Постанова

від 23.05.2019 по справі 2140/1590/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 р.м. ОдесаСправа № 2140/1590/18 Головуючий в І інстанції: Хомякова В.В.

Дата ухвалення рішення 28.11.2018 р.

Місце ухвалення: м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача -Шеметенко Л.П. судді -Стас Л.В. судді -Турецької І.О. за участю: секретаря - Недашковської Я.О.

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування п.п 1.1, 1.2 п. 1 рішення від 06.07.2018 року № 1354, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.07.2018 року за № 1354 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , депутатом Херсонської міської ради" в частині підпунктів 1.1; 1.2 пункту 1, саме "п.1 підпункт 1.1 Рішення, що суб`єкт декларування при поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не дотримав вимоги пунктів 2, 5, 5-1, 7 та 10 частини першої статті 46 Закону "Про запобігання корупції". Суб`єкт декларування подав недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних, на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального Кодексу України. Підпункт 1.2. Суб`єкт декларування не дотримав вимоги частини п`ятої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції", а саме неналежно відобразив інформацію щодо вартості об`єкта рухомого майна, що, станом на 31.12.2016 року, належало на праві власності члену сім`ї суб`єкта декларування на дату набуття у власність".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що при проведенні перевірки відповідачем не було враховано надані ним пояснення та копії підтверджуючих документів, надіслані листом від 14.05.2018 року, що є порушенням Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Також, позивач вважає, що НАЗК порушено строки повної перевірки, оскільки рішення прийнято на 127 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки, що вчинено в порушення п.14 розділу ІІІ Порядку № 56.

Позивач не погоджується з тим, що ним не відображено інформацію про право користування об`єктом нерухомого майна, житлом, яке належить його матері, оскільки ним ніяких правочинів не укладалось, а тому відсутні правові підстави для такого зазначення у декларації. З приводу не зазначення корпоративних прав в п`яти підприємствах та не зазначення юридичних осіб, де він є кінцевим бенефіціарним власником, зауважує, що не мав достовірних даних для відображення корпоративних прав, так як в останні 5-10 років втратив з ними повний зв`язок. Відтак вважав, що ці підприємства вже не існують, і наявність фактично неіснуючих корпоративних прав у декларації може бути розцінено як відображення недостовірних даних. Щодо начебто не відображення інформації про отриманий у 2016 році дохід від продажу рухомого майна на суму 100000,00 грн. (автомобілю Lexus GS 300 2005 року), зазначив, що останній належав до продажу його повнолітньому сину, який з ним не проживає та має власну сім`ю; а щодо вартості автомобілю у розмірі 243000,00 грн. пояснював, що на момент заповнення декларації, у зв`язку з розлученням, не мав доступу до копії договору про продаж автомобіля і не знав його точної суми. Окрім того, звертає увагу суду на те, що не відобразив доходи у вигляді соціальних виплат в сумі 10320,00 грн. та страхових виплат в сумі 15784,89 грн., у зв`язку із припиненням шлюбних відносин із громадянкою ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01.09.2017 року та відсутності доступу до відповідних документів.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28листопада 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено йому у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Позивач зазначає, що він самостійно не зміг зібрати ці докази, оскільки йому було відмовлено у їх наданні. Дії суду вважає порушенням принципу змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Апелянт зазначає, що відповідачем було порушено строки проведення повної перевірки, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Щодо інших порушень, апелянт в обґрунтування своєї позиції посилався на ті ж самі підстави, зазначені у позовній заяві.

Крім іншого, апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач зазначив, що ним 14.11.2018 року було подано заяву про відвід судді Хом`якової В.В. у зв`язку з виникненням об`єктивного сумніву щодо упередженості та об`єктивності судді, однак, ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено. У зв`язку з вказаним апелянт просить суд апеляційної інстанції визнати підстави відводу судді Хом`якової В.В. обґрунтованими та відповідно до ст. 317 КАС України скасувати рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2018 року Національним агентством з питань запобігання корупції було прийнято рішення № 302 про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Херсонської міської ради, на підставі інформації, отриманої від суб`єкта звернення (а.с. 81-82).

02.04.2018 року НАЗК направило позивачу лист № 54-08/12973/18 про надання пояснень та копій підтвердних документів (з обґрунтуванням задекларованої оцінки активів) щодо нерухомого майна, зазначеного у декларації як зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання суб`єкта декларування, відомості про яке не відображено в розділі 3 декларації на праві користування суб`єкта декларування; вартості квартири, загальною площею 64,5 кв.м. і 36 кв.м., що належать на праві власності ОСОБА_2 , відомості про яку відображені в розділі 3 декларації за 2016 рік; вартості легкового автомобіля Lexus GS 300, що належить на праві власності ОСОБА_2 , відомості про який відображено в розділі 6 декларації за 2016 рік та джерело походження коштів для набуття рухомого майна у власність; корпоративних прав ОСОБА_1 у п`яти ТОВ та причини їх невідображення у декларації за 2016 рік; доходів, отриманих ОСОБА_2 , за 2016 рік у вигляді страхових та соціальних виплат; фінансових зобов`язань, відомості про які зазначено у розділі 13 декларації за 2016 рік та надання копій фінансових документів, що підтверджують розмір фінансових зобов`язань на дату їх виникнення; дати набуття та джерела походження грошових коштів у вигляді готівкових коштів у розмірі 8000,00 USD, 1500,00 EUR, які належать ОСОБА_2 та у розмірі 27000,00 USD, 50000,00 грн., які належать ОСОБА_1 ; грошових активів у вигляді коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах суб`єкта декларування та членів його сім`ї за 2015-2016 роки; джерело походження коштів на придбання квартири загальною площею 64,5 кв.м. у м. Херсоні ОСОБА_2 ; копії правовстановлювальних та інших документів для підтвердження точності оцінки задекларованих активів (а.с. 30).

Рішенням НАЗК від 27.04.2018 року № 829 було продовжено строк повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Херсонської міської ради, з 02.05.2018 року на 30 календарних днів, у зв`язку з ненадходженням пояснень від суб`єкта декларування, відповіді та інформації по суті, необхідних для проведення такої перевірки упродовж 60 календарних днів (а.с. 79-80).

14.05.2018 року позивач підготував пояснення на лист № 54-08/12973/18, в яких навів доводи, що зазначені ним у позові та відповіді на відзив. Окрім наведеного вказав, що йому невідома дата набуття та джерела походження грошових коштів у вигляді готівкових коштів у розмірі 8000,00 USD, 1500,00 EUR, які належать ОСОБА_2 , колишній жінці, і надати таку інформацію не має можливості в зв`язку із розлученням. Також, стосовно дати набуття та джерела походження грошових активів у вигляді готівкових коштів у розмірі 27000,00 USD, 5000,00 грн., повідомив, що отримав їх від гр. ОСОБА_2 19.12.2016 року за їх домовленістю, а вона отримала їх в свою чергу від свого батька на зберігання, що підтверджується обставинами, які встановлені рішенням Одеського апеляційного господарського суду по справі № 923/1435/15. Щодо фінансових зобов`язань за 2016 рік, то позивач зазначив, що має кредит на суму 332749,00 доларів США у ПАТ "Сбербанк Росії" (а.с. 31).

За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , депутатом Херсонської міської ради, Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення від 06.07.2018 року № 1354 (а.с.69-78).

Згідно п. 1 резолютивної частини вказаного рішення НАЗК вирішило, що за результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої) поданої ОСОБА_1 , встановлено:

1.1. Суб`єкт декларування при поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не дотримав вимоги пунктів 2, 5, 51, 7 та 10 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції". Суб`єкт декларування подав недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального Кодексу України.

1.2. Суб`єкт декларування не дотримав вимоги частини п`ятої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції", а саме неналежно відобразив інформацію щодо вартості об`єкта рухомого майна, що, станом на 31.12.2016 року, належало на праві власності члену сім`ї суб`єкта декларування на дату набуття у власність.

06.07.2018 року НАЗК прийняло Рішення за № 1360 "Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак корупційного правопорушення та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , депутатом Херсонської міської ради" до Національної поліції України" (а.с. 28-29).

Позивач, не погоджуючись з п. 1.1, 1.2. п. 1 рішення НАЗК № 1354 від 06.07.2018 року оскаржив його до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив суд апеляційної інстанції визнати обґрунтованими підстави для відводу судді Хом`яковій В.В., вказані ним у заяві від 14.11.2018 року про відвід судді та скасувати рішення суду першої інстанції на підставі п. 2 ч. 3 ст. 317 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2018 року позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про відвід судді Хом`якової В.В., в обґрунтування якої позивач посилався на виникнення об`єктивного сумніву щодо упередженості судді, з огляду на те, що суддею було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань про призначення економічної експертизи та витребуванні доказів, чим порушено принцип змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року було визнано заявлений відвід судді Хом`якової В.В. необґрунтованим та передано заяву ОСОБА_1 до відділу документального забезпечення і діловодства (канцелярії суду) для здійснення автоматизованого розподілу відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, а провадження в адміністративній справі зупинено до вирішення питання про відвід.

Ухвалою судді Херсонського окружного адміністративного суду Гомельчука С.В. від 15.11.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Хом`якової В.В. по справі № 2140/1590/18 відмовлено.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року поновлено провадження в адміністративній справі № 2140/1590/18 та продовжено розгляд справи у складі головуючого судді Хом`якової В.В.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Хом`якової В.В., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Ч. 4 ст. 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

В якості підстави для відводу судді Хом`якової В.В. позивач посилався на те, що ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року, під головуванням судді Хом`якової В.В., позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення економічної експертизи та витребуванні доказів, задоволення яких, на його думку, було необхідним для об`єктивного розгляду справи та встановлення відсутності порушення декларантом положень п. 5, 51 ч. 1 ст. 46 Закону України Про запобігання корупції . Зазначене, на думку позивача, свідчить про порушення суддею принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбаченого ст. 9 КАС України. Інших підстав для відводу позивачем не наведено.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, викладеною в ухвалі від 15.11.2018 року, стосовно того, що саме незгода позивача із рішенням судді Хом`якової В.В. від 17.10.2018 року стала підставою для заявлення відводу судді, тоді як зазначене, згідно вимог ч. 4 ст. 36 КАС України, не може бути підставою для відводу.

Позивачем не доведено наявності підстав, передбачених ст. 36 КАС України, для відводу судді Хом`якової В.В., а тому судом першої інстанції було правомірно визнано заявлений позивачем відвід необґрунтованим та відмовлено у задоволенні відповідної заяви позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 317 КАС України обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду є порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилось в ухваленні судового рішення суддею, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими.

В даному випадку судом апеляційної інстанції не встановлено підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 317 КАС України для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Що стосується посилання позивача на порушення позивачем строку проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону визначає Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 року №56 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 6 Порядку повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) прийняття Рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу;

4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;

5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Пунктом 14 Розділу 3 Порядку передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:

1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань;

2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Згідно п. 1 розділу ІV Порядку за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (далі - Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації).

Відповідно до п. 2 розділу ІV Порядку про закінчення проведення повної перевірки декларації Національне агентство письмово повідомляє суб`єкта декларування та надсилає Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення. Зазначені дії можуть вчинятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобів поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо в результаті повної перевірки декларації було встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей, або неточну оцінку задекларованих активів, або наявність конфлікту інтересів, або ознаки незаконного збагачення, Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації надсилається суб`єкту декларування за допомогою засобів поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення та програмних засобів Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Херсонської міської ради, було прийнято НАЗК 02.03.2018 року, таким чином, перевірка відносно позивача розпочалася 02.03.2018 року. Рішенням від 27.04.2018 року НАЗК було продовжено строк повної перевірки декларації скаржника ще на 30 днів, з 02.05.2018 року.

Рішення за результатом проведення перевірки прийнято НАЗК лише 06.07.2018 року.

Суд першої інстанції посилався на те, що Порядком № 56 не передбачено термінів для затвердження рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, відповідно до частини третьої статті 1 Закону, у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обов`язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п`яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

З огляду на зазначене суд першої інстанції не встановив порушення НАЗК строків проведення повної перевірки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, Порядком № 56 передбачено, що повна перевірка декларації передбачає певні дії. При цьому, перевірка розпочинається з дня прийняття рішення про проведення перевірки та фактично закінчується прийняттям Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Також Порядком передбачено обов`язок НАЗК письмово повідомити суб`єкта, відносно якого проводилась перевірка, про закінчення проведення повної перевірки декларації. Доказів письмового повідомлення позивача про проведення перевірки відповідачем не надано.

З моменту прийняття рішення про проведення перевірки відносно ОСОБА_1 до моменту прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації за 2016 рік, поданої позивачем, минуло більше 90 днів (з урахуванням продовження перевірки на 30 днів).

Таким чином, відповідачем фактично було порушено строки проведення перевірки відносно позивача, однак, колегія суддів зазначає, що строк проведення перевірки є строком виконання органом своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень.

При цьому, порушення строку проведення перевірки не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення за наслідками проведення такої перевірки.

Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й того, яке є предметом спору у цій справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що факт порушення відповідачем строку проведення перевірки сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого рішення, а тому прийняте відповідачем рішення підлягає перевірці судом на відповідність критеріям, встановленим ст. 2 КАС України, в тому числі, перевірці чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо та іншим критеріям.

Стосовно суті заявлених позовних вимог та оцінки правомірності прийнятого відповідачем рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 4 Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон №1700-VII) Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

До повноважень Національного агентства, згідно п.8 ч.1 ст. 11 зазначеного Закону належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 станом на 31.12.2016 року був депутатом Херсонської міської ради, та відповідно до ст. 3 Закону №1700-VII є суб`єктом, на якого поширюється дія даного закону та особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який, у відповідності до ст. 45 Закону, зобов`язаний щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Ст. 50 Закону № 1700-VII передбачено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Перевірка поданої ОСОБА_1 декларації за 2016 рік здійснювалась НАЗК на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 50 Закону № 1700-VII, згідно якого Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Як вже зазначалось, вище, за наслідками проведення повної перевірки декларації позивача за 2016 рік відповідачем було встановлено порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 2, 5, 51, 7 та 10 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції", у декларації зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Необхідність відображення вказаної інформації про суб`єкта декларування та членів його сім`ї передбачена також Формою декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженою рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року № 3 (далі - Форма декларації).

В ході проведення повної перевірки відповідачем було встановлено, що суб`єкт декларування у декларації за 2016 рік не зазначив відомості про право користування об`єктом нерухомого майна, який відповідно до розділу 2.1 Інформація про суб`єкта декларування декларації є його зареєстрованим місцем проживання та місцем фактичного проживання станом на кінець звітного періоду.

Згідно наданих суб`єктом декларування пояснень встановлено, що об`єкт нерухомості, зазначений у розділі 2.1 в м. Херсон, в якому суб`єкт декларування зареєстрований та фактично проживав, належить на праві власності ОСОБА_4 , матері суб`єкта декларування.

Позивач не заперечує факт недекларування ним у декларації за 2016 рік об`єкта нерухомості, який був місцем його реєстрації та фактичного проживання, однак посилається на відсутність підстав для його декларування через те, що прав користування зазначеним майном у нього не виникло, оскільки будь-яких правочинів з матір`ю він ні в письмовій, ні в усній формі не укладав. Позивач зазначає, що право користування чужим майном, згідно глави 32 ЦК України, є сервітут, який може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до пункту 12 Правил заповнення форми декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які є невід`ємною частиною Форми декларації, затвердженої рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року № 3, під "Іншими правами користування" у декларації розуміються: сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), праве забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, інші права, передбачені законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно паспортних даних зареєстрований в будинку за адресою АДРЕСА_1 , будинок належить матері позивача. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що сама по собі реєстрація місця проживання громадянина не має відношення до майнових прав особи.

Однак, згідно ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Статтею 150 Житлового кодексу передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

При цьому, відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно ст. 64 ЖК до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно пояснень позивача, наданих Національному агентству з питань запобігання корупції, об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де він зареєстрований та фактично проживав, належить його матері - ОСОБА_4

Таким чином, позивач, проживаючи у вказаному будинку, та являючись членом сім`ї власника зазначеного нерухомого майна, та на підставі ст. 156 ЖК України, з огляду на не встановлення іншої угоди про порядок користування приміщенням, користується жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача фактично виникло інше право користування житловим приміщенням: в даному випадку - іншим правом, передбаченим законодавством.

Зважаючи на зазначене об`єкт нерухомості, в якому позивач фактично проживав, підлягав декларуванню у розділі 3 Об`єкти нерухомості декларації.

Незадекларувавши вказаний об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позивач порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України Про запобігання корупції .

Згідно п.п. 5, 51 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції" у декларації зазначаються відомості, зокрема, щодо інших корпоративних прав, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із зазначенням найменування кожного суб`єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні; а також щодо юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї".

Згідно Правил заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року № 3, у розділі 8 Корпоративні права суб`єкт декларування повинен задекларувати: будь-які корпоративні права, крім акцій, зазначених в попередньому розділі декларації, у тому числі частки (паї) у статутному (складеному) капіталі чи в будь-якому іншому еквіваленті статутного капіталу товариства, підприємства, організації, що зареєстровані в Україні або за кордоном, у тому числі пайові внески в кредитній спілці.

В свою чергу, згідно цього ж нормативно-правового акту, у розділі 9 Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" визначений в статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", означає "фізичну особу, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права".

Юридичні особи зазначаються в цьому розділі, навіть якщо вони були згадані в попередніх розділах декларації як такі, чиї акції або інші корпоративні права належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї.

При цьому, п.п. 8, 9 Правил заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року № 3 вартість майна, майнових прав, активів, інших об`єктів декларування, що знаходяться у власності суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначається у грошовій одиниці України відповідно до їх останньої грошової оцінки або - якщо така оцінка не проводилася чи її результати не відомі суб`єкту декларування - на момент набуття об`єкта у власність (згідно з документом, на підставі якого було набуто право власності).

Вартість майна, майнових прав, активів, інших об`єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначається у випадку, якщо вона відома суб`єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач в розділі 8 декларації за 2016 рік "Корпоративні права" та у розділі 9 цієї ж декларації "Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї" вказав про відсутність об`єктів для декларування.

За наслідками проведення повної перевірки декларації позивача за 2016 рік, відповідачем, на підставі витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що ОСОБА_1 станом на 31.12.2016 року був засновником: ТОВ "Розважальний комплекс "Шумен" (внесок - 969405,33 грн., що становить 51,9% частки у статутному капіталі), ТОВ "Нерпіс" (внесок - 5125,00 грн., що становить 25% частки у статутному капіталі), ТОВ "Кіномир" (внесок - 7175,00 грн., що становить 35% частки у статутному капіталі), ТОВ "Фірма "Івушка" (внесок - 30,00 грн., що становить 50% частки у статутному капіталі), ТОВ "ЛІК" (внесок - 4100,00 грн., що становить 20% частки у статутному капіталі).

Згідно пояснень, наданих ОСОБА_1 у відповідь на лист НАЗК від 02.04.2018 року, а також відповідно до змісту позовної заяви та апеляційної скарги, поданих позивачем, останній зазначає, що він не мав достовірних даних для відображення корпоративних прав у вказаних НАЗК підприємствах, оскільки підприємства не працюють останні 5-10 років, він втратив з ними зв`язок та не мав жодної інформації про те, чи здійснюють вони підприємницьку діяльність. Також, позивач пояснював, що у 2013 році на загальних зборах учасників ТОВ "РК "Шумен" засновники прийняли рішення щодо, зокрема, зменшення статутного фонду ТОВ до 5000,00 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що на момент заповнення декларації вважав, що вказані підприємства не існують і наявність фактично неіснуючих корпоративних прав у декларації може бути розцінено як відображення недостовірних даних. Також зазначив, що відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є беззаперечними і у даному випадку не відповідають фактичним обставинам та рішенням засновників. Позивач вважає, що вартість зареєстрованих в реєстрі корпоративних прав не відповідає дійсності та потребує оцінки. За його підрахунками загальна частка у статутному капіталі всіх цих непрацюючих підприємств, яка формально зареєстрована за ОСОБА_1 складає 19025 грн., а останні декілька років вартість корпоративних прав у цих підприємствах взагалі дорівнює нулю.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов`язки їх учасників та засновників визначається Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-XII (далі - Закон №1576-XII), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону №1576-XII визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Згідно з ч.1 ст. 12 Закону №1576-XII Товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Статтею 13 Закону №1576-XII визначено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до ст. 16 Закону №1576-XII, товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Рішення про зміну розміру Статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч.1 ст. 50 Закону №1576-XII, Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтею 52 Закону №1576-XII визначено, що зміни до статуту, пов`язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 7 Закону №1576-XII зміни, які сталися в установчих документах товариства і які підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Товариство зобов`язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Згідно п. 7 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Ст. 7 вказаного Закону передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 9 зазначеного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, 1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності);2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код);8) перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією;9) інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім громадських формувань, адвокатських об`єднань, торгово-промислових палат, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), дата народження, а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про причину його відсутності; 15) розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та розмір частки кожного із засновників (учасників).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданими відповідачем, підтверджується те, що ОСОБА_1 є засновником таких товариств, як: ТОВ "Розважальний комплекс "Шумен", ТОВ "Нерпіс", ТОВ "Кіномир", ТОВ "Фірма "Івушка", а також підтверджується розмір внесків до статутного фонду вказаних товариств, внесених ОСОБА_1 , що співпадає з інформацією, зазначеною відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Слід зазначити, що згідно ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Посилання позивача на те, що він не мав достовірних даних для відображення вказаної інформації в декларації є необґрунтованими та не приймається до уваги колегією суддів.

Згідно ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Таким чином, позивач, не був позбавлений можливості отримати всю необхідну інформацію про юридичних осіб, засновником яких він був, для належного заповнення відповідних розділів декларації за 2016 рік.

В даному випадку позивач наданим йому правом не скористався, та взагалі не відобразив інформацію про корпоративні права у розглядуваних товариствах, та не вказав інформацію про юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником яких він є.

Твердження позивача про те, що за його підрахунками загальна частка у статутному капіталі всіх цих непрацюючих підприємств, яка формально зареєстрована за ОСОБА_1 , складає 19025 грн., а останні декілька років вартість корпоративних прав у цих підприємствах взагалі дорівнює нулю також є необґрунтованими, з огляду на відсутність доказів внесення змін до установчих документів, шляхом повідомлення відповідного органу реєстрації та внесення ним реєстраційних дій.

З цих же підстав не може вважатися належним доказом наданий позивачем протокол загальних зборів учасників ТОВ Розважальний комплекс Шумен від 15.01.2013 року, згідно якого зборами товариства вирішено зменшити статутний фонд вказаного товариства до 5000 грн. та перерозподілити частки між засновниками пропорційно до їх відсотків у статутному фонді та зменшеному статутному капіталі, за наслідком чого розмір частки ОСОБА_1 склав 51,9 % - 2595 грн.

Так, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ніяких реєстраційних дій щодо вказаного підприємства стосовно статутного фонду, або частки позивача в статутному фонді, не вносилось.

Колегія суддів зазначає, що скориставшись інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо належності ОСОБА_1 корпоративних прав на п`ять товариств, в яких він є кінцевим бенефіціарним власником, НАЗК діяло правомірно, відповідно до положень чинного законодавства, яке презюмує достовірність відомостей, які містяться у такому реєстрі.

Невідобразивши відповідну інформацію в розділах 8 та 9 декларації за 2016 рік, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 5, 51 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Стосовно зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні про порушення п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції", що виразилось у не відображенні позивачем в розділі 11 Доходи, у тому числі, подарунки доходу від продажу рухомого майна на суму 100 000 грн., інформації про отримані членом сім`ї декларанта (дружиною) доходів у вигляді соціальних виплат в сумі 10320 грн. та страхових виплат у сумі 15 784,89 грн., слід зазначити наступне.

Згідно п. 7 ч.1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції" в декларації вказуються отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до інформації, отриманої з Регіонального сервісного центру МВС в Херсонській області, суб`єкт декларування за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 6541/2016/001884 від 22.07.2017 року продав автомобіль Lexus GS 300 2005 року випуску дружині - ОСОБА_2 за 100 000 грн., який 22.07.2016 року зареєстрований на праві власності за останньою на підставі заяви від 22.07.2016 року № 96370612.

Однак, позивач, заперечуючи проти виявленого порушення посилався на те, що вказаний автомобіль належав не йому, а його сину, який і здійснив його продаж ОСОБА_2

На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано копію договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6541/2016/001884, з якої вбачається, що дійсно, продаж згаданого вище автомобіля здійснювався ОСОБА_5 , тоді як суб`єктом декларування, який перевірявся є ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, висновки НАЗК про не відображення позивачем в декларації за 2016 рік у розділі 11 доходу від продажу транспортного засобу у сумі 100 000 грн., та, відповідно, порушення ним п. 7 ч. 1 ст. 46 ЗУ Про запобігання корупції є необґрунтованими та спростовуються наданими позивачем доказами.

Зазначені обставини також свідчать про необґрунтованість висновку НАЗК про невідображення позивачем відомостей у розділі 14 Видатки та правочини суб`єкта декларування про правочин, який вчинений у звітному періоді, на підставі якого у суб`єкта декларування припинено право власності на транспортний засіб Lexus GS 300 2005 року випуску.

Стосовно не відображення інформації про отримання дружиною позивача ОСОБА_2 соціальних виплат в сумі 10320 грн. від Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної ради у м. Херсоні та страхових виплат в сумі 15784,89 грн. ПАТ "Київський страховий дім", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не надано жодних належних та обґрунтованих доводів щодо вчинення ним дій для отримання зазначеної інформації від дружини ОСОБА_2 та щодо її відмови у наданні зазначеної інформації. Таким чином, посилання позивача на те, що через розлучення він не мав можливості отримати у колишнього члена сім`ї інформації про доходи за 2016 рік є необґрунтованими.

З огляду на зазначене позивачем у порушення п. 7 ч. 1 ст. 46 ЗУ Про запобігання корупції не відображено відомості про отримані членом сім`ї декларанта доходи у вигляді соціальних виплат на суму 10320 грн. та страхових виплат на суму 15784,89 грн.

Згідно п. 10 ч.1 ст. 46 Закону "Про запобігання корупції" у декларації зазначаються відомості про видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб`єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов`язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті. Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет. На письмовий запит Національного агентства суб`єкт декларування надає інформацію щодо найменування контрагента.

Відповідач посилався на те, що у розділі 14 декларації "Видатки та правочини суб`єкта декларування" позивач вказав про придбання транспортного засобу, що спричинило видаток на суму 243000 грн. Водночас, в розділі 6 "Цінне рухоме - транспортні засоби" декларації зазначено відомості про автомобіль Lexus GS 300 2005 року випуску вартістю 243000 грн., набутий у власність 22.07.2016 року членом сім`ї суб`єкта декларування ( ОСОБА_2 ). Разом з тим, за договором купівлі-продажу автомобіля № 6541/2016/001884 його вартість складає 100000 грн.

Зазначене позивач пояснив тим, що на момент заповнення декларації подружжя перебувало у стані розлучення і він не мав доступу до копії договору купівлі-продажу транспортного засобу, а тому зазначив вартість автомобіля згідно інформації мережі Інтернет.

Колегія суддів зазначає, що зазначений розділ декларації заповнюється лише відносно видатків та правочинів суб`єкта декларування, у разі якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

З огляду на встановлений факт продажу автомобіля не суб`єктом декларування, а його сином, який не зазначений суб`єктом декларування в якості члена сім`ї у відповідному розділі декларації, та враховуючи, що покупцем такого автомобіля є дружина позивача, а не сам декларант, позивач не повинен був відображати такий правочин у поданій ним декларації за 2016 рік.

Зазначене порушення не вплинуло на розрахунок суми зазначених, на думку відповідача, позивачем недостовірних відомостей, здійснений відповідачем.

В оскаржуваному рішенні НАЗК вказало на те, що за результатами з`ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що суб`єкт декларування відобразив недостовірні відомості на загальну суму 1 111 940 грн., що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на день подання декларації.

З урахуванням встановлених в ході розгляду даної справи обставин, колегія суддів зазначає, що загальна сума відображення позивачем недостовірних відомостей, вказана відповідачем, не відповідає дійсності, та підлягає зменшенню на 100 000 грн. Однак, зазначене не впливає на висновок відповідача про подання суб`єктом декларування недостовірних відомостей, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з огляду на те, що 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на день подання ОСОБА_1 декларації за 2016 рік склало 421 000 грн. (згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 1684 грн.), тоді як позивачем не задекларовано майнові (корпоративні) права на суму 985835,33 грн. та доходи члена сім`ї у розмірі 26104,89 грн., що у загальному розмірі складає 1011940,22 грн.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

З огляду на те, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, на підставі ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 27.05.2019 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька