Постанова

від 12.03.2019 по справі 826/10425/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10425/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кабель-Інвест на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кабель-Інвест до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Кабель-Інвест звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 03.07.2017 року №0019511303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування..

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податковим органом, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , прийнято рішення № 0019511303 від 03.07.2017 року, яким до позивача за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовано штраф у розмірі 12 495,92 грн. та нараховано пеню в розмірі 1325,33 грн., всього в сумі 13 821,25 грн. (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Як зазначає позивач, платіжні доручення були здані ним до установи банку у визначений строк, однак не перерахування єдиного внеску відбулось з вини банку, а тому відповідно, застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій, не може бути обґрунтованим.

В свою чергу, контролюючий орган, зазначив, що грошові кошти не були забезпечені своєчасним надходженням до бюджету безпосередньо від позивача, внаслідок чого відповідальність за несвоєчасну сплату єдиного внеску має бути персоналізована - в особі ТОВ Кабель-Інвест .

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу, які викладені в оскаржуваному рішенні про застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій, є правомірними та відповідають нормам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон N 2346-III) та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 5, 8 статті 9 Закону № 2464-VI окрім іншого передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно до п. 7 ст. 9 Закону № 2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Правовими положеннями ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу, загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон № 2346-III.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону № 2346-III переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Пунктом 1.30 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Підпунктом 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону № 2346-III днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Так, положенням п. 22.4 ст.22 Закону № 2346-III передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Вимоги п. 22.4 ст.22 Закону № 2346-III узгоджуються з положеннями п. 129.6 ст. 129 ПК України, згідно з яким за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом N 2346-III з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язано з моментом подання ним до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку платник податків не несе відповідальність.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 07.09.2018 року №К/9901/50540/18.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції а вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням до ТОВ Кабель-Інвест за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.07.2014 до 31.10.2014 року застосовані штрафні санкції у сумі 12 495,92 грн. та пеня у розмірі 1325,33 грн.

Контролюючим органом встановлено, що єдиний внесок за червень 2014 року, по терміну сплати 21.07.2014 - фактично погашено позивачем 01.08.2014; за липень 2014 року, по терміну сплати 20.08.2014 - фактично погашено позивачем 01.09.2014: за серпень 2014 року, по терміну сплати 22.09.2014 - фактично погашено позивачем 30.09.2014; за вересень 2014 року по терміну сплати 20.10.2014 - фактично погашено позивачем 31.10.2014, тобто з порушенням строків, які регламентовані правовими положеннями Закону № 2464-VI.

В свою чергу, позивачем до матеріалів справи не надано платіжних доручень, що були б подані вчасно до банку та одночасно з відмітками про прийняття таких платіжних документів банківською установою, за якими ТОВ Кабель-Інвест сплачено вчасно єдиний внесок за червень-вересень 2014 року.

Надані до матеріалів справи копії платіжних доручень №2773 від 19.06.2014, №2777 від 24.06.2014, №2776 від 24.06.2014, №2774 від 19.06.2014, №2772 від 19.06.2014, №2765 від 19.06.2014, №2779 від 26.06.2014, не є належними та допустимими доказами своєчасної сплати позивачем єдиного внеску за червень-вересень 2014 року, адже, всі платіжні доручення стосуються сплати лише за червень 2014 року, та жодна з наданих копій платіжних доручень не містить в собі відмітки про прийняття платіжного документу банком.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність та правомірність висновків контролюючого органу, які викладені в оскаржуваному рішенні, оскільки позивачем порушено правові положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи винесення оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.