 30.07.2018 року № 247-ДК/0229Пр/03/01/-18, винесений головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському районах та м. Вознесенську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_1.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) на користь Фермерського господарства Компроміс (код ЄДРПОУ 20895648) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник