Рішення

від 10.12.2018 по справі 826/10425/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2018 року № 826/10425/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Кабель-Інвест доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кабель-Інвест (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати рішення від 03.07.2017 №0019511303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись при цьому на те, що позивачем було несвоєчасно сплачено ЄСВ, внаслідок чого застосування до ТОВ Кабель-Інвест штрафних санкцій є цілком правомірним.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2017 відповідачем, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , прийнято оскаржуване рішення:

- 0019511303, яким до позивача за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовано штраф у розмірі 12 495,92 грн та нараховано пеню в розмірі 1325,33 грн, всього в сумі 13 821,25 грн.

Суть спору полягає в тому, що, на переконання позивача, оскільки платіжні доручення були здані ним до установи банку у визначений строк, однак не перерахування ЄСВ відбулось з вини банку, то, відповідно, застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій, не може бути обґрунтованим.

Позиція контролюючого органу, в свою чергу, зводиться до того, що грошові кошти у формі ЄСВ не були забезпечені своєчасним надходженням до бюджету безпосередньо від позивача, внаслідок чого відповідальність за несвоєчасну сплату ЄСВ має бути персоналізована - в особі ТОВ Кабель-Інвест .

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 5, 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 N 2464-VI окрім іншого передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно до пункту 7 статті 9 Закону N 2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону N 2464 днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу, загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05 квітня 2001 року N 2346-III (далі - Закон N 2346-III).

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05 квітня 2001 року N 2346-III (далі - Закон N 2346-III) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону N 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону N 2346-III днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону N 2346-III передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Вимоги пункту 22.4 статті 22 Закону N 2346-III узгоджуються з положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, згідно з яким за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом N 2346-III з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язано з моментом подання ним до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку платник податків не несе відповідальність.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в Постанові від 07.09.2018 р. № К/9901/50540/18.

Як встановлено судом, рішенням відповідача від 03 липня 2017 року № 0019511303 до позивача за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.07.2014 до 31.10.2014 року застосовані штрафні санкції у сумі 12495,92 грн. та пеня у розмірі 1325,33 грн.

При цьому, єдиний внесок за червень 2014 року, по терміну сплати 21.07.2014 - фактично погашено 01.08.2014; за липень 2014 року, по терміну сплати 20.08.2014 - фактично погашено 01.09.2014: за серпень 2014 року, по терміну сплати 22.09.2014 - фактично погашено 30.09.2014; за вересень 2014 року по терміну сплати 20.10.2014 - фактично погашено 31.10.2014, тобто з порушенням строків.

В спростування вказаних доводів контролюючого органу, як то передбачено ч.1 ст.77 КАС України, позивачем до матеріалів справи не надано платіжних доручень, що були б подані вчасно да банку та одночасно з відмітками про прийняття таких платіжних документів банківською установою, за якими б ТОВ Кабель-Інвест сплатило ЄСВ за червень-вересень 2014 року.

Надані до матеріалів справи копії платіжних доручень №2773 від 19.06.2014, №2777 від 24.06.2014, №2776 від 24.06.2014, №2774 від 19.06.2014, №2772 від 19.06.2014, №2765 від 19.06.2014, №2779 від 26.06.2014, відхиляються судом як належний та допустимий доказ своєчасної сплати позивачем ЄСВ за червень-вересень 2014 року, адже, по перше, всі без виключення платіжні доручення стосуються сплати ЄСВ лише за червень 2014 року, а по друге, жодна з наданих копій платіжних доручень не містить в собі відмітки про прийняття платіжного документу банком.

З огляду на викладене суд погоджується з висновками контролюючого органу про те, що несвоєчасне перерахування ЄСВ є наслідком винних дій платника податку у даній справі, а тому до нього мають бути застосовані штрафні санкції та пеня за таке порушення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КАБЕЛЬ-ІНВЕСТ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31515697, адреса: 04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ГАВРИЛИШИНА, будинок 7, кімната 400).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович