Постанова

від 23.04.2019 по справі 1440/2050/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2050/18

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О. М.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року по справі за позовом Фермерського господарства "Компроміс" до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування припису від 30.07.2018 р.,-

В С Т А Н О В И Л А :

ФГ "Компроміс" звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування винесеного головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському районах та м. Вознесенську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Касьяновою Аліною Сергіївною припис від 30.07.2018 року з реєстраційним № 247-ДК/0229Пр/03/01/-18.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що перевірка здійснена відповідачем без повідомлення позивача, за відсутності керівника ФГ "Компроміс", або особи, уповноваженої керівником ФГ "Компроміс", тобто здійснена незаконно, всупереч приписам ч. 11 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та ч. 2 ст. 19 Конституції України. Крім того, оскільки Касьянова А.С. не входить до визначеного ст. 144 Земельного кодексу України переліку посадових осіб, уповноважених видавати вказівки про усунення виявлених порушень земельного законодавства, то оскаржуваний припис винесений всупереч приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України з безпідставним, а отже таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року позовну Фермерського господарства "Компроміс" до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що позивачем як під час перевірки, так і в суді першої інстанції не надано документів, які б підтверджували факт державної реєстрації права ФГ Компроміс на земельну ділянку площею 20,9 га, яка перебувала у користуванні ОСОБА_3, а також не надано статуту складеного за життя останнього із зазначенням терміну користування цією земельною ділянкою, що в свою чергу свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, за участю спеціаліста землевпорядника Возсіятської сільської ради, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянки, розтащованої за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено Акт від 20.06.2018 року № 247-ДК/556/А51/09/08/18, яким встановлено, що на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення площею 20,9 га в межах території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області виявлено посіви соняшнику, що свідчить про порушення земельного законодавства, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки. Дана земельна ділянка була передана по акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Земельну ділянку засіяв голова ФГ "Компроміс" ОСОБА_4 самовільно, у зв'язку з чим вбачається порушення ст.ст. 125, 126 ЗК України.

Приписом від 30.07.2018 року № 247-ДК/0229Пр/03/01/-18 голові ФГ "Компроміс" ОСОБА_4 приписано у 30-денний термін усунути порушення земельного законодавства та до 30.08.2018 року повідомити про виконання припису Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного припису, оскільки не надано доказів на підставі, яких відповідач зробив висновок, що саме головою ФГ "Компроміс" було засіяно вказану земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

За правилами ч. 2 ст. 188 Земельного кодексу України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Згідно із преамбулою Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до приписів статті 1 Закону №963 охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.ст. 4, 9, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель та моніторинг ґрунтів здійснюється, серед іншого, шляхом проведення перевірок.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Згідно ч.1 ст.144 Земельного кодексу України у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

З аналізу вказаних норм законодавства у їх сукупності слідує, що фактичне використання земельної ділянки має здійснюватися за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за наявності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. В протилежному випадку дії щодо використання земельної ділянки слід розцінювати як самовільне зайняття земельної ділянки.

При цьому, у разі виявлення порушення земельного законодавства уповноважені державні органи Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель уповноважені видавати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі вищезазначеного акту, 30.07.2018 року посадовою особою відповідача складено припис № 247-ДК/0229Пр/03/01/-18. В приписі вказано, що земельна ділянка площею 20,9 га, розтащована за адресою: АДРЕСА_1 була передана по Акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_3 із земель запасу (ріллі) для ведення селянського (фермерського господарства).

Крім того, відповідач зазначив про смерть члена Фермерського господарства "Компроміс" ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також, відповідач зробив висновок про те, що земельна ділянка розміром 20,9 га, що була надана померлому ОСОБА_3 обробляється та входить до складу земель ФГ "Компроміс".

Ні на вимогу спірного припису, ні у ході судового розгляду справи позивачем не надано відповідних документів щодо права користування земельною ділянкою на території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області ділянку площею 20,9га.

При зверненні з позовом до суду позивач посилався на те, що станом на дату проведення перевірки земельна ділянка площею 20,9 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ним не використовувалася.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.1225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з частини третьої статті 407 ЦК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Тобто, право користування земельною ділянкою площею 20,9 га припинено після смерті ОСОБА_3.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 77 Кодексу встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачем не надано жодного доказу, що станом на дату проведення перевірки саме позивач використовував (обробляв) вказану земельну ділянку, тоді як позивач зазначену обставину заперечує.

У матеріалах справи відсутні пояснення свідків або очевидців, які особисто спостерігали факт використання земельної ділянки позивачем.

Крім того, не надано суду і доказів на підставі, яких відповідач зробив висновок, що саме головою ФГ "Компроміс" було засіяно вказану земельну ділянку, а відтак твердження апелянта, що позивачем не заперечується використання земельної ділянки являються безпідставними.

Також, відповідачем не надано суду доказів того, що Фермерським господарством "Компроміс" чи його головою вживались необхідні дії щодо державної реєстрації перевіряємої земельної ділянки та оформлення прав користування цією ділянкою, а відтак доводи апелянта, що позивачем не надано відповідних документів щодо права користування земельною ділянкою на території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області ділянку площею 20,9га. являються безпідставними.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства стосовно використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні відповідає вимогам чинного законодавства щодо повноважень відповідача на проведення подібного роду заходів.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 27 серпня 2018 року, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, ст.315, 316, 321, 322, 3259 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, у яких постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 26 квітня 2019 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова