Ухвала

від 26.04.2018 по справі 447/450/17

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 447/450/17 Провадження № 1-кп/450/63/18

УХВАЛА

судового засідання

26 квітня 2018 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5 , представник потерпілої особи Березинської сільської ради Миколаївського району Львівської області ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5 про визнання недопустимим та не дослідження доказу у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 191 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140250000899 від 20.08. 2016 року стосовно ОСОБА_4 ,

встановив:

суб`єкт звернення просить суд визнати недопустимим та не досліджувати, як доказ Розпорядження сільського голови с. Березина ОСОБА_4 від 12.07.2016 року № 20, згідно з яким запропоновано до порядку денного сесії включення 7 питань, серед яких відсутнє питання «Про встановлення умов оплати праці сільському голові». Клопотання обґрунтовує тим, що вказаний доказ не було відкрито йому при закінченні досудового слідства, а тому покликаючись на позицію ВСУ висловлену у постановах від 13.03. 3017 року, від 12.10. 2017 року, просить суд клопотання задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника підтримав.

Прокурор та представник потерпілої сторони клопотання сторони захисту заперечили.

З`ясувавши думку учасників процесу, судом встановлено:

Згідно з частиною першою статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК). Відповідно до вимог частини другої статті 99 КПК матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону № 2135?XII, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази. Ці вимоги належать і до фактичних даних, отриманих у ході проведення контрольованої та оперативної закупки, проведеної в межах оперативно-розшукової справи до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Відповідно до частини другої статті 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь?які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази ( частини одинадцята, дванадцята статті 290 КПК).

Отже, з вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. (Постанова ВСУ від 16.03.2017 року).

Невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. Чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування. Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі. Частина дванадцята статті 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов`язку щодо відкриття матеріалів. Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їхню доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення. (Постанова ВСУ від 12.10.2017 року).

У судовому засіданні представник потерпілої особи Березинської сільської ради Миколаївського району Львівської області ОСОБА_6 на час подій за яких, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_4 було вчинено злочин, виконувала обов`язки секретаря органу місцевого самоврядування. Остання повідомила суду, що доказ, про недопустимість якого заявлено стороною захисту, був нею віднайдений після проведень виїмки матеріалів в сільській раді. Такий доказ переданий стороні обвинувачення після закінчення досудового слідства, про що зазначено державним обвинувачем.

Із наведеного слідує висновок, що сторона обвинувачення при досудовому розслідуванні не підтверджувала винуватість обвинуваченого покликаючись на цей доказ (Розпорядження сільського голови с. Березина ОСОБА_4 від 12.07.2016 року № 20, згідно з яким запропоновано до порядку денного сесії включення 7 питань, серед яких відсутнє питання «Про встановлення умов оплати праці сільському голові»). Із наведеного слідує висновок, що сторона кримінального процесі не взмозі відкрити доказ іншій стороні, коли про існування доказу невідомо.

Тому, на думку суду клопотання сторони захисту не ґрунтується на вимога закону.

В свою чергу, суд бере до уваги той факт, що Розпорядження сільського голови с. Березина ОСОБА_4 від 12.07.2016 року № 20, яке наявне у матеріалах досудового слідства не відповідає змісту Розпорядження сільського голови с. Березина ОСОБА_4 від 12.07.2016 року № 20, яке надано суду після скерування обвинувального акту до суду. Зазначеним обставинам буде надана правова оцінка судом на стадій ухвалення вироку.

Керуючись ст.ст. 371 372 КПК України, суд,-

постановив:

у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5 про визнання недопустимим та не дослідження Розпорядження сільського голови с. Березина ОСОБА_4 від 12.07.2016 року № 20, згідно з яким запропоновано до порядку денного сесії включення 7 питань, серед яких відсутнє питання «Про встановлення умов оплати праці сільському голові», як доказу у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 191 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140250000899 від 20.08. 2016 року стосовно ОСОБА_4 , - відмовити.

Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1