Постанова

від 04.12.2018 по справі 813/1059/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/570/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Ніколіна В.В., Рибачука А.І.

за участю секретаря судового засідання Пильо І.І.,

представника позивача Гавриляка Р.А.,

представника відповідача Дяківа В.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю Мехсервіс-М на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мехсервіс-М до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Гулик А.Г.,

час ухвалення рішення - 17:14:43,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 18 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Мехсервіс-М звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010904004 від 07 вересня 2017 року, яким застосовано штрафні(фінансові) санкції у сумі 44234,95 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в акті камеральної перевірки від 27 липня 2017 року №13/378/4000/33572500 відповідач дійшов помилкових висновків про порушення вимог податкового законодавства. Вказує, що з прийняттям Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році №909-VIII від 24 грудня 2015 року в Податковому кодексу України запровадженого нового платника акцизного податку та новий об'єкт оподаткування. Проте, у 2016 році такі правила не могли діяти, оскільки зміни до законодавства внесені пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду. Також зазначає, що він здійснював реалізацію пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів, а такі операції не вважаються реалізацією пального. Тому вважає, що відповідач безпідставно застосував до нього штрафні санкції на суму 44234,95грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 07 вересня 2017 року № 0010904004 в частині застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 27107,98 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що норми Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році №909-VIII від 24 грудня 2015 не підлягали застосуванню у 2016 році, тому відповідач безпідставно прийняв рішення про накладення на позивача штрафних санкцій в частині 27107,98 грн. Разом з тим, оскільки матеріалами справи підтверджується факт закупівлі позивачем газу пропан-бутан за ціною 14 грн/л, вартість одного балону у 2017 році складала 696,20 грн, тому рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку у 2017 році в сумі 17126,97 грн є правомірним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивач, в порушення вимог пп.212.3.4 ПК України в редакції, що діяла у 2016 році, здійснював реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку, а тому штрафні(фінансові) санкції застосовані правомірно.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Мехсервіс-М подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовують тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції у своїх висновках посилається на накладні згідно яких позивачем придбавалось пальне у ПП БМВ , а не реалізовувалось. Вказані накладні витребовувались у позивача відповідачем під час проведення камеральної перевірки. Однак, витребовуючи такі документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, під час проведення камеральної перевірки відповідач фактично провів документальну невиїзну перевірку, без законних на те підстав. Оскільки перевірка позивача проведена з порушенням процедури вимог ПК України, податкове повідомлення-рішення за наслідками здійснення цієї перевірки є протиправним, а посилання суду на вищевказані накладні є безпідставним.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що позивач не довів жодними доказами можливість реалізації газу пропан-бутан, з огляду на його фізичні характеристики та господарську доцільність, в тарі ємністю 2 л.

В судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Мехсервіс-М заперечив, а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи, які в ній викладені.

Представник позивача щодо апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області заперечив, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мехсервіс-М підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи, які в ній викладені.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мехсервіс-М слід задовольнити повністю, а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ Мехсервіс-М зареєстроване як юридична особа 17 червня 2005 року, код ЄДРПОУ 33572500, місцезнаходження: 81600, Львівська обл., Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №365939.

На підставі п.п.20.1.4 п.201 ст.20, ст.76 Податкового кодексу України відповідач провів камеральну перевірку порушення вставленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах (здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального) ТзОВ Мехсервіс-М код ЄДРПОУ 33572500, за результатами якої склав акт від 27 липня 2017 року №13/378/4000/33572500.

Перевіркою встановлено здійснення позивачем операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації акцизного пального, чим порушено п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПК України.

На підставі вищевказаного Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0010904004 від 07 вересня 2017 року, яким застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 44234,95грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині неправомірного застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 27107,98 грн за 2016 рік.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрацію) у контролюючих органах (здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку) встановлено податковим органом за результатами проведення камеральної перевірки.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

В силу приписів пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Такі обставини дають підстави вважати, що перевірка будь-яких інших відомостей, використання документів первинного обліку платника податків, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Аналіз достовірності сформованих платником податків показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється, а своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в рамках проведення документальних перевірок у порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №826/13195/16 (К/9901/35399/18).

При цьому колегія суддів зазначає, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

З матеріалів справи слідує, що предметом перевірки слугували дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість за звітний період з 16 березня 2016 року по 03 травня 2017 року.

Статтею 200-1 Податкового кодексу України визначено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку містить:

суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми слідує, що у системі електронного адміністрування податку на додану вартість зазначаються виключно суми податків чи коштів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з таких даних не можливо встановити зміст господарської операції, а саме, у спірному випадку: реалізацію пального, що і було основою для застосування штрафних санкцій.

Крім того, зі змісту акту перевірки від 27.07.2017 №13/378/4000/33572500 слідує, що предметом перевірки також були податкові накладні за період з 16 березня 2016 року по 03 травня 2017 року.

Матеріалами справи підтверджується, що такі податкові накладні були надані відповідачеві на запит контролюючого органу від 13.05.2017 року № 5449/10/13-01-40-04-4(а.с.87).

В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що саме на підставі даних таких податкових накладних відповідачем було зроблено висновок про реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку, за що на товариство накладено штрафні санкції.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, податкові накладні надані на запит відповідача не можуть бути предметом камеральної перевірки, а відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки.

В свою чергу, відповідно до пункту 85.1 статті 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскільки в рамках камеральної перевірки контролюючий орган не має повноважень на перевірку первинних документів з метою підтвердження виду операцій та розрахунків, що здійснювалися між суб'єктами господарювання, в даному випадку відповідач фактично провів документальну невиїзну перевірку без законних на те підстав.

За таких обставин, враховуючи те, що перевірка позивача проведена з порушенням процедурних вимог Податкового кодексу України, така перевірка відсутня як юридичний факт, що свідчить про відсутність в органу державної фіскальної служби компетенції на прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками здійснення цієї перевірки.

У контексті фактичних обставин цієї справи, враховуючи норми податкового законодавства при проведенні перевірок контролюючими органами, колегія суддів, приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2017 року № 0010904004 прийняте за результатами камеральної перевірки, є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому його слід скасувати.

Стосовно інших доводів апеляційних скарг, як позивача, так і відповідача колегія суддів зазначає, що такі не спростовують зазначених вище висновків суду.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що у зв'язку із неправильним застосування судом першої інстанції норм матеріального права постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010904004 від 07 вересня 2017 року в частині застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 17126,97 грн та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення адміністративного позову . В решті суд першої інстанції встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення в іншій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мехсервіс-М задовольнити повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі № 813/1059/18 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0010904004 від 07 вересня 2017 року в частині застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 17126,97 грн(сімнадцять тисяч сто двадцять шість гривень дев'яносто сім копійок) та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Мехсервіс-М .

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. В. Ніколін А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 10 грудня 2018 року.