Рішення

від 28.11.2018 по справі 2140/1590/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1590/18 09 год. 20 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Проценко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Національного агенства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення від 06.07.2018 року № 1354,

встановив:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.07.2018 за № 1354 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_3, депутатом Херсонської міської ради" в частині підпунктів 1.1.; 1.2. пункту 1, саме "п.1 підпункт 1.1 Рішення, що суб'єкт декларування при поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не дотримав вимоги пунктів 2, 5, 5-1, 7 та 10 частини першої статті 46 Закону "Про запобігання корупції". Суб'єкт декларування подав недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних, на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального Кодексу України. Підпункт 1.2. Суб'єкт декларування не дотримав вимоги частини п'ятої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції", а саме неналежно відобразив інформацію щодо вартості об'єкта рухомого майна, що, станом на 31.12.2016 року, належало на праві власності члену сім'ї суб'єкта декларування на дату набуття у власність".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем було подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. 06.07.2018 Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення № 1354 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_3, депутатом Херсонської міської ради". Даним рішенням встановлено порушення позивачем, при поданні декларації, вимог пунктів 2, 5, 5-1, 7 та 10 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції" щодо подання недостовірних відомостей у декларації, що відрізняється від достовірних, на суму 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України. З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним, оскільки після листувань сторін з приводу надання пояснень по недостовірним даним відповідачем не було проведено перевірку у відповідності до положень Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи позивача. Також, позивач вказує, що НАЗК порушено строки повної перевірки, оскільки рішення прийнято на 127 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки, що вчинено в порушення п.14 розділу ІІІ Порядку № 56. Також, позивач не погоджується з тим, що ним не відображено інформацію про право користування об'єктом нерухомого майна, житлом, яке належить його матері, оскільки ніяких правочинів не укладалось, а тому відсутні правові підстави для такого зазначення у декларації. З приводу не зазначення ОСОБА_3 корпоративних прав в п'яти підприємствах та не зазначення юридичних осіб, де він є кінцевим бенефіціарним власником, зауважує, що не мав достовірних даних для відображення корпоративних прав, так як в останні 5-10 років втратив з ними повний зв'язок. Відтак вважав, що ці підприємства вже не існують, і наявність фактично неіснуючих корпоративних прав у декларації може бути розцінено як відображення недостовірних даних. Щодо начебто не відображення інформації про отриманий у 2016 році дохід від продажу рухомого майна на суму 100000,00 грн. (автомобілю Lexus GS 300 2005 року), зазначив, що останній належав до продажу його повнолітньому сину, який з ним не проживає та має власну сім'ю; а щодо вартості автомобілю у розмірі 243000,00 грн. пояснював, що на момент заповнення декларації, у зв'язку з розлученням, не мав доступу до копії договору про продаж автомобіля і не знав його точної суми. Окрім того, звертає увагу суду на те, що не відобразив доходи у вигляді соціальних виплат в сумі 10320,00 грн. та страхових виплат в сумі 15784,89 грн., у зв'язку із припиненням шлюбних відносин із громадянкою ОСОБА_4, що підтверджується рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01.09.2017 року та відсутності доступу до відповідних документів. Також, звертає увагу, що оскаржуване рішення НАЗК стало підставою для прийняття НАЗК іншого рішення № 1360 від 06.07.2018 "Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак корупційного правопорушення та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_3, депутатом Херсонської міської ради"" до Національної поліції України, яке було долучене до матеріалів кримінального провадження № 1217230040003537. Згаданим рішенням № 1360 від 06.07.2018 встановлено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України. На думку позивача, НАЗК не вправі встановлювати замість судового органу факт подачі достовірних чи недостовірних відомостей, а відтак й встановлювати винність у скоєнні правопорушення. Негативний наслідок рішень НАЗК став підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.09.2018 року.

04.09.2018 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так, у відзиві Національне агентство з питань запобігання корупції зазначає, що вимоги Закону та Порядку, на які посилається позивач з приводу пропущення 90 днів перевірки, порушено не було, оскільки в останніх відсутні граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та підготовки проекту рішення про результати проведеної повної перевірки і прийняття його на засіданні Національного агентства. Щодо не відображення декларантом інформації про проживання останнього у будинку, який на праві власності належить його матері, НАЗК вказує, що для реєстрації особа подає органу реєстрації, зокрема, документи, що підтверджують право на проживання в житлі, адреса якого зазначається під час реєстрації. У разі якщо таких документів немає, реєстрація може здійснюватись тільки за згодою власника житла. На переконання відповідача, реєстрація/проживання особи в об'єкті нерухомості, який належить іншій особі є правом користування таким об'єктом нерухомості, а отже згідно п.2 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції" повинно декларуватися. Що стосується доводів скаржника про помилковість тверджень щодо не зазначення суб'єктом декларування відомостей про корпоративні права на п'ять товариств з обмеженою відповідальністю на загальну суму 985835,33 грн., то відповідач зазначає, що, виходячи з положень ЦК України, якщо вартість чистих активів ТОВ виявляється меншою від статутного капіталу, то останнє зобов'язане зменшити свій статутний капітал та внести відповідні зміни до статуту, а вже потім протягом 3 днів з дати прийняття рішення про внесення відповідних змін повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру. Водночас, згідно з даними ЄДР реєстраційні дії щодо ТОВ "РК "Шумен" здійснювалися у 2012 році. Відповідно до інформації з ЄДР, станом на 31.12.2016, позивач був засновником ТОВ "РК "Шумен" (внесок - 969405,33 грн., що становить 51,9%), ТОВ "Нерпіс" (внесок - 5125,00 грн., що становить 25%), ТОВ "Кіномир" (внесок - 7175,00 грн., що становить 35%), ТОВ "Фірма "Івушка" (внесок - 30,00 грн., що становить 50%), ТОВ "ЛІК" (внесок - 4100,00 грн., що становить 20%). Єдиний державний реєстр юридичних осіб, ФОП та громадських формувань створений, зокрема, з метою забезпечення державних органів достовірної інформації про юридичних осіб, ФОП. Витяг з ЄДР є документом, який містить актуальні відомості на дату та час його формування. Однак, маючи відповідні частки п'яти ТОВ, позивач не відобразив інформацію у поданій декларації, що свідчить про порушення статті 46 Закону України "Про запобігання корупції". Окрім того, НАЗК звертає увагу, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розміру утриманого податку з доходів фізичних осіб, члену сім'ї суб'єкта декларування у 2016 році нарахований та виплачений дохід у вигляді соціальних виплат в сумі 10320 грн. Управлінням праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради та страхових виплат в сумі 15784,89 грн. ПАТ "Київський страховий дім". Враховуючи не відображення повних відомостей у 2016 році, НАЗК, за результатами з'ясування їх достовірності, після проведення повної перевірки декларації рішенням встановлено, що ОСОБА_3 не дотримано вимог пунктів 2, 5, 5-1, 7 та 10 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції", зазначивши при цьому недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є ознакою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України. Також, відповідачем звернуто увагу суду, що, виходячи з положень ст. 12 Закону України "Про запобігання корупції", ним правомірно, з урахуванням змісту рішення № 1354, прийнято рішення від 06.07.2018 № 1360, яким затверджено обгрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного правопорушення та направлення його до Національної поліції України.

У судовому засіданні 07.09.2018 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.09.2018.

21.09.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. В даній відповіді останній надав пояснення, в яких зазначив, що НАЗК при здійсненні перевірки е-декларації ОСОБА_3 порушено конституційний принцип "дозволено лише те, що передбачено законом", оскільки ані в Законі, ані в Порядку не встановлено такої стадії перевірки як опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та прийняття його на засіданні НАЗК. Стосовно заперечень щодо не зазначення у декларації права користування об'єктом нерухомості (житлом матері), то представник вказує, що на об'єкті користування не міститься інформація з приводу якої саме площі він використовується, а тому лише договір, якого немає, може свідчити про надання права користування та його обсяг. З приводу незареєстрованих корпоративних прав декларанта, його представник письмово пояснила, що НАЗК не прив'язує вартість корпоративних активів до грошового розміру частки суб'єкта декларування у статутному фонді підприємства, а прив'язує саме до оцінки таких прав, якщо вона відома суб'єкту декларування. Щодо не декларування угоди про продаж автомобілю не ОСОБА_3, а його сином, то з відповіді на відзив вбачається, що НАЗК взагалі не надає своїх заперечень, тобто на думку позивача, замовчує факт неправомірності прийнятого відповідачем рішення.

Ухвалою від 24.09.2018 задоволено клопотання представника позивача про продовження строку проведення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 16.10.2018 .

Ухвалою від 17.10.2018 відмовлено представнику позивача в задоволенні клопотань про призначення економічної експертизи та витребування доказів. В той же день закрито підготовче провадження. За клопотанням представника відповідача призначено справу за позовом ОСОБА_3 до судового розгляду по суті на 14.11.18 у режимі відеоконференції.

14.11.2018 до суду надійшла заява позивача про відвід судді Хом'якової В.В., мотивована тим, що суддею було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань про призначення економічної експертизи та витребуванні доказів, чим порушено принцип змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Дії судді викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді.

Ухвалою від 14.11.2018 заяву ОСОБА_3 про відвід судді Хом'якової В.В. передано до відділу документального забезпечення і діловодства (канцелярії суду) для здійснення автоматизованого розподілу відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, а провадження в адміністративній справі зупинено до вирішення питання про відвід.

Ухвалою судді Гомельчука С.В. від 15.11.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Хом'якової В.В. по справі № 2140/1590/18 відмовлено.

Ухвалою від 19.11.2018 поновлено провадження в адміністративній справі № 2140/1590/18 та перепризначено судове засідання в режимі відеоконференції на 27.11.2018.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, які викладені у позові та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали адміністративного позову, з'ясувавши обставини, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку аргументам сторін, суд встановив наступне.

Позивач був депутатом Херсонської міської ради Херсонської області станом на 31.12.2016 та згідно ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" (далі по тексту - Закон №1700-VII) є суб'єктом, на якого поширюється дія даного закону та особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який, у відповідності до ст. 45 Закону, зобов'язаний щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Після подання позивачем щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, відповідно до рішень Національного агентства від 02.03.2018 за № 302 "Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_3, депутатом Херсонської міської ради, на підставі інформації, отриманої від суб'єкта звернення" та від 27.04.2018 за № 829 "Про продовження строку повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_3, депутатом Херсонської міської ради" проведена повна перевірка позивача уповноваженою особою - головним спеціалістом четвертого відділу (Південний регіон) Департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя ОСОБА_5, та уповноваженою особою - головним спеціалістом четвертого відділу (Південний регіон) Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції ОСОБА_6

За результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_3 встановлено (мовою оригіналу):

"Суб'єкт декларування при поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не дотримав вимоги пунктів 2, 5, 5-1, 7 та 10 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції". Суб'єкт декларування подав недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України. Суб'єкт декларування не дотримав вимоги частини п'ятої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції", а саме неналежно відобразив інформацію щодо вартості об'єкта рухомого майна, що станом на 31.12.2016 року належало на праві власності члену сім'ї суб'єкта декларування на дату набуття у власність. За результатами перевірки на наявність конфлікту інтересів встановлено, що обмеження, передбачені статтею 25, та вимоги статті 36 Закону України "Про запобігання корупції" на суб'єкта декларування не поширюються. Ознак незаконного збагачення не виявлено".

02.04.2018 НАЗК направило позивачу лист № 54-08/12973/18 про надання пояснень з приводу нерухомого майна, яке не відображено у 2016 році в декларації на праві користування суб'єкта декларування; вартості квартир, загальною площею 64,5 кв.м. і 36 кв.м., що належать на праві власності ОСОБА_4; вартості легкового автомобіля Lexus GS 300, що належить на праві власності ОСОБА_4; корпоративних прав ОСОБА_3 у п'яти ТОВ; доходів, отриманих ОСОБА_4 за 2016 рік у вигляді страхових та соціальних виплат; не надання копій фінансових документів, що підтверджують розмір фінансових зобов'язань на дату їх виникнення; дати набуття та джерела походження грошових коштів у вигляді готівкових коштів у розмірі 8000,00 USD, 1500,00 EUR, які належать ОСОБА_4 та у розмірі 27000,00 USD, 50000,00 грн., які належать ОСОБА_3; грошових активів у вигляді коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах суб'єкта декларування за 2015-2016 роки; джерело коштів на придбання квартири загальною площею 64,5 кв.м. у м. Херсоні ОСОБА_4; копії правовстановлювальних та інших документів для підтвердження точності оцінки задекларованих активів.

У зв'язку із ненадходженням до НАЗК пояснень від суб'єкта декларування, рішенням останнього № 829 від 27.04.2018 року вирішено продовжити строк проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_3, депутатом Херсонської міської ради, з 02.05.2018 року на 30 календарних днів.

14.05.2018 року позивач підготував пояснення на лист № 54-08/12973/18, в яких навів доводи, що зазначені ним у позові та відповіді на відзив. Окрім наведеного вказав, що йому невідома дата набуття та джерела походження грошових коштів у вигляді готівкових коштів у розмірі 8000,00 USD, 1500,00 EUR, які належать ОСОБА_4, колишній жінці, і надати таку інформацію не має можливості в зв'язку із розлученням. Також, стосовно дати набуття та джерела походження грошових активів у вигляді готівкових коштів у розмірі 27000,00 USD, 5000,00 грн., повідомив, що отримав їх від гр. ОСОБА_4 19.12.2016 року за їх домовленістю, а вона отримала їх в свою чергу від свого батька на зберігання, що підтверджується обставинами, які встановлені рішенням Одеського апеляційного господарського суду по справі № 923/1435/15. Щодо фінансових зобов'язань за 2016 рік, то позивач зазначив, що має кредит на суму 332749,00 доларів США у ПАТ "Сбербанк Росії".

Надалі, НАЗК, відповідно до ч.1 ст. 8, абз.5 ч.1 ст. 50 Закону України "Про запобігання корупції", пп.4 п.3 розділу ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 06.07.2018 прийняло Рішення за № 1354 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_3, депутатом Херсонської міської ради". В резолютивній частині даного рішення вказано, зокрема, що НАЗК вирішило:

1. За результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої) поданої ОСОБА_3 Олександоровичен , встановлено:

1.1. Суб'єкт декларування при поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не дотримав вимоги пунктів 2, 5, 5-1, 7 та 10 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції". Суб'єкт декларування подав недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального Кодексу України.

1.2. Суб'єкт декларування не дотримав вимоги частини п'ятої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції", а саме неналежно відобразив інформацію щодо вартості об'єкта рухомого майна, що, станом на 31.12.2016 року, належало на праві власності члену сім'ї суб'єкта декларування на дату набуття у власність.

06.07.2018 НАЗК прийняло Рішення за № 1360 "Про затвердження обгрунтованого висновку щодо виявлення ознак корупційного правопорушення та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_3, депутатом Херсонської міської ради" до Національної поліції України".

Позивач не згодний з п. 1.1, 1.2. п. 1 рішення НАЗК № 1354 від 06.07.2018 та просить скасувати дане рішення в частині вказаних пунктів, посилаючись на те, що загальна сума не задекларованих за відсутності його вини відомостей складає лише 45129,00 грн., що не підпадає під ознаки правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України.

Дослідивши та врахувавши норми законодавства, суд зазначає наступне.

Закон України "Про запобігання корупції" визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 11 Закону №1700-VII, до повноважень Національного агентства належать: здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частина перша статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" (далі Закону) встановлює, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону, повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю. Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону визначає Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 року №56 (далі по тексту - Порядок).

Згідно з пунктом 6 Порядку повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) прийняття Рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об'єкти декларування (об'єкти нерухомості; об'єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов'язання; видатки та правочини суб'єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб'єкта декларування; членство суб'єкта декларування в об'єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу;

4) направлення Національним агентством відповідному суб'єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;

5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Відповідно до пункту 9 Порядку, у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань. Зазначені суб'єкти зобов'язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.

Для перевірки інформації про об'єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

Згідно з пунктом 12 Порядку, у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб'єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів. Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Надані суб'єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб'єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

Після розгляду НАЗК наданих позивачем письмових пояснень, за результатами з'ясування їх достовірності та повної перевірки декларації суб'єкта декларування, Національним агентством рішенням № 1354 від 06.07.2018 встановлено недотримання вимог пунктів 2, 5, 5-1, 7 та 10 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції", зазначивши при цьому недостовірність відомостей, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є ознакою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

Щодо посилань позивача на порушення строків НАЗК при проведенні перевірки слід зазначити, що згідно з пунктом 2 розділу III Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.02.2017 року № 56, (далі - Порядок №56), початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття Рішення про проведення перевірки. Про прийняття Рішення про проведення перевірки Національне агентство письмово повідомляє суб'єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру не пізніше дня його прийняття.

Порядком № 56 не передбачено обов'язкового запрошення суб'єкта декларування на засідання Національного агентства під час прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації. Згідно з пунктом 2 розділу III Порядку № 56, початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття Рішення про проведення перевірки. Про прийняття Рішення про проведення перевірки Національне агентство письмово повідомляє суб'єкт декларування за допомогою програмних засобів Реєстру не пізніше дня його прийняття.

Згідно п. 14 Порядку, повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до: 1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань; 2) суб'єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, перевірка розпочалася 02.03.2018 та тривала до 06.07.2018 .

У зв'язку з відсутністю пояснень на запит, НАЗК прийняло рішення від 27.04.2018 про продовження строку повної перевірки декларації скаржника, про що його було повідомлено.

Слід зазначити, що Порядком № 56 не передбачено термінів для затвердження рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, відповідно до частини третьої статті 1 Закону, у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов'язаного корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обов'язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п'яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

Таким чином, суд не вбачає порушення НАЗК строків проведення повної перевірки.

З приводу декларування позивачем недостовірних відомостей щодо об'єктів нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції" в декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Необхідність відображення вказаної інформації про суб'єкта декларування та членів його сім'ї передбачена Формою декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженою рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3 (далі - Форма декларації).

Відповідно до пункту 12 Правил заповнення форми декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які є невід'ємною частиною Форми декларації, під "Іншими правами користування" у декларації розуміються: сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), праве забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, інші права, передбачені законодавством.

Статтею 379 Цивільного кодексу України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Проживання особи в об'єкті нерухомості, який належить іншій особі, створюють права членів сім'ї власника жилого будинку (квартири), які мають також і обов'язки щодо участі у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту, та що є "іншим правом користування": в даному випадку - іншим правом, передбаченим законодавством.

Позивач згідно паспортних даних зареєстрований в будинку за адресою м. Херсон, вул. Ливарна, буд 51/5, будинок належить матері позивача. Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що до майнових прав реєстрація місця проживання громадянина ніякого відношення не має. Документом, до якого вносяться відомості про місце проживання, може бути паспорт громадянина України.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що за даною адресою позивач і проживає, а отже користується житловим будинком матері. На користь такого висновку свідчить та обставина, що іншої адреси проживання позивач не вказує, ця адреса вказана не тільки в паспорті, а й у позовній заяві. Реєстрація це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Таким чином, реєстрація означає місце проживання, а отже і право користування приміщенням, в якому є зареєстрованим особа. Позивачу необхідно було відобразити інформацію про право користування об'єктом нерухомого майна - житлом, яке належить матері позивача.

Позивач в розділі 8 декларації "Корпоративні права", у розділі 9 декларації "Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є субєкт декларування або члени його сімї" зазначив відсутність об'єктів для декларування. Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суб'єкт декларування станом на 31.12.2016 був засновником ТОВ "РК "Шумен" (внесок - 969405,33 грн., що становить 51,9%), ТОВ "Нерпіс" (внесок - 5125,00 грн., що становить 25%), ТОВ "Кіномир" (внесок - 7175,00 грн., що становить 35%), ТОВ "Фірма "Івушка" (внесок - 30,00 грн., що становить 50%), ТОВ "ЛІК" (внесок - 4100,00 грн., що становить 20%).

Декларантом надавались пояснення з приводу невнесення відомостей про корпоративні права та юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником яких він є, в поясненнях він зазначив, що не має достовірних даних для відображення, оскільки підприємства не працюють останні 5-10 років, він втратив з ними зв'язок та не має жодної інформації про те, що вони працюють. Також, позивач пояснював, що у 2013 році на загальних зборах учасників ТОВ "РК "Шумен" засновники прийняли рішення щодо, зокрема, зменшення статутного фонду ТОВ до 5000,00 грн.

Такі доводи є необгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно пунктів 5 та 5-1 ч.1 ст. 46 Закону "Про запобігання корупції" в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування повинні зазначатись інші корпоративні права, що належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї, із зазначенням найменування кожного суб'єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї".

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначається Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-XII (далі - Закон №1576-XII). Статтею 1 Закону №1576-XII визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Згідно з ч.1 ст. 12 Закону №1576-XII Товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу

Відповідно до вимог статті 7 Закону №1576-XII зміни, які сталися в установчих документах товариства і які підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру..

Статтею 13 Закону №1576-XII визначено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до ст. 16 Закону №1576-XII, товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Рішення про зміну розміру Статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч.1 ст. 50 Закону №1576-XII, Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтею 52 Закону №1576-XII визначено, що зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку. Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення відповідних змін до державного реєстру.

Частка у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації для цілей декларації має кількісний вираз у вигляді номінальної (грошової) вартості, а також часткового співвідношення (у вигляді проценту) відносно розміру статутного капіталу відповідного суб'єкта господарювання, та охоплюється поняттям "вартість корпоративних прав". У грошовому вираженні така вартість зазначається станом на дату набуття прав, а якщо проводилася грошова оцінка таких прав і результати оцінки відомі суб'єкту декларування - відповідно до результатів такої оцінки.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ніяких реєстраційних дій щодо вказаних підприємств стосовно статутного фонду, або частки позивача в статутному фонді, не вносились.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створений з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру (частина перша статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Витяг з Єдиного державного реєстру - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Отже, враховуючи, що суб'єкт декларування мав частку 51,9% в статутному капіталі ТОВ "Розважальний комплекс "Шумен", частку 25% в статутному капіталі ТОВ "Нерпіс", частку 35% в статутному капіталі ТОВ "Кіномир", частку 50% в статутному капіталі ТОВ "Фірма "Івушка", він був кінцевим бенефіціарним власником (контролером) зазначених юридичних осіб в розумінні визначення, наведеного у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

З матеріалів справи не вбачається доказів внесення змін до установчих документів, шляхом повідомлення відповідного органу реєстрації та внесення ним реєстраційних дій, а отже правомірними були посилання НАЗК на інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо належності ОСОБА_3 корпоративних прав на п'ять ТОВ, в яких він ще і є кінцевим бенефіціарним власником.

Відповідач правомірно користувався відомостями ЄДР, оскільки ніяких інших документів про розмір корпоративних прав позивач на перевірку не надав. Доводи про зменшення статутних фондів є такими, що не підтверджені документально, а тому не були взяті до уваги НАЗК, немає і підстав суду приймати їх до уваги.

Згідно п. 7 ч.1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції" в декларації вказуються отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. Відповідачем було виявлено, що позивач не відобразив інформацію про отриманий в 2016 році дохід від продажу автомобіля на суму 100 000 грн. дружині ОСОБА_4 Суд погоджується з доводами позивача про неправильність даного висновку, оскільки автомобіль Lexus GS 300 2005 року був проданий не ОСОБА_3, а його сином ОСОБА_7, який не є членом сім'ї.

Що стосується не відображення інформації про отримання дружиною позивача ОСОБА_4 соціальних виплат в сумі 10320 грн. від Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради та страхових виплат в сумі 15784,89 грн. ПАТ "Київський страховий дім", то доводи про те, що через розлучення він не мав можливості отримати у колишнього члена сім'ї інформації про доходи за 2016 рік є необгрунтованими, оскільки позивач не довів факт відмови ОСОБА_4 надати йому такі відомості, про таку відмову в декларації не вказав.

В оспорюваному рішенні НАЗК вказало, що у розділі 14 декларації "Видатки та правочини суб'єкта декларування" позивач вказав про придбання транспортного засобу, що спричинило видаток на суму 243000 грн. Водночас, в розділі 6 "Цінне рухоме - транспортні засоби" декларації зазначено відомості про автомобіль автомобіля Lexus GS 300 2005 року випуску вартістю 243000 грн., набутий у власність 22.07.2016 членом сім'ї суб'єкта декларування (ОСОБА_4О.). Разом з тим, за договором купівлі-продажу автомобіля № 6541/2016/001884 його вартість складає 100000 грн.

Згідно п. 10 ч.1 ст. 46 Закону "Про запобігання корупції" видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб'єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов'язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті. Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет. На письмовий запит Національного агентства суб'єкт декларування надає інформацію щодо найменування контрагента.

Декларація не містить пояснень позивача з приводу відмови члена сім'ї суб'єкта декларування у 2016 році - ОСОБА_4 надати необхідну інформацію (п.11 Форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженою рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3). Так, у разі відмови члена сім'ї суб'єкта декларування (шлюб розірвано рішенням суду лише 01.09.2017 року) надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації, суб'єкт декларування зобов'язаний зазначити про це в декларації, відобразивши в декларації всю відому йому інформацію про об'єкти декларування стосовно такого члена сім'ї. Відповідно до частини першої статті 50 Закону Національне агентство з питань запобігання корупції проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадку, якщо член сім'ї суб'єкта декларування відмовився надати будь-які відомості для заповнення декларації.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів відмови ОСОБА_4 надати необхідну інформацію щодо придбання легкового автомобіля Lexus GS 300, що належить на їй на праві власності, та який було нею придбано у сина позивача.

Зазначене свідчить про допущення позивачем вищевикладених порушень, які були встановлені Національним агентством під час повної перевірки його декларації за 2016 рік, а саме - недотримання вимог пунктів 2, 5, 5-1, 7 та 10 частини першої статті 46 Закону "Про запобігання корупції".

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд також звертає увагу, що позивач в даному позові просив визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, а щодо незаконності дій відповідача вимогу не ставив.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив :

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10 грудня 2018 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 12.2