Постанова

від 04.12.2018 по справі 813/1495/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2018 року

Київ

справа №813/1495/16

касаційне провадження №К/9901/28121/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 (головуючий суддя - Макарик В.Я., судді: Большакова О.О., Глушко І.В.) у справі № 813/1495/16 за позовом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ексклюзивбуд про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

В С Т А Н О В И В:

Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області у квітні 2016 року звернулася до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ексклюзивбуд про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 12.07.2016 адміністративний позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 03.11.2016 скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 89, 95 Податкового кодексу України, частини другої статті 14, частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій).

Зокрема, вказує на наявність усіх передбачених законодавством умов для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що знаходиться у податковій заставі. Також наголошує на тому, що висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на неправильному встановленні обставин справи, оскільки судом надано оцінку інкасовим дорученням від 08.04.2016 №041008 та від 08.04.2016 №041008, в той час, як податковий орган у підтвердження факту відсутності на банківських рахунках відповідача грошових коштів посилався на інкасові доручення від 08.04.2016 №№87, 88.

Переглядаючи оскаржене судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовою підставою для звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ексклюзивбуд в сумі 639944,24грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, податковим органом визначено пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України .

Податковий борг у загальній сумі 639944,24грн. виник у зв'язку з несплатою відповідачем:

грошових зобов'язань за основним платежем та за штрафними санкціями, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 11.11.2013 №0002972210 (визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 199629грн. основного платежу та в сумі 90247грн. штрафних санкцій) та податковим повідомленням-рішенням від 11.11.2013 №0002962210 (визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 229725 грн. основного платежу);

нарахованої пені в сумі 120343,24грн.

Податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013 №0002962210 та №0002972210 оскаржувалися позивачем в судовому порядку. Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 у справі №813/1344/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 (дата набрання законної сили - 16.12.2014), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ексклюзивбуд до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області щодо скасування вказаних актів індивідуальної дії залишено без задоволення.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу Товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ексклюзивбуд 01.03.2012 вручено податкову вимогу №106 в сумі 1104,52грн., а 28.01.2013 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис №39803944 про поширення податкової застави на майно відповідача згідно з актом опису від 25.01.2013 №5/19-0.

Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулась до суду з позовом про стягнення з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ексклюзивбуд податкового боргу в сумі 639944,24грн., який постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 у справі №813/412/15 був задоволений. Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 у справі №813/412/15 до установ банків, у яких відкриті рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ексклюзивбуд , Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області скеровано інкасові доручення про стягнення коштів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що оскільки заходи стягнення заборгованості в судовому порядку не призвели до погашення відповідачем податкової заборгованості, то вимога про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є обґрунтованою.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом не підтверджено відсутність грошових коштів відповідача на всіх рахунках, відкритих у банківських установах.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями абзацу 1 підпункту 87.1 , підпункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктами 88.1 , 88.2 статті 88 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпунктів 95.1 , 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що звернення контролюючим органом до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, до предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.

Зі змісту підпункту 66.1.2 пункту 66.1 статті 66, пунктів 69.2, 69.3 статті 69 Податкового кодексу України вбачається, що контролюючий орган вносить до облікових даних платників податків-юридичних осіб інформацію згідно з повідомленням банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків таких платників податків.

Отже, контролюючий орган веде облік рахунків, відкритих у банківських та інших фінансових установах платників податків-юридичних осіб.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за результатами направлення Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області двох інкасових доручень від 08.04.2016 (а.с. 17) на адресу банківських установ (Приватного акціонерного товариства Універсал банк , Акціонерного товариства ОТП Банк ), у яких відкрито рахунки відповідача, лише одне з таких платіжних інструментів (надіслане Приватному акціонерну товариству Універсал банк ) повернулося без виконання у зв'язку з відсутністю грошових коштів.

Положення статей 11 , 71 , 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції у порушення вищезазначених вимог процесуального закону не з'ясовано наявність у відповідача інших відкритих рахунків, крім вищезазначених (зокрема, не витребувано у податкового органу інформацію облікових даних відповідача), не перевірено чи вчинялися податковим органом дії щодо стягнення коштів з усіх таких рахунків.

Крім того, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою встановлення обставин щодо результатів надіслання інкасового доручення від 08.04.2016 Акціонерному товариству ОТП Банк (виконання/повернення без виконання). При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що у касаційній скарзі податковий орган вказує про те, що інкасове доручення від 08.04.2016 № 88 з вимогою до Акціонерного товариства ОТП Банк здійснити погашення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 363141,64грн. з рахунку відповідача також повернулося без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку (згідно з відміткою на зворотній стороні інкасового доручення від 08.04.2016 № 88).

Таким чином, у справі, що розглядається, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними та зроблені без належного з'ясування фактичних обставин справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 у справі № 813/1495/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В. Хохуляк