Постанова

від 10.12.2018 по справі 816/142/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року

Київ

справа №816/142/16

адміністративне провадження №К/9901/27381/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та незаконним рішення,

У С Т А Н О В И В:

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 15.03.2016 адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував відмову Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області у проведенні перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчить на користь позивача в частині здійснення господарських операцій по контрагенту ПП Хімторглайн за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, оформлену листом від 01.01.2016. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витратив сумі 1378 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.06.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідності до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків. Положення пункту 78.2 статті 78 цього Кодексу, якими передбачено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, тобто визначені у пункті 78.1 статті 78 цього Кодексу, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, свідчать про те, що контролюючий орган зобов'язаний був провести таку перевірку.

Кременчуцька ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди порушили норми матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що відмова у проведенні перевірки за заявою платника податків є обґрунтованою, оскільки питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків і грошове зобов'язання з податку, визначене за результатами такої перевірки, є узгодженим з дня набрання судовим рішенням про відмову в задоволенні позову щодо оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення. У Податковому кодексі України відсутній прямий обов'язок контролюючого органу проводити перевірку за заявою платника.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.09.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.11.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу та призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.11.2018.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ПП Хімторглайн за період з 01.08.2009 по 31.03.2011, за результатом якої склав акт від 14.10.2011 № 7202/17-311/НОМЕР_1.

На підставі вказаного акта відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 № 0034551702/119855 про визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 185 001,30 грн за основним платежем та в сумі 92 500,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 05.01.2012 у справі № 2а-1670/9669/11, яку залишив без змін Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.06.2012, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 № 0034551702/11985 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 46 250,33 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовив. Постанова суду набрала законної сили 06.06.2012.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26.01.2015 зазначені судові рішення залишив без змін.

Вирішуючи справу № 2а-1670/9669/11, суди погодились із висновком контролюючого органу про непідтвердження реального вчинення господарських операцій між позивачем та ПП Хімторглайн .

У серпні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд справи № 2а-1670/9669/11 за нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви про перегляд справи № 2а-1670/9669/11 за нововиявленими обставинами позивачка посилалася на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.07.2015 у справі № 917/1485/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ПП Кремнет , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ПП Хімторглайн та Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, в якому, як вона зазначала, встановлено факт здійснення перевезення вантажу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 ПП Кремнет (замовник, вантажовідправник) в адресу ПП Хімторглайн . Окрім того, позивачка вказувала на факт відновлення документів перевізника, який здійснював перевезення вугілля у 2010 році за тими операціями, які були непідтверджені первинними документами.

Господарський суд Полтавської області відмовив у відкритті провадження у справі у зв'язку з пропуском строку подання заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 08.12.2015 звернулася до відповідача із заявою про проведення позапланової перевірки за 2010 рік, в якій посилалася на те, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.07.2015 у справі № 917/1485/15 встановлено факт здійснення перевезення вантажу за тими операціями, які, на думку контролюючого органу, є непідтвердженими первинними документами, та що призвело до визначення позивачці грошових зобов'язань. Позивачка наголошувала на тому, що у відповідності до пункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України має право вимагати від контролюючого органу проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

Контролюючий орган за результатами розгляду заяви позивачки про проведення позапланової перевірки у листі від 06.01.2016 №77/Ч/16-03 повідомив про відмову у проведенні позапланової перевірки її господарської діяльності щодо взаємовідносин з ПП Хімторглайн за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, посилаючись на те, що перевірка за цей період була проведена, за результатами перевірки складено акт, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 277 501,95 грн. Це податкове повідомлення-рішення було оскаржено до суду, а визначене в ньому грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є угодженим з 06.06.2012 - дати набрання судовим рішенням, яким відмовлено в задоволенні позову щодо зазначеного зобов'язання за основним платежем, законної сили. Сума податку погашена, а перегляд результатів документальної перевірки, за результатом якої визначено грошове зобов'язання, що є узгодженим, шляхом проведення іншої перевірки законом не передбачено.

Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів тощо та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Підстави для проведення документальної перевірки визначені у підпунктах 78.1.1 - 78.1.19 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Згідно з абзацом першим пункту 78.2 статті 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

У відповідності до абзацу другого пункту 78.1 статті 78 ПК України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу (у цих нормах визначено підстави для проведення документальної перевірки), у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Отже, положення абзацу другого пункту 78.1 статті 78 ПК України щодо заборони проводити документальні позапланові перевірки у разі якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, стосуються тільки перевірок, що призначаються з підстав, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

На перевірки, що проводяться за зверненням платника податків, не поширюються обмеження у підставах, визначених у всіх підпунктах пункту 78.1 статті 78 ПК України.

З урахуванням наведеного, а також положень пункту 78.4 статті 78 ПК України, за заявою платника податків керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про проведення перевірки такого платника.

Водночас у ПК України відсутня норма щодо обов'язку контролюючого органу проводити перевірки за заявою (скаргою) платника податків та строків для прийняття рішення про призначення такої перевірки.

Суд касаційної інстанції зазначає, що необхідність проведення документальної позапланової перевірки за заявою платника податків визначається з урахуванням наявності обставин для її проведена. У разі виявлення передбачених у нормах ПК України обставин, за яких документальна перевірка за зверненням платника податків не може бути проведена, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може відмовити платнику податків у проведенні такої перевірки.

За змістом підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до підпункту е пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з абзацом 4 пункту 56.18 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, з фактом узгодження платником податків грошового зобов'язання виникає обов'язок такого платника сплатити зазначене грошове зобов'язання у встановлений ПК України строк.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивачки з питань взаємовідносин з ПП Хімторглайн з тих самих питань і за той самий період, за який позивачка просила провести позапланову перевірку за своєю заявою. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення про визначення позивачці грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позивачка оскаржила зазначене податкове повідомлення-рішення до суду.

Рішення суду про відмову позивачці в задоволенні позову щодо грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем набрало законної сили 06.06.2012, отже зазначене грошове зобов'язання є узгодженим, а у позивачки виник безумовний обов'язок сплатити його до бюджету.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129, частини першої статті 129-1 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Зважаючи на викладене, у контролюючого органу відсутні правові підстави не брати до уваги факт узгодження грошового зобов'язання платником податків, судове рішення, яке набрало законної сили, з огляду на обставини, на які посилається платник податків в обґрунтування своєї заяви до контролюючого органу про проведення позапланової перевірки, та, з цією метою призначати проведення позапланової документальної перевірки з питань та за період, які вже перевірялись. Відмова контролюючого органу в проведенні перевірки відомостей та фактів, що, на думку позивачки, можуть свідчить на її користь в частині здійснення господарських операцій з контрагентом - ПП Хімторглайн за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, викладена в листі від 01.01.2016, є обґрунтованою.

Суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення спору, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України - скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду